Найважливіший франкофонний ярмарок Канади – розмова з директором

Salon du livres — найбільший і найпомітніший франкофонний книжковий ярмарок Канади. Уже майже півстоліття це головна книжкова подія Квебеку, а в останні роки вона набуває популярності і серед міжнародної аудиторії. Салон суттєво змінилася, але після суворих локдаунів повернувся у більш відкритому, інклюзивному та різноманітному форматі.

Ми зустрілися з Олів’є Ґужоном, директором ярмарку. На його каденцію припали найскладніші роки локдаунів та обмежень, але він спромігся розширити Салон до літературного фестивалю, онлайн-заходів, а також провів і традиційний книжковий ярмарок. 

— Останні роки в Канаді були непростими, локдауни вбили багато підприємств, а заходи безпеки були одними з найсуворіших. Я рада бачити, що Салон проводиться знову. Як ви та індустрія загалом подолали цю кризу?

— За останні два роки багато чого змінилося, і ми ще побачимо, як розвиватимуться події та які будуть наслідки для видавничої галузі. Та цей рік став для нас великим успіхом, адже люди були дуже раді зустрітися разом. Минулого року нам вдалося провести Салон між двох хвиль пандемії. Це був чотириденний, менш масштабніший захід, і всі були в масках. Проведення Салону за таких обставин також можна назвати великим успіхом.

Цьогоріч ми зробили більше, ніж торік: у нас було більше письменників, видавців, відвідувачів, книжок, посмішок — раніше усміхалися лише очі, бо ж в усіх були маски. Окрім того, було більше різноманітності завдяки закордонним гостям. Джуліано да Емполі, Макензі Орсель — обидва вони були в списку Гонкурівської премії. У нас був Ерік-Еммануель Шмітт. Був і український стенд, стенд Болонського книжкового ярмарку й багато інших.

Нарешті ми змогли відсвяткувати нашу місію, яка полягає в популяризації книги та читання.

— Чи змінився формат події?

— Ми залишили деякі речі, що започаткували через каранти – запровадили новий компонент, який реалізуємо в місті перед самим ярмарком 23 листопада. Починаючи з 11 листопада, ми провели 70 заходів у місті. Я хочу, щоб люди скористалися можливостями Книжкового Салону і вирушили у мандрівку з популяризації книги та читання. Моя мета полягає в тому, щоб в якусь мить, протягом двох тижнів, по всьому місту відбулося справжнє свято книги. Тому що нам не вистачає моментів, коли ми розмовляємо про книжки.

«Це книга, яку я дуже люблю»; «Це книга, яка допомогла мені відчути себе краще»; «Це книга, яка мене захопила»; «Це книга, яка змінила мій погляд на щось»; «Це книга, яка сприяла моєму розвитку» — такими є шляхи просування книг. Ми повинні частіше говорити про них, і я думаю, що Книжковий Салон — чудова нагода це зробити.

— Яке місце Салон займає для індустрії? І яка його роль для громадськості?

— Це публічний ярмарок для читачів. Він створений, аби відвідувачі могли прийти і відкрити для себе книжкову індустрію, пропозиції видавців і місцевих й закордонних письменників. Головна мета ярмарку — дати можливість людям відкрити для себе книжки Квебеку.  Ярмарок — це можливість розповісти про те, над чим ви працювали протягом року, зустрітися зі своїми читачами, а вже потім — продати книжки.

Працюючи в офісі, ви не маєте можливості часто взаємодіяти зі своїми читачами, особливо під час пандемії. Але пандемія мала і певний позитивний ефект, адже багато людей повернулися до книжок. Думаю, вона допомогла сповільнитися, і люди знову відкрили для себе задоволення тримання книги в руках, занурення в історію, коли мозок працює інакше, ніж під час перегляду фільму.

— Але дослідження показують, що по всьому світу люди втрачають цю здібність.

— Зараз це велика проблема. Люди вже не можуть концентруватися достатньо довго, щоб читати складні книжки. Але річ у тім, що люди люблять книги. Живучість книг у часі вражає. Вони завжди зберігають стабільність, чого не скажеш про інші медіа. Вони не особливо змінюються, вони як радіо. Книга — це слова на папері, і ви читаєте їх зліва направо, якщо ви із Західного світу, або справа наліво, якщо ви зі сходу. 

— Водночас книги розширюють свої формати — аудіокниги, електронні книжки. Але вони не були широко представлені під час Салону.

— Я думаю, що Книжковий Салон має бути місцем, де ми демонструємо нові формати і показуємо інновації в книжковій індустрії. Аудіокниги набувають все більшої популярності, але видавці досі не заробляють на цьому гроші. Виробництво коштує дорого. Так, аудіокниги там були, але чи купуєте ви аудіокнигу, коли йдете на книжковий ярмарок?

Водночас це ще один спосіб отримати доступ до книжок та історій. Тому я дуже відкритий до цього. Нам потрібно працювати над тим, щоб залучити більше читачів і втримати молоду аудиторію.

— Здається, Салон докладає багато зусиль для залучення дітей та молоді, тому, напевно, ви запрошуєте так багато шкіл брати участь у заході?

— Саме так. Роль Салону полягає в тому, щоб відображати індустрію і взаємодіяти з публікою. А для залучення публіки нам потрібно знайти багато різних шляхів до різних груп відвідувачів.

І вони такі ж різноманітні, як і типи книжок. Я завжди кажу, що все починається і закінчується книжкою. Це або початок, або кінець. Але книжкова індустрія дуже закрита на собі, іноді дивиться тільки всередину. Тому ми повинні бути панорамним вікном для книжок. Я хотів бути по-справжньому відкритим, щоб кожен знайшов спосіб потрапити всередину. І, звичайно, ми запрошуємо дітей — це читачі завтрашнього дня, і вони з радістю приходять.

— Але чи купують вони книжки? Важко стати читачем, не маючи самої книги.

— Звісно! Батьки знають, що їхні діти підуть на Книжковий Салон, і дозволяють учням купувати книжки. Іноді це одна з перших покупок, яку діти роблять самостійно, без батьків. Це наче скарб.

Якщо ви запитаєте в монреальців, які тут виросли, чи вони коли-небудь бували на Книжковому Салоні, багато хто з них скаже, що вперше відвідали його з класом. Люди мають дивовижні спогади — і це одна з головних причин, чому ця подія така популярна.

— Я знаю, що це найпопулярніша видавнича подія у Квебеку, але наскільки вона масштабна? Скільки відвідувачів приходить на Салон щороку?

— Ненавиджу це питання. А знаєте, чому? Тому що люди роками збільшують цифри скрізь і всюди. Я думаю, що це просто смішно.

— Але цифри дають зрозуміти, що таке ярмарок, навіть якщо ви ніколи там не були.

— Саме так. Тому треба дивитися на речі в перспективі. Традиційно за шість днів ярмарок відвідують 100 000 людей. У 2019 році продажі квитків зросли на 8%. Але я не можу застосувати цей показник до кількості людей, які прийшли – я б не сказав, що їх було 140 000. Це неправда. Реальність така, що у 2021 році кількість відвідувачів сягнула 50 000 за чотири дні. Цього року ми мали п’ять днів і 75 000 відвідувачів. Це надзвичайний успіх. І це не 120 — дивімося правді в очі.

— А як щодо продажів?

— Деякі видавці сказали, що це був «другий найкращий ярмарок», який вони коли-небудь відвідували.

— Яка роль Радіо Канади та інших медіа? Я бачу, що Радіо Канада представлене тут у повномасштабному форматі. 

— Вони головний медіапартнер — презентують Салон. Медійний вплив величезний, бо щороку, коли відбувається подія, всі ЗМІ говорять про неї, і це допомагає всій індустрії.

Ця асоціація дуже природна, адже радіо і книга дуже добре переплітаються між собою.  Для медіа зустріч з письменниками здається чудовою можливістю, але й для авторів це також прекрасна можливість показати свою роботу. Найкраще в цьому те, що разом ми даємо людям нагоду зустрітися зі своїми письменниками, видавцями та іншими читачами. Ми створюємо момент для цього, ми створюємо середовище для їхнього розвитку.

— До речі, про розвиток. Чи відчуваєте ви необхідність розширювати свою професійну та міжнародну програму?

— Говорячи про міжнародний аспект, ми беремо до уваги окремі напрямки: один — для США, а інший — для решти світу.

Існує багато книжкових ярмарків для продажу прав — наприклад, Франкфуртський книжковий ярмарок за місяць до Салону, потім Гвадалахара за тиждень після нього, Лондонський та Болонський книжкові ярмарки навесні. Чи може Салон зайняти місце для міжнародних відносин у календарі подій? Я поки що не впевнений, що це необхідно. Ми єдиний такий ярмарок у Північній Америці, тож, можливо, ми можемо щось зробити. Але я не думаю, що ми повинні сильно розширюватися.

Важливо бути тим, ким ми є — дуже важливим місцевим ярмарком, який знають за кордоном, який знають у франкомовному світі. Завдяки цьому у нас є можливість налагодити більш професійні та міжнародні зв’язки. Квебекські видавці зараз набувають впевненості. Ми бачимо все більше і більше квебекської літератури за кордоном, і французькі видавці вже більш зацікавлені. Тому я вважаю, що зараз чудова можливість почати розширювати бізнес. Нам просто треба знайти правильний спосіб це робити. Але знову ж таки, я думаю, що ми повинні рухатися повільно.

Тож наступного року, я сподіваюся, ми зможемо збільшити міжнародну ділову сторону ярмарку — можливо, в один із днів.

— Як я розумію, на Салоні представлені книги лише французькою мовою. Англомовні книги тут заборонені?

— 95%-99% книг, представлених на Салоні, написані французькою. Але книжки англійською мовою не заборонені. І я дозволяю їх дедалі більше. Не з тієї причини, що я хочу забезпечити наявність, ні. Я хочу, щоб це відображало монреальську різноманітність.

А Монреаль — багаторівневе місто. Воно франкомовне, але тут живуть і англомовні люди. Тут багато іммігрантів. І вони також повинні відчувати себе бажаними гостями на Салоні. Для мене це дуже важливо з двох причин. По-перше, тому що книга — це щось універсальне, незалежно від мови. По-друге — можливість купити книжку своєю мовою допоможе людям відкрити для себе літературу Квебеку.

Але це публічний ярмарок переважно для франкомовних книжок, і в цьому зацікавлена видавнича індустрія. 

— Різноманітність — це завжди про баланс. Як вам вдалося зберегти цей баланс і не викликати звинувачень?

— Я намагаюся це не контролювати. Мої дії дуже політичні в тому сенсі, що дуже багато хто зацікавлений Салоном. Ярмарок ніколи не повинен займати якусь позицію. Але це неможливо. Наприклад, наявність українського стенду – це спосіб зайняти позицію.

Все, що ми робимо, має бути обґрунтованим. Хтось може погоджуватися чи не погоджуватися, але принаймні зрозуміти, чому ми це зробили. Наведу приклад. Англомовний контент — це дуже чутлива тема. Є лише два видавництва, які продають книжки англійською з Квебеку: англомовні квебекці, які пишуть книжки, і англомовні видавці з Квебеку. Вони мають право там бути. Вони з Монреаля. Вони платять податки, вони наші сусіди, вони друзі. Ми живемо разом. І так, це франкомовна подія, і це дуже успішний франкомовний ярмарок. 

Однак є ризик втратити нашу мову. Ми повинні це усвідомлювати і бути обережними. Але не тому, що я відчиняю двері Салону для вітчизняних письменників. Ми говоримо про великий бізнес, такий як Amazon. Ви справді вважаєте, що видавці з Квебеку, які хочуть продавати свої книжки, хочуть зайняти це місце? На мою думку, це не той випадок.

Нам потрібно розділяти різні поняття, тому я відкриваю двері й хочу, щоб наступного року було представлено більше мов — можливо, іспанська, українська й інші.

— Говорячи про вашу позицію — ми дуже вдячні за підтримку України на цьому Салоні.

— На вашу країну напали. Тут, у Канаді, ми всі знаємо, наскільки це несправедливо. Ми всі підтримуємо українців у цій страшній війні. Але ви були присутні на Салоні не лише тому, що в Україні війна. Ваша країна брали участь тому, що ви просуваєте українську книгу, свою культуру, яку зараз атакують. Ви були частиною Салону у 2019 році як наші друзі, ви і досі є нашими друзями. Люди раділи, що ви були поруч, без протестів. Ви з гордістю говорили про свою культуру та українські книги, і відвідувачі були раді цій можливості поспілкуватися з вами. Це не те саме, що дивитися телевізор. А як на українському стенді залучали людей, як представляли себе і говорили французькою — все це про велику повагу і великі зусилля.

Читайте також: Як знайти партнерів у Канаді й вийти на міжнародний ринок: 5 порад від Говарда Астера