Наполегливість інформування: як українські історії звучали у Франкфурті

Цьогорічне представлення України на Франкфуртському книжковому ярмарку унікальне — з найширшою програмою подій (понад 20), найбільшою кількістю учасників-видавців (46), наймасштабнішим представленням стендами (5), і за підтримкою з боку інших учасників та самого Франкфурта. Вперше нас представляв не лише Міністр культури, а й офлайново Перша леді і в онлайні — Президент України. Розповідаємо яким чином це відбувалося.

П’ять стендів і багатоканальна підтримка

Цей рік – винятковий широким представленням України, одразу на п’ятьох стендах — на Національному стенді курованим Goethe Institute та УІК, на стенді ілюстраторів від Pictoric, на стенді арткниг від Ist Publishing і колективу видавців / інституцій і на стенді від Мистецького Арсеналу, на стенді від видавництва Vovkulaka. Поза тим — літературна агенція Ovo (Вікторія Ма) була присутня на ярмарку в спеціалізованій секції LitAg завдяки призові для молодих літагентів від Andrew Nurnberg Associates. 

Читайте також: Міжнародне літературне агентство заснувало стипендію для літагентів 

Національний стенд мав гасло «Наполегливість існування: голоси та події з України», сформульований філософом і перекладачем Юрком Прохаськом, з дизайном та архітектурою Альони Соломадіної та Олександра Манукьянса. І ця цьогорічна присутність була доволі наполегливою — й у відвідинах почесними гостями (серед яких міністерка з питань культури та медіа Німеччини Клаудія Рот) і в соціальних мережах книжкового ярмарку, і в промовах організаторів, серед яких Юрґен Боос, генеральний директор Франкфуртського книжкового ярмарку, запрошував авдиторію на перформанс «Фокстроти». Міністр культури України на відкритті окреслив бажання України стати почесним гостем, і хоч, об’єктивно, до цього ще достатньо шляху, українська сторона заявила про себе як про перспективного і сміливого партнера.

У дизайні стенда використано фрагменти з мозаїки «Дерево життя» Алли Горської, яка була знищена в Маріуполі цього року внаслідок російської військової агресії проти України

Ініціатором створення і підтримки стенда став Goethe-Institut в Україні. Вони запропонували податися на грантування організації національного стенда, який спільно організували Goethe-Institut в Україні та Український інститут книги. 

Марія Шубчик, координаторка проєктів з літератури та перекладу Goethe-Institut в  Україні, кураторка участі України на ФКЯ розповіла Читомо про контекст цьогорічної участі: «Ми мусили розповідати, що більшість видавців та авторів мали декілька днів добиратись до Франкфурта, щоб взяти участь у ярмарку, та майже всі змогли приїхати. Що машина з частинами стенда та всіма книжками мала виїхати саме в той понеділок, коли центр Києва нещадно обстрілювався, митниця закрилась, українські міста сиділи без світла та інтернету, а одна з координаторок проєкту від Гете-інституту намагалась врятувати логістичний ланцюжок, сидячі майже весь день без світла в бомбосховищі. І це наша реальність».

Софія Челяк з відділу міжнародної співпраці Українського інституту книги, наголошує, що це також не було б можливо без Франкфуртського фестивалю, які надавали безплатно площу для стенда та частину обладнання. За словами організаторів, стенд з 46 учасниками-видавцями та програму з понад 20-ма подіями вдалося організувати за 3 місяці. 

«Стенд привертає велику медійну увагу, зокрема німецьких ЗМІ, завдяки цьому є можливість розповідати наші історії, одночасно велика кількість наших людей отримала голос», — ділиться Челяк для Читомо. 

Поруч з національним стендом був розміщений стенд Pictoric — Ukraine: Yesterday & Today. Стенд, курований Олегом Грищенком, Анною Сарвірою, Оленою Старанчук, поєднав дві виставки — Yellow & Blue (про побут та специфіку українського простору) та War Diary (про війну в Україні). Окрім Goethe Institut Ukraine та Франкфуртського книжкового ярмарку стенд підтримав німецький видавець CP Publishing. Кураторка цього стенду, ілюстраторка Анна Сарвіра розповідає про перспективи виставки: «Часто питають, чи будемо ми робити книжки з того, що ми виставляємо, але ми вже зробили — це «Картинки проти війни» — німецька збірка ілюстрацій про війну та інтерв’ю з українськими ілюстраторами, доступна німецькою, англійською та українською мовами».

Ще один український стенд — це колективний стенд, який збирає 7 видавництв та інституцій, відібраних Ist Publishing. Катерина Носко, співзасновниця видавництва Ist Publishing розповідає, що ідея стенда виникла зі знайомства зокрема з Владкою Купською, менеджеркою міжнародних співпраць на Франкфуртському книжковому ярмарку. Відповідно Владка запропонувала підтримати стенд для українських артбуків, таким чином посиливши присутність України у Франкфурті. Частину логістики на себе взяв Goethe Institute та Український Інститут Книги, частину книжок команда Ist везла самотужки. До оформлення стенда зокрема причетний ілюстратор Сергій Майдуков — він зробив дуальне рішення з переосмисленим традиційним українським орнаментом з одного боку і вибухом на іншому. «Не можна було б зробити стенд, не зробивши хоча б метафоричну розмову про війну в Україні», — додає Носко для Читомо.

«Чимало професійної авдиторії, яка підходила до нас, налаштована на співпрацю і  колаборації. Зокрема до нас підходили з Латвії, і питали контактів українських друкарів, аби долучити їх до асоціацій європейських друкарень і таким чином підтримати їх», — зауважує Носко.

Стенд Мистецького Арсеналу, підтриманий Франкфуртського книжкового ярмарку, візуально мав фокус «культури під прицілом» — у буквальному сенсі слова розгортаючи тезу про те, як українська культура в умовах війни стає ціллю для знищення російськими військами. Стенд представляв зокрема каталоги Арсеналу та налаштовував на повільні розмови про українські пам’ятки культури, мистецтво та необхідність його захисту. «Ми очікуємо від участі у Buchmesse налагодження партнерства, щоб ми могли продовжувати свою адвокаційну діяльність про українське мистецтво, українські інституції, людей-торців і їхню сміливість», — зазначили для Читомо Наталія Драпак та Ірина Білан з Мистецького Арсеналу. 

Спецпрограма для українських видавців: початок нових співпраць

Цьогоріч Франкфурт започаткував нову спеціальну програму, доповнивши попередні чотири, але саме для українських видавців, покликану розкрити потенціал довколаукраїнського регіону. Як розповідає для Читомо координаторка Книжкового Арсеналу Юлія Козловець, ця програма виникла на заміну попередньої ідеї про Summer Academy для видавців, за тристоронньої співпраці Frankfurter Buchmesse, Goethe-Institut та Книжкового Арсеналу. Оскільки з повномасштабним вторгненням ідею не змогли втілити в Україні, місце дії перенесли до Buchmesse. Захід фінансувався Germany’s Federal Foreign Office.

Усього в ній взяли участь 17 видавців, 9 з яких — з України. «Фокус на країнах нашого регіону буде стратегічно цікавим Франкфурту, дасть змогу більш ефективно працювати з Центральною і Східною Європою. Наступного року ми будемо намагатися продовжувати», — зауважує Козловець.

За кілька днів програми видавці змогли не лише отримати вичерпну інформацію про ринки Польщі, Чехії, Грузії, Вірменії, Казахстану, Румунії, Словаччини, а й представити себе, умови в яких українці видавці не лише продовжують працювати, а роблять це ефективно. Це, за думкою Юлії, має підкреслити, що українські видавці — сильні партнери, здатні мислити та діяти масштабно у неможливих умовах.

Особливою перевагою був активний нетворкінг, зокрема неформальний, не лише між учасниками цієї спецпрограми, а й з учасниками чотирьох інших — Fellowship Programme, Invitation Programme, Frankfurt International Booksellers.

«Довгостроковий вплив цієї програми — це нетворкінг, який зараз відбувається, має перерости у площину підписаних угод і виданих книг. Тобто саме українських книг в інших країнах. Окрім того, важлива надивленість — дивитись як що відбувається на різних ринках, щоб потім в тебе сформувалась певна норма, як це мало б бути — від дизайну до менеджменту», — розповів для Читомо учасник програми Антон Мартинов, засновник видавництва Лабораторія. 

З Антоном погоджуються й інші видавці, зокрема Ірина Щепіна, співзасновниця видавництва Віхола: «У сфері продажу прав дуже важливо розширювати мережу контактів. Коли ви знайомі особисто і бачилися офлайн, налагодити співпрацю набагато простіше».

Воєнні злочини росіян та сміливість українців: хайлайти програми

Українська програма від Goethe Institute та УІК налічувала понад 70 письменників, культурних діячів, правозахисників, митців та лідерів думок. Девізом програми стала цитата Сергія Жадана з книжки «Життя Марії»: «Що вони можуть нам зробити, поки ми чуємо один одного?»

Важливим акцентом цьогорічної програми була присутність дієвців, які безпосередньо працюють з воєнними злочинами росії — парамедикинею Юлією Паєвською (Тайрою), журналістом, філософом, автором книжки «Світлий шлях. Ізоляція» Станіславом Асєєвим, цьогорічною лавреаткою Нобелівської премії миру, головою організації «Центр громадянських свобод» Олександрою Матвійчук. Тому однією з емоційно і смислово найсильніших подій програми була їхня спільна розмова «Пам’ять і лють: збереження свідчень воєнних злочинів».

«Ми всі маємо підняти голос, щоб звільнити українців з полону, і щоб організатори воєнних злочинів не уникли покарання», — заявила Олександра Матвійчук під час події. Станіслав Асєєв продовжив цю лінію розмови практичним кейсом — розповівши про свій фонд «Ініціатива справедливості” (JIF), який допомагає знаходити злочинців і притягувати їх до відповідальності.

«Тепер ми маємо наочний вигляд Ізоляції у вигляді Бучі, Ізюму, тому коли ти кажеш, що когось катували електричним струмом в концентраційному таборі то це вже не виглядає як перебільшення для людей, які до цього не вірили в можливість таких злочинів. Тому росіяни зараз не надто напружуються з пропагандою, не намагаються розповісти, що вони «білі і пухнасті». росіяни втрачають усі зв’язки міжнародні із заходом, і репутації російської федерації як такої уже не існує», — розповідає про сучасний контекст розмови про воєнні злочини Станіслав Асєєв, ексклюзивно для Читомо. 

Авдиторія аплодувала після кожної цитати Матвійчук, Асєєва, Паєвської, а проте налагодження горизонтів розуміння між українськими реаліями й німецькою публікою лише починається, адже місцевих слухачів Buchmesse лише недавно «відкрили» для себе Україну і не зовсім готові про неї говорити без посередництва росії. Цю прикрість підтверджує намагання Amnesty International говорити про війну в Україні через подію з виключно російськими опозиціонерами на Buchmesse (це, до речі, єдина подія Amnesty «про Україну»).

Юлія Паєвська розповіла про свої враження про місцеву авдиторію ексклюзивно для Читомо: «Загалом я не бачу великої цікавості до українців. Німці часто вважають, що наші проблеми задалеко, і не можуть стосуватися їх напряму. Безперечно і вплив російської пропаганди тут є. Але очевидним для них є те, що це несправедлива війна, а люди взагалі погано сприймають несправедливість. Люди тут не завжди в курсі, що власне відбувається в Україні, думаю, потрібно більше інформувати. росія веде також пропагандистську, інформаційну війну супроти України, і я не бачу масованого супротиву контратаки у цьому, як у нас на фронті. За аналогією треба зібрати ударну групу, пробити фронт. Це має бути державна програма. Спочатку було слово і наприкінці буде слово».

Участь Тайри була також важливою у дискурсі, який оминають західноєвропейські феміністичні кола — забезпечення прав військовополонених жінок та внесок українських жінок у захист життів українців і українок, а отже захист їхніх подальших прав.

Лінію інформування, як ключову у діалогах між українцями та німцями оприявнив Президент України Володимир Зеленський під час свого спеціального онлайн звернення на Frankfurter Buchmesse. «Пишіть про це, читайте про це, робіть усе, щоб люди знали, скільки загинуло за права. Люди мають знати, що свобода може вистояти. Що вбивці та кати понесуть відповідальність за свої права», — наголосив Володимир Зеленський.

Серед учасників програми була і перша леді — Олена Зеленська. Вона представила, спільно з першою леді Німеччини Ельке Бюденбендер проєкт аудіокнижок для дітей-біженців Better time stories, також представила проєкти «Українська книжкова поличка» і «Книжки без кордонів», які під її патронатом реалізують Український інститут книги, Міністерство культури та інформаційної політики України та Міністерство закордонних справ України. А в інтерв’ю Brigitte Magazine Олена презентувала нове інклюзивне видання «Довідник безбар’єрності», видане Ist Publishing у партнерстві з ГО «Безбар’єрність» та World Health Organization Ukraine.

Ще одною зірковою подією Франкфурта був перформанс Фокстроти, проєкт Мистецького Арсеналу за участі Сергія Жадана, Юрія Гуржи та Люби Якимчук, спеціально адаптований для німецької публіки. Візуальну складову створили художниця-колажистка Гриця Ерде та медіамитець Євгеній Арлов. Кураторка — Оксана Щур. Перформанс містив пісні на тексти класиків XX століття, а також кілька актуальних пісень про війну, доступних до прослуховування онлайн.

Вогники #StandwithUkraine по всьому ярмарку

Україна мала змогу доброго звучання завдяки представленню на центральних сценах Франкфурта — павільйоні Франкфурт, Конгрес Центрі, студії Франкфурт, соборі Святого Павла. Окремі події, приміру, вручення премії Миру Сергієві Жадану чи зустріч Перших леді України й Німеччини, одразу транслювали ключові німецькі ЗМІ. Важливо, що Сергій Жадан був зіркою недільного Франкфурта, що дає сподівання, що його слова можуть достукатися до найвідстороненіших слухачів.

«І загалом – допомога тим, хто воює за тебе, за цивільних у підвалах, за дітей у метрополітені – це поза межами пристойної розмови про добро та емпатію? Ми повинні нагадувати про своє право на подальше існування в цьому світі, чи це право є очевидним і незаперечним?», — наголосив Сергій у промові.

При розмові про представлення України ми ні в якому разі не забуваємо українських авторів і авторок, уже добре знаних у Франкфурті, яких інформаційно підтримували стенди їхніх видавництв, а також місцеві медіа. Так, подія з Тетяною Малярчук в павільйоні 1 зібрала більше учасників ніж з Першою леді України, в Оксани Забужко було 11 інтерв’ю з німецькими видавцями, а німецьке видання «Радіо ночі» Юрія Андруховича (видавництво Suhrkamp) присутнє від ярмарку до привокзальних книгарень. Останнє надихає особливо, поряд зі збіркою есеїв Тетяни Малярчук «Історія триває, ми просто видихаємо» (видавництво Kiepenheuer&Witsch), «Небо над Харковом» Сергія Жадана (добірки постів-щоденникових дописів Сергія про опір Харкову в умовах війни, видавництво Suhrkamp), «Найдовший книжковий тур» Оксани Забужко (видавництво Droschl, в українському перекладі «Найдовша подорож»). Прикметно, що перший роман «Вік червоних мурах» Тетяни П’янкової встиг вийти у німецькому перекладі саме перед Фракнфуртом, після друку в українському видавництві Наш Формат.

Письменник Андрій Курков мав свій окремий стенд, наразі різними мовами у нього готуються до видання близько 20 книжок. Його щоденник російської агресії (видавництво Haymon) вийшов уже англійською, голландською, іспанською, португальською, німецькою. 

Читайте також: Щоденники війни

Поза тим, чимало національних стендів, як от від Польщі, Естонії, Латвії, книговидавців Франції мали книжки про Україну та жовто-блакитні стяги. «У павільйоні німецьких видавців я бачила чимало self-publishing книжок — про війну, про Краматорськ, про Україну. Тобто є як мінімум інтерес. Чи багато цього інтересу — відкрите питання, бо павільйонів тут 12. Я була у двох, і бачу окремі іскри підтримки. Водночас ми не Guest of Honor, то ми тут як self-publishers — трохи збоку сприймаємося. Ця підтримка інших видавців — не від розуму, а від серця», — розповідає для Читомо Любов Базь з видавництва «Моторний Равлик». З Базь погоджуються і частина інших видавців, як-от Богдан Будний (видавництво «Навчальна книга Богдан») та Ірина Кузоменська (видавництво «Ранок»).

На фото свою підтримку Україні висловлює тайпезький видавець біографії Володимира Зеленського Рекс Гоу (Locus Publishing) у розмові з Тіною Бутенко (Yakaboo Publishing) та в модерації Ірини Батуревич (Читомо)

Лілія Шутяк з видавництва «Чорні вівці» погоджується з відчутністю підтримки на українських видавців на Buchmesse: «Найчастіше питання, яке мені ставили всі гості стенда та видавці-партнери «як ви?» і «чим ми можемо допомогти?».

Серед митців, що артикулювали Україну була перформерка, художниця Марія Куліковська, яка на запрошення професора Германа Васке, відомого за проєкт «why are you creative?», повторила свій перформанс «254» — лягла на площі між центральними павільйонами, накрившись жовто-блакитним стягом. Зі слів Германа перформанс активно дискутувався перехожими. Як розповіла про свої відчуття під час перформансу Марія ексклюзивно для Читомо: «Відчуття після залишилось таким, що люди в усьому світі і далі займаються своїм життям, живуть далі, а ми, всі українці виживаємо…».

Що далі?

Успіх України на цьогорічному ярмарку був підкріплений відсутністю російського стенда, але ж невідомо чи буде таке саме щастя наступного року, чи не буде спроб «замирити» українців буквально на наступній великій культурній події. Робота над активною промоцією українських історій, очевидців війни, унікальних мистецьких артефактів і сюжетів лише набирає обертів. 

Марія Шубчик ділиться сподіваннями на більшу кількість перекладів українських творів німецькою та зростання інтересу перекладачів до роботи з української мовою, бо запит точно є, а фахівців не вистачає. «Звісно, на стенді також лунали питання про потенційну участь України, як країни-гостя. Мені здається, в цьому є  потенціал, але це роки підготовки та перемовин за умови наявності стабільного фінансування», — додає Шубчик.

«Мене вразило те, що місцеві видавці не розуміють, що політику росії проти України можна назвати колонізаторською. Для них неочевидно, що Україна була колонією. Але і для нас самих важливо розібратися з цією історією. Нам потрібно працювати над більшою зацікавленістю в Україні, як у суверенній культурі», — прокоментував філософ Тарас Лютий ексклюзивно для Читомо.

І нам усім дуже важить перемога України — задля можливості існування української культури, книговидання як таких і задля збереження і посилення голосу у розмові про них. Без перемоги не буде справедливості, а без справедливості не буде простору для життя українців — і тих хто творить, і тих для кого творять.

«Навіть у дуже путящих журналістів та літературних критиків у Німеччини відчувається момент страху — як же все-таки ця війна може скінчитися. Кінець росії — як це? Іти на Москву? І доводиться пояснювати, як росія вибухатиме ізсередини від того заряду, який вона заклала», — розповіла Оксана Забужко екслюзивно для Читомо. 

Сподіваємося, уже на наступному ярмарку ми спостерігатимемо втілення пророцтва Забужко.

Читайте також: Сенцов, Жадан, Шиян та 140 м² України у Франкфурті

Фото 1-14: Дмитро Бартош (Goethe-Institut Україна)

Фото 5: з особистої сторінки Facebook Катерини Носко