Мирослав Лаюк — у довгому списку премії імені Капусцінського (оновлено)

Книжка репортажів «Бахмут» українського письменника Мирослав Лаюк увійшла до довгого списку премії імені Ришарда Капустинського, яку вручають за найкращу книжку репортажів. Про це повідомляється на сайті Польського агентства преси (PAP), яке є організатором премії.

Репортаж Мирослава Лаюка «Bachmut» з фотографія Данила Попова вийшов друком у польському видавництві Ha!art в перекладі Мацея Пьотровського. В Україні книжка виходила друком у видавництві Ukraїner.

«Книжка репортажів та есеїв про побут війни у період найінтенсивніших боїв за Бахмут узимку та в березні 2023 року. Автори проживають дні й ночі з українськими піхотинцями й артилеристами, медиками й капеланами, рятувальниками та дітьми у місті й околицях, де тривають артилерійські обстріли та вуличні бої», — ідеться в анотації.

Автор став лавреатом премії імені Юрія Шевельова 2024 року за цей репортаж.

Окрім Лаюка, до на премію номіновані:

• Каспер Байон, Poznań kolonialny. Rodzinna historia z Tanzanią w tle («Колоніальна Познань. Родинна історія на тлі Танзанії»), видавництво Czarne;

• Анна Біконт, Nie koniec, nie początek. Powojenne wybory polskich Żydów («Ні кінець, ні початок. Повоєнні вибори польських євреїв»), видавництво Czarne;

• Емілі Каррінгтон, Nasz mały sekret («Наш маленький секрет»), пер. Войцех Єндрак, видавництво Timof comics;

• Йоанна Чечотт, Cisza nad stepem. Kazachstan i pamięć o Rosji («Тиша над степом. Казахстан і пам’ять про Росію»), видавництво Czarne;

• Патрік Радден Кіф, Głowa węża. Przemytnicy z Chinatown i amerykański sen («Голова змії. Контрабандисти з Чайнатауна і американська мрія»), пер. Ян Дзєржговський, видавництво Czarne;

• Нікола Ладжойя, Ciao, amore, ciao. Morderstwo w Rzymie («Ciao, amore, ciao. Убивство в Римі»), пер. Томаш Квєцєнь, видавництво Czarne;

• Пітер Померанцев, Propagandysta, który przechytrzył Hitlera. Jak wygrać wojnę informacyjną («Пропагандист, який перехитрив Гітлера. Як виграти інформаційну війну»), пер. Олександра Пашковська, видавництво Krytyki Politycznej;

• Збіґнєв Рокіта, Aglo. Banką po Śląsku («Aglo. Банкою по-сілезьки»), видавництво Znak Literanova;

• Антоніна Тосєк, Przepraszam za brzydkie pismo. Pamiętniki wiejskich kobiet («Перепрошую за негарний почерк. Щоденники сільських жінок»), видавництво Czarne.

Ім’я лавреата або лавреатки премії оголосять 30 травня 2026 року на Варшавській книжковій виставці.

Премія ім. Ришарда Капусцінського (Nagroda im. Ryszarda Kapuścińskiego) – міжнародна нагорода, якою відзначають книжки репортажів, що порушують важливі сучасні проблеми, спонукають задуматися та поглибити знання про світ інших культур. Премію заснувала у 2010 році Варшавська міська рада. Співорганізатором стала редакція «Газети Виборчої», а почесною патронесою – дружина Капусцінського Аліція.

Ришард Капусцінський – польський репортер, публіцист, поет та фотограф. Репортажі Капусцінського здобули широке визнання не лише як актуальна журналістика, але й як література. Він став найбільш перекладаним польським автором після Станіслава Лема. Кілька разів Капусцінський був кандидатом на Нобелівську премію.

2020 року до короткого списку премії Капусцінського увійшла книжка українського письменника Артема Чеха. Читайте також про короткі списки 2021 року.

Як повідомлялося, до участі в премії були відібрані три українські видання — «Бахмут» Мирослава Лаюка, мальопис «Коротка історія довгої війни» Маріам Найем, Юлії Вус, Івана Кипіди та «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександра Михеда.

Нагадаємо, у 2025 році українська авторка Тетяна Колесніченко отримала премію Капусцінського для медійників за репортаж про злочини армії рф.

Чільне фото: колаж Читомо