Найкращий український нон-фікшн 2024 року – вибір Читомо

«Читомо» продовжує підбивати підсумки 2024-го. Після найпомітнішої прози року настала черга нон-фікшну. В цій ніші було достатньо новинок саме від українських авторів, хоча траплялися і неприємні ситуації, повʼязані зі звинуваченнями у плагіаті.  

Якщо репортажистика та есеїстика протягом року, що минув, прагнули зафіксувати країну та людей у війні, то історична література розширювала розуміння передумов повномасштабного вторгнення. Виходили й мистецькі видання, каталоги артпроєктів. Відразу два видавництва, «Віхола» («Кінець однієї леґенди. Есеї та статті») та Видавець Олександр Савчук («Твердий ґрунт: зариси українського себепізнання»), порадували збірками текстів видатного українського інтелектуала Юрія Шевельова. Також варто згадати про вихід колективної монографії «Інтермедіум Кассандра: Інтермедіальні студії» («Апріорі»), присвяченої драматичній поемі Лесі Українки та інтермедіальній контекстуалізації образу Кассандри, книжки «Відчуття течії. Літературно-критичні спостереження» Тараса Пастуха («Піраміда») про український літературний процес 1990–2020 рр. та «Слід Антея» Вадима Василенка про український літературний процес у повоєнний період («Дух і літера»).

Окремою ознакою 2024-го стали перевидання культових літературознавчих праць Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» («Основи»), Тамари Гундорової «Транзитна культура і постколоніальна травма» («Віхола») та «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм» (Komubook). 

Втім, ми вирішили не зосереджуватися на літературознавчих працях, а висвітлити розмаїття тем і стилів, завдяки яким українська науково-популярна література набуває такого важливого і бажаного розмаїття. 

Про війну 

Бахмут

Мирослав Лаюк. Бахмут. — Ukraїner, 2024. — 256 с.

«Бахмут» Мирослава Лаюка — фіналіст премії Книга року BBC 2024, переможець Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську есеїстику, це документальне полотно війни, яке вміщує в собі репортажну динаміку та філософську глибину есеїстики. Автор, разом із фотографом Данилом Павловим, занурює читача у найгарячіші моменти битви за місто, спілкуючись із тими, хто безпосередньо творив історію: піхотинцями, медиками, капеланами, мешканцями прифронтових зон. Книжка охоплює події, що стали символом української незламності.

У репортажній частині видання Мирослав Лаюк фіксує реальність у її найсуворішій формі з втратами, душевним і фізичним болем, але й із мужністю воєнного повсякдення. У другій, есеїстичній, автор аналізує глибші аспекти війни: пам’ять, етику, роль культури. Лаюк розмірковує про те, як історія Бахмута відображає виклики деколонізації, а також про те, як війна змінює не лише фізичний простір, а й людську психіку. Особливо сильними є його рефлексії щодо значення правди в умовах війни, «життєтворчості». «Бахмут» — більше, ніж свідчення. Це вже капсула памʼяті, «те, що лишається після втрати», те, що маємо із вдячністю берегти від байдужості та забуття. 

Купити книжку

Лемберґ: мамцю, ну не плач

Олена Чернінька. Лемберґ: мамцю, ну не плач. — Видавництво Старого Лева, 2024. — 224 с.

Коли найдорожча людина раптом виростає і йде на війну, від чого ти щодня «помирала й народжувалась заново, коли бачила зелений вогник біля твого віконця в месенджері», а потім зникає безвісти, життя обнуляється… Ти починаєш замислюватися над тим, у чому ж сенс буття? «Як на мене, то сенс — у щирості та чистоті помислів. — пише Олена Чернінька. — Якщо конкретніше, то сенс, власне, у правді буття нашого». Роздуми, спогади, щемкі емоції матері, яка вчиться жити у невизначеності, але не втрачає надії на повернення сина, — це і є книжка «Лемберґ: мамцю, ну не плач».

Книжка Олени Чернінької — не лише хроніка болю та втрат, а й маніфест людської стійкості. Слова авторки про правду, щирість і віру звучать як заклик не здаватися перед обличчям життєвих випробувань. Ця книжка не залишає байдужими, бо показує найцінніше: людяність у найважчих умовах. Вона нагадує, що навіть у момент, коли все здається втраченим, завжди є місце для надії, пам’яті й любові. Саме це робить текст «Лемберґ: мамцю, ну не плач» глибоко особистим і водночас універсальним для розуміння та співпереживання. 

Купити книжку 

Анатомія ненависті

Сергій Руденко. Анатомія ненависті. Путін і Україна. — Видавництво Старого Лева, 2024. — 304 с. 

Сергій Руденко у своїй книзі «Анатомія ненависті. Путін і Україна» детально аналізує політичні та особисті мотиви російського диктатора, які лежать в основі агресії його держави проти України. Автор майстерно препарує десятиліття взаємовідносин між країнами, досліджуючи дії, рішення й особистість Путіна. Книжка зосереджена на тому, що зробило можливим російське вторгнення: від спроб впливу Кремля на українську політику до розв’язання повномасштабної війни. Руденко описує ключові події, наприклад, отруєння політиків, інформаційні кампанії та анексію Криму, використовуючи інсайдерську інформацію та свідчення очевидців. Сергій Руденко звертає увагу на системну українофобію, яка лежить в основі російської політики, називаючи Путіна «архітектором ненависті».

Автор описує перший візит Путіна до Криму у 2000 році, коли він заявив про своє «право» на українську територію, розкриває подробиці фінансування Кремлем українських політиків, оприлюднює деталі підготовки до анексії Криму задовго до 2014 року. Руденко показує, що ненависть Путіна до України виходить за межі політики — це стратегія знищення української ідентичності. Та поки реальністю України є «громадяни зі своїми свободами й правами», мрії Путіна про нашу країну розбиватимуться на друзки. 

Купити книжку

Про історію і сьогодення

Дніпро. Біографія великого міста в степу

Андрій Портнов, Тетяна Портнова. Дніпро. Біографія великого міста в степу. — Віхола, 2024. — 208 с. 

Книжка Андрія та Тетяни Портнових — приклад ґрунтовного історичного дослідження, що поєднує наукову глибину з концепцією популяризації української минувщини. Видання розкриває багатогранну історію Дніпра — від перших згадок про землі, на яких нині стоїть місто, до сучасності. Автори проводять читача крізь ключові етапи його становлення: від козацького минулого та імперських планів князя Потьомкіна зі створення «нових Атен», промислового буму, який перетворив населений пункт із сумнівним майбутнім на «місто чавуну і сталі», до більшовицької революції та Другої світової війни. Звісно, Портнови не забувають і про культурні й соціальні трансформації Дніпра останніх десятиліть.

Автори детально аналізують, як природне середовище — степ і річка Дніпро — формували особливості розвитку міста. При цьому велику увагу приділяють темам його багатокультурності, включно з єврейською та караїмською спільнотами. У книжці йдеться і про Дніпро як «космічну столицю» радянського часу. Пишучи про те, як «один населений пункт перетікав у другий», Портнови розвіюють міфи, створюють образ міста, яке з провінційного Катеринослава еволюціонувало у форпост незалежної України.  

Купити книжку.

На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря

Антон Санченко. На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря. — НК-Богдан, 2024. — 336 с. 

Понад рік Антон Санченко писав книжку «На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря», яку називає своїм Magnum Opus. «У результаті, як на мене, вийшла достатньо представницька історія Чорного моря від тих часів, як його, за однією з версій, викопали давні укри, і до потоплення російського флагмана крейсера «Москва» українською ракетою «Нептун» біля острова Зміїний, який за легендою оберігає не хто інший, як Ахіллес. — зазначає автор у передмові. — Все повернулося до витоків». 

Попри серйозність і масштабність теми, книжка 3Санченка написана легко та невимушено. Автор вдало вплітає гумор, особисті спостереження та захопливі історії, використовуючи всі переваги інфотейнменту для популяризації української минувшини. «На чорноморській хвилі: 33 століття копаного моря» — це і багатогранне дослідження, яке охоплює періоди від ахейської експедиції на «Арго» до сучасних подій російсько-української війни. Нон-фікшн Санченка допомагає глибше зрозуміти історію Чорного моря і його роль у формуванні української ідентичності. Ця захоплива книжка розвінчує міфи, пропонує новий погляд на минуле та показує, як природна і культурна спадщина моря впливали на суспільство. 

Купити книжку.

У пошуках Єви

Максим Беспалов. У пошуках Єви. — Локальна історія, 2024. — 312 с. 

Ця книжка — своєрідний привіт усім читачам із ковідних часів. Максим Беспалов розповідає, як, мандруючи США, він натрапив на цвинтар з українськими надгробками. Один із них — надгробок дівчини, на ім’я Єва — настільки його зворушив, що він розпочав пошуки, ким могла бути ця дівчина. Книжка наводить смислову паралель між іспанкою в Штатах і ковідом, підкреслюючи, як швидко катастрофічна епідемія зникає з уваги людей, бо починається війна, з нею пошуки автора набувають нових сенсів. 

Максим Беспалов здійснює мандрівку на гіпотетичну малу батьківщину дівчини, риється на сайті Ancestry.com, який щороку зацифровує все більше інформації, пише листи незнайомим людям в Америку, а подекуди навіть відвідує архіви. Основу книжки становить опис цих пошуків, які виявляються напрочуд динамічними й захопливими. Власне, головне тут — не дівчина з карпатського села, яка в Америці стала Євою, а сам шлях до істини про неї.

Купити книжку 

Карпати. Коротка історія мандрів

Ірина Пустиннікова. Карпати. Коротка історія мандрів. — Локальна історія, 2024. — 360 с. 

«Карпати. Коротка історія мандрів» — приклад інтелектуального путівника, що розповідає про особливості й цікавинки популярних сто років тому курортів у Карпатах. Книжка Ірини Пустиннікової дає змогу побачити Трускавець із пальмами й пляжем, а також відчути ефект від приїзду на курорти видатних людей минулого, які ставали їхньою живою рекламою.

Видання показує, що українська курортна культура має свою давню історію. Якщо сьогодні на відпочинку пропонують рафтинг, тролеї чи інші адреналінові пригоди, то на межі століть у Карпатах можна було поплавати на драбах. Мережа місць для відпочинку за століття не дуже  змінилась: авторка розповідає про Вижницю, Криворівню, Косів, Яремче, Славсько, Воловець та інші локації. Ірина Пустиннікова також досліджує, чому архітектура курортних містечок зберегла такий характерний вигляд, і пояснює, як у минулому змінювали ландшафт, щоб зробити простір відповідним до рекреаційних трендів того часу. А способи просувати відпочинок у Карпатах залишаються напрочуд схожими на сучасні: порівняння з відомішими курортами. Яремче називали польським Інтерлакеном, а Косів — карпатським Давосом. Тож Карпати такі самі вічні, як і способи продавати відпочинок у них.

Купити книжку.

Про культуру 

Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття

Філ Пухарєв. Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття. — Лабораторія, 2024. — 368 с.

Книжки, які виходять наприкінці року, часто ризикують бути непоміченими за купою різдвяних ромкомів чи подарункових видань «до свят». Нам дуже не хочеться, щоб така несправедлива доля спіткала видання «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття» Філа Пухарєва, адже це дуже достойна спроба описати музику суперечливого, але плідного періоду української культури, попри те, що вона перебувала в лещатах радянської цензури. 

«Популярну музику радянських часів в Україні звикли називати естрадою. — пише автор. — Спойлер: багатьом тогочасним музикантам це слово не подобалося». Тому Філ Пухарєв запрошує в подорож світом, в «якому жили першокласні інструменталісти, звабливі поп-кумири та підступні злодії-кагебісти», де «рок-н-рольний кураж і танцювальні хіти співіснували з нудними партійними одами», де шлях до слави часто був сповнений «болісних драм». Тож приготуйтеся до зустрічі з Миколою Леонтовичем, автором першого українського світового хіта «Щедрик», Богданом Весоловським, засновником українського джазу, Назарієм Яремчуком, Софією Ротару, Василем Зінкевичем — головними зірками епохи ВІА, ансамблями «Кобза», «Смерічка», які поєднували український фольклор із сучасною музикою, та багатьома іншими музикантами, чию творчість нині цікаво й корисно переосмислювати. 

Купити книжку.

Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні

Дар’я Анцибор. Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні. — Лабораторія, 2024. — 352 с. 

2024 року український нон-фікшн радував розмаїттям тем, зокрема тих, що раніше не висвітлювалися. Фольклористка, антропологиня ​​Дар’я Анцибор представила спробу «об’єднати під однією обкладинкою антропологічний калейдоскоп з абсолютно різних молодіжних течій, їхніх спогадів, пригод і цінностей» в Україні. На нашу думку, вийшло цікаво, дотепно й ностальгійно, особливо якщо читачу трошки за тридцять. 

Авторка проводить крізь два століття історії молодіжних субкультур в Україні, розкриваючи унікальні явища: від денді ХІХ століття до реперів, панків і футбольних фанатів. При цьому Дар’я Анцибор розкриває складні соціокультурні процеси через доступний, захопливий текст. Її оповідь багата на цікаві факти, наприклад, про те, як футбольні ультрас стали важливим елементом громадянського суспільства, чи як субкультури створювали власні «міні-культури» в умовах радянської цензури. Авторка розвінчує міфи про «небезпечність» субкультур, показуючи, що вони є важливим механізмом соціальної адаптації та протесту проти застарілих норм. А ще книжка «Дреди, батли і “стіли”» будує міст між поколіннями, запрошуючи читачів побачити в субкультурах не загрозу, а джерело культурного різноманіття.

Купити книжку.

Про Україну та українців 

Загублений світ Полісся

Андрій Сагайдак. Загублений світ Полісся. — Віхола, 2024. — 256 с. 

Зауважуючи, що «типовий український краєвид традиційно зображають як “золоті лани під блакитним небом”», Андрій Сагайдак, гід у дику природу, лісівник, береться розповісти про захопливий світ соснових борів і велетенських торфових боліт. На думку автора, саме останній природний обʼєкт залишається недооціненим, хоч є неймовірно цікавим. Навіть якщо мешканцям «бетонних джунглів» важко повірити у правоту цього твердження, автор легко переконає у зворотному.  

Тож  «Загублений світ Полісся» — захоплива подорож унікальною екосистемою, яка має чимало особливостей. Варто зазначити, що Андрію Сагайдаку вдалося знати такий стиль викладу інформації, завдяки якому його книжка є саме тим, що зветься науково-популярною літературою. Чітко, послідовно, з цікавими акцентами  — сторінка за сторінкою видання затягує, ні не в трясовину, а у таємниці давніх торфовищ з їхніми болотяними муміями, дає можливість дізнатися, якими промислами у давнину займалися мешканці Полісся, які представники рослинного й тваринного світу й нині зустрічають в цій місцевості. Після прочитання книжки Андрія Сагайдака болота вже не асоціюються з небезпекою, а постають важливими екосистемами, які зберігають біорізноманіття, впливають на клімат, а тому потребують уваги та охорони, на чому автор і наголошує.  

Купити книжку.

Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд

Марина Стародубська. Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд. — Vivat, 2024. — 400 с.

Книжка Марини Стародубської «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд» — це новаторське дослідження, адже, як зауважує авторка у передмові, «кроскультурні студії як сфера практики і науки в Україні геть не розвинені, тож фахівців-практиків у цій сфері в Україні обмаль». Мета видання — проаналізувати український менталітет, з усіма його особливостями, оприявнити ключові риси національної культури й ті виклики, які постають перед українцями через них. «Тож ця книга — популярний експлейнер (пояснювальник), простою мовою, але з науковим підґрунтям». 

Особливість підходу Марини Стародубської полягає у відмові від стереотипів, але в пошуку глибоких причин культурних явищ. Авторка досліджує, як історичні травми, соціальна недовіра та особливості української ціннісної системи формують наше ставлення до інститутів, корупції, змін та міжособистісної комунікації. Аналіз Стародубської не лише пояснює наші поведінкові патерни, а й пропонує переосмислити взаємини у суспільстві. Ця, безумовно, гостроактуальна книжка варта уваги, бо може допомогти українцям зрозуміти себе, прийняти власні особливості й знайти шляхи до більш ефективної взаємодії з іншими культурами. 

Купити книжку. 

Про географію долі   

Кури не літають

Василь Махно. Кури не літають. — Видавництво Старого Лева, 2024. — 576 с.

2024-го Василь Махно за книжку «Кури не літають» отримав спеціальну відзнаку Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську есеїстику з формулюванням «за особливий голос в українській есеїстиці останніх двадцяти років і розбудову мостів культурного порозуміння». Власне, до збірки увійшли тексти, написані з 2002 по 2023. Тож в есеях Василя Махна зафіксовано чимало його особистих змін та суспільних трансформацій. «Кури не літають» — пропонує не лише глибоке занурення у простори пам’яті автора, а й запрошує до роздумів про міста, людей і час, які формують наше сприйняття світу. 

Василь Махно розповідає про рідний Чортків, Нью-Йорк, екзотичну Індію чи Святу Землю. Кожне місто оживає через спогади, промовисті деталі, які залишаються із читачем як маркери певних емоцій. Автобіографічні історії автора стають універсальними, адже у них йдеться про дитинство з його приємними й сумними відкриттями, юність з пригодами й небезпеками, студентські роки — аж до переїзду до іншої країни. Загалом тематика книжки охоплює багатоаспектний досвід життя: від роздумів про релігію та міжкультурні зв’язки до сучасних реалій російсько-української війни. Василь Махно пропонує осмислення війни через літературу, наголошуючи на її здатності зберігати пам’ять і шукати сенс у хаосі.

Купити книжку.