«Майстер корабля» Юрія Яновського вперше вийде англійською

Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» вийде англійською у видавництві HURI Books у серії Harvard Library of Ukrainian Literature. Його переклав Ієн Росс Сінґлтон, а передмову до видання написав Іван Козленко. Про роботу над передмовою та контекст, який він прагнув пояснити англомовним читачам, Козленко розповів Читомо.

Це буде перший переклад «Майстра корабля» англійською мовою. Це дебютний роман Юрія Яновського, написаний у 1928 році. Текст побудований як спогади літнього кінематографіста, що переплітаються з листами, історіями та епізодами, пов’язаними з роботою кінофабрики й морем.

«Роман передає експериментальну енергію раннього радянського кіно, водночас розповідаючи історію, яка є безперечно українською. … Яновський перетворює кіномистецтво, літературу та суднобудування на взаємопов’язані акти творення: кожне з них будує судно для пам’яті, ідентичності та майбутнього», — ідеться в анотації до майбутнього англомовного видання.

Одним із головних завдань передмови Козленко називає пояснення місця Одеси в українській культурній історії. За його словами, англомовна й ширше західна авдиторія переважно знає місто як частину російського літературного та єврейського культурно-політичного міфів, а не українського історичного й культурного наративу. «Це при тому, що в другій половині 1920-х років Одеса була третім після Харкова та Києва центром розвитку українського модернізму», — наголошує він.

Водночас Козленко зазначає, що культурне середовище Одеси того часу не можна зводити лише до українського чи російського складника. Політика коренізації, яка сприяла розвитку української культури в місті, одночасно створила умови для розвитку місцевої модерністської їдишомовної культури, а також німецького й болгарського театрів.

“Майстер корабля”, можливо, найяскравіше за інші літературні твори цього періоду демонструє космополітичний характер міста, протиставляючи “монолітності” російського наративу множинність та видимість інших — репресованих раніше “малих” наративів.

Місце роману в українській культурі він визначає передусім у контексті модерністської літератури, але водночас — ранньої, «героїчної» фази українського кінематографа, яку відображає твір Яновського. «Крім висвітлення українського культурного контексту та, зокрема, ролі українських літераторів в кінопроцесі 1920-х років, я намагаюся реабілітувати незаслужено забутих місцевих одеських драматургів та письменників, без яких неможливо уявити кіно цього періоду», — розповів Козленко.

Козленко звертає увагу на те, що сценарії найбільш популярних кіноробіт 1920-х років створювали не лише відомі нині письменники й митці. «Не Бажан, Семенко і Яновський, продюсерський талант яких важко переоцінити, а одесити Станіслав Уейтінг та Моїсей Зац та киянин Соломон Лазурін були авторами сценаріїв найбільш популярних блокбастерів 1920-х й визначали смаки масової аудиторії, тоді як багатьом чудовим письменникам, включно з Підмогильним, не вдавалися якісні сценарії», — пояснив він.

Водночас Козленко застерігає від спроб замінити російський монолітний міф про Одесу таким самим монолітним українським образом міста: «Одеса 1920-х — складний культурний організм і кінофабрика вповні цю складність віддзеркалювала». Ця багатоманітність, за його словами, помітна й через прототипи героїв «Майстра корабля». Поряд із постатями Олександра Довженка та Михайля Семенка у творі можна розпізнати російського режисера Ніколая Охлопкова, режисера Григорія Гричера, акторку Іду Пензо, а також представників одеського кіновиробництва, зокрема костюмерів і перукарів.

«Український національний кінематограф одеського періоду був плодом творчості малочисельної різноплеменної, багатомовної, космополітичної групи сміливих митців-експериментаторів, і Яновський, який свідомо розбудовував емансипативний дискурс, при цьому не боявся це визнати (на відміну від сучасних критиків)», — зазначає Козленко.

Прототипам героїв роману автор передмови також присвячує окрему увагу. За його словами, цей пласт він розкриває як паралельний історичний сюжет і дає йому необхідну контекстуальну рамку. «Це необхідно не лише для англомовного, але й широкого сучасного українського читача, не знайомого, на жаль, з ранньою історією українського кіно», — пояснив він.

Водночас, на думку Козленка, знання кінематографічного контексту 1920-х років не є необхідною умовою для читання роману.

“Майстер корабля” цілком самостійний — і як всякий модерністський роман — багатошаровий твір, який можна читати на багатьох рівнях. Історія українського кіно 1920-х в ньому зашифрована як додатковий, але зовсім необовʼязковий пласт — цінний самому автору радше як сентиментальний мемуар, а не історичний документ.

Козленко також пропонує не героїзувати описане Яновським кінематографічне середовище ретроспективно: «В ньому немає нічого героїчного, адже писано роман було тоді, коли на події ще не можна було поглянути з часової відстані: він про щасливу молодість, а не будівництво національного кіно, й саме завдяки цій інтимності, безпафосності, і сьогодні лишається актуальним». На його думку, саме цей вимір дозволяє роману не втрачати актуальності разом із конкретною історичною епохою.

«Я вважаю, що роман сьогодні читається як текст, сповнений еротичного бажання, радше ніж притча про незворотність часу або маніфест романтизму, яким його імовірно задумував Яновський і яким його, можливо, бачили перші читачі», — зазначив автор передмови.

Передзамовити книжку можна за посиланням.

Як повідомлялося, в американському видавництві Arrowsmith вийде англійський переклад поезії Ярини Чорногуз, а в німецькому видавництві Klett-Cotta — книжка Артема Чеха «Гра в перевдягання».

Читайте також: «Проводити роботу з мистецтва любові». Видавці й літературознавці про те, яким має бути перевидання

Зображення: сайт HURI