Як це — відкрити видавництво під час війни і пандемії

За останні 3 роки на долю українських видавців спершу випало неочікуване випробування пандемією Covid-19, а коли ті трохи оговтались, розпочалася нова фаза російсько-української війни. Здавалося б, у таких умовах ідеться лише про виживання великих гравців ринку, котрі мають накопичений роками запас стійкості від форс-мажорів, але ж ні: за цей час в Україні розпочали роботу щонайменше 23 нові видавництва. Без декого з них нині вже не можна уявити українського книжкового ринку, інші ж лише розпочинають шлях становлення. Читомо запитало видавництва, засновані впродовж 2020–2023 років, про труднощі, з якими ті зіштовхнулися, шляхи їхнього подолання та цінний досвід для подальшого розвитку книжкової галузі.

Видавництва, заснування яких випало на період пандемії Covid-19

Хоча зараз здається, що з часу пандемії минуло кілька життів, вона розпочалася лише 3 роки тому. У цей період свою роботу встигли розпочати й налагодити видавництва «Віхола», «Лабораторія», Ukraїner, «Парасоля», Creative Women Publishing, Bookraine Publishing House, «Відкриття» (до 2022 року мало назву «Літера V») та «Блим-Блим».

«Перший книжковий проєкт, де стоїть наше лого як видавця — велике дослідження корінних народів та національних спільнот в Україні “Ким ми є?” — ми видали під час пандемії. Тоді ми усі працювали віддалено від перших текстів і до виходу книжки з друку. Жартували, що навіть вихід книжки ми святкували в зумі. На її видання ми дістали грант від УКФ, що на той час допомогло зважитись на цю велику роботу. Книжка вийшла у 2021 році. Потім була павза, ми будували видавничі плани на майбутнє, формували команду», — розповідає головна редакторка видавництва Ukraїner Євгенія Сапожникова. За її словами, після початку повномасштабного вторгнення навесні 2022-го роботу видавництва перезапустили. 

Читайте також: Розповідати про Україну: як працює видавництво Ukraїner

Засновниця видавництва «Парасоля» Таїсія Наконечна каже, що пандемія, відібравши багато можливостей, натомість створила багато інших. Зокрема, великі й малі компанії зрозуміли, що значну частину роботи можна робити дистанційно. «Я керувалася тим, що поки пандемія триває, буде час у нормальному темпі розібратися в нюансах галузі, визначити темп подальшого руху та розвитку. На жаль, все вийшло зовсім не так, бо повномасштабне вторгнення росії внесло серйозні корективи», — зазначає вона.

Поштовхом для появи видавництва «Віхола» стала не пандемія, а одномоментне звільнення всієї команди майбутнього видавництва з «Нашого формату». «Я не знаю, чи зʼявилася б “Віхола”, якби ми усі не опинилися в один момент без роботи, але всі пазли склалися в одну картинку дуже вчасно: з одного боку немає роботи, з іншого — є величезне бажання продовжувати працювати разом і видавати книжки. При цьому ми добре розуміли, що настільки велику команду ніхто до себе не зможе забрати, тож ухвалили рішення створити власне видавництво, аби робити те, що вміємо і любимо», — розповідає Наталія Шнир, його співзасновниця.

Серед видавництв, чий перший рік припав на пандемію, однак заснуватися ті встигли до неї, — Creative Women Publishing, Bookraine Publishing House і «Портал».

«Пандемія прийшла через рік після заснування. На цей час ми вже мали задум і стратегію, автори писали тексти на замовлення, зібрали команду фахівців, однак звичайно ж, хотілося б мати трохи більше часу, щоб автоматизувати процеси й представити себе на ринку», — каже засновниця видавництва «Портал» Олена Хіргій.

А от Наталія Васильєва планувала започаткувати видавництво «Відкриття» ще 2020 року, однак у лютому не встигла це зробити, а в березні вирішила відкласти проєкт. Згодом партнерка Васильєвої по краєзнавчому проєкту Ольга Чистякова допомогла розібратися з плануванням бюджету, договорами й звітами, тож у лютому 2021-го року розпочалася офіційна історія видавництва. 

Ключові проблеми видавців, викликані пандемією

«У часи пандемії основними труднощами для нас була практично повна відсутність офлайн-заходів, живого спілкування. Класно, що тоді й Книжковий Арсенал, і Форум видавців зробили свою онлайн-програму. Це допомогло залишатися у професійному середовищі, бачити й чути про новинки інших видавництв хоч би й онлайн», — каже Євгенія Сапожникова з Ukraїner.

Таїсія Наконечна з «Парасолі» нарікає на зменшення можливостей офлайн продажів та подій впродовж локдаунів, адже часто це єдина можливість для більш-менш активних продажів у маленьких видавництв. 

«Через дефіцит паперу і зокрема відсутність картону для обкладинок на складах восени 2021 у нас згоріли терміни по кількох сезонних проєктах і вони врешті виявилися збитковими. Загальне здорожчання паперу також не пішло на користь, оскільки працюємо з малими тиражами, а за таких умов собівартість книжок і так виходить високою», — додає вона. За словами Наконечної, видавництво досі не вийшло на самоокупність і балансує, шукаючи можливості залучення інвестицій. Під час пандемії видавництво зосереджувалось на онлайн-маркетингу, що допомогло сформувати кістяк аудиторії.

Подібним чином вчинили й у Creative Women Publishing. «Найбільша складність, з якою ми зіштовхнулися під час пандемії, — це невизначеність. У 2-му півріччі 20-го року ми відкрили спільнокошт-кампанію на друк нашої першої книжки “Про що вона мовчить”. Перша книжка вийшла 13 квітня 2021 року, до того часу книгарні потроху почали відчинятися, а книжкові фестивалі відбуватися. Те, що справді вдарило по видавництву, — це здорожчання паперу на 30% і збільшення собівартості книжок на початку 2022 року», — розповідає співзасновниця Ірина Ніколайчук.

На непевність пандемійного періоду нарікають й у «Віхолі». 

Анастасія Мінова з Bookraine Publishing House скаржиться на лише на налагодження всієї роботи в онлайні, а й на пізніші проблеми з фестивалями: «Найскладніше було навесні 2021-го, коли у нас вже були надруковані тиражі перших книжок, а продавати їх не було де. Також нам у березні відмовив в участі Книжковий Арсенал, що можна було прирівняти до маркетингової смерті. Завдяки Vivat, які взяли нас до себе на стенд, ми тоді зберегли залишки здорового глузду і трохи заробили. Проте вже восени, після Форуму видавців у Львові, який був для нас дуже невдалим, моя партнерка вирішила покинути й Bookraine, і видавничий бізнес взагалі. Здорожчання поліграфічних послуг теж було тяжким ударом. Довелося більшість книжок видати спершу маленькими тиражами, а потім додруковувати».

Для видавництва «Портал», крім перелічених труднощів, викликом стала специфіка видань: комплекси матеріалів про історію України для молодшого і шкільного віку, які дещо втратили актуальність під час пандемії.

Дитяче видавництво «Блим-Блим» зареєструвалось у листопаді 2020 року, а на початку 2021 друком вже вийшли два повноколірні комікси про пригоди Космічного Поштаря. «З папером у нас завжди було не просто: він або дуже дорогий, або з росії. Сподіваюся, що нині про російський папір не йдеться. Собівартість друкованої книжки складається з багатьох компонентів, на той момент у мене не було неочікуваного різкого подорожчання, бо кошторис завжди рахується наперед. Адже про приблизну роздрібну ціну ми маємо повідомити свого іноземного партнера, у якого купуємо права. Не пам’ятаю загалом труднощів, лише збуджене очікування своїх перших книжкових “ластівок” і відгуків про них», — ділиться враженнями засновниця Юлія Буднік.

У видавництві «Відкриття» кажуть, що головними проблемами стали обмежений бюджет, дефіцит паперу, різке подорожчання друку наприкінці 2021 року та втрата авдиторією цікавості до видань під час піку захворюваності на коронавірус. Наталія Васильєва розповідає, що версткою однієї книжки довелося заробляти на редактуру іншої.

Читайте також: Без паперу, замовлень і зі зруйнованою інфраструктурою: чим живуть українські друкарні зараз

Війна як каталізатор. Видавництва, засновані невдовзі після початку повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року життя України змінилося назавжди: розпочалася нова фаза російсько-української війни. Попри це, поява нових видавництв не припинилася. 2022 року на світ з’явилися видавництва «Бородатий Тамарин» та Olean, а 2023 — Projector, «Прометей», «Гравітація», Free people verlag, «Ще одну сторінку», «Третій колір» та «Видавництво 333».

«Ми довгий час обговорювали ідею відкриття видавництва ще до повномасштабного вторгнення. Причини дві: по-перше, я і так повністю курував процес підготовки своїх книжок, хоч вони й виходили в “КСД”, по-друге, ми з Тетяною — затяті читачі, але часто відчували нестачу значної кількості добрих художніх та наукпоп текстів на українському ринку. Я думав чекати перемоги, але Тетяна переконала, що варто починати раніше. Окрім того, це був період постійного здорожчання цін на друк та інше. Якби ми тягнули, наші заощадження б знецінювалися», — розповідає Максим Кідрук, співзасновник видавництва «Бородатий тамарин».

Співзасновниця Olean Олена Новіцька каже, що для неї відкриття видавництва було закономірним. «Я помітила, як очищується інформаційний простір від російськомовного контенту, подумала, що він має бути заповнений якісними українськими книжками, і вирішила зробити свій внесок у це. У мене за спиною був невдалий досвід створення видавництва, і я вирішила спробувати ще раз. Оскільки вільно володію 5 мовами, я багато читала ділової літератури іспанською, польською та французькою і вирішила спробувати перекладати їх на українську», — каже вона.

Головна редакторка видавництва Projector Анна Карнаух розповідає, що перший досвід з друкованими виданнями стався у пандемію, коли команда працювала над першим випуском журналу Telegraf про український дизайн. «Тоді, взимку 2022, ми пережили скасування номера Telegraf через повномасштабне російське вторгнення. Він був готовий відсотків на 70%, але втратив свою актуальність о 5 ранку 24 лютого. Утім, уже навесні ми повністю змінили концепцію та восени видали довгоочікуваний другий номер», — зазначає Карнаух.

Андрій Носач, засновник видавництва «Прометей», каже, що повномасштабна війна лише прискорила плани із заснування видавництва. Така ж ситуація і в Христини Козловської, засновниці видавництва «Гравітація», та Сандри Конопацької, засновниці видавництва «Видавництво 333». 

Олександра Саєнко, засновниця українськомовного видавництва Free people verlag в Австрії, зазначає, що створення видавництва було давно обдуманим кроком.

«Кращого часу, ніж зараз, ніколи не буде, тому що поки ти думаєш, робити чи ні, хтось інший втілює твої мрії в реальність. Ми вирішили не стояти осторонь своїх мрій, а рішуче діяти. Знайшли інвестора, що повірив в нас, чим додав впевненості в наших діях», — розповідає Світлана Андрющенко, співзасновниця видавництва «Ще одну сторінку».

Читайте також: Як працюватиме нове видавництво «Ще одну сторінку» 

Подібна мотивація і в Назарія Вовка з видавництва «Третій колір»: «Ідея відкрити видавництво мальописів з’явилась задовго до повномасштабного вторгнення. Та вже під час це стало поштовхом до дій, з’явилося відчуття “якщо не зараз, то вже ніколи”. І якщо спочатку ідея полягала виключно в виданні перекладних коміксів, то зараз відчувається більша потреба розвивати українське мистецтво, тож ми плануємо видавати й вітчизняних авторів».

Усі «свіжі» видавництва охоче діляться амбітними планами: 

• у «Прометеї» до кінця 2023 року хочуть видати 10–12 книжок, а згодом розширити мережу офісів, додавши до львівського офісу харківський; 
• «Гравітація» хоче відкривати нові імена в українській літературі;
• Free people verlag прагне видати німецький переклад лібрето опери «Вишиваний. Король України» Сергія Жадана вже восени, а також оприлюднити дослідження адаптації українських дітей в Австрії українською і німецькою мовами;
• у жовтні вийде перша книжка видавництва «Ще одну сторінку»;
• «Третій колір» прагне «сконцентруватись всього на парі проєктів і не відкусити більше, ніж зможе проковтнути», однак перша придбана ліцензія видавництва налічує 14 з лишком томів;
• «Видавництво 333» готує до друку першу книжку — збірку історичного горору Володимира Кузнєцова «Химороди» та планує розширювати видавничий портфель нішею «темної літератури» і нонфікшн. 

Читайте також: Обережний оптимізм попри ризики: як живуть українські книгарні під час війни

Проблеми видавців, викликані новою фазою російсько-української війни

З початком повномасштабного російського вторгнення усі видавці, байдуже, більш чи менш досвідчені, зіштовхнулися з новими перешкодами й викликами.

«Зараз є два основних ризики: перший — це російські обстріли, які впливають на роботу друкарень (більшість наших книжок друкуємо у Харкові), а відтак і на планування виходу книжок з друку. Другий ризик — ускладнена логістика доправлення матеріалів з-за кордону (наприклад, конкретний папір або тканина на обкладинку). Також усі матеріали значно здорожчали і продовжують дорожчати, що ускладнює повноколірний друк і деякі макети», — розповідає головна редакторка видавництва Ukraїner Євгенія Сапожникова. Водночас вона каже, що презентація нових книжок супроводжувалася відчуттям повернення до нормального життя, адже відбулися живі зустрічі з читачами та багато рефлексії у час, коли презентації тривають між тривогами.

У видавництві «Парасоля» нарікають на труднощі з евакуацією складу з Києва в перші тижні після 24 лютого. Крім того, зараз складніше й реалізовувати продукцію: коли купівельна спроможність населення не така висока, читачі схильні більше обирати великі видавництва або книжки добре відомих авторів.

Серед ключових проблем, що виникла перед видавцями, — постійне здорожчання друку. Ірина Ніколайчук з Creative Women Publishing констатує: «Станом на тепер друк подорожчав у 1,5–2 рази, навіть коли порівнювати з цінами періоду пандемії. На це вплинуло і те, що багато друкарень стали на павзу через воєнні дії, а ті, що залишилися, підняли ціни на свої послуги. Відповідно, наші книжки здорожчали, але ми дуже тішимося тому, що наша авдиторія це розуміє і продовжує нас підтримувати. З 2023 року ми почали залучати грантове фінансування. Ми лишаємо опцію спільнокошту, але прагнемо нею не зловживати, бо розуміємо, що першочергова ціль донатів нині — це армія».

Серед інших проблем, що постали перед видавцями, — виїзд працівників за кордон, звільнення або ж мобілізація до лав ЗСУ. У «Бородатому Тамарині» найбільші складнощі викликає порушення дедлайнів партнерами видавництва, в Olean — недостатнє фінансування. «На сьогодні перед усіма видавцями, хто публікує електронні книжки, виникло питання піратства і несерйозне ставлення до електронних книжок. Поки що електронні книжки в Україні сприймаються як дешевий додаток до паперових, а не самостійний вид контенту. До того ж у споживачів поки що немає звички платити за цифровий контент, але це поволі змінюється», — стверджує видавчиня Олена Новіцька.

Видавництво Projector переживало затримки з розробкою та опрацюванням матеріалів як через особисті втрати в команді, так і трагедії національного масштабу, пов’язані з війною. Були й затримки з друком через відключення електроенергії минулої осені та зими. 

Читайте також: Три стратегії українських видавництв під час блекаутів

Інші нові видавництва скаржаться на проблеми з правовласниками та відсутність часу на втілення всіх проєктів. «Всі співзасновники видавництва зайняті багатьма проєктами одночасно — творчими, волонтерськими й не тільки. Справи, пов’язані із закриттям запитів для підопічних підрозділів, завжди пріоритетніші, тож на видавництво доводиться викроювати час між тим», — розповідає Сандра Конопацька з «Видавництва 333».

«Легко не буде, але буде цікаво». Як досягти успіху попри всі обставини

Головна редакторка видавництва Ukraїner Євгенія Сапожникова радить «прокачатися у гнучкості планування і реагування на різного роду кризи. Та триматися своєї команди: людей, які мають спільне бачення і готові разом вриватися у складні процеси, страхувати одне одного».

Засновниця видавництва «Парасоля» Таїсія Наконечна каже, що перед стартом варто вивчити ринок, продумати концепцію і видавничий план на кілька позицій вперед. 

Наталія Шнир, співзасновниця «Віхоли», окрім концепції, наголошує ще й на необхідності стартового капіталу. За її словами, ризикувати лише власними, а не інвесторськими чи грантовими коштами, — оптимальна модель для початку.

Трохи іншої думки про це Ірина Ніколайчук з Creative Women Publishing. «Неправильно було б не визнати, що перші місяці пандемії дуже виснажили нашу команду. Влітку 20-го року було відчуття, що ми, напевно, далі не витягнемо і варто просто згортатися. Спільнокошт став рятівною соломинкою, ми з командою дуже працювали на його успішність, залучали медіа, сприяли проведенню онлайн-заходів тощо. Дуже сильно тримала на плаву віра нашої авдиторії й віра авторок у нас», — ділиться вона історією видавництва.

Ніколайчук цитує фразу «Жадана і собак» «Те, що тримало тебе раніше, буде тримати тебе й надалі» і пропонує пригадувати, задля чого розпочиналася історія видавництва у моменти складнощів. «Значно легше, якщо довкола видавництва є вже сформована спільнота, яка поділяє його цінності. До цієї спільноти не соромно звернутися як по фінансовий, так і по моральний ресурс. Це цілком окей, якщо молоде видавництво напише на своїх сторінках: “Сорі, ми не вивозимо і потребуємо допомоги”. Варто не боятися виходити за межі бульбашки, залучати нову авдиторію, а ще розуміти, що перший час ваша діяльність, якщо ви мале видавництво, може бути збитковою, і це може затягнутися на пів року — на рік», — ділиться досвідом видавчиня.

Анастасія Мінова з Bookraine Publishing House радить завжди мати план B і не надто покладатись на інших людей. «Якщо ви засновуєте бізнес, то будьте готові до того, що це саме ви його заснували, а значить і тягнути його вам, звільнитися і піти на іншу роботу не вийде», — наголошує вона.  

Наталія Васильєва з «Відкриття» розповідає: «У вас є два вибори: стартувати з ідеї (важко, але підтримка неминуча, якщо ідея відгукується іншим), або з вкладення грошей, тобто певного пласта виданих книжок». Водночас вона наголошує, що після вдалого старту треба бути готовими довго працювати без відпусток і вихідних. «Але хороші книжки того варті. В цьому і є секрет успіху кожного, хто його досягнув — обрати свою справу і робити її щодня, якісно і з любов’ю до себе і до людей».

Засновниця дитячого видавництва «Блим-Блим» Юлія Буднік ділиться, що «Книговидавництво — це не “золота жила”. Але це дуже цікава пригода».

Олена Хіргій, засновниця «Порталу», розповідає, що професійно найскладніші часи допомагала витримувати віра в те, видавнича надмета важливіша за обставини. «Одна з найчастіших фраз, яку можна почути у Projector: “Створюй попри страх”, — вже давно моє персональне заспокійливе», — каже головна редакторка видавництва Projector Анна Карнаух.

Максим Кідрук, співзасновник «Бородатого Тамарину» налаштований більш прагматично: «Варто ще раз прорахувати реалістичність своєї ідеї і переконатися, що на ваш продукт знайдеться платоспроможна аудиторія. Які б чудові книги ви не видавали, у вас повинні бути ресурси й навички, щоб про ці тексти розповісти й зацікавити ними так, щоб серед інших сотень книжок обрали гривнею саме вашу».

Олена Новіцька з Olean радить передовсім знайти свою нішу і вивчити цільову авдиторію. 

У Creative Women Publishing кажуть, що мати державну підтримку, особливу на початку, було б зовсім незле. «Хотілося б сказати, що книжкова галузь України існує не лише з ентузіазму видавців, але, на превеликий жаль, це так. Державна підтримка вкрай спорадична, і малим видавцям не дуже варто на неї розраховувати. Тож треба гуртувати свою спільноту», — зазначає Ірина Ніколайчук.

«Запускатися зараз — це, попри всі фінансові ризики, частина нашого спротиву і нашого ствердження. Не знаємо, чи буде колись така точка, у якій в Україні починати щось нове буде просто, але цікаво — точно», — підсумовують в Ukraїner.

Ця публікація є частиною проєкту “Chytomo spotlights:Ukrainian culture on and after frontline”. Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de