Як побороти книжкове піратство: якщо ви читач – читайте, якщо покупець – платіть

За статистикою, кожен другий українець споживає піратський контент. Серед причин таких високих показників – низька культура споживання, звичка отримувати все безкоштовно або майже безкоштовно. З іншого боку, книжкове піратство існує коштом відсутності фактичного покарання споживачів за порушення авторських прав і низький рівень захисту текстів в інтернеті. Як захистити себе вже зараз та створити більш сприятливі умови для українського видавця і читача? Ми сходили на дискусію «Книжкове піратство і як із ним боротися», яка відбулася у межах Книжкового Арсеналу й занотувала найважливіше. 

Хочу мати вибір: ділитися чи не ділитися

«У нас немає жодної електронної книжки, на яку би ми купували права. Але ми змушені платити роялті нашим правовласникам за існування піратських версій наших книжок в електронному вигляді, оскільки це наша зона відповідальності, яка прописана в договорах. 

Також ми займаємося специфічною літературою. У нас багато соціальних коміксів, які дуже важко піратити, адже їх доводиться переганяти в формат cbc, cbn або pdf. І ось ми видали Гібсона дуже специфічним шрифтом, який не піддається копіюванню. Тож на нашу пошту регулярно сиплються претензії: «Якого біса наші пірати змушені докладати зусиль для того, щоби оцифрувати ваші книжки, і чому вони не можуть просто їх десь вкрасти? Книжки дорогі, як ви смієте не ділитися?». 

Я скажу так: коли ми на хвилі інтересу виклали PDF-ку книжки «Майя та її мами», її звантажити на зараз 270 тисяч разів. Тому що це була безкоштовна PDF-ка. Я би хотів мати вибір: давати щось своє безкоштовно або ні. В таких випадках мені йдеться про те, що якщо моя функція як видавця з електронними книжками – це полегшити спосіб їх вкрасти, то вибачте: я – пас».

Питання доступу

«Коли люди купують електронний контент, вони не завжди розуміють різницю між володінням паперовою книжкою і володінням електронною книжкою. Якщо я купила паперову книжку, я можу її дати почитати кільком людям. Вона мені належить. А коли я купую електронну книжку, цей файл мені не належить. Коли ми надаємо користувачам доступ до того файлу, ми посилаємо неправильний меседж: «Ось файл, тримай, користуйся ним на свій розсуд». Але це не так. І якщо я надішлю файл чотирьом людям, я помножу його на п’ять. А видавництво втратить чотири продажі. Бо я неправильно сприйняла, яке право я маю на той контент. 

Правильно було би не давати доступу до файлу. Наприклад, як в Google Play, коли користувач має доступ до вмісту, але не має доступу до файлу». 

Паперова чи електронна?

«За останні два-три роки все змінилося на краще. В тому числі наша позиція на ринку: ми нарешті маємо змогу надати кращу пропозицію для людей. Наразі в нас є 350 електронних книг, тому потреби загуглити й звантажити безкоштовно  у людей немає. Також сильно вплинув карантин. Продажі зросли десь в три рази, оскільки люди почали розвиватися, захотіли чимось себе зайняти. 

Насправді електронні версії не збивають продажів паперової книги. Наприклад, на 5000 паперових примірників «Амадоки» припадає десь 1000 «електронок» загалом, на всіх контентах. 

Чи багато піратських сайтів із книжками? Найпопулярніших – десь дванадцять. І ці сайти інколи хочуть підтвердження того, що ця книжка наша. Вони не хочуть просто так видаляти. І найважче, напевно, було з «толокою», бо вона взагалі не реагувала. Тоді ми вже залучили юристів і десь пів року чекали відповіді. І ось лише зараз вони все видалили. 

Піратський контент був, є і буде, але його не так суттєво на ринку. Тобто все одно: є своя аудиторія, свій тип підписок. Люди розуміють, що треба поважати працю одне одного, і вони тепер готові оплатити». 

Злочин і відповідальність

«В Україні законодавчої бази достатньо, аби притягати до відповідальності. Це 176 стаття кримінального кодексу. Штраф – двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тобто трохи більше ніж 300 гривень. І ще можна притягти до кримінальної відповідальності. Тоді у людини з’являється судимість. Але з точки зору доказової бази дуже важко знайти того, хто винний. 

І ще дещо важливе: по-перше, 176 стаття кримінального кодексу – це стаття приватного звинувачення. Коли з’явиться заява від правовласника, тоді поліція має право щось робити. І по-друге, вони реєструють цю кримінальну справу лише за умови, що буде доведено  шкоду. Як ми її будемо доводити? – це вже нюанси. Якщо поставити за мету, то можна цю кримінальну справу провести й знайти всіх. Але з точки зору економічної доцільності – це все зайві рухи. Ви витратите не менше одного року».

Рішення є!

«Чому піратство? Тому що це дуже просто, це дуже зручно і це безкарно. 

Як покарати піратів? Перше – має бути закон, друге – має бути практика його застосування. Але конструктивніше – йти простим технологічним шляхом, унеможливлювати піратство. Це не означає, що ми не думаємо про законодавчі механізми: зараз уже підготовлені закони, доповнення закону про авторське право. Можна іти оцими обома шляхами, але я би рухався технологічним. 

Отже, практично про рішення, які лежать в царині технологій: не передавати книжки на пристрій читача як файли, щоби його можна було пересилати, а читати в застосунках. 

1. Google Play Books. Там уже доволі багато українських книжок. 
2. Новий застосунок «Читанка».
3. «Українська цифрова бібліотека» від Українського інституту книги. 
4. Застосунок, який називається «librarius». 
5. Застосунок від Yakaboo. 

І ще – рішення від «Бібліоцентра», який поширює файли. Але всередину файлу вбудований незнищуваний водяний знак, який дозволяє відстежувати, від кого пішла піратська копія. Тобто вже зараз є рішення».

Як протидіяти, а ще краще – запобігати поширенню піратського контенту?

Ольга Кред: «Потрібно відстежувати піратський контент, писати сайтам. Нехай піратські сайти теж знають, що тепер видавці поринули в нову хвилю і починають з цим боротись. Потрібно показати свою позицію. Показати, що це вже карається». 

Сергій Глотов: «По-перше, використовувати технологічні заходи і засоби для захисту контенту. По-друге, якщо порушення ваших прав все ж таки відбулося, тоді рекомендую звернутися до Бернської конвенції, стаття 9 частина 2:

Якщо було використано ваш твір, який підпадає під визначений законом випадок, це заважає нормально використовувати твір і певним чином зачіпає правовласника, то можна починати цей довгий процес. Звісно ж, у супроводі адвоката».

Соломія Назаркевич: «Технологічні проблеми потребують технологічних рішень. І якщо кожен маркетплейс, що видає незахищений файл, є діркою, треба затикати всі дірки. І тільки тоді ми можемо бути впевнені, що контент буде захищеним. Якщо ми будемо продавати книжку хоч на п’ятьох сайтах, де захищається контент, і на одному, де він не захищається, дірка залишається і починає протікати. Ми мусимо захищати свої файли й не давати до них доступу нікому». 

Юрій Марченко: «Якщо ви читач – читайте. Якщо є гроші заплатити за контент – платіть. Тим самим ви собі розчищаєте дорогу до наступних творів. Якщо ви видавець, рекомендація одна: не плачте після того, як виставляєте на продаж незахищені файли. Три роки тому у вас не було альтернатив, зараз альтернатива є».  

Читайте також: Копіратство: 7 міфів, чому копірайт – ок, а піратство – ні