Книжковий Арсенал-2021: спекотні дні, дитячі видавці і бестселери 

Тричі перенесений, фестиваль Книжковий Арсенал нарешті відбувся, видавці й письменники книжки купували один в одного, регулярні читачі не поверталися без повних пакунків, але за продажами виставка очікувано не перевершила 2019-рік. Чи не найбільш гарячими дискусії були стосовно Дитячої зони, яку організатори цього року винесли на подвір’я, і така новація збіглася з рекордною спекою в Києві й навіть пиловою бурею. На щастя, гроза із градом оминула літературно-мистецьке дійство, щоправда, перекочувавши у соцмережі дитячих видавництв, які не були в захопленні від нового зонування. 

Місія — вижити й #ДочекатисяКнижкового

Серед тенденцій ринку — зменшення накладів. За різними оцінками, зараз середній наклад впав до 500 примірників. І видавці, уникаючи ризиків, все частіше додруковують наклад, якщо бачать у цьому комерційний успіх.

«Був період, коли ми зменшували наклади й друкували тільки пріоритетні видання. Намагаємося дуже обережно визначатися з першим накладом — краще менше, але частіше, щоб мінімізувати ризики», — розповідає Анастасія Нікітіна, виконавча директорка видавництва «Наш Формат».

Видавництво «Видавництво» від закриття врятувала лояльність читачів і поява маленьких, але дуже наполегливих інвесторів. А видавництва «Ранок» і «ArtBooks» подужали пандемійні випробування завдяки співпраці із закордонними партнерами й підсиленню своїх лінійок нонфікшн та ігровими книжками. Окрім того, видавництва впевнено розширюють свій асортимент: «Ранок» — young adult’ом і книжками для батьків; «ArtBooks» — дорослим нонфікшном і художкою; «Discursus» — дитячими виданнями. Це не лише освоєння нових напрямків, а й спосіб видавництв дібрати ті кошти, які не добирають в інших нішах.

Низка видавництв пережила минулий рік більш-менш нормально, з мінімально відчутними втратами. 

«На диво, 2020 рік у нас був майже на 30% кращий, ніж 2019-й, і нам загалом вдавалося підготувати і видати низку якісних книжок», — відверто зізнається директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович.

Радіє й директорка видавництва «Yakaboo Publishing» Наталія Демерс, яке за минулий рік видало 38 новинок, що на 95% відобразило задумане.

Як зазначив засновник і генеральний директор видавництва «MAL’OPUS» Дмитро Данилюк, із правами на хіти також були певні затримки: «Якщо партнер невеличкий, то він робить знижку, аби ми тільки купували його ліцензію. А гігант ніколи не дасть знижки на хіти, бо має корпоративні стандарти, бо знає, що якщо не ти, то хтось інший точно її купить».

Є й інші виклики — вберегти напрацювання. Засновник видавництва «UA Comix» Богдан Кордоба розповідає про ухвалення вольового фінансового рішення іти в мінуси, але залишати комікс-крамничку. 

Директорка видавництва «Жорж» Ната Протас вважає, що найбільшою проблемою в країні є не карантин, а кількість тих, хто читає, тому що ця проблема не виникла під час карантину і після нього сама не зникне. Тож усі зусилля видавців спрямовані на популяризацію читання. 

Маркетологиня видавництва «Навчальна книга — Богдан» Діана Семак розповідає, що оскільки вони видають навчальну, художню і дитячу літературу, від локдауів постраждало все: «Нам трохи допоміг грант від держави наприкінці року, завдяки якому ми видали 30% того, що планували».

Схожі висновки зробили й інші видавництва, які отримали гранти від держави.

Перший десятий фестиваль

Через пандемію ринок втратив деяких гравців, як-от видавництво «Фонтан казок», яке закрилося на невизначений термін. Однак завдяки видавництву «Наш Формат», яке ризикнуло під час пандемії відкрити дитячу редакцію на чолі з Іваном Андрусяком, літературний конкурс для українських дитячих письменників та ілюстраторів продовжив своє існування.

«Лабораторія», «Віхола», «Creative Women Publishing», «Bookraine Publishing», «Боривітер», «Парасоля», видавничо-освітній проєкт «Портал» — для низки молодих видавництв Х Книжковий Арсенал був першим фестивалем, де вони могли представити себе та свої видання для широкої громадськості.

Команда Creative Woman Publishing розповідає, що вони довго чекали на слушний момент, але запустилися якраз перед самим початком першого загальнонаціонального локдауну. Ставку робили на сильний і згуртований остаточний склад команди та й саме позиціювання як першого українського жіночого видавництва. 

Марина Дубина, головна редакторка видавництва «Боривітер» розповідає, що протягом двох років команда обирала перший комікс, домовлялася про права: «А в січні 2021-го, коли ми більш-менш адаптувалися до пандемічної реальності й відчули в собі відвагу не сховатися, а таки вийти на публіку, нам дуже допомогла «Третя паралель» — українське медіа про комікси. На стрімі їхнього YouTube-каналу ми й розповіли про свою першу ліцензію».

«Ми йшли в той сегмент, який всі вважали безперспективним. Бо український нонфікшн хоч і трохи видавали, та це не було систематично. Ми пішли в науково-популярну царину, тому що ці автори мають свої аудиторії, а це означає, що людям цікаво те, що вони пишуть. Однак важко спрогнозувати, наскільки люди будуть хотіти читати книжки на цю тематику, а не просто блог», — зізнається співзасновниця видавництва «Віхола» Ілона Замоцна.

А от амбітному видавництву «Парасоля» немає року. «Ідею видавництва придумала письменниця Таїсія Наконечна, та й згуртувала довкола себе дівочу пластунську тусівку. Наш головний меседж — дружнє до авторів видавництво, бо на українському книжковому ринку з цим є проблеми», — розповідає PR/SMM менеджерка видавництва «Парасоля» Діна Мацькова. На Книжковому Арсеналі видавництво презентувало свою першу книжку — поетичну збірку Ірини Вікирчак «Альгометрія» та ще й із перформативними читаннями.

Через певні довколапандемійні причини деякі видавництва, як-от «Основи», «КСД», «Урбіно», «Art Nation Publishing» узагалі не брали участі в фестивалі. 

«Пандемія вплинула не лише на продажі, а й на видавничі плани. Цьогоріч нам, як і багатьом видавцям, не вдалось випустити ряд книжок, які хотілося б презентувати під час Книжкового Арсеналу, тому ми відмовилися від участі у фестивалі. Водночас ми в захваті від панелі професійних програм, особливо від «Літератури на експорт», адже це шанс для багатьох видавництв отримати нові партнерства і стати видимими за кордоном. Сподіваємось наступного року таких шансів тільки побільшає», — зазначає виконавчий продюсер видавництва «Art Nation Publishing» Євген Татарінов.

Читайте також: Яку українську прозу шукали на Арсеналі 2021: нові книжки від Вольвача, Сняданко і Чапая

Рекордна спека, пилова буря та інші недитячі сюрпризи

Намагаючись пристосуватися до незвичайної ситуації та уможливити дотримання всіх карантинних норм, організатори Книжкового Арсеналу вкотре зробили нове зонування (орієнтуючись на жовту й помаранчеву зони, але вже за 5 днів до фестивалю влада дала «зелене світло» на скасування обмежень). 

Якщо у 2019-му практично всі примирилися із введеним зонуванням ліворуч — «дорослим», праворуч — «дітям», то цьогоріч усі дитячі видавництва, а також Дитяча сцена, опинилися на вулиці. І це було чи не найбільшою проблемою цього Книжкового Арсеналу, оскільки спека та невідповідність простору потребам як видавців, так і відвідувачів, спричинила низькі продажі, а також украй некомфортні умови роботи. 

«Може видатись, що ми найбільш незадоволені цьогорічною організацією ярмарку. Але нам реально дісталося. Ми знали, що дитяча секція буде на вулиці, проте сподівалися, що це буде місце біля фонтану, а не в полі. Крім того, наш стенд поставили у найдальшому кутку, і до нас фактично не доходили люди. Ми не раз чули коментарі на кшталт «знайшли вас випадково, думали, тут фудкорт». Додайте до цієї картини спеку понад 35+ під «весільними наметами» і пил, який псував книжки, здоров’я, взуття та настрій», — розповідає головна редакторка видавництва «ArtBooks» Марія Курочкіна.

До слова, вартість стенду була однаковою в учасників у приміщенні та на вулиці. Багато видавців, зокрема «Рідна мова», «Школа» скаржилися на те, що сильно зайшли в мінуси, оскільки інвестували в унікальну архітектуру стенду саме під виставку. 

Плюс у дитячих видавців до вартості стенду та монтажу додалися витрати на вентилятори та кулери, які дозволили уникнути теплових ударів. Щоправда, організатори на третій день завбачливо постачали працівників стенду водою. 

«Перед тим, як відкривати подачу заявок, організатори проводили дві онлайн-зустрічі з видавцями. Ми спілкувалися, ставили питання онлайн. Сподіваюся, що після фестивалю організатори також із нами поспілкуються, це було би правильно. І наступного року преференції мають бути для дитячих видавництв. Бо це ж не ярмарок на площі. Рівень наших витрат на стенд був величезним», — зазначає керівниця відділу маркетингу видавництва «Ранок» Олена Носоненко.

Передбачити погоду неможливо, проте учасники вважають, що організаторам варто було зробити нормальне покриття у цій зоні. Хтозна, що було б, якби зірвався справжній буревій чи гроза. Також варто було продумати доступ до води в дитячій зоні, хоча б для того, щоб умитися / умити дитину — це також і профілактика теплових ударів.

У різних групах у фейсбуці люди писали, що були на Книжковому Арсеналі, та не бачили дитячих видавництв. Роздрукована схема й великий банер у дворі не для всіх були дороговказами. Вже на другий день видавці знімали відео, або ж робили гайди, як їх знайти, але перших відвідувачів вони все ж втратили.

Натомість у «дорослих» видавців претензій щодо розміщення їхніх стендів практично не було. Навпаки, зонування всередині простору нагадало перші фестивалі, коли учасників було небагато, відвідувачі могли спокійно підійти до стенда й розглянути асортимент, поговорити з видавцями, а тоді неспішно розглянути виставку. 

«Я завжди кажу, що видавці на книжкових фестивалях не мають орієнтуватися суто на продажі, бо тут йдеться про самопрезентацію і про читача, який приходить за живим спілкуванням. І карантин показав, що живе спілкування дуже важливе. Однак цьогорічний Книжковий Арсенал був дуже оптимістичний. Для нас він на рівні з найкращими арсеналами й форумами докарантинної доби», — зізнається директор «Видавництва Жупанського» Олексій Жупанський.

Переважно задоволеними лишилися й малі видавництва  — фірмова секція Книжкового Арсеналу, що з року в рік поповнюється новими учасниками й поставляє свіжу кров на книжковий ринок. 

«Зміни, які сталися, показують, що Книжковий Арсенал нарешті взяв однозначний курс на підтримку того, хто її потребує, і на стримання того, що випливає саме. Взяти хоча б акцент на секції коміксів», — щиро тішився засновник видавництва «Видавництво» Ілля Стронґовський.

Та деяким малим видавництвам забракло місця на невеликих стендах, оскільки їхній асортимент значно зріс.

Закономірно, що не всі учасники через відбір змогли потрапити на виставку. Так 6 новинок «Bookraine Publishing» були виставлені на стенді видавництва «Vivat». 

«Ми не розуміли, якщо нас прихистили, то кому дадуть перепустки, хто підписує договори, на кого виставляють рахунки… Ми не мали можливості написати назву видавництва на стенді, тож і посол Австралії в Україні, й інші відвідувачі не могли нас знайти», — зазначає команда «Bookraine Publishing».

Утім, в умовах участі є чіткий припис про співекспонента і процедура його реєстрації, як і принципи відбору оргкомітету. Зрозуміло, що зі збільшенням кількості учасників організатори змушені частіше йти на реформи в зонуванні. Адже простір має бути комфортним насамперед відвідувачам і гостям, для яких розмір окремого стенду чи столу не має значення. 

Інший варіант — жорсткіший відбір учасників і розвиток саме фестивалю, а не ярмарку, і поява у Києві інших великих ярмарків із можливістю представити більше видавців.

Термінали, автограф-сесії, звук 

Навіть з абсолютно необхідною сьогодні річчю — терміналами — у видавців виникало чимало проблем. За спостереженнями випускової редакторки видавництва «Комора» Алли Костовської, чи не 75% платежів на їхньому стенді цьогоріч здійснювались безготівково, тоді як у 2019 році в такий спосіб проходило 50% платежів. 

З одного боку, за словами головної редакторки видавництва «Боривітер» Марини Дубини, у перший день фестивалю серед завезених терміналів Ощадбанку їхнього не виявилося, тому впродовж дня, намагаючись зв’язатися з представниками банку, «Боривітер» продавав свій комікс за QR-кодом. З іншого боку, відсутність нормального доступу до Wi-Fi також зменшила кількість продажів на стендах. 

Про побажання більшого доступу до Wi-Fi говорила більшість видавців, адже в Мистецькому арсеналі з цим завжди були проблеми. «У час пік наші термінали просто вимикалися. Ми і Приватбанку дзвонили, й обслуговуванню терміналу, але безрезультатно. Люди не могли розрахуватися і ми втрачали гроші. Пропонували сканувати QR-код і перерахувати гроші на картку, — але й тут не склалося. У людей теж не тягнуло з телефона, тож вони писали собі номер картки на візитівці, йшли на вулицю, перераховували кошти і поверталися забрати книжку», — розповідає маркетологиня видавництва «Навчальна книга — Богдан» Діана Семак.

Жалілися видавці й на малу кількість бейджів для працівників на стендах, адже їм часто потрібно було щось доносити, виходити за територію, банально відходити перепочити й поїсти. Виникали проблеми й з відсутністю паркування, яка цьогоріч стала Дитячою зоною. 

І хоч цього року додалися автограф-сесії, і аж три зони для них, не всі видавці й читачі орієнтувалися по схемах, і не всім таланило знайти письменника, що саме в ці пів години підписував книжки. «Зона презентації в одному місці, а автограф-сесії в іншому, незручно переміщатися! Якщо ви берете гроші за локації автограф-сесій окремо, то навіщо всі ці ускладнення? Я волію, щоб ми одне одному робили свято, уникали дурних заборон і феєрверкували творчими ідеями на благо української книжки, — запевняє директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович. — Але, попри всі нарікання, все урівноважують читачі — вони завжди надихають і окрилюють». 

Утім, деяким видавництвам вдалося організовувати черги й сповістити про автограф-сесії свою аудиторію, яка без проблем знаходила потрібні локації. 

Багато видавців відзначали хорошу навігацію, прекрасну роботу звуковиків і волонтерів на сценах. 

«Нам сподобалось, що попри всі можливі та неможливі причини, організатори ризикнули й все-таки провели фестиваль. Звісно, у такій стресовій і нестабільній атмосфері планувати та провести захід такого рівня — ризик, який пов’язаний з низкою наслідків. Зрозуміло, що в організаторів у пріоритеті буде турбота про здоров’я читачів і відвідувачів, а не інші організаційні моменти. Ми прийняли це, ризикнули і заявились на фестиваль, тому й мали можливість нарешті розвіртуалізуватись і пообійматися з нашими читачами, колегами та журналістами. Це дуже цінно для нас», — тішиться генеральна директорка видавництва «Vivat» Юлія Орлова.

Шалені знижки та демпінгування книжкового ринку

Увесь карантинний рік книгарні й книжкові мережі робили шалені знижкопади, особливо «Yakaboo» та «Книгарня Є», навіть у період проведення Книжкового Арсеналу. За словами учасників, назва однієї з розсилок «Книги майже задарма» від «Книгарні Є» показує знецінення керівництвом книгарні роботи всіх українських видавців. А онлайнова фішка «Yakaboo» — надсилати на вашу електронну скриньку листи на кшталт «Ви на мене дивились» або ж «Пам’ятаєте книжку-забувашку? Вона досі чекає…» веде до невтомного набридання клієнтів. 

«Один раз ми змушені були зробити знижку і це означає, що це рятівне коло для нас уже використане і більше ми не зможемо ним скористатися, — бідкається засновник видавництва «Видавництво» Ілля Стронґовський. Він вважає, що продажі онлайн у принципі повністю вбиті знижками й треба бути дуже лояльним клієнтом, щоб не піти до «Книгарні Є», а купити напряму у видавництва і переплатити. Про це говорять й інші видавці — відсоток передзамовлень невисокий саме через те, що люди чекають знижок в онлайн-магазинах і купують там. 

Невипадково, що серед багатьох проблем, які обговорювали видавці під час Професійної програми, була й проблема цінових воєн між книгарнями, яку видавці обговорили на внутрішній нараді. До обговорення були запрошені всі книжкові крамниці, щоправда, представники «Книгарні Є» вирішили не брати у ній участь.

«Оскільки наші книжки мають, сказати б, доволі високий коефіцієнт корисної дії, добробут «Книгарні Є» теж трохи залежить і від них. Попри те, що в нас були суворі домовленості, книгарня іноді їх порушувала, та коли ми вчасно виявляли ці «книжкові пожежі», вона їх «гасила», — зазначає директор видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович.

Загалом видавці зазначають, що в них є домовленості з «Книгарнею Є», але багато хто ловив книгарню на недобросовісному зниженню цін. 

Головна редакторка видавництва «ArtBooks» Марія Курочкіна зазначає, що знижки є умовою співпраці «Книгарні Є»: «Якщо не буде знижок на весь асортимент, ми не будемо представлені в усій мережі. Але знижки не можуть бути постійними й нескінченними — це просто вбиває бізнес. Було б чудово врегулювати це питання по ринку загалом».

«Книгарня Є» грає абсолютно поза правилами. Так робити не можна, це руйнує ринок. Вона привчає читача до того, що якщо знижки немає, то він і не купить. І це безглузда річ. Такою стратегією вони намагаються знищити книговидавничий ринок України», — вважає головний редактор видавництва «Вавилонська Бібліотека» Роман Малиновський.

«У нас є домовленості з «Книгарнею Є» і з тими, хто нас продає і з ким ми співпрацюємо — на інших умовах ми не домовляємося. Зараз, коли ми вже розрослися до середнього за українськими мірками видавництва, ми, в принципі, вже будуємо інституційного гравця, тому нам потрібно запроваджувати на ринку певні стандарти. Також ми запроваджуємо на ринок cover price — коли книжка після дати виходу перші 12 місяців продається виключно за ціною на обкладинці. Це дозволяє не вбивати екосистему книгарень. Бо саме в дрібних книгарнях і вирує життя, саме вони важливі елементи в цій екосистемі. Ми за конкуренцію сервісом, а не ціною», — наголошує засновник видавництва «Лабораторія» Антон Мартинов.

«Ми розповсюджуємо наші комікси через власний сайт, через Rozetka, «Книгарню Є» і Yakaboo. Але з Yakaboo, мабуть, будемо припиняти співпрацю, тому що вони не зацікавлені в коміксах українських авторів, як і «Книгарня Є». Переваги наших колег у тому, що вони видають ліцензії, за якими є величезний бекграунд, а ми все робимо з нуля, й інколи це працює, а інколи ні. А роздрібні мережі й книгарні не докладають зусиль, щоб допомогти тобі розкрутити українські тайтли, — розповідає засновник видавництва «UA Comix» Богдан Кордоба. — У «Книгарні Є» була пропозиція, щоб ми надсилали їм комікс за тиждень до виходу, а лише тоді мали продавати його в себе. Гаразд, але що ми тоді отримаємо з цього, якщо вони віддаватимуть кошти в порядку виплати?». Найкращі продажі все одно в комікс-крамниць, зазначає видавець, тому коли ми матимемо хоча б 100 таких крамничок від різних власників, то 300 коміксів можна віддавати тільки туди. Бо комікс-крамниці платять вчасно.

«Якщо ми говоримо про партнерську співпрацю, то я би не хотіла концентруватися на знижках, як на найважливішому аспекті взаємодії. Я би хотіла розглядати роботу в глобальнішому контексті, а саме — умов співпраці партнерів у роботі. Це передбачає і знижки, і відтермінування платежу, і розмір цього відтермінування, і можливість повернення товару тощо. Про це є сенс дискутувати», — впевнена генеральна директорка видавництва «Vivat» Юлія Орлова.

Гравці ринку добре розуміють, що книгарні після стількох локдаунів не мають зайвих коштів (за минулий рік закрилося 48 книжкових магазинів в Україні), і вони, на відміну від видавців, державної підтримки не отримали, і всі знижкопади не від красивого життя. Щоправда, зміна ситуації не можлива без партнерства, дискусій і конкретних домовленостей сторін. А до цього під час обговорення не дійшло.  

Бестселери й топи Книжкового Арсеналу-2021

Фабула

Ранок

UA Comix

Наш формат

АССА

Комора

Видавець Олександр Савчук

Видавництво

НК-Богдан

Vivat

Snowdrop

Читаріум

Видавництво Жупанського

Книголав

ТУТ

4mamas

Лабораторія

Laurus

Наірі

Nebo booklab publishing

Creative Woman publishing

Видавництво Анетти Антоненко

Залізний тато

Боривітер

Топи «Видавництва Старого Лева»: для дорослих — «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової, «Смерть лева Сесіла мала сенс» Олени Стяжкіної, «Таємниця старого Лами» Доржа Бату; для дітей — «36 і 6 котів-рятувальників» Галини Вдовиченко, «Куди і звідки» творчої майстерні «Аґрафка» — переможець конкурсу «Найкращий книжковий дизайн–2021», і «Склади своїх» динозаврів Федеріки Маґрін.

Гітами продажів на стенді сходознавчого видавництва «Сафран» були новинки «Жіночий емірат»?» Наталії Малиновської, мистецьке видання «88 орнаментів кімоно», пересипане поезіями Кобаяші Ісси, «Хроніки поцуплених роверів» Ву Мін’ї, «Історії Сахари» Саньмао, і оригінальні «Мандрівки Гімалаями».

Беззаперечним лідером продажів у видавництва «Віхола» є книжка «Медицина доказова і не дуже» лікаря та автора блогу MED GOblin Андрія Сем’янківа, — на Книжковий Арсенал приїхав уже другий тираж, а перший продали за два тижні. Також у топі — «Пташина історія» Наталії Атамась, «Чути українською» Ольги Дубчак, «Вино без правил» Анни Євгенії Янченко та «Стіни в моїй голові» Володимира Станчишина.

Видавництво «ArtBooks» підготувало 15 новинок, із них три — для дорослих. Гітами їхніх продажів стали: новинка з серії про будівництво «Мала Мак-Маня приймає вітання», книжки Памели Бутчарт «У мою вчительку вселився прибулець» і «Обід для шпигуна», «Довідник архітектора Minecraft» і «Minecraft. Острів», серія про Шустя і Шунюі. 

«Можна було передбачити, що ілюстрований Гобіт буде популярний на Книжковому Арсеналі. «Зоря морів» Джозефа О’Коннора в перекладі Ярослави Стріхи також, хоча це ще не знаний нас письменник. Очевидно, справила враження онлайн-подія в бібліотеці КПІ, адже на зв’язок вийшов сам автор», — розповідає перекладачка видавництва «Астролябія» Олена Олір. Серед топів також «Мемуари» Карла Ґустава Маннергейма, «Кролик Петрик та інші історії: Повне зібрання казок» Беатрікс Поттер, роман «Піклування про душу» Томаса Мура, який написав про те, що не потрібно боятися навіть темних проявів своєї душі, а варто використовувати періоди депресії й застою для розвитку своїх творчих здібностей.

«Минулого року в нас вийшло тільки три книжки, а цього вже три й в планах є ще. Новинки завжди йдуть найкраще — «Глибокий сон» Реймонда Чендлера, «Вайнсбурґ, Огайо» Шервуда Андерсона та «Пристарсть» Джанет Вінтерсон, яка отримала відзнаку «Найкращий книжковий дизайн 2021», — безмежно радіє головний редактор видавництва «Вавилонська Бібліотека» Роман Малиновський. — А коли роман «І ми знищимо всіх потворних» Бориса Віана отримав премію імені Сковороди за найкращий переклад із французької Дарії Бібікової та винятковий візуальний супровід — книжка просто розліталась».

Проведення фестивалю, виставки традиційно стає інформаційним приводом для промоції книжок, видавництв, письменників на місяці вперед. Тож не виключено, що наклади будуть додруковуватись, а список бестсерелів зміниться.

Попри спекотні дні і дискусії у соцмережах, фестиваль таки відбувся. Це перший післяпандеміний Книжковий Арсенал, який ще й проходив у новому для команди організаторів та учасників форматі. Ненайсприятливіші пандимійні умови також внесли свої корективи. Але його повернення на карту культурних подій Києва й України, здається, стало першим суттєвим кроком у бік «нормального життя» – такого, яке ми мали до локдауну, з живими зустрічами, комунікацією, новими враженнями й великою кількістю красивих паперових книжок. І хочеться вірити, що це лише початок.

Читайте також: Книжковий Арсенал-2021: можливість бути знову разом, можливість концентрації

Фото: repor.to на замовлення Книжкового Арсеналу