BookForum 2023

Як у Пороховій вежі — 30 BookForum з укороченим ярмарком і хвилинами мовчання

11.10.2023

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Ювілейний 30 BookForum пройшов досить експериментально на новій локації та у гібридному форматі, який замінив онлайн. Цьогоріч ключова тема фестивалю — «Перепис майбутнього»: життя, щастя і культура під час та після війни. Які події відбувались навколо цієї теми, як видавці ставляться до нової локації для книжкового ярмарку, які гострі питання від слухачів для іноземних спікерів прозвучали в залі та що було на ночі, чи точніше, вечорі поезії та музики, розповідаємо далі. 

Під час ювілейного 30 BookForum, який відбувся 4–8 жовтня, основним простором для проведення подій стала Порохова вежа. А книжковий ярмарок, що тривав з 6 по 8 жовтня, розмістився навпроти — біля пам’ятника Федорову. Тут зі своїми книгами розмістились понад 50 видавництв.

 

Цьогорічний BookForum пройшов у гібридному форматі: події можна було відвідати офлайн та онлайн. Ті, що проходили в Пороховій вежі, транслювались українською на сайті Bookforum та англійською — на платформі диджитал-партнера Hay Festival. Завдяки цьому транслювали події за участі письменників Озрена Кебо, Арта Шпігельмана, Славенки Дракуліч, науковиці Еви Томпсон та інших. Водночас багато іноземних гостей не побоялись відвідати фестиваль наживо: репортер Войцех Тохман, історик Тімоті Ґартон Еш, репортер Люк Гардінґ, журналістка Каталіна Ґомес, науковець Уйям Блекер тощо.  

Читайте також: Співпраця зі спільними цінностями: Досвід британського Hay Festival й українського BookForum

 

Ключова тема літературного фестивалю — «Перепис майбутнього»: життя, щастя і культура під час та після війни. Софія Челяк, програмна директорка BookForum, зазначає: «Ми хочемо говорити про те, як ми можемо впливати на своє майбутнє та самостійно його формувати. Навіть попри те, якщо ми не бачимо майбутнього через травми й страждання, які ми переживаємо».  

 
Порохова вежа є новою локацією для проведення літературного фестивалю. Анна Батишева, заступниця директорки ГО «Форум Видавців», каже, що ця локація експериментальна для проведення Bookforum, і книжковий ярмарок в сквері будувався з нуля. Від цього літературний фестиваль тільки виграв, адже тепер його видно як на долоні: він у центрі міста і привертає увагу. Великий стенд з назвою Bookforum запрошує людей відвідати події. Цьогоріч вхід на фестиваль безплатний. Організатори фестивалю повідомляють, що 30 BookForum відвідало понад 20 тисяч людей. А остаточні підрахунки ще тривають. За п’ять днів відбулось близько 150 подій на восьми локаціях у межах літературного фестивалю. Ключові з них ми відвідали, тож розповідаємо вам.

Говорити про війну

«На жаль, знову говоримо про війну», — так розпочала розмову Катерина Калитко з боснійським письменником та автором книжки «Сараєво для початківців» Озреном Кебо. Розмова цих митців відкрила ювілейний 30 Bookforum і стала першою подією в Пороховій вежі. «У війні живеш день і абсолютно позбавлений майбутнього», — цю тезу сказав Озрен Кебо, і вона перегукується з ключовою темою фестивалю.   

У перший день Олена Галета презентувала видання «Нова словесність: українська література в антропологічній перспективі». Досліджувати цю тему вона почала із часів Революції Гідності, а завершений текст надіслала до видавництва 24 лютого 2022 року. Олена Галета аналізує ті тексти, які мали перспективу стати романом, але стали тим, що відкриває інший погляд на літературу. Це драма Лесі Українки, незавершений роман Богдана-Ігоря Антонича, тревелоги Софії Яблонської, антологія RECвізити Тетяни Терен і це поезія Майдану та початку війни у 2014 році.

 

Галета зауважує: «Там, де ми бачимо позірну неповноту, я спробувала запитати себе, а що ми маємо на тому місці? В літописах колись писали: і ничего же бисть. От нічого не відбувалося. Але в житті такого не буває, щоб нічого не відбувалося. Треба знайти ракурс, у якому ми побачимо, що саме відбувається. І оці мої спроби  описати на позір дуже різні випадки і літературні явища — це і було намагання побачити, що трапляється тоді, коли і ничего же бисть. І часто це речі, які є добрим зерном, з якого потім виростає щось дуже оригінальне».

Більшість подій на літературному фестивалі присвячені темі війни. Олександр Михед, український письменник, розповів, що термін «мова війни» він почув за тиждень до повномасштабного вторгнення росії на територію України. Ним послуговувались кіборги, які були на трапезі з Олександром та його дружиною. «Коли кіборги використовували, м’яко кажучи, нецензурну лексику, описуючи, що вони думають про війну і про ворога, один з них час від часу звертався до моєї дружини й казав: “Вибачте, я говорю мовою війни”. Я думаю, що одна з тих мов, якими ми говоримо, це і є цей нецензурний пласт, який був особливо в перший місяць. Інакше я не міг говорити». Також письменник поділився, що буття в українській мові й «відчуття того, що я можу хоча б щось контролювати як стихію рідної мови» давало хоча б якесь відчуття контролю подій. Олександр наголошує, що прості речення його текстів теж є частиною мови війни — так вони швидше доносяться до читача. Володимир Єрмоленко, український філософ та письменник, підхоплює слово:

Мова сама по собі є реальністю, і ти з нею граєшся. Ти в ній живеш, і вона стає домом буття. Або МакДональдзом буття. Як кому пощастить.

На його думку, такі книжки, як «Позивний для Йова» Олександра Михеда та «Смерть солдата» Олесі Хромейчук, прив’язані до досвіду так, що вже не існують поза ним і є його певним проростанням. Це невіддільна частина нашого проживання війни.

 

Під час дискусії прозвучала думка, що мова війни дає нам нові слова. «Часто подив від власної мови приходить від іноземців», — каже Володимир Єрмоленко і розповідає, що польський письменник і культурний діяч Кшиштоф Чижевський на одній події сказав, що українці вигадали нове слово — «перемога». Володимир Єрмоленко пояснює його так: «Перемога — це змогти зробити щось більше. Більше, ніж твій ворог і ніж ти сам».   

Не оминули на літературному фестивалі і тему Криму. Під час тематичних дискусій обговорювали проблеми відновлення мови, літератури та історії його корінних народів, а також реінтеграцію в український дискурс. На одній з таких подій презентували вже традиційну антологію «Кримський інжир». Нове видання «Інжиру» має підназву «Кюреш» — кримськотатарський спорт, що означає «боротьба». Окрім боротьби за існування, кюреш вказує на особливо трепетну і важливу частину цієї збірки — літературу з-за грат. Вона представлена трьома авторами, що нині є політичними в’язнями — це Наріман Джелял, Асан Ахтем та Сервер Мустафаєв.

 

«Можна пересаджати всіх активістів, заборонити журналістику, визнати всіх екстремістами, терористами тощо. Але ніколи брехня, фальсифікація і тиранія не зможуть затьмарити правду, обдурити здоровий глузд і зламати істинну віру», — зачитав Алім Алієв уривок із надісланого тексту Сервера Мустафаєва.

Чи не найкращим підсумком цієї дискусії можна вважати слова Сервера Мустафаєва: «Палець зламати легко, зламати кулак — неможливо».

 

Читайте також: Знайомство з культурою киримли — «тест на нашу цивілізованість»


Фестиваль не пройшов і без активних дискусій. Одна зав’язалась під кінець панелі з назвою «Війна як крах цивілізації: чи буде щастя після війни» між слухачами та спікерами. Журналістка та блогерка Яна Брензей запитала в хорватської письменниці Славенки Дракуліч, чи не розмиває вона межу добра і зла в книжці «Війна всюди однакова», коли порівнює втрату сина на війні матері-українки й матері-росіянки.



Славенка Дракуліч у своїй відповіді припустила, що читачка «трішки не так зрозуміла написане»: «Бо я не намагалася урівняти їхній досвід. Я говорю про те, як вони втратили синів. Це просто результат — обидві жінки втратили синів. І це ключове в цій історії. Також я не згідна з вами, що мати росіянина, якого звинуватили у воєнних злочинах, могла вплинути на його ставлення, на його вчинки чи на його рішення піти до війська. Я би не покладала вину на матір. В цій історії акцент на матір, син якої помирає. І це те, що ставить їх у однакові умови».  

Хвилини мовчання

На основній локації збирається багато людей. Під синім світлом Тетяна Терен, виконавча директорка Українського ПЕН, зачитує вірш Вікторії Амеліної, яка загинула в липні цього року від удару російської ракети по Краматорську. «Для мене це перша подія, присвячена Вікторії, й це дуже болісний момент бути тут і бути її голосом сьогодні».

 

Прочитавши вірш, спікери оголошують хвилину мовчання в пам’ять Амеліної. Таких хвилин під час фестивалю було декілька. Перед останньою подією другого дня Bookforum хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих у селі Гроза на Харківщині. Ця трагедія забрала життя 55 людей. 

 

В останній день літературного фестивалю декілька подій були присвячені загиблим митцям під час повномасштабного вторгнення. Згадуючи загиблих українських культурних діячів, Терен каже, що з початку великого вторгнення Росія вбила понад 70 митців. Розповідаючи про свою загиблу подругу, Софія Челяк згадує дзвінок друга, який намагався її підтримати після смерті Амеліної:

Він постійно повторював фразу про величезну втрату для України й про те, що світ багато чого втратив. Мене бісить розмова про велику втрату для чогось великого. Тому що Віка була живою людиною, веселою, смішною і моєю подругою. Для мене найбільше це втрата не людини, яка має стояти на постаменті і яка стає символом, хоча вона вже стає символом. Це втрата рідної людини.

Під час розмови зі сцени звучали історії про Вікторію та спогади її подруг. «Мені дуже бракує її мотиваційної енергії. І я далі відчуваю її велику мотивацію і підтримку в моєму житті», — поділилась Терен.

Одним з загилих культурних діячів є і Володимир Вакуленко, щоденник якого знайшла Вікторія Амеліна. Для вшанування його пам’яті спікери теж зачитали зі сцени вірші митця.

 

Читайте також: Письменник Володимир Вакуленко сховав свої записи перед викраденням

 

Під час презентації щоденника Володимира Вакуленка журналістка та документалістка Катерина Лихогляд розповіла про проведення розслідування: «Ми завершили розслідування наразі тим, що знайшли свідків, місце та як було вбито дитячого письменника і мені шкода, що фінал мого розслідування був саме таким». 

 

На закінчення спікерки зачитали рядки, які написав Володимир Вакуленко. Дехто обрав для прочитання його дитячі вірші, дехто зачитав текст Вікторії Амеліної для цієї книжки. «Відіб’ється місто, звільниться село, перемога буде. А поки що залишаюся у своєму підпіллі в очікуванні неминучого знищення окупанта», — завершила Радослава Кабачій, менеджерка ініціатив у сфері культури Міжнародного фонду «Відродження». Видавництво Vivat зазначає, що на BookForum ця книжка увійшла в топ продажів.

Книжковий ярмарок і не тільки

Поки в Пороховій вежі відбуваються події, дискусії і презентації книг, навколо неї люди ходять від стенда до стенда, переглядаючи та купуючи книжки. 

 

Керівниця відділу продажів видавництва «Книголав» Олена Янусова ділиться, що їхня команда задоволена новим місцем проведення книжкового ярмарку та тим, як його облаштували. Додає: «Ми мабуть хотіли би бути тут трішечки довше. Формат, коли продажі були 5 днів нас би цікавив більше». Також розповідає, що цьогоріч аудиторію більше цікавить художня література, в топі продажів видавництва є декілька книг Фредріка Бакмана. 

Традиційно брало участь у BookForum і «Видавництво Старого Лева», що представляло програму з 12 подій і стенд на ярмарку. Оксана Зьобро, керівниця відділу маркетингу та зв’язків з громадськістю, розповідає: «Великою перевагою цьогорічного формату стало те, що вхід на ярмарок був вільний, це суттєво вплинуло на відвідуваність. Людей було багато, а запити – різноманітні. Найпродаванішою книжкою став роман Іларіона Павлюка “Я бачу вас цікавить пітьма”. Це хоч і не новинка, але лідер продажів у видавництві цього року не лише на Book Forum, а й загалом. Велика увага була до новинок: “І наостанок” Генрі Марша та “69 спецій для Серця” Андрія Гудими. Особливо підсилило увагу до цих видань те, що Генрі Марш був у цей час у Львові, і обидві книжки презентувалися на фестивалі Coffee, Books & Vintage #3, який відбувався паралельно з Book Forum. Також цікавилися книжкою “Під скляним ковпаком” Сильвії Плат з ілюстраціями Анастасії Стефурак, яка після тривалої перерви знову зʼявилася на ринку». З дитячих книжок найпопулярнішими стали «Кеди в небі» Віталіни Макарик, яку презентували на фестивалі, та пригодницькі книжки «Шпигунська школа» Стюарта Ґіббса й «Хлопчик, що вирощував драконів» Енді Шепард.

 

Також на книжковому ярмарку були представленні декілька крамниць із коміксами. Оля Мазур, працівниця UA Comix, каже, що з кожним роком люди все більше дізнаються про комікси, тому пояснювати, що таке мальопис доводиться все менше. Ділиться, що найчастіше люди купували поезію в мальописах із назвою «333», також «Арідник» та «Химерник».         

Перед входом в Порохову вежу стояли два великі стенди з поясненнями, що робити під час оголошення повітряної тривоги. Також на них були адреси найближчих укриттів. «На вході в ярмарок будуть роздавати інструкції з картами із найближчими укриттями, з якими ми домовились про це. Усіх учасників і відвідувачів заохочуємо обов’язково спускатися в разі тривоги. І зі свого боку стараємося забезпечити все можливе, але ми дуже сподіваємося, що кожен з учасників та учасниць будуть особисто відповідальні й керуватимуться нашими проханнями», — ділиться програмна директорка BookForum Софія Челяк. Також додає, що у разі повітряної тривоги захід припинятимуть, а відвідувачів закликатимуть пройти в укриття. За всі дні літературного фестивалю не було тривоги, тому літературний фестиваль проходив за програмою.

 

Цьогоріч на книжковому ярмарку представлено близько 50 видавництв. Минулими роками на фестиваль приїжджало близько 300 видавців. Софія Челяк розповідає, що вирішили спробувати розмістити книжковий ярмарок на вуличній забудові. Каже, що це нагода масштабуватися і розвивати такий формат ярмарку. 

 

Видавці розповідають, що задоволенні цією локацією. Особливо відзначають, що ярмарок видно здалеку і багато людей приходять з цікавості глянути, що тут відбувається. Піар-менеджерка видавництва КСД Тетяна Рябченко ділиться враженнями від книжкового ярмарку: «Ми раді офлайн-зустрічі. Це особливо, тому що одна справа, коли ти продаєш книгу онлайн, і зовсім інша, коли офлайн».

Ілона Замоцна, співзасновниця видавництва «Віхола», каже, що нова локація для проведення книжкового ярмарку сприймається позитивно. Згадує, що під час попередніх фестивалів у Палаці Мистецтв було мало місця і повітря. Цьогоріч на свіжому повітрі видавцям комфортніше розміститись.

 

У великому шелтері одразу біля входу розмістився стенд з книжками, присвяченими російсько-українській війні. Гліб Малич, директор книгарні «Сяйво книги», розповідає, що на цьому стенді розміщено близько 400 книг на воєнну тематику. Це книжки, які написали військові, журналісти, волонтери. Видавці розповідають, що цього року люди більше цікавляться книжками на воєнну тематику, купують хронології подій та літературу, написану військовими про свій досвід. Біля цього стенду стоять коробки з книжками. Туди можна принести книжки зі своєї бібліотеки або купити щось на книжковому ярмарку і передати військовим. За два дні проведення ярмарку вдалось зібрати дві коробки таких книг. 

 

У перші дні добратись до книг було завданням із зірочкою. Навколо Порохової вежі ледь не в кожного і кожної в руках був паперовий пакет з лого одного з видавництв. І навіть якщо відійти від головної локації й пройтись через центр міста до іншої — обов’язково зустрічаєш людей з книжками в руках чи пакетами від видавництв. 

 

В останній день літературного фестивалю львівська погода показала себе і залила місто дощем. Але попри це відвідувачі прийшли на фестиваль з парасольками та дощовиками й були в гарному настрої: «Гарна організація заходів. Велика кількість стендів видавництв на вибір. Було б класно, якби всі мали якісь знижки чи акції», — ділиться Даша, яка цьогоріч відвідала BookForum вперше. І хоча дощ змусив деяких видавців накрити свої книжки поліетиленовою плівкою, але впродовж дня розпогодилось, і книжковий ярмарок тривав далі. 

Багато подій на фестивалі були присвячені дитячій літературі та тому, як говорити з дітьми про війну. Вони відбувались у Львівській обласній бібліотеці для дітей. Таня Стус на одній з подій зачитала уривок з книжки «Таємні історії маленьких та великих перемог». Там вона розповідає про війну своїм маленьким читачам з дещо іншим фокусом. Наприклад, про тривожний рюкзак вона пише як про те, що підтримує та допомагає дитині. А звук сирени у її книжках попереджає про небезпеку, тобто він більше корисний, ніж страшний. Таня Стус радить говорити з дітьми про війну в максимальному контакті з дитиною і обов’язково відстежувати її реакцію. Адже в кожної дитини різний досвід і рівень чутливості. 

 

Вже традиційною стала подія «Ніч поезії та музики», яка цьогоріч перетворилась у вечір. Цю подію провели в Нижньому Залі Лялькового театру. Відвідувачів було багато, пробитись ближче до сцени виявилося досить важким квестом. Там свою поезію зачитали Ірина Цілик, Катерина Калитко, Галина Крук, Остап Сливинський, Світлана Поваляєва та інші. А музичну частину вечора взяли на себе гурт Пиріг і Батіг та поетичний колектив Landschaft. 

Ювілейний 30 BookForum пройшов без повітряних тривог та в шаленому ритмі. Колишня оборонна споруда — Порохова вежа — стала епіцентром подій літературного фестивалю. А навколо неї на інших локаціях відбувались презентації книг, дискусії та літературні розмови. Ні війна, ні дощ не завадили статись цьому літературному святу. 

 

Читайте також: Про що говорили на BookForum-2022 під час війни

 

За допомогу у створенні матеріалу дякуємо Діані Горбань та Катерині Дробині.