Книжкова країна-2025: масові читачі стають постійними

«Книжкова країна» дедалі впевненіше орієнтується на масового читача. Це помітно і в доборі тем подій, їхній кількості, і в тому, які саме книжки ставали бестселерами на стендах. Атмосфера третього фестивалю радше нагадувала велику читацьку зустріч, а авдиторія — це не лише завсідники книжкових презентацій, а й ті, хто вперше відкривають для себе книжкові події (згідно з опитуванням організаторів, і справді, дві третини гостей вперше відвідали літературний фестиваль). Фестиваль уже оголосив про черговий рекорд з відвідуванням – понад 72 500 гостей. І якщо до підрахунку можуть виникнути питання, то до соціологічного портрету відвідувачів, третина з яких – студенти й школярі, питань не виникає. 

Квітковий книжковий у цифрах і продажах

«За три сезони фестиваль “Книжкова країна” зібрав сумарно понад 210 000 відвідувачів, що робить його одним із найбільших літературних заходів в Україні», – розповіли організатори, проте кількість опитаних, метод опитування та компанію, яка його проводила, вирішили не уточнювати, посилаючись на «непублічну інформацію». За даними Читомо, компанія працювала всі 4 дні фестивалю на території з 14.00 до 16.00 (в пікові години). До уваги бралися й дані з камер та заповнені анкети добровольців через QR-коди. 

«У нас уже є відвідувачі, які цілеспрямована йдуть і їдуть на Книжкову країну, є прогнозовані продажі, є цікава і різноманітна видавнича програма. Ми бачимо також, як на відвідуваність подій і продажі впливають сучасні маркетингові інструменти, цифрові платформи та виробники суміжного контенту», – ділиться керівниця фестивалю Алла Рибіцька.

У книжковому ярмарку загалом взяли участь 138 видавництв, книгарень, авторів, ініціатив, видавців настільних ігор, а також освітніх просторів та продавців мерчу.

Більшість видавців задоволені продажами та зазначають, що цей фестиваль був успішнішим, порівняно з осінньою «Книжковою країною». За даними організаторів, протягом чотирьох днів відвідувачі придбали близько 90 000 примірників на загальну суму 28 мільйонів гривень (сума рахується на основі щоденних звітів учасників щодо кількості проведених операцій касовим апаратом чи готівкою – ред.).

Найбільше місця займала книгарня Readeat, яка мала 3 локації: два стенди Readeat — надворі та в першому павільйоні, партнерський стенд з «Видавництвом Жупанського» і зону кавʼярні. Видавництва «Наш Формат», «Бородатий Тамарин», «Уроборос», Safran Book та Stretovych делегували свої представництва книгарні — їхні книжки ексклюзивно представили там. Загалом протягом фестивалю у Readeat продали 4847  книжок, найбільше — на вуличному стенді. 

Серед книгарень переважали книжкові мережі, проте були й нішеві – «Коцюбинський», «Сяйво книги» та Top Comix. Уперше приїхала харківська книгарня «Життєрадісний жираф», що дебютувала на фестивалі і як видавець із кількома власними назвами.

І хоча вартість стенду в приміщенні (павільйоні №1) трохи перевищувала вартість на вулиці, більш задоволеними продажами залишилися учасники просто неба. Видавництва КСД, «Фабула», «Білка», Видавництво РМ, «Жорж», «Каламар», «#книголав», «Час майстрів», «Ще одну сторінку», «Маміно», ArtBooks тощо вирішили взяти по два стенди.

Два стенди також мало Видавництво Старого Лева — варто зауважити, що в осінній «Книжковій країні» видавництво участі не брало. 

«Ми не долучались до осіннього фестивалю «Книжкова країна», бо паралельно команда вела активну підготовку до інших фестивалів. Тож ми не мали власної точки продажу, однак книги Старого Лева були представлені на фестивалі. Цьогоріч радо долучились до “Книжкової країни”, адже бачимо у ній великий потенціал», — розповіла керівниця відділу маркетингу видавництва Анна Шиманська.

Великі стенди надворі мали видавництва «Ранок», Vivat, «Лабораторія», та «Віхола». Нова книгарня Megogo Books також мала великий брендований стенд надворі. 

Умовна «висока полиця» досі зважується на участь або ж не бачить на фестивалі саме своєї аудиторії. Наприклад, «Комубук», ist publishing, «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», Видавництво Анетти Антоненко, їzhakultura, «Основи».

За словами Анетти Антоненко, на рішення не брати участь цьогоріч вплинули фінансові результати минулого фестивалю, а також невідповідність цільової аудиторії «Книжкової країни» до видань, які видавництво може запропонувати.

«Минулого року нас не дуже задовольнили наші фінансові результати, тому ми вирішили не витрачати час та гроші на підготовку. Окрім того, наразі ми не готові сплачувати організаторам фестивалю 15% з прибутку — це дуже бʼє по заробітку маленького видавництва», — додала Анетта Антоненко. Утім, в цілому учасники все більше звикають до незвичного спочатку «податку за залучення відвідувачів» і щоденних звітів за товарообіг.

Відвідувачі фестивалю мали змогу познайомитися з новими маленькими видавництвами, які цьогоріч брали участь уперше — «Вільний вітер», «Муркіт», «Сітон» та Universe Space Tech.

За словами представників видавництва «БукБанда», яке втретє бере участь у фестивалі, результатами вони задоволені — вдалося продати близько 300 книжок, а стенд повністю окупився.

Фестиваль не даремно робить ставку на блогерів. Мережа тікток познайомила відвідувачів фестивалю з новим маленьким видавництвом «Сітон». Відвідувачка фестивалю Богдана Богельська помітила, що біля стенда видавництва взагалі немає людей та вирішила опублікувати відео із закликом підходити та купувати книжки, аби підтримати малих видавців. 

Уже за кілька годин у Юрія Ковальського, директора видавництва «Сітон», розкупили майже всі книжки, тож йому довелось їхати за додатковими примірниками. Окрім того, «Сітон» стало популярним і поза межами фестивалю — користувачі мережі почали активно замовляти книжки з сайту видавництва.

Трохи лояльніші умови були для освітніх закладів і для учасників, які не мають представництва у Києві — кількість таких учасників зросла.

Школа творчого та професійного письма Litosvita не вперше на «Книжковій країні». «Основна мета — поспілкуватися з людьми, побачитися з нашими випускниками, презентувати новий мерч та розповісти про Litosvita тим, хто ще про неї не знає. Мети досягли, зустріли дуже багато крутих людей, як із нашої спільноти, так і із загальної читацької», — коментує засновниця школи Марія Придьма.

Чи відрізнялися топи продажів на фестивалі від звичних?

Цьогоріч «Книжкова країна» вивела в топи українських авторів. У книгарні Readeat зазначили, що серед їх списку десяти найбільш продаваних книжок, впевнені перші 5 місць займають лише українські автори й авторки. 

«На сьогодні це наш найуспішніший фестиваль. Ми продали більше книжок, ніж на попередній “Книжковій країні” та навіть більше, ніж на “Книжковому Арсеналі”. Це тішить і водночас дозволяє нам ставити наступні амбітні цілі на майбутні фестивалі», — зазначили у книгарні.

У видавництві «Жорж» також помітили зростання продажів українських авторів. На думку представників видавництва, на це впливають зустрічі авторів із читачами.

«Відвідувачі купували перекладну літературу, але й активно цікавились та купували новинки від українських авторок — Мії Марченко та Катерини Пекур: адже отримати примірник із рук авторки — вдвічі приємніше», — зазначають у видавництві.

За даними «Книжкової країни» та видавців, серед найменувань, що купували найчастіше, були такі книжки: 

• Книгарня Є: «Однією ногою під Києвом» Сергія Скришевського, «Тією горою є ви» Бріанни Вест, «Фронтмени»;
• Readeat: «Колонія» Макса Кідрука, «Ми знайдемо свого Марселя» Інни Мірошниченко, «Вбивчі письменники» Саши Павлової;
• Yakaboo: «Купи собі той довбаний букет» Тари Шустер, «Жінки, що біжать з вовками» Клариси Пінколи Естес, «Тінь богів» Джона Ґвінна;
• Vivat: «Наречена» Алі Гейзелвуд, «За сіткою» Стефані Арчер, «Помічниця лиходія» Ханни Ніколь Мерер, «Ніколи не бреши» Фріди Мак-Фадден;
• КСД: «Вище неба» Ліз Томфорд, «Сутінки» Пенелопи Дуглас, «Правильне рішення» Ліз Томфорд, «Двоповня» Катерини Самойленко;
• Видавництво «Фабула»: «Книжкові хроніки Анімант Крамб» Лінь Ріна, «Молитва за Овена Міні» Джона Ірвінга, «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою» Лінь Ріна;
• Видавництво Старого Лева: «Вівці цілі» Євгенії Кузнєцової, «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової, «Сорочине вбивство» Ентоні Горовіца, «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка;
• Видавництво «Богдан»: «Чи бачать небеса котів», «Жнець без коси» Олександри Черепан, «Світи вигнання та ілюзій» Урсули Ле Ґвін;
• «Лабораторія»: «Там, де живуть книжки» Віталія Дуленка, «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Усі персонажі вигадані. Або ні» Юлії Лаби, «З нами житиме еласмотерій» Романа Голубовського. 

У видавництві «#книголав» зазначили, що задоволені продажами та додають, що деякі новинки українських авторів розійшлися вже у перші дні.

«Ми помітили, що відвідувачі особливо цікавилися “легкою літературою”. Найчастіше запитували про романи — і класичні, і сучасні новинки — та про трилери з непередбачуваним фіналом. Часто також просили порадити книжки без жорстокості — покупці ділилися, що їм “набридли страждання”. До новинок, підготовлених спеціально до фестивалю, теж був живий інтерес», — розповіли у видавництві.

Окрім того, видавці, також підкреслюють те, що топи продажів на фестивалі не дуже відрізняються від звичайних — зазвичай люди купують те, що бачили в мережі або чули від друзів-читачів.

«Активніше продаються книжки, які за топами рідше помічаються в офлайн-магазинах. На таких заходах читачі можуть детальніше ознайомитися з асортиментом видавництва, отримати корисні поради щодо вибору книжок, дізнатися новини про вихід анонсованих новинок, зустрітися з автором — і все це впливає на їхній вибір», — зазначила комунікаційниця видавництва «Жорж» Євгенія Кужавська.

В авдіокнигарні «Абук» також зауважили відмінність продажів на «Книжковій країні» та інших фестивалях через нетипову для таких ініціатив аудиторію.

«Тут зосереджена не зовсім та аудиторія, яку ми звикли бачити на інших ярмарках, виставках чи фестивалях. Тут, скоріше, люди, які читають небагато, але читають. Про це свідчить і те, що розповідають інші видавці: топи продажів тут дуже відрізняються від звичних на інших виставках. Тому для мене це дуже класний приклад залучення нетипової авдиторії», — додала директорка «Абук» Катерина Аврамчук.

За результатами опитування організаторів, 84% відвідувачів придбали книжку. Середня вартість примірника, за даними опитування відвідувачів, яке провели організатори фестивалю, обійшлася читачам у 416 гривень, за даними видавців та книгарень — 306 гривень.

Акцент на блогерах і дебютантах – подієва частина

Цього року організатори «Книжкової країни» вирішили й надалі концентруватися на широкому колі відвідувачів та продовжили акцент на розважальний контент. Утім, не всіх відвідувачів цікавили події: їх відвідало навіть за офіційною статистикою близько 13 000 людей. 

Протягом чотирьох днів «Книжкової країни» відбулося 365 подій, до яких зараховували й 60 автограф-сесій, 10 ігротек, 63 творчі та літературні майстеркласи.

Тематика дискусій – доволі строката: від ядерного роззброєння України до обговорення поп-естради ХХ століття.

Однак в цілому проглядається тяжіння в бік тем психології, обговорювали, як  впоратися із тривожністю, стресом, пережити втрати – мабуть, саме ці теми є затребуваними в аудиторії. Ще один лейтмотив фестивалю – це особлива любов до жанрової літератури: читачі могли дізнатися про світ романтичної літератури, що таке cozy fantasy, про секрети хорору. Новинкою цього сезону стала спеціальна програма «Світове дерево фантастики», присвячена сучасній українській фантастиці. Відвідувачі могли побачити улюблених авторів наживо і обговорити відомі переклади.

Серед 120 презентацій було не так багато подій, де книжки презентувалися вперше. Демократичний підхід організаторів надав майданчики для промоції книжок, які виходили минулоріч і навіть залишаються бестселерами на українському книжкову ринкові багато років. Серед свіжих книжок, які представили відвідувачам був роман «Точка виходу» Андрія Кокотюхи, «Тимчасові адреси проживання» Вікторії Фещук, «Безстрашні» Тамари Марцинюк, збірку віршів «Складно. Слова війни та любові» Саші Кладбіще, «Ми, люди» Ірини Тишкевич, «Дреди, батли і стіли» Дарʼї Анцибор, «Відьомський спадок» Катерини Юнакової, «Сніжний Ізюм» Аліни Дихман, «Засуджений на страту» Наталки Даньков, «Собака на ім’я Пожежа» Оксани Давидової тощо. Якщо не всі імена авторів ви знаєте, не хвилюйтеся, Читомо теж не знайоме з усіма.

Проте схоже, Книжкова країна стає майданчиком, на якому молодому авторові пробитися відносно легше, ніж на інші літературні події.

Можна спрогнозувати, що молодих авторів ставатиме все більше. На дискусію «Як написати першу книжку: досвід випускників Litosvita з Оленою Пшеничною, Романом Голубовським та Катериною Самойленко прийшло понад 130 людей. «Коли я запитала, хто б із присутніх хотів написати книжку, руки підняли 90% зали», – ділиться Марія Придьма, яка й модерувала подію.

Ще один тренд програми – набагато частіше серед учасників подій можемо побачити не лише причетних до видання фахівців, письменників і літкритиків, а й блогерів. Вони стають магнітом для нової аудиторії. Невипадково центральною подією стало нагородження премії книжкових блогерів: цього сезону переможцем став роман Любка Дереша «Погляд медузи». За словами видавчині Анетти Антоненко, продажі книжки зросли як і в паперовій версії, так і електронній 

Читайте рецензію Читомо на роман Любка Дереш – Як не скам’яніти від «Погляду Медузи»

Відвідуваність залежала від локацій: деякі зали та павільйони знайти було важче, відповідно траплялися події із двома відвідувачами. Те саме стосувалося і черг в туалети: у пікові години черги були доволі велелюдними коло центрального павільйону, утім, зайшовши в інші павільйони, зручностями можна було скористатися взагалі без черг. Навігація була або відсутня, або неочевидна. Наприклад, програвали павільйони № 8 та № 7, що цього разу запрацював уперше. Утім, на «Ліричний бранч» із письменницею Софією Андрухович, який відбувся саме в павільйоні № 7, вишикувалася величезна черга об 11 ранку. Отже, для читачів не було перепоною знайти майданчик, якщо подія добре промотувалася.

Однією з найпопулярніших подій стала дискусія «Розстріляне відродження: 66 років концепту» від видавництва «Смолоскип», учасниками якої були літературознавці Ростислав Семків, Ольга Погинайко та Вʼячеслав Левицький, літературна критикиня Віра Агєєва, а також письменник Олег Коцарев.

«Я звикла, що книжки в нас читають люди мого віку або старші. А тут я бачу стільки молоді і вони такі круті. І вони приходять не лише за якимись базовими жанрами, а купують репортажистику, цікавляться воєнною прозою. Мене вражає, наскільки змінилася ситуація з часів, коли я сама була студенткою. Я захоплююся цими молодими людьми — вони красиві, у них горять очі. Це, напевно, найбільше мене тут надихає», — поділилась Богдана Романцова.

У видавництві «Смолоскип» зазначили, що були готові до такого інтересу до події з боку відвідувачів, адже знайомі імена та цікава дискусія приваблюють людей. Окрім того, за словами заступниці директора видавництва «Смолоскип» Ольги Погинайко, популярність події зросла й через появу антології «Розстріляне Відродження», укладеної Юрієм Лавріненком. Віра Агеєва зазначила:

Ми зараз живемо серед порожніх п’єдесталів. І на цих п’єдесталах мають з’явитися українські імена, мають бути викарбувані українські постаті. Ми творимо свій пантеон. Ми творимо свій канон.

Не обійшлася весняна «Книжкова країна» і без скандалів — дитяча письменниця Леся Воронина під час презентації книжки Ірен Роздобудько «Арсен» назвала хлопця з аутизмом,  «істотою, яка привертає до себе увагу». Авторка відразу перепросила, але це спричинило бурхливе обговорення у соцмережах із критикою її вчинку. Пізніше Леся Воронина та мама хлопчика, а також вчителі, які були присутні на презентації домовилися про зустріч, аби обговорити ситуацію. На жаль, саме цю подію найбільше обговорювали у соцмережах і ЗМІ, інформаційно інші події фестивалю відійшли на другий план. Наприклад, не привернула увагу дискусія «Образ дитини з інвалідністю в українській літературі» за участі радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, видавців й експертів з інклюзії.

«Перед нами стоїть завдання зрозуміти, як в кращий спосіб підсвічувати ті події, що заслуговують уваги, але при цьому не мають певного рівня промоції з боку видавництв чи авторів (залишаючи за дужками причини)», – коментує керівниця Алла Рибіцька.

Павільйон #Фронтмени: ще більше подій і новий театральний напрям

Серцем програми стали #Фронтмени — ініціатива з творчої репрезентації військових та ветеранів, яка значно розширилась, порівняно з минулим роком, та яку можна назвати по-справжньому кураторським проєктом цього фестивалю.

Український поет і ветеран Ігор Мітров розповів:

Цього року масштаб ще більший і, власне, очевидно, що це буде розвиватися. Узагалі, ветерани мали би бути в кожному павільйоні, на всіх виставках і заходах. І це дуже класний місток між цивільними та військовими, тому що тут є точка, де вони можуть зустрітися, поспілкуватися і краще пізнати одне одного.

Офіційне відкриття павільйону «Фронтменів» супроводжувалось подією-дискусією «Ветеранська література: головний вимір сучасного українського письменства», співорганізаторами якої було Читомо. У події взяли участь Ростислав Семків, Анатолій Дністровий, блогерка Валентина Комар, Ігор Мітров та літературна оглядачка Анастасія Герасимова, яка представляла команду Читомо.

Загалом у межах програми відбулися літературні, театральні події, а також виставки. 

«Усе ще дуже важко організаційно, бо команда в нас маленька, а проєктів стає більше. Проте найкраще враження — це те, що на всіх подіях є люди. З кожним роком їх стає більше. Що ще тішить — це те, що з понад 100 учасників лише кілька не змогли приїхати, хоча дуже збиралися. І для нас важливо, щоб були ті, кому виступати, і ті, для кого виступати», — розповіла координаторка ініціативи Анаїд Агаджанова. Вона наголосила на важливості репрезентації митців, дотичних до війська, в різних жанрах: «Фронтмени — це про всіх людей культури. Ми не зациклюємось лише на книжках. Нам важливо мати і театральну програму, і мистецьку. Всі, хто залучені до сил оборони, заслуговують на репрезентацію».

Цьогоріч у межах фронтового павільйону вперше з’явилася повноцінна театральна програма: від сценічного читання п’єси Аліни Сарнацької до вистав «Ненароджені для війни» та Headliner від театру Лесі Українки. Її режисер Денис Федошев став неформальним голосом павільйону, адже саме його фраза «Фронтмени — це про наближення контекстів буття» стала цьогорічним гаслом.

Військова і драматургиня Аліна Сарнацька розповіла, що допомагала як комунікаційниця павільйону, а також презентувала свою п’єсу й книжку про ЛГБТ у війську: «Мене здивувало, що книжку розкупили майже повністю, хоча тираж ще не готовий — друкарня затримала друк. Люди її купують у передзамовленні, і тема виявилась дуже актуальною».

У межах програми #ФРОНТМЕНИ відбулися презентації очікуваних новинок: «Ціль припинила існування» Сергія Демчука, есеїв «Не народжені для війни» Артема Чапая, «Усе на три літери» Дмитра Крапивенка, антології мілітарної поезії від Видавництва 333 та розмова про письменництво як терапію. Видавництво «Білка» провело презентації книжки «Пташники» Дмитра Калинчука, а також розмову з Євгеном Спіріним, Олегом Гавришем та Андрієм Кириченком про письменництво як терапію. 

Дослідниця літератури про війну Ганна Скоріна курувала стенд із книжками військових У роботі павільйону вона взяла участь уперше. На стенді представили дуже різнопланові видання — як уже знаних авторів, так і дебютатнів. 

«Якщо взяти весь період від 2014 року, в Україні видано вже близько 1800 книжок про війну, з них десь 400 написані самими військовими. Після початку повномасштабного вторгнення — це вже близько тисячі книжок загалом і приблизно 100–120 книжок безпосередньо від військових», – зазначила Скоріна.

Серед подій також — серія виступів поетів-військових у межах конкурсів пам’яті Гліба Бабича й Василя Паламарчука, а також презентація книжки Василя Муліка «Базальт».

Тривав і проєкт «Книга на фронт». Андрій Овчарук, один із координаторів ініціативи, розповів: «Наприклад, учора мені написав один військовий, який дуже любить книги Себастьяна Юнгера, і питав, чи є нова книжка. У той самий час одна відвідувачка питала, яку книжку купити, і я підказав їй. Взагалі приносять багато художньої літератури, психологію». За його словами, книжки передають мобільним групам «Культурного десанту», у шпиталі, ветеранські центри й евакуаційні автобуси. «Є навіть постійні “клієнти” — військові, які читають дуже багато: я їм надсилаю перелік книжок, вони обирають, я відправляю. Через кілька місяців знову пишуть: “А є ще щось новеньке?” І так по колу», — розповідає Овчарук.

Упродовж фестивалю вдалося зібрати понад 787 книжок, що більше, ніж на 2 попередніх фестивалях разом.

Поет Федір Рудий зазначає: «Це біль, лють, сум за полеглими, але також і надія. Люди ходять, слухають і купують книжки. І це важливо знати також для тих, хто зараз не з нами — що їхня присутність потрібна, що їх читатимуть. Книжки — це, можливо, навіть частинка культури, яка зараз доступна військовим. Важливо, мабуть, у тих умовах не зневірюватися і не відкладати все своє життя й потреби «на потім». Нам теж дуже важливо відчувати себе частиною суспільства і частиною української культури й ідентичності».

Одна з останніх подій у павільйоні — читання післямова посмертних видань Іллі Чернілевського, Максима Кривцова, Гліба Бабича й Артема Довгополого. Модераторка Тетяна Трощинська розповіла:

Я сприймаю цю зустріч не просто як розмову про книжки чи видання. Для мене це — майданчик, де можна поговорити про свій біль, поділитися ним, знайти підтримку. Це теж одна з форм самотерапії.

Вона наголосила на важливості говорити не лише про загиблих, а й про живих: «Є дані, що у силах безпеки й оборони зараз служить близько 1500 митців. І, на жаль, багато з них гинуть. На жаль, ми часто не встигаємо сказати їм важливі слова за життя. Іноді здається, що ще буде час щось написати краще, сказати краще — але так може не статися».

У межах фестивалю також відбулася низка соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку військових і їхніх родин. Збори влаштували фонд Сергія Притули, «Допомогатор», «Лелека», проєкт «Книга на фронт», а також організації «РІЙ» і «Гуркіт».

«Ми пропонуємо спробувати політати на FPV-дроні, а за будь-який довільний донат даруємо сувеніри. Трафік справді хороший, і це дуже тішить», — розповіла волонтерка Діана зі стенда фонду Сергія Притули.

Що далі?

Фестиваль уже знаходить свою постійну аудиторію і свій стиль. 

«Враження, що сюди приходять люди, які, можливо, не хочуть або не можуть платити за вхід на Книжковий арсенал. Для них Арсенал — це більше про події, про слухати і дивитися. А тут — про соціалізацію у присутності книжок. Тут неофіційна атмосфера, і фестиваль більше нагадує тусовку читачів і авторів, хоча авторів трохи менше, ніж видавців. Мені здається, що зараз у Києві є два книжкові фестивалі — ніби дзеркальні: Арсенал більше для авторів і видавців, а “Книжкова країна” — для читачів», — підсумовує письменник Остап Українець. 

У планах організаторів – формувати свою фестивальну програму. «Думаю, після третього фестивалю цей час настав, а також хочеться вплітати в смислову канву книжкової простір самого ВДНГ, архітектурний ансамбль виставкового центру – і це завдання з певним викликом,, – ділиться планами Алла Рибіцька.

Наступна «Книжкова країна» відбудеться восени — 25–28 вересня.