Дослідження про український Схід отримало премію Омеляна Пріцака

Книжка дослідниці Вікторії Донован Life in Spite of Everything: Tales from the Ukrainian East («Життя попри все. Історії з українського Сходу») отримала премію Омеляна Пріцака за визначну книжку у сфері українських студій. Про це повідомило видавництво Daunt Books.

У виданні авторка досліджує багатокультурну й індустріальну історію регіону, його природні ландшафти та досвід людей, які жили там до початку російської агресії й після неї.

.

Над книжкою Донован працювала понад десять років. Вона їздила Донеччиною і спілкувалася з його мешканцями ще до повномасштабного російського вторгнення, а згодом продовжила розмови з тими самими людьми після того, як частина з них була змушена залишити домівки.

У книжці йдеться про Бахмут, Покровськ, Лисичанськ, Маріуполь та інші міста українського Сходу. Вона описує подорожі від крейдяних скель Білокузьминівки до заболочених територій Маріуполя, від рейву на складі до покинутої гіпсової шахти.

Серед співрозмовників авторки — куратори, художники, залізничники, природоохоронці, історики тощо. Один зі співрозмовників Донован, Андрій Прокопов, розповідав про багатонаціональність регіону: «Це місце з особливою історією — складною і багатонаціональною. Твоя мати записує тебе українцем, батько розмовляє з тобою російською. У твого діда польське прізвище, а бабуся з Петербурга. Твій сусід чомусь грек, а в школі в тебе є німецький друг. І, навіть не помічаючи цього, ти теж стаєш частиною цього місця».

.

Один із сюжетів книжки пов’язаний із валлійським інженером і підприємцем Джоном Г’юзом. Донован розповідає, що випадково відкрила для себе історичний зв’язок між її рідним Вельсом і Донеччиною.

.

Письменник Андрій Курков у рецензії на книжку зазначав:  «“Життя попри все” — не книжка кабінетної дослідниці. Це результат терплячої польової роботи, що тривала понад десять років: експедицій Донован регіоном і спілкування з його мешканцями ще до війни, а також подальших розмов із тими самими людьми після того, як вони стали біженцями. Авторка створює яскраві портрети цих переміщених людей, вплітаючи в текст їхні спогади й коментарі так, що здається, ніби дивишся документальний фільм. Особливо відгукнулися мені монологи місцевих мешканців, якими починається кожен розділ. Їхні голоси дають змогу побачити Донбас зсередини — відтвореним, але справжнім, ніби через окуляри віртуальної реальності. Війна не є центральною темою цієї книжки: це історія людей і природи, сповнена солодких і гірких спогадів, емпатії та надії».

У 2025 році книжку Донован також презентували у Центрі міської історії у Львові.

Вікторія Донован — професорка українських і східноєвропейських студій Університету Сент-Ендрюса та директорка Центру глобальних (пост)соціалізмів.

Премію Омеляна Пріцака з українських студій започаткували наприкінці 2018 року, а до програми книжкових нагород Асоціації славістичних, східноєвропейських та євразійських студій вона увійшла з 2019 року. Премію фінансує Український дослідний інститут Гарвардського університету, а переможців визначає незалежний комітет асоціації.

.

На премію можуть претендувати праці з будь-якої дисципліни й будь-якого аспекту українських студій, зокрема дослідження, що розглядають український досвід у ширшому порівняльному контексті.

.

Першою лавреаткою премії 2019 року стала Марія Ревакович із книжкою Ukraine’s Quest for Identity: Embracing Cultural Hybridity in Literary Imagination, 1991–2011 («Український пошук ідентичності: прийняття культурної гібридності в літературній уяві, 1991–2011»).

.

У 2026 році премію разом із Вікторією Донован отримав також Зенон Когут за книжку The Making of Cossack Ukraine: Political Thought, Culture, and Identity Formation, 1569–1714 («Творення козацької України: політична думка, культура та формування ідентичності, 1569–1714»). Почесну відзнаку присудили Наталії Степанюк за Lives Altered by War: Civilian Volunteering Amidst the Donbas War in Ukraine («Життя, змінені війною: цивільне волонтерство під час війни на Донбасі в Україні»).

Як повідомлялося, у 2025 році наукова праця про українців претендувала на польську премію імені Єжи Ґедройця.

Читайте також: Місто індустріальних монументів, людей і моря – яким був Маріуполь до окупації

Зображення: Observer