Екранізувати книжку: хто такий менеджер з прав на кіноадаптації?

Якщо ви бачили українське кіно, зняте за мотивами сучасних літературних творів, будьте певні: це зовсім не заслуга менеджерів з продажу прав на кіноадаптації. І ймовірно — навіть не менеджерів чи видавців. Швидше за все, це продюсер, що прочитав і захопився книжкою, наполегливий автор, що працює ще й як сценарист, або збіг обставин. Просто такої професії не існує. Принаймні — поки що.

Водночас навіть менеджери з невеликих книжкових ринків починають шукати зв’язків з кінопродюсерами, а кількість майданчиків для професійних зустрічей зростає. На хвилі цього інтересу і в межах партнерства з Британською радою в Україні, розбираємося, чи варто почати перетворювати книжки на кіно, і як це працює — на прикладах з Німеччини, України та Сакартвело.

Як з’являються кіноадаптації в Україні та у світі

За даними дослідження кадрової ситуації Читомо, навіть самі літературні агенти та менеджери з продажу прав усе ще є рідкісною професією «вузького профілю». Але це й не дивно: професії на межі галузей виокремлюються тоді, коли ці сектори досягають рівня розвитку, що дозволяє взаємодіяти. Водночас для цього мають з’явитися й середовища чи платформи для такої міжсекторальної взаємодії.

Юлія Сінкевич, продюсерка та співзасновниця Української кіноакадемії вважає таку синергію між двома секторами логічною, оскільки літературні твори можуть стати якісною драматургічною базою, проте такого ринку або платформи, що забезпечувала б цю синергію через спеціалізований пітчинг цих творів для продюсерів, сьогодні в Україні не існує:

Така платформа повинна була б існувати, оскільки в інших країнах це дуже добре працює — часто ще навіть на етапі ідеї книги права на її екранізацію уже купують.

Юлія Сінкевич була однією з перших, хто намагався побудувати місток між літературою та кіно: в межах партнерства Одеського кінофестивалю та Книжкового Арсеналу у 2020-21 роках двічі відбулися книжкові пітчинги для кінопродюсерів. Проте новий для обох сфер формат припав на «ковідні» роки й відбувався в гібридному форматі, а під час війни так і не відродився. 

Проте українські літературні твори все ж ставали кінострічками: «Волошиловград» Сергія Жадана, що став «Диким Полем» Ярослава Лодигіна (2018), роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, що був екранізований із назвою «Віддана» режисерки Христини Сиволап (2020), «Хто ти такий» Артема Чеха, що став фільмом Ірини Цілик «Я і Фелікс» (2024). Можна згадати й переосмислення української класики: серіал «Спіймати Кайдаша» Наталки Ворожбит (2020) за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького та мультфільм «Мавка» (2023) за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки — кожен з них сприяв перевиданням та створенню нових книжкових проєктів.

Але навіть попри певне пожвавлення, кіноадаптації, що народилися з літературних творів в Україні, все ще поодинокі, і серед причин називають не лише недофінансовану сферу кіновиробництва, але й недостатню читацьку обізнаність. «Не всі продюсери настільки глибоко цікавляться літературою поки що, але у цього напрямку однозначно великі перспективи», — пояснює Сінькевич.

За кордоном для багатьох видавництв, попри кращий стан справ як у книговиданні, так і в кіноіндустрії, видавці займають більш проактивну позицію. Але все одно «менеджер з продажу прав на кіноадаптації» рідко є окремою професією, в основному — це роль, яку менеджери з прав чи літагенти поєднують зі своїми основними завданнями в межах книговидання.

Наприклад, директорка з продажу прав німецького видавництва Arena Verlag Таня Біркеншток, попри постійну роботу з правами на кіноадаптації, виділяє це як напрямок своєї роботи поруч із іншими видами прав. Водночас вона переконана: порівняно з продажем прав іншим видавництвам, права на кіноадаптації вимагають набагато більше часових інвестицій. Хоча і винагорода за цю роботу може бути значно вища — все залежить від бюджету кіно.

Цей напрямок видається перспективним і для Нуки Гамбашидзе, видавчині й менеджерки з прав картвельського видавництва Sulakauri. Попри те, що в Сакартвело ситуація також не на користь локального кінематографа (з 2023 і кіноіндустрія, і книговидання бойкотують державні ініціативи і відмовляються від державного фінансування), це не завадило видавництву екранізувати одну зі своїх книжок «Blackbird Blackbird Blackberry», що стала однойменним кінофільмом режисерки Елен Навер’яні (2023) та мала успіх на Каннському кінофестивалі.

 «Але кінематограф, на відміну від книговидання, яке загалом може функціонувати більш незалежно, дуже потребує державної підтримки у такій країні як Сакартвело», — зазначає Гамбашидзе.

Читайте також: Наввипередки за бестселерами, або хто такий літературний скаут?

Як це працює?

Процес часто залежить як від конкретного ринку, так і від статусу видавництва. Наприклад, німецьке видавництво Arena Verlag володіє в основному правами на німецьких авторів і працює з німецькими кінокомпаніями. «Продаж прав на німецький ринок відбувається простіше, ніж на кіноекрани за кордон», — зазначає Біркеншток. У випадку з Arena Verlag, що є відомим брендом, найчастіше продюсери або представники кінокомпаній самі звертаються до видавництва щодо адаптації цікавих для них творів. Увагу привертають насамперед ті твори, що вже стали бестселерами.

Водночас видавчиня відвідує і фахові події для продажу прав, проактивна позиція важлива навіть для менеджерів із досвідом і репутацією.

Коли представник видавництва після пітчингу бачить інтерес від потенційного кінопартнера, починається процес перемовин, проте вони тривають урази довше: партнери мають прочитати текст, спланувати технічні та бюджетні межі для кіноадаптації та, найголовніше, знайти фінансування на цей задум. Ця робота з боку партнерів може тривати не один місяць, тому поширеною практикою є сплата кінокомпанією погодженої суми на бронювання прав на певний період.

Коли рішення вже погоджене, у видавництва купують права, і питання укладання договору та межі залученості видавництва та автора у роботу координується з боку менеджера з продажу прав від видавництва. У випадку Arena Verlag, видавництво дуже ретельно підходить до цього питання: «Навіть якщо ми повністю володіємо правами на ту чи ту книгу, ми завжди дуже тісно співпрацюємо з авторами», — зазначає вона.

Зазвичай видавництва охоче пристають на пропозиції створення кінопроєктів за мотивами своїх книжок, проте менеджери з продажу прав, що мають досвід запевняють: не кожна кіноадаптація призведе до збільшення продажів, і поганий фільм може зіграти не на користь. І видавництво, і автор, замість додаткових продажів, можуть зіштовхнутися зі збитками, причому і репутаційними, і фінансовими.

У роботі з правами на кіноадаптації менеджер має бути готовим до необхідності більших інвестицій у підготовку до продажу з боку видавництва: наприклад, якщо на початку перемовин достатньо запропонувати лише синопсис англійською мовою, то для прийняття фінального рішення може знадобитися переклад додаткових частин або й усього твору. 

За що відповідає менеджер з прав на кіноадаптації

Вибір книжок чи літературних творів з редакційного портфеля видавництва, що є «кінематографічними» або придатними для екранізації. Переконатися, що видавництво володіє правами на кіноадаптацію на ці твори.

Моніторинг і вибір компаній, що можуть стати майбутніми партнерами. Цей процес відбувається приблизно так само, як і під час продажу прав між видавництвами: навряд має сенс пропонувати готичний роман видавництву, що спеціалізується на дитячих книжках-картинках, відповідно і проза Сергія Жадана може не мати успіху серед продюсерів сіткомів.

Відстежування професійних фестивалів, де можна зустріти продюсерів, режисерів та директорів кінокомпаній. Якщо потенційний партнер уже є серед заявлених гостей, це значно спростить комунікацію, в іншому ж випадку, це можливість відкрити для себе нових партнерів.

Підготовка каталогу книжок для продюсерів. Можна скористатися і традиційним каталогом, проте «кінокаталог» будується за іншою логікою, ніж каталог прав для видавничих компаній. Приклад кінокаталогу видавництва Sulakauri. Якщо це сторінка у каталозі, можна подивитися приклад каннського каталогу Shoot the Book, або каталогу Венеційського кінофестивалю.

Відрядження на ключові професійні події та представлення книжок на цих подіях. Можна спробувати і онлайн, проте видавці недарма інвестують у витрати на перельоти: особисті зустрічі ефективніші.

Ведення переговорів та укладання угод у разі успіху. Почавши в офлайні, ви можете перейти в онлайн, а от навпаки буває рідше.

Ведення процесу кіноадаптації з боку видавництва: менеджер представляє не лише свої права, але й права вашого автора, який може бути значно менш гнучким щодо режисерських інтерпретацій, ніж, наприклад, до рішень перекладача чи дизайнера обкладинки книжки.

Комунікація процесу кіноадаптації з колегами всередині видавництва, наприклад, з маркетинговим відділом (чи будете ви перевидавати книжку з кінообкладинкою?) та комунікаційним чи PR відділом (адже ефект від екранізації книжки не обмежується отриманими коштами від продажу прав).

Як змінилася професія після початку повномасштабного вторгнення

Найчастіше права на кіноадаптації обирають серед художньої літератури. Між виданням книжки і екранізацією може минути тривалий час. Водночас документальний жанр став основним не тільки в книговиданні, але й у кіно. І почасти відбуваються неочікувані співпраці: так, Емма Шеркліф працює з правами на роботи Мстислава Чернова, одного з авторів стрічки «20 днів у Маріуполі», що мають перетворитися на книжки.

А ось ігрове кіно, схоже, стало на паузу. Раніше в Україні проводилися пітчинги Держкіно. Відбулися вони й торік, проте через те, що Раду з підтримки кінематографії визнали нелегітимною, то долю результатів пітчингу заморозили. У серпні обрали нову Раду, що переглядає попередні результати, проте про пітчинги в 2025 поки невідомо, оскільки прийнятий держбюджет не передбачає відчутного фінансування українського кінематографа.

Попри це кіноспільнота обговорює плани на екранізацію творів Жадана, також розвивається кінопроєкт «Пригод павіана Томаса» Івана Семесюка, давно ведуться переговори щодо екранізації роману Оксани Забужко.

Юлія Сінькевич також зізнається, що нещодавно зверталася до видавництва щодо прав на один з творів, в якому «бачить кіно». Проте поки що отримати права не вдалося, і перемовини тривають, бо видавництво обирає серед кількох пропозицій.

Тому за словами продюсерки, не можна сказати, що цей процес завмер, але фінансування на яке після повномасштабного вторгнення знайти дуже важко. 

Головні характеристики та навички

Загальна начитаність і надивленість — варто розумітися не лише на літературі, але й на кінопродуктах, які ви вважаєте за доцільні для ваших книжок.

Уміння пітчити літературні твори та пасіонарність, і ця навичка відрізняється від elevator pitch, тож варто відвідати кінопітчинги та попрактикуватися.

Відкритість до нових знайомств та уміння підтримувати професійні зв’язки як між секторами, так і між країнами. А відповідно, і високий рівень англійської мови; німецька та французька стануть вагомим плюсом.

Гнучкість та повага до авторських прав та авторського бачення. Це стосується як етичного ставлення до бачення сценариста та режисера, так і захист прав вашого автора.

Тому такий міжсекторальним менеджмент потребує сильних переговорних навичок, уміння переконувати, але водночас зберігати тонку межу між технічними та фінансовими можливостями зйомок та наближеністю до задуму автора літературного твору. Можливо, від деяких сцен доведеться відмовитись.

Де вчитися та як прокачати навички, або розклад міжнародних книжкових пітчингів

Більшість літературних агентів та менеджерів з прав вчаться «у процесі», оскільки жодного курсу з продажу прав для кіноадаптацій на рівні університетів поки що ніхто не запустив. Сам же процес слід почати з перевірки профілів і програм основних кінофестивалів та професійних подій, що вже пропонують формати book-to-screen: наприклад, пітчинги, зустрічі між продюсерати та агентами, і навіть події, що включають неформальне спілкування.

1. До 12 листопада 2024 року можна податися на окрему програму Berlinale — Books at Berlinale, що заснована в партнерстві з Франкфуртською книжковою виставкою (обирають зазвичай близько десяти учасників з-поміж декількох сотень заявок з 30+ країн)
2. Програма Shoot the Book! Каннського кінофестивалю, яка щороку у травні збирає декілька сотень видавців з усього світу
3. Венеційський кінофестиваль також має свою програму Book Adaptation Rights Market, що в 2025 році відбудеться вдесяте. У програмі беруть участь близько 30 видавців / літагентів, відбір заявок починається на початку року.
4. Франкфуртська книжкова виставка також почала активно розвивати власну одноденну програму Book to Screen, що формується також у січні-лютому. Поки що тут можна послухати панельні дискусії та отримати інсайти з індустрії, дізнатися про досвід колег, але наразі програма не передбачає пітчингів.

Що тематичного почитати / подивитися

Почніть з прочитання та перегляду екранізованих літературних творів.

Проаналізуйте каталоги видавців, що вже екранізували свої твори, і прицільно працюють у цьому напрямку.

Прочитайте книгу Лінет Овен «Selling Rights», кілька розділів присвячені продажу прав на кіноадаптації (Routledge, 2024).

Прочитайте статтю What It’s Like to Pitch a Book at the Berlinale Film Festival

Подивіться розмову з переможницею проєкту Book Pitch Тамарою Горіха Зерня

Ілюстрації — Маша Грім

Читайте також: Маркетолог, дизайнер, візіонер: хто такий артдиректор у книговиданні