Наталія Малиновська. Жіночий емірат? Політикині мусульманського світу

Якщо запитати в когось ім’я відомої політикині, найімовірніше, у відповідь почуємо ім’я європейське чи американське. І це вкотре підтвердить, як мало ми знаємо про жінок у політиці з інших частин світу. Книжка «Жіночий емірат? Політикині мусульманського світу» — це історії відомих політичних і державних діячок Об’єднаних Арабських Еміратів, Бахрейну, Кувейту, Катару, Оману, Туреччини й інших мусульманських держав, які вперше зібрані та перекладені українською мовою. Ці жінки не просто стали першими парламентарками, прем’єрками, міністерками, спікерками парламенту у своїх країнах, а пройшли тернистий шлях, стали впливовими та відомими як у себе на батьківщині, так і за її межами. Книжка допоможе зрозуміти мусульманський світ і природу прав жінок в ісламі, суперечливість і поєднання фемінізму й ісламу, різницю у поглядах на ісламський фемінізм на умовних «Заході» та «Сході». Авторка досліджує громадські рухи та організації, публічні кампанії й протести в мусульманських державах, які вплинули на здобуття жінками політичних прав і призвели до істотних зрушень на Близькому Сході та за його межами.

1. Права жінок в ісламі

Питання прав жінок одне з найобговорюваніших у дискусії про мусульманські держави. Це пов’язано з публічними виступами світових лідерів, які звертають увагу на порушення прав жінок, з окремими історіями жінок про обмеження чи порушення їхніх прав, про які пишуть у світових масмедіа. До прикладу, супровід жінок близьким родичем («опікуном») чоловічої статі в Саудівській Аравії чи історія 10-річної Алі Нужуд, яка подала на розлучення через зґвалтування та побиття своїм утричі старшим чоловіком у Ємені. Однак, щоб говорити про права жінок в ісламі, варто розпочати з дискусії про рівність жінок і чоловіків в ісламі як релігії та в мусульманських державах відповідно до суспільного ладу, а отже, в історичному, релігійному та соціальному (або політичному) аспектах.

В історичній ретроспективі деякі вчені знаходять схожість у ставленні до ґендеру серед усіх середземноморських культур, а інші наголошують на подібних ґендерних і сімейних структурах, поглядах у великій частині культур, що простягалися від Середземномор’я до Східної Азії, натомість Північна Європа та Африка мають різні структури. Проте, як пише американська дослідниця жіночої історії Ніккі Р. Кедді в книжці «Проблеми вивчення жінок Близького Сходу» (2007), серед сучасних науковців поширилася тенденція підкреслити загальні риси цивілізацій та розставити набагато менше наголосів, ніж раніше, на роль ісламу у встановлені ґендерних поглядів і практик. Однак існували особливості, пов’язані з узаємодією арабських племінних, торгівельних відносин і близькосхідних імперських традицій, які зробили ісламський Близький Схід дещо відмінним у ґендерному ставленні та практиці як від європейського Середземномор’я, так і від суспільств далі на Схід, хоча він поширив деякі особливості на кожну з держав. Іслам часто не був переважаючою змінною, але еволюційні ісламські закони та вірування відображали і допомагали формувати ідеї та практики щодо жінок.

В ісламі, згідно зі священною книгою мусульман Кораном, чоловіки й жінки рівні перед Богом за свої вчинки і поклоніння. Четверта сура Корану починається зі слів «Бійтеся Господа вашого, Який створив вас із однієї душі та створив із неї другу до пари, а з них ще й інших чоловіків та жінок і розселив їх» (4:1) , що дозволяє зробити припущення абсолютної рівності у творенні з однаковою згадкою про жінок і чоловіків. До слова, тут помітна відмінність із християнською традицією про перетворення ребра, взятого з Адама, на жінку. «І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка» (Перша книга Мойсеєва: Буття, глава 2) . У Корані, попри згадку про Адама, Єву і заборонений плід, відсутні звинувачення жінки в падінні, як і відсутнє поняття первородного гріха. В ісламі Адам і Єва обоє шукають покаяння за непослух, їм обом було прощено (20:122). Тож страждання жінок під час вагітності та пологів не пов’язані з первородним гріхом, як, скажімо, у християнстві. Доречно буде згадати інші аяти Корану, у яких однаковою мірою згадують про жінок та чоловіків і рівність між ними в духовному контексті:

• «І хто не робив би добрих справ, віруючий чоловік чи віруюча жінка, то увійдуть вони до раю» (4:124).

• «Воістину, для відданих [Аллагу] — чоловіків і жінок, для віруючих — чоловіків і жінок, для смиренних — чоловіків і жінок, для правдивих — чоловіків і жінок, для терплячих — чоловіків і жінок, для покірних — чоловіків і жінок, для тих, які тримають піст — чоловіків і жінок, для тих, які закривають свою наготу — чоловіків і жінок, для тих, які часто згадують Аллага — чоловіків і жінок — усім Аллаг приготував прощення та велику винагороду» (33:35) . Інша справа з розподілом обов’язків та місцем жінок і чоловіків у соціальній системі.