Незаконно засуджені: письменники з порожніх стільців та їхні книжки

Щороку 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника або День порожніх стільців. Чи можемо ми просто по пам’яті пригадати імена всіх українських незаконно ув’язнених письменників, журналістів, громадських активістів? Адже сили Кремля вже майже сто років не втомлюються переслідувати, позбавляти волі й життя всіх вільнодумців. Декілька місяців тому Вахтанг Кіпіані склав список вартих для прочитання книжок про історію визвольного руху та долі українських дисидентів, імена яких не можна забувати.

Тим часом триває російсько-українська війна, і, станом на сьогодні, щонайменше 234 українці все ще перебувають у полоні в ОРДЛО, а у російських тюрмах та на території анексованого Криму за політичними мотивами утримують ще близько 99 громадян України. З них – 76 кримських татар, зокрема 8 громадянських журналістів: Сервера Мустафаєва, Тимура Ібрагімова, Марлена Асанова, Сейрана Салієва, Ремзі Бекірова, Руслана Сулейманова, Османа Аріфмеметова та Рустема Шейхалієва. Водночас, упродовж останніх років, за підтримки міжнародної спільноти, українцям вдалося повернути додому вже сотні бранців Кремля.

Тож з нагоди акції «Порожні стільці» хочемо нагадати про тих, кого вже врятувався і написав про цей досвід у своїх книжках. 

Станіслав Асєєв

Письменник, журналіст, блогер, під псевдонімом Станіслав Васін публікував матеріали з окупованого Донецька.

Дата і причина ув’язнення: 11 травня 2017 року викрадений і ув’язнений так званим МГБ ДНР без жодних подробиць за звинувачення у «шпигунстві».  22 жовтня 2019-го «прокуратура» ДНР засудила його на 15 років ув’язнення. 

Визволений: 29 грудня 2019 року.

Діяльність: у 2015-му почав писати матеріали про життя в окупованому Донецьку для «Донбас. Реалії» на Радіо Свобода, Дзеркала тижня, Українського тижня та Української правди. У тому ж році роман Асєєва «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала: роман-автобіографія», написаний російською, опублікували в російському літературно-художньому журналі «Юність», а потім, у 2016-му, він вийшов у київському видавництві «Каяла» як книжка.

Розповідаючи про своє життя у Донецьку, Асєєв вимальовує поміж реаліями та побутом саму метафізику Донбасу, рефлексує про Майдан. Хоча авторі і нее підтримує його гасел, однак ставиться з повагою і не приєднується до сепаратистського руху.

У своїх колонках він так само утримується від надмірного філософування і просто описує проблеми Донецька, Макіївки чи Харцизька під владою сепаратистів; розповідає про правила безпеки на окупованих територіях, серед яких, наприклад, необхідність очистити всі дані з телефону перед виходом з дому і ставитись з підозрою до всіх перехожих на вулиці, без впадання в параною. Журналіст свідомо не покинув рідного міста у 2014-му і вважав своїм обов’язком розповідати правду про те, що в ньому відбувається. У 2018-му в «Лютій справі» вийшла збірка його текстів «В Ізоляції», до яких увійшли статті, написані впродовж 2015-2017 років про життя в окупації.

Життя після: наприкінці листопада Видавництво Старого Лева видасть книжку Асєєва «Світлий шлях»: історія одного концтабору» про ув’язнення в «Ізоляції». Також автор нещодавно став лауреатом Національної премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка, а у серпні отримав нагороду «Вільна преса Східної Європи». У січні та лютому виступав із промовою у Раді Європи, Мюнхенській конференції з безпеки, а також зустрівся з групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі. Наразі Асєєв продовжує журналістську діяльність.

Олег Галазюк

Колишній викладач філософії, автор рубрики «Листи з окупованого Донбасу» на Радіо Свобода під псевдонімом Мирослав Тямущий.

Дата і причина ув’язнення: вперше потрапив у полон у 2014-му, вдруге – 27 серпня 2017-ого. 7 серпня 2019-ого засуджений на 16 років за екстремізм, розпалювання національної ворожнечі у ЗМІ, шпигунство, і ще протягом чотирьох років не мав права писати для ЗМІ. 

Дата звільнення: 29 грудня 2019 року.

Діяльність: Свою проукраїнську позицію публічно висловлював ще під час Помаранчевої революції, згодом був учасником Революції Гідності, у грудні 2013-го його побили місцеві російські активісти. У 2014-му вперше на 20 днів потрапив у полон за те, що розписував аерозольною фарбою місто Торез (сьогодні – Чистякове) антиросійськими гаслами й був проти «референдуму» на Донбасі. У 2015-му почав писати для Радіо Свобода під псевдонімом Мирослав Тямущий, де розповідав правду про життя в окупації, за що терористи через два роки його і схопили.

У своїх текстах він зокрема детально пояснював проблеми оподаткування в Торезі, яке запровадило «керівництво» ДНР, також розповідав про труднощі роботи закладів освіти в часи карантину, пов’язаного з грипом, у 2016-му; пояснював, як обійти інформаційну блокаду.

У деяких його текстах трапляються цитати Гайдеґґера, у деяких – поетичність, а ще в інших – детальний аналіз певної проблеми, і сьогодні їх так само цікаво читати, якщо хочеться дізнатись більше про життя в окупованих містах.

Життя після: У січні цього року почав писати книжку про свій досвід і філософський погляд на війну на Сході України, мріє запустити свою передачу на YouTube та знову почати викладати. 

Ігор Козловський

Вчений, релігієзнавець, кандидат історичних наук, письменник, громадський діяч, член PEN Україна.

Дата і причина ув’язнення: 27 січня 2016 року захоплений бойовиками ДНР за проукраїнську позицію у Донецьку і виховання багатьох учнів з проукраїнськими позиціями.

Дата звільнення: 27 грудня 2017 року.

Діяльність: Автор понад 50 книжок та 200 наукових статей, деякі з них перекладені багатьма мовами. Працював у сфері справ релігії в Донецькій області, досліджує питання духовності. Є дійсним членом Королівського коледжу дворянства (Португалія), має орденський знак цієї організації. Почесний громадянин штату Оклахома (США), нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера, а також Медаллю українсько-японської дружби «Співдружність України та Японії» та Орденом Святого Володимира Української православної церкви Київського Патріархату. Був активним учасником Донецького Євромайдану та Молитовного міжконфесійного марафону за єдність України в березні-листопаді 2014-го в Донецьку.

Серед найвагоміших праць Козловського: «Про деякі аспекти духовного відродження українського суспільства. Міжетнічні культурні зв’язки в Донбасі: історія, етнографія, культура», «Історія релігій», «Віра і духовність. Схід».

Життя після: Проживає у Києві, продовжує активну наукову, викладацьку та публічну діяльність, зокрема багато висловлюється щодо питання української ідентичності та вважає, що немає такого поняття, як донбаська ідентичність. 

Наріман Мемедінов

Громадський журналіст, медіакоординатор контактної групи з прав людини «Кримська солідарність», заснованої 2016-го року, яка допомагає з правозахистом мусульманам та іншим політичним ув’язненим на території Криму

Дата і причина ув’язнення: 22 березня 2018 року затриманий російськими силовиками в селі Холмівка Бахчисарайського району за відео, опубліковані на своєму YouTube каналі ще у 2012-2013 роках. Звинувачений у «публічних закликах до здійснення терористичної діяльності, публічного виправдання тероризму або пропаганди тероризму». У жовтні 2019-го засуджений на 2,5 роки ув’язнення в російській колонії-поселенні в Ростовській області. 

Дата звільнення: 21 вересня 2020 року.

Діяльність: У 2013-му почав вести відеоблог на YouTube, де коментував політичні події, закликав дотримуватись норм ісламу та загалом висвітлював події в анексованому Криму, критикував російські правоохоронні органи та займався правоохоронною діяльністю. 

Микола Семена

Журналіст, кореспондент «Крим. Реалії» на Радіо Свобода, Член спілки письменників України, співпрацював з газетами Дзеркало тижня, День.

Дата і причина ув’язнення: У квітні 2016-го в його квартирі у Сімферополі провели обшук, згодом ФСБ заявили, що проти журналіста порушено справу через одну з його публікацій, яка закликала до порушення територіальної цілісності Росії.

22 вересня 2017 року підконтрольний Росії Залізничний районний суд засудив журналіста до двох із половиною років умовно з випробувальним терміном на три роки і забороною займатись публічною діяльністю. 

Дата звільнення: 14 січня 2020 року Залізничний суд Сімферополя розглянув і задовольнив клопотання адвоката Олександра Попкова і Миколи Семени про дострокове припинення випробувального терміну і зняття судимості з Семени. 28 січня 2020 року журналіст отримав постанову про її зняття.

Діяльність: Близько 40 років займається журналістикою. Його засудили за статтю  «Блокада – необхідний перший крок до визволення Криму», опубліковану у вересні 2015-го під псевдонімом Валентин Гончар на Крим.Реалії. У цьому тексті журналіст закликає Україну перестати постачати будь-що на територію Криму для того, аби місцеві мешканці змогли переконатись у цілковитій неспроможності Росії забезпечувати нормальну життєдіяльність окупованих територій. У 2010-му сімферопольське видавництво «Доля» опублікувало його книжку «Мустафа Джемілєв – людина, яка перемогла сталінізм». У 2017-му в «Державному газетно-журнальному видавництві» за підтримки Міністерства інформаційної політики України вийшла збірка його публікацій «Кримський репортаж» хроніки окупації Криму 2014-2016», яка є детальним репортажем та аналізом всього, що відбувалось після анексії півострова.

Життя після: виїхав до Києва, продовжує писати статті для Крим.Реалії, в 2016-му отримав премію Національної спілки журналістів України за свободу слова імені Ігоря Лубченка та премію Форуму громадянського суспільства Східного партнерства імені Павла Шеремета. 

Олег Сенцов

Кінорежисер, сценарист, письменник, громадський активіст.

Дата і причина ув’язнення: 10 травня 2014 року затриманий російськими силовими структурами й звинувачений у підготовці терористичного акту разом з Олексієм Чирнієм та Олександром Кольченком у Сімферополі. 25 серпня 2015 року Військовий суд у Ростові-на-Дону засудив режисера до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму в Якутії за «створення терористичної спільноти та керівництво нею, два терористичні акти та приготування ще одного, замах на придбання вибухових пристроїв, незаконне зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів організованою групою».

Дата звільнення: 7 вересня 2019 року.

Діяльність: Зняв 5 фільмів, серед яких два повнометражних – «Гамер» (2011 рік) та «Номери» спільно з Ахтемом Сеітаблаєвим (вийде в український прокат 19 листопада 2020 року). Автор збірок автобіографічних оповідань «Жизня», «Маркетер», тюремних щоденників «Хроніки одного голодування», романів «Купіть книгу – вона смішна» та «Другу також варто придбати». Був активним учасником Революції гідності, після анексії Криму часто їздив у Сімферополь, де організовував мітинги «За єдину країну», а також постачав продукти та необхідні речі українським військовим, які перебували в Криму. 


 

Події роману «Другу також варто придбати», який був написаним Сенцовим в ув’язнені, розгортаються на території США, коли туди прилітають позаземні істоти рептилоїди, що хочуть начебто врятувати людей від техногенного лиха, але все йде не за планом.

Звичайно ж цей текст є алюзією на події в Криму та абсурдність сучасного світу. Натомість у своїй короткій прозі Сенцов не вдається до фантазування і просто описує, наприклад, реальність в Криму та своє життя, не вдаючись до пишних виразів. У 2016-му став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка за художні фільми «Гамер» та «Носоріг», у 2014-му і 2015-му нагороджений «Орденами за мужність» 3-го і 1-го ступенів відповідно. Отримав чимало міжнародних премій та нагород.

Життя після: Продовжує режисерську та письменницьку діяльність, у 2019-му отримав премію Магнітського в Лондоні, у 2020-му став Лауреатом премії міста Кракова імені Станіслава Вінценза. 

Роман Сущенко

Журналіст, кореспондент Укрінформ у Франції, в інших українських медіа публікувався під псевдонімом Рон Височанський.

Дата і причина ув’язнення: 30 вересня 2016 року затриманий та заарештований у Москві. Звинувачений у шпигунстві. 4 червня 2018 року Московський суд засудив журналіста до 12 років колонії суворого режиму.

Дата звільнення: 7 вересня 2019 року. 

Діяльність: У 1997-98 роках брав участь у миротворчій місії в Боснії і Герцеговині, у 2010-2016 роках працював спеціальним кореспондентом Укрінформу в Парижі, у 2016-му в харківському видавництві «Акта» вийшла книжка його матеріалів «Париж: українські сезони в Культурно-інформаційному центрі 2011-2014 рр».

Життя після: Продовжує журналістську діяльність.

Підтримати політв’язнів можна приєднанням до акції «Порожні стільці», яка відбудеться цієї неділі, 15 листопада на Софійській площі. Захід організовують PEN Ukraine та Центр громадянських свобод.

Також мусимо нагадати, що сьогодні за ґратами в різних куточках світу перебувають і громадяни Білорусі, Туреччини, Філіппін, Ірану, Мексики, Еритреї, Венесуели, Зімбабве, і про них також не варто забувати. А найкращий спосіб пам’ятати і рятувати цих письменників – це читати їхні книжки, розповідати про них друзям, підтримувати, приєднуючись до акцій та флешмобів онлайн і офлайн, адже саме розголос допомагає рятувати людські життя, які несправедливо засудили до ув’язнення з політичних мотивів.

Раніше ми повідомляли, що російський суд збільшив термін ув’язнення історика Юрія Дмитрієва до 13-ти років.

Матеріал підготований у співпраці з Центром прав людини ZMINA.