Vivat

Дитячі письменники у пікселі: 4 книжки від авторів з фронту

07.05.2024

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Здається, годі знайти більш чужі одна одній категорії, ніж «дитинство» і «війна». В ідеальному світі. А в реальній Україні XXI століття дитячі письменники одягають піксель і йдуть на фронт, щоб боронити свою країну. І серед цих важких, а часто й зовсім нестерпних, фронтових буднів їм вдається створювати світлі, дотепні та щирі історії для дітей.

У цій добірці ми зібрали 4 книжки від дитячих письменників, які стали військовими. Видання адресовані дітям різного віку й вийшли друком уже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ми спробували поглянути на них одночасно крізь оптику дитинства і війни.

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2024» до Книжкового Арсеналу, створеного за підтримки Фундації ЗМІН у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал».

«Полінка в Королівстві дурниць»

Віталій Запека; худ. Наталія Олійник. — Х. : Віват, 2023. — 112 с. (6+)

Віталій Запека пішов добровольцем на війну ще в той час, коли вона називалася АТО. З початком повномасштабного вторгнення автор повернувся на фронт. Книжку для дітей «Полінка в Королівстві дурниць» (продовження пригод Полінки з однойменної книжки) видав у 2023 році. Присвятив її дорослим, які забули подорослішати, а також їхнім дітям. І присвята ця — невипадкова. Бо хоч новинка Запеки й розрахована на читачів та читачок віком від шести років, та дорослі, які читатимуть її з дітьми, віднайдуть у тексті глибокі й іронічні сенси.

 

«Полінка в Королівстві дурниць» — це історія допитливої дівчинки, яка, так би мовити, упхала носа, куди не просять — пішла за дивним написом на асфальті, який привів її до ожилої Стрілки, а та вже скерувала у згадане Королівство. Потрапити туди було непросто, адже довелося пройти повз чиновника Чиновника (ага, його так і звати!), який до абсурду буквально дотримується інструкцій і вказівок. Ну, а далі на неї чекало Королівство з не менш дивацькими звичками та правилами — майже як в «Аліса в Країні Чудес».

 

Так, вайб «Аліси» відчувається тут практично з порога — і королева, якій так і кортить рубати голови з пліч, і дивне чаювання, на якому Полінці так і не дали чаю, зате змушували ум’яти цілий торт, і химерні  закони та інструкції, якими керуються піддані, і карикатурні персонажі, як-от згаданий Чиновник чи придворні-антиподи Здоровий Глузд та Нездоровий Глузд, і побудовані на лексичних нюансах жарти, і загалом прекрасний абсурдний гумор. Та водночас «Полінка в Королівстві дурниць» — історія самобутня — смішить дітей і має багато гачечків, якими може вчепити дорослих.

 

У певний момент з-за плеча Керрола визирає Орвелл — і дитяча історія починає скидатися на «1984». «Ми дуже мирне королівство. Тому нападом на інші країни керує міністр миру», — пояснюють Полінці придворні. Взагалі мешканці Королівства обожнюють свята й бенкети, «але народу живеться сутужно й не всі зрозуміють святкування без приводу», — зауважує принц Нісенітник. Тож там вирішують розпочати війну з Південним королівством, щоб перемогти й мати привід для свята. Але є нюанс: міністр миру продав усі шаблі війська саме цим суперникам. Втім, це не спиняє тих, хто надихається дурницями. І ось Чиновник доповідає: «військо заледве вирушило на війну, а я вже підготував доповідь про майбутню перемогу!». Трохи нагадує тих, хто брав Київ за три дні, чи не так?

Антиутопія переплітається з реальністю і проривається у цій дитячій історії іронічними пасажами, які точно оцінять дорослі.

Наприклад, коли Полінка начебто повертається додому, то бачить дивні рекламні плакати. «Оберіть мене президентом, бо я смішний!» — от це вже справжнісінька дурниця! Я захвилювалась, що повернулася не додому, а в якусь нову безглузду країну», — каже вона. Словом, для дітей це прекрасне і смішне читання для реготання. Та і загалом для поціновувачів іронії — просто знахідка, а не книжка.

Купити книжку

«Семенові зорі»

 Андрій Зелінський; — Львів: Видавництво Старого Лева, 2023. — 488 с. (9+)

Слово «притча» для дітей звучить нуднувато, тож назвімо цю історію казкою. Зрештою, це і є казка не лише за формою, а й за одним із найглибших своїх сенсів — призначена передавати молоді мудрість поколінь. Алегоричну історію, настояну на традиції українського казкарства, написав для молодших підлітків військовий капелан, який ще з 2014 року духовно підтримував воїнів у зоні АТО, отець Андрій Зелінський. Це його перша книжка для дітей.

 

«Семенові зорі» — це історія про юнака Семена, з очима кольору неба, який жив у селі Старі Плавні. Він рано втратив батьків (батько, до слова, загинув, боронячи їхній затишний світ від сил зла). Але хлопець не почувався самотнім, бо мав кохану дівчину Василину, мав село, що було його домом, а ще мав мрію: перейти через вал, що захищає Старі Плавні від зовнішнього світу, знайти Мудрого Діда і навчитися у нього, як запалювати зорі. Намір податися в мандри нехарактерний для жителів села, у якому «кожна хата скраю», і навіть кохана не підтримує цю Семенову ідею. Проте він стає на цей шлях, шлях героя, де — за законами жанру — на нього чекають важливі усвідомлення і трансформації, зустріч із новими приятелями й боротьба із силами мороку. 

У цій історії не випадковий жоден персонаж, жоден яскравий образ і жодна локація. У топографію казки зашито важливі для української історії місця.

Наприклад, тут йдеться і про Великий Луг (степовий простір, де зародилася Січ), Холодний Яр (що став символом спротиву і боротьби), Вічний Дуб (прообразом якого є дуб Максима Залізняка) тощо. Мудрий Дід оповідає Семену особливу казку, у героях якої можна вгадати видатних українців — Григорія Сковороду, Василя Стуса та інших. Зрештою, кожна розмова — це не марнування слів, а обмін важливими меседжами про свободу, пам’ять, історію, коріння.

 

Читайте також: Кумедні, героїчні й чарівні: 4 дитячі книжки про сім’ю і підтримку

 

«Завжди, коли є сила, вирушай у мандри. Світ — великий, дивний, прекрасний. У ньому стільки шляхів для твоєї свободи». «Пам’ять — то не сон і скорбота, а причина жити». «Кому в житті не стало відваги власну свободу відстоювати, той не має коріння». Усі ці істини — прості, але такі глибокі — накладаються на сучасний контекст і врізаються в душу. Андрій Зелінський у своєму тексті проговорює речі, які є фундаментальними для усвідомлення національної ідентичності, укорінення у минулому свого народу, відчуття тяглості історії та цінності пам’яті. Речі, про які з підлітками не так і часто говорять — отак просто, щиро, ніби розповідаючи казку.

 

«Семенові зорі» — книжка для вдумливих підлітків.Тих, які люблять занурюватися у глибокі формулювання і потребують джерела, з якого можна черпати  життєву мудрість. Тих, які писатимуть наше «завтра» і будуть здатні творити світло в сутінках та запалювати зорі. 

Купити книжку

 «Прес, чорнило, три гармати. Пригоди славного мандрівного друкаря Івана Федоровича»

Петро Яценко; ілюстрації Іллі Угнівенка. — Київ: Портал, 2023. — 200 с. (12+)

Закладаюся: при згадці про першодрукаря Івана Федорова (чи то, правильніше, Федоровича) у більшості людей малюється образ книжника-самітника, зануреного у тексти й аркуші й загубленого десь поміж друкарським приладдям. Петро Яценко, який нині служить у ЗСУ на посаді керівника пресслужби Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, розповідає неймовірну історію Івана Федоровича. У ній, окрім власне преса й чорнила, є гармати, убивство, помста, весілля, суд і ще багато захопливих речей. А головне — відповідь на питання, яким чином московський друкар увійшов в історію як батько українського книгодрукарства.

 

Починається ця захоплива повість з драматичного моменту, коли Іван та його помічник Петро похапцем пакують найцінніше й утікають з Московського царства. Їх звинувачують у єретиканстві (з подачі конкурентів-переписувачів), за ними ось-ось прийдуть опричники Івана Грозного, який на різні тортури мастак, тож втеча — єдиний вихід. Так друкарі опиняються у Великому князівстві Литовському, де їхня праця у більшій пошані. А на Івана Федоровича чекає робота  у Григорія Ходкевича в Заблудові, відкриття львівської друкарні, милість князя Костянтина Острозького і чимало перипетій. 

Перед читачами Іван Федорович постає не як портрет зі шкільних підручників, а як жива, в дечому суперечлива та дуже цікава особистість.

Так само живою, наповненою смаками й запахами  (хмільного меду, яким частує гостей вельможа, сажі, з якої роблять друкарське чорнило) та звуками (бряжчання металу, з якого викладають рядочки тексту, співи скоморохів) є атмосфера цієї повісті. Петро Яценко дотримується історичних фактів і достовірно виписує антураж епохи так, що в неї занурюєшся з головою. А ще ця книжка наповнена яскравими пригодницькими епізодами — втечі, погоні, бійки, стрілянина… Те, що треба жвавим і допитливим молодшим підліткам.

 

Окрім іншого, ця історія має дуже важливий підтекст: чітке протиставлення Московського царства — дикого, варварського, свавільного — та Великого князівства Литовського, де існують поняття честі, пристойності та порядку, де цінують освічених людей, які знають і вміють виконувати свою роботу. Автор підкреслює, що цей ціннісний розлом відчувався як тоді, так само присутній і тепер, у нинішній війні. 

Купити книжку

«З любов’ю — тато»

Валерій Пузік. — Київ : Лабораторія, 2023. — 216 с. (16+)

Узагалі це недитяча книжка. У ній, окрім бездонної щирості, світла і любові, є ненависть кров, бруд і смерть. У ній є міцні слівця й жорсткі епізоди.  Але це книжка для тих, чиє дитинство минуло чи просто зараз відбувається під час війни. Чиї татусі вимушено покинули їх, щоб робити щось надзвичайно важливе — захистити й зберегти для них країну. Це книжка для майже-дорослих, яким іноді вкрай потрібен текст, що допоможе зрозуміти батьків. Зрештою, листи, написані батьком до сина.

 

Валерій Пузік воював як доброволець в АТО й описував цей досвід у книжках. Повернувшись до мирного життя, найбільше прагнув ніколи не писати про війну. «Дитяче фентезі писати хотів — і ось, маєш».  Починається повномасштабне вторгнення, Валерій іде в одеську терборону, і далі знову те саме — позиції, посадки, окопи. А найгірше — розлука з коханою жінкою і сином.

 

«З любов’ю — тато!», — збірка коротких текстів і віршів.

Тут не лише листи до сина, а й короткі замальовки з життя, написані буквально під обстрілами. Майже щоденникові нотатки — про страхи, мрії, осяяння, сни.

Дивовижно ніжні вірші, присвячені коханій. А тексти, адресовані сину, просочені особливою любов’ю і розповідають про те, як це — бути татом на війні.

 

«Чи не в кожного бійця на заставці смартфона стоїть фото його усміхненої дитини. І точно кожен вмотивований дати в зуби русні», — пише Валерій Пузік. І хоч його тексти дуже особисті, вони проговорюють досвід усіх тих чоловіків, які тужать за сім’єю, згадують щасливі моменти та розуміють, що коли ти на війні, то шанси ніколи не повторити їх знову надзвичайно високі: «Я пишу листи сину, адже не факт, що зможу сказати ці слова, коли він виросте». Тому — так, це недитяча книжка, але вона написана для дітей. Усіх дітей, чиї тати вдягнулись у піксель.

Купити книжку

У просторі фестивалю Книжковий Арсенал Вітрину новинок формуватимуть видання про війну будь-якого жанру, теми чи вікової категорії представлені видавцями й книгарнями на ярмарку Фестивалю-2024.

 

Читайте також: «Бути й не бути у пуповині часу»: 10 нових українських збірок поезії