Баланс між прибутком і цінностями, або хто такий менеджер з відповідального виробництва у книговиданні?

Міжнародна асоціація видавців приєдналася до реалізації цілей сталого розвитку ООН – і на ключових фахових подіях видавці почали обговорювати план оновлення галузі до 2030 року. Серед іншого, з’явилася і нова посада «менеджерів із відповідального виробництва», що мають не лише контролювати якість надрукованої книжки, але й оцінюють її карбоновий слід, оцінюють баланс ціни та етичності виробництва.

До України цей тренд дійшов лише частково, адже «сталий розвиток» тут залежить насамперед від інших чинників. Хто контролює виробничий процес книжок і як це відбувається в Україні й у світі – читайте в новому матеріалі про «книжкові» професії, створеному за підтримки Британської Ради в Україні.

За що відповідає менеджер з виробничих питань?

Відповідальний за виробництво менеджер зазвичай включається до процесу ще на етапі планування, коли видавництво приймає рішення, як буде видана та чи та книжка. 

На цьому етапі приймається рішення про формат, які типи паперу й обкладинок варто використати, чи буде книжка продаватися в обраному форматі. Готується калькуляція виробництва, і менеджер вирішує, у якій друкарні може бути надрукована майбутня книжка. 

Проте ці функції у багатьох видавництвах може виконувати технічний редактор, артдиректор чи дизайнер – у випадку, якщо окремого менеджера з контролю виробництва видавництво не має, або коли книжка є продовженням уже запущеної серії, де всі технічні характеристики відомі наперед. У такому разі менеджер із виробництва, якщо він існує, може підключитися на етапі підготовки до друку.

«Це завжди робота з оптимізації», – каже Роман Коник, заступник директора з виробничих питань у Видавництві Старого Лева. Його завдання – забезпечити виготовлення максимально якісної та естетично привабливої книжки, яка буде добре продаватися за «розумну ціну». 

Не кожне видавництво має таку посаду, проте і Роман Коник пам’ятає час, коли у Видавництві Старого Лева він поєднував укладання угод з правовласниками, верстку книжок, організовував виробничий процес і навіть у «вільний від основної роботи час» викладав інформацію про новинки на сайт тоді ще невеликого львівського видавництва. Проте зараз ситуація змінилася, а під його контролем на момент розмови – понад 130 книг у друці. Коник додає:  

Зараз на місяць друкуємо більше, ніж, наприклад, друкували за весь 2010 рік.

Коли йдеться про перекладні видання, робота з виготовлення книжки може бути як спрощеною, коли технічні характеристики оригінального видання відповідають смакам і вподобанням української авдиторії, так і ускладненою – коли формат купленого за кордоном видання «не працює» на українському ринку, є фінансово невиправданим або технічно неможливим. Тоді видання змінюють за погодженням із правовласниками.

Часом менеджер також їздить у відрядження в друкарню, проте цей процес також можна налагодити дистанційно.

Коли книжка вже була надрукована, менеджер з виробництва перебуває у комунікації з відділом продажу. Якщо, на думку менеджерів з продажу, змінивши формат книжки, можна розширити коло читачів, то її можуть передрукувати. «У нас були випадки, коли після кількох накладів ми міняли формат книжки», — ділиться Роман Коник, наводячи як приклад книжки «Як розмовляти з дітьми про мистецтво». Окрім цього, зміни можуть полягати і у виправленні помилок, які можуть бути усунені в наступних накладах. 

Окрема сфера компетенцій відповідального з виробництва – дотримання державних стандартів для друкованих видань, отримання санітарно-гігієнічних висновків, які книготорговці вимагають не тільки на дитячі, але й на дорослі книжки. Часто цей процес ускладнює роботу малих і середніх видавництв, і не має сенсу, оскільки ніякі імпортовані в Україну матеріали не можуть бути ввезені без відповідних сертифікатів, а друкарні працюють тільки з тими матеріалами, що пройшли всі необхідні верифікації. Відповідно сертифікація продукції «задвоєна»:

Не уявляю, що технологічно можна робити таке з книжкою в друкарні, щоб вона стала шкідливою для здоров’я. Але є вимоги законодавства, і ми працюємо відповідно до них.

Водночас державні стандарти регулюють якість без урахування SDG (Sustainable Development Goals — Цілей сталого розвитку). Тому звернення до міжнародних рекомендацій відповідального виробництва залишається на розсуд окремих видавців та їхніх менеджерів. 

Так, менеджери з контролю відповідального виробництва за кордоном слідкують зокрема за тим, щоб видавництво використовувало папір, УФ-покриття, фарби та інші матеріали з незначним карбоновим слідом, а також зважають на методи доставлення цих матеріалів, надаючи перевагу морській логістиці замість авіаперевезень.

Що змінилося у професії

Ще під час пандемії COVID-19 редакції здебільшого адаптуватися до дистанційної роботи, тож тепер, маючи налагоджений процес роботи з друкарнями, більшість менеджерів рідко приїжджають у друкарні для контролю виробництва. 

«Ми друкуємо виключно в Україні, до того ж у 70% книжок – в Харкові. За багато років ми налагодили співпрацю з друкарнями і працюємо з тими, які забезпечують  мінімум нашого втручання», – зазначає Роман Коник.

Водночас непередбачуваність роботи друкарень через постійні повітряні тривоги, проблеми з кадрами через мобілізацію та нестабільність постачання матеріалів створили додаткові труднощі. Терміни виробництва значно подовжились: якщо раніше текстові книжки можна було надрукувати за 3-4 тижні, а ілюстровані – за місяць-півтора, то тепер цей час наближається до 2-3 місяців. Блекаути, повітряні тривоги, брак кваліфікованих кадрів – основні причини затримок. Окрім того, більшість преміум-паперів тепер постачаються виключно «під замовлення». 

Відповідно, вимоги до менеджерів з контролю виробництва підвищилися: точність і завчасність планування, чіткість комунікації та гнучкість через постійні зміни ситуації тепер головні навички в роботі.

За кордоном ситуація кардинально інша, і наслідки війни залишають менше часу на переосмислення війни, аніж, пандемія. Рейчел Мартін, директорка зі сталого розвитку міжнародної консалтингової компанії Elsevier, переконана, що саме ковід підштовхнув до переоцінки процесів роботи та виробництва: «Ми зрозуміли, що нема потреби друкувати так багато і підважили фундаментальні засади книговидавничої індустрії. Тема сталого розвитку стала фокусною темою».

Мартін зазначає також, що війна росії проти України також змусила переосмислити ставлення до виробництва: зокрема європейські компанії замислилися над ціною на електроенергію та перехід на відновлювальні джерела енергії.

Чи буде майбутнє виробництва книжок «відповідальним»? 

Закордонні експерти певні, що майбутнє можливе тільки за умов об’єднання зусиль, проте сама спільнодія у дотриманні SDG є величезним викликом.

Припустімо, ви вирішили запровадити посаду менеджера, що буде контролювати друк та інші виробничі процеси з урахуванням 17 цілей UNESCO, проте виробники матеріалів, від яких залежить ваше видавництво, не готові дотримуватися міжнародних стандартів чи рекомендацій. Саме тому поява такої ролі на кожній ланці суб’єктів виробництва, або іншими словами – фаховий договір між усіма гравцями ринку, – є ключовим. 

Зокрема на проблему колективного договору в галузі посилається Емілі Геймз, менеджерка з відповідального виробництва і дотримання стандартів виробництва у Penguin Random House UK, і зазначає:

Якщо книга, вироблена за вимогами відповідального виробництва, майже не приноситиме прибутку, то чи варто її видавати? В такому разі, варто подивитися на проблему зі сторони і зважити на ваші цінності. На мою думку, це справді крихкий баланс між економічною ефективністю, якістю видання та сталим розвитком і відповідальним виробництвом.

Читайте також: В Україні вперше надрукували книжку за стандартом FSC 

Наразі це складне для вирішення завдання: «відповідально виготовлена» продукція є значно дорожчою: матеріали, виготовлені з мінімальною шкодою для довкілля, без використання примусової праці та з дотриманням усіх міжнародних стандартів і вимог, не можуть коштувати дешево, особливо якщо попит на таку продукцію від замовників (видавців, друкарень) буде низьким. Проте Геймз впевнена: щойно зросте запит на такі матеріали, ціна впаде: «Це гра в довгу, нам потрібна спільнодія всіх видавців, що обиратимуть відповідально і допоможуть знизити ціни – тоді такий вибір стане фінансово ефективним рішенням».  

Українські видавці також підтримують ідею усіх 17-ти цілей «сталого розвитку». Проте поки західні колеги зосереджені на екологічних аспектах проблеми, нам важко досягти прогресу без передостанньої та, поки триває війна, недосяжної 16-ої цілі «Мир, справедливість та сильні інституції», яка зокрема стверджує, що «люди всюди повинні бути вільні від страху перед усіма формами насильства та почуватися в безпеці, займаючись своїм повсякденним життям, незалежно від їх етнічної приналежності, віри чи сексуальної орієнтації».

Але навіть за таких умов українські компанії демонструють відповідальне ставлення як до довкілля, так і до сталого розвитку. Видавництво «Ранок» друкує частину своїх видань на переробленому папері, а їхній доброчинний фонд заснував Книжковий Клуб SDG, в межах якого поширюють знання про цілі сталого розвитку. ВСЛ відмовилися від целофанового пакування і обирають високоякісні папери, що виготовлені з дотриманням SDG. 

Головні характеристики та навички менеджера з виробничих процесів:

• поєднання творчого підходу (або навіть тяжіння до художньої творчості) і технологічної точності (технічної роботи);
• розуміння усього процесу створення книги – від задуму до друку;
• розуміння концепції «відповідального виробництва» та цілей сталого розвитку;
• уважність та зорієнтованість у дотриманні ДСТУ й інших стандартів; 
• розуміння технічних вимог: якою б чудовою не була наша дизайнерська думка і художнє рішення, не завжди це можна відтворити; 
• здатність відстежувати тенденції на ринку й застосовувати це в роботі зі своєю цільовою авдиторією;
• комунікаційні навички та вміння працювати в команді – наприклад, з художнім, технічним, відповідальним чи випусковим редакторами чи дизайнерами;.
• бажання навчатися: доведеться переймати досвід колег – як від менеджерів з продажу, так і від технологів у друкарнях;
• старанність на кожному етапі виробництва: кожну ланку необхідно перевіряти і контролювати виконання; 
• уміння налагоджувати процеси;
• готовність їздити у робочі відрядження у друкарні;
• вміння вести переговори
• вміння вирішувати конфліктні ситуації, 
• здатність швидко приймати рішення. 

Де вчитись та як прокачати навички?  

В Україні є виші, що готують спеціалістів (як-от Академія друкарства, що увійшла до складу Національного університету «Львівська політехніка», або Київський Видавничо-поліграфічний інститут КПІ тощо). Проте в основному випускники мають теоретичні знання, а ось здобувати практичний досвід доведеться у видавництвах чи друкарнях.

Так, у ВСЛ цілком готові навчати майбутніх спеціалістів. «Ми ділимося інформацією з усіма новими працівниками: як треба готувати видання, чого потрібно уникати. Крім того, є технічний редактор, який допомагає і на початку контролює всі проєкти, тобто є ментором, наставником молодих фахівців», – каже Роман Коник.

Що тематичного почитати?

• Усе про сталий розвиток і відповідальне виробництво для видавців на сайті IPA
• Джеймс П. Вумек, Деніел Джонс «Ощадливе виробництво» (Фабула)
• Чандран Наїр «Держава сталого розвитку. Майбутнє урядування, економіки та суспільства» (Наш формат)
• Наталя Заверуха «Безконтрольні. Що треба знати про бізнес-процеси» (Фабула)
• Ірен Вальєхо «Подорож книжки. Від папірусу і до кіндла» (Лабораторія)

Читати також: «Правильно налаштована уважність», або хто такий редактор аудіокнижок