Іран

Іран: чи носила Єва хіджаб?

07.10.2022

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Віднедавна тема Ірану й масових протестів, які охопили країну, стала однією з головних на шпальтах світових ЗМІ. Але для багатьох ці землі досі залишаються Terra Incognita. Разом з письменником й іраністом Павлом Коробчуком ми розповідаємо про видання, які допоможуть розкласти усе по полицях.

Кілька тижнів тому в Ірані почалось. Те, що тихо жевріло уже кілька десятків років і в будь-який момент могло вибухнути. «Релігієзація» іранських законів та права призвела до масових протестів. Повстання спалахнуло після смерті 22-річної студентки Махси Аміні, затриманої «Керівним патрулем» через нібито неправильне носіння хіджабу. Після побиття у неї сталися мозковий і серцевий напади, вона впала в кому і згодом померла. Демонстрації тривають, наразі близько ста людей були вбиті під час придушення протестів іранською владою.

 

«Керівний патруль» або, простіше кажучи, «поліція моралі», — головний підрозділ ісламської релігійної поліції Ісламської Республіки Іран, який діє уже десятки років. Його місія полягає в забезпеченні правопорядку відповідно до ісламських релігійних кодексів, норм поведінки, одягу, висловлювань в громадських місцях. Ці нововведення після Ісламської революції в 1979 році почав впроваджувати новий правитель — аятола Хомейні, тим самим значно обмежуючи громадянські права, особливо права жінок.

 

Зокрема всі жінки в Ірані, в тому числі приїжджі, зобов’язані носити хіджаб, плащ або спідницю не вище колін. Інакше на них чекає адміністративна або дисциплінарна відповідальність. Сексуальні меншини також піддаються переслідуванню, гомосексуальність є кримінально караним злочином, який передбачає смертну кару. Є випадки страти неповнолітніх.

 

Так, закони шаріату дозволяють зокрема забиття камінням. А ще в Ірані поширені затримання, обшуки, побиття, тортури, суди, публічний осуд.

 

Все це наслідки «релігієзації» законів та прав, наслідки дуже сумнівних трактувань ісламу. Наприклад, мій викладач перської мови, іранець, який завжди повноцінно дотримувався рамазану, переконував нас, українських студентів, що чоловіки повинні носити бороди, оскільки так у них не псуються зуби.

 

Близькосхідна література не мовчить про ці жахливі традиції, нововведення, трактування настанов ісламу. Існує цілий спектр сильних творів, які переповідають ситуацію з перших вуст, розкривають проблеми, кричать про них на весь світ і закликають до змін. Література десятки років боролася за рівність прав, права жінок, людяність, толерантність. Зараз прийшла черга боротьби мас і вулиць.

 

Ось кілька книг, які артикулюють правові проблеми людей країн Близького Сходу, де діють релігійні, диктаторські закони, чи, точніше, обмеження.

 

Читайте також: Боротьба теократії проти незгодних: журналісти та письменники-політв’язні Ірану

Персеполіс

Маржан Сатрапі, Персеполіс. – Видавництво «Видавництво», 2018. – 352 ст.

Автобіографічний графічний роман (чи то пак, «комікси», як стверджує сама авторка) про згортання громадянських свобод в Ірані після Ісламської революції, ісламізацію влади й суспільства. Події відбуваються спершу в Ірані, на тлі дорослішання, самоідентифікації авторки, а згодом у західному світі, куди її відіслали на навчання.



Діти – табули раси у політичних режимах, вони не розуміють, чому так чи інакше не можна вчиняти, вони живуть своїми мріями та солодкими оманами, але чітко відчуваються біль близьких. Книга написана тонко, чуйно, у ній з легкістю переповідаються страшні життєві трагедії, політичні колізії й історичні паралелі. Впродовж книги авторка дорослішає і виявляє себе в інших реаліях, ніж їй мріялося і праглося в дитинстві, які теж є причиною розчарувань.


Виданий 4 томами у Франції з 2000 по 2003 рік, «Персеполіс» отримав значну кількість нагород, зокрема на Ангулемському фестивалі бандесіне та Франкфуртському книжковому ярмарку. Роман перекладений більш ніж на 20 мов. У США він входить до навчальної програми понад 160 коледжів та університетів. У 2007 році вийшов повнометражний анімаційний фільм за книгою, який був номінований на «Оскар». У світі продано понад 1,5 млн копій цбого видання.

Купити книжку.

Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту

Малала Юсуфзай, Крістіна Лем. Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту – Наш формат, 2016. – 288 ст.

Малала Юсафзай – пакистанська феміністка, активістка за права доступу жінок до освіти у всьому світі, наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру (2014). У 2009 році, у віці 11 років, Юсуфзай стала відома завдяки блогу, який вела для Бі-Бі-Сі, в якому детально розповідала про своє життя при режимі талібів, про свої погляди на розвиток освіти для дівчаток. За свою правозахисну діяльність вона була важко поранена бойовиками.

 

У своїй автобіографічній книзі «Я – Малала» авторка розповідає історію шістнадцятирічної школярки, яка боролася проти законів руху Талібан і яку терористи намагалися вбити й знищити.

 

Проте мужність цієї дівчинки та всієї її родини стала прикладом боротьби за права жінок, свободу і незалежність вибору.

 

У книзі детально описано життя пакистанського народу, культура та звичаї населення, важке життя простих людей, проблеми розвитку, а точніше – занепаду освіти, проблеми жінок після спроб введення ісламських законів в Пакистані.

Купити книжку.

Араб майбутнього

Це кількатомна серія автобіографічних коміксів французького автора й режисера Ріада Саттуфа. Він розповідає про своє дитинство у Лівії, Сирії, Франції, яке пройшло під знаком трьох диктаторів – Муаммара Каддафі, Хафез аль-Асада і власного батька, фанатика, який хотів зробити зі свого сина справжнього араба майбутнього.

 

Історії з життя переповідаються від імені дитини, безпристрасно, показуючи непорозуміння, проблеми, казуси арабського світу. Розповідь ведеться з гумором, з усією абсурдністю, з легкістю. Зображуються, наприклад, мрії соціалістично налаштованого батька про власну віллу, причини обрізання самого автора, ісламські упередження, жарти про гомосексуалізм чи євреїв, висміюються ухиляння сирійців від абсурдних законів тощо.

Книга отримала багато нагород, зокрема, і приз фестивалю в Ангулемі-2015 за найкращий альбом. Станом на 2018 рік перші три томи були продані накладом понад 1,5 мільйона копій і перекладені на 22 мови. Наразі вийшло п’ять томів, кожен том описує різні періоди життя автора.

 

«Араб майбутнього» наразі не перекладений українською. Дуже хочеться в майбутньому побачити в руках читачів українське видання. Агов, видавці, саме час.

Купити книжку.

Імператор \ Шахіншах

Ришард Капусцінський. Імператор / Шахіншах / Переклад з польської Олеся Герасима. – Чернівці: Книги ХХІ, 2014. – 294 с.

Книга складається, по суті, з двох книг. «Імператор» розповідає про останнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє, «Шахіншах» – про Ісламську революцію та повалення режиму шаха в Ірані – переслідування опозиції, арешти, тортури, вбивства, самодурство режиму, корупцію.

 

Книга написана «з середини» подій, з яскравим аналізом, детальним роз’ясненням поточної ситуації в кожній точці перебігу революції. Капусцінський проговорює причини релігійних невдоволень, описує політичні маніпуляції поняттями свободи, релігії, політики, влади. Окремою особливістю стилю Капусцінського є активне використання побіжних нотаток, що дозволяє фіксувати момент тут-і-зараз, показувати історію через деталь.

Купити книжку.

Як нагодувати диктатора

Вітольд Шабловський. Як нагодувати диктатора / Переклад з польської Андрія Бондара. – Видавництво Старого Лева, 2020. – 256 ст.

Ще однією книгою, в якій також йдеться про проблеми Близького Сходу, є «Як нагодувати диктатора». В одній із частин розповідається про Саддама Хусейна. Вітольд Шабловський знайшов особистого кухаря диктатора Абу Алі, який розповів деталі життя тирана, про страх, який він навіював на країну і найближче оточення, про марнотратство і пафос, а також про криваву різанину Саддама. Ось чому було важливо смачно годувати диктатора, вгадувати його смаки, адже один зайва перчинка – і ти сам перетворюєшся на обід.

 

Читайте також: Як нагодувати диктатора: історія кухарів Фіделя Кастро

Купити книжку.

 

Наразі суспільство в Ірані бореться за свої права, за майбутнє, за свободу, за клаптик раю, який, очевидно, і знаходився десь в Ірані. Адже слово «парадіз» – це слово з найранішої з іранських мов, авестійської. Воно значить просто «сад». Тож, цілком ймовірно, що історія про рай, Адама і Єву – це просто одна з легенд дохристиянського Сходу з теренів, які зараз належать Ірану.