Юрій Винничук. Збитошна пора

Володимир Кузнєцов – письменник, музикант, інженер та гейм-дизайнер зі сходу України, відомий українському читачеві насамперед як автор, що працює у жанрах жахів та фентезі. Його новий роман створений на перетині наукової фантастики, космічної опери та лавкрафтіанського горору. Це – книга-головоломка, книга, яку кожен читач може складати як йому заманеться – і від того отримувати свій власний досвід та інсайт.

Окультні технології та Прадавні боги з іншого простору-часу. Війни в масштабі Сонячної системи та безосібні квантові інтелекти. Наскільки незмінною є людська сутність – і що здатне змінити її? Якою ціною можна здобути Свободу – і де поріг, за яким та свобода перетворюється на нову неволю? В кінцевому підсумку, що є свобода волі, і чи існує вона взагалі?

Якщо Давні боги відгукуються на людські молитви – хто здатен почути їхню відповідь і не втратити розум, намагаючись її зрозуміти?

Далеке майбутнє. Нова Імперія – об’єднане людство Землі, Місяцю та Марсу – веде жорстоку боротьбу за власне існування. Її супротивники – потойбічні істоти з інших шарів Мультиверсу, її провідник – звільнений бог Ґаґантоа, що з прадавніх часів перебував у полоні на Землі. Бунтівним богом людству даровані технології міжпланетного сполучення, квантового обчислення та розподіленого інтелекту. Проте його вороги – то цивілізації істот з іншого простору-часу та Потойбічні боги. А також ті з людей, хто вважає обраний шлях хибним та руйнівним.

Одвічна дилема Людини – який шлях є істинним? Per omnia saecula saeculorum, світ без кінця – чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?
На материнському кораблі «Сінано» – найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне – як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?

Кассандра спостерігала (чи то сприймала), як перед нею імплодує людина. Наноскопічна сфера надважкої матерії, штучна сингулярність, яку монстр запустив до черепа військового, стрімко взялася втискати навколишні електрони в атомарні ядра, трощити їх, перетворюючи спочатку на нейтронний суп, а потім на кварки – доки мозок не став малою чорною дірою, яка потягла особистість за горизонт подій і обернула на випромінювання Гокінга, надпотужний вибух, лише незначна частка якого перетекла в цей квантовий стан, миттєво поглинена сотнями сяючих відростків почвари, які міцно огортали вже порожню людську оболонку. Висмоктана чорна діра, зменшившись ледь не до розміру планківської, знов повернулася в надра істоти, немов ікринка у нутрощах турботливої матері.