Ніхто не має забувати, хто він і звідки: як у Європі з книжками для українців

З початку повномасштабного вторгнення сотні тисяч українців вимушено виїхали до різних європейських країн (лише у Словаччині їх нараховувалося щонайменше 267 тисяч, у Румунії та Литві — по 70, у Латвії та Фінляндії — понад 40). 

Звісно, дому з собою у наплічнику не вивезеш (хоч наші біженці, як ті равлики, за влучним виразом Сергія Жадана, мужньо носять з собою надію), однак ідентичність — цілком. Українці за кордоном потребують зв’язку з домом, і ним цілком можуть стати книжки рідною мовою. Саме тому бібліотеки європейських країн відкривають полички чи навіть шафи з українськомовною літературою. Розповідаємо хто, як і навіщо створює мінібібліотеки для українських читачів у Словаччині, Румунії та Литві, і які українські книжкові центри варто шукати в Фінляндії, Латвії, Угорщині й Польщі.

Литва: Ми хочемо, щоб українці задовольняли свої емоційні, соціальні та культурні потреби

Чи не найбільше українських книжкових полиць можна знайти в Литві — аж десять, і лідер тут не Вільнюсі, а сукупна кількість полиць у менших містах по всі країні.

У Каунасі видавництво JUSU FLINTAS створило книжкову поличку для дітей після 24 лютого на запит Українського інституту книги, а в Плунґянах місцева бібліотека почала отримувати освітню й дитячу літературу від приватних осіб, бо з’явилися українські відвідувачі із запитом на таку літературу. Там збирають літературу для дітей, дорослих та старших людей. Також дитліт пропонують у місті Таураґе в публічна бібліотека Шяуляйського району (Šiaulių rajono savivaldybės viešoji biblioteka)

«Оскільки ми отримали українські книжки, а у Таураґе проживає досить багато українських родин, ми вирішили розділити й позначити видання. Ідея виникла у керівниці відділу дитячої літератури Оксани Пєчєне та директорки Мейлюте Парнараускене», — зазначають в бібліотеці.

У Тракай міська бібліотека не має окремої полиці з українськими виданнями, але пропонує кілька книжок. Зараз там можна почитати фікшн та дитячу літературу, але бібліотека зацікавлена в книжках для всіх вікових груп. Приносити їх можуть всі охочі. 

Публічна бібліотека імені Іменеля Канта міста Клайпеда теж збирає літературу для дітей, дорослих та старших людей. Книжки українською адміністрація отримала через українців, що почали жити в місті. Видання там переважно отримують від українських видавництв. Ще одна Публічна бібліотека Маріямполя Петраса Крячюнаса пропонує чи не найширший вибір: від дитліту, підліткових книжок до поезії й новел. Виданнями її забезпечили українські інституції й організації.

«Спершу ми придбали книжки для дітей, пізніше купили літературу інших жанрів, оскільки все більше сімей приходили до нашої бібліотеки, шукаючи українські видання», — кажуть там.

Публічна бібліотека міста Шяуляй також пропонує літературу на різний смак, від дитячої та підліткової до словників й енциклопедій. Там зосереджуються на пошуку видань для дітей та дорослих, а отримують від українських організацій, бібліотек і приватних ініціатив. А Публічна бібліотека Йонави має не лише книжки рідною мовою, а й готова надати безкоштовні послуги українським громадянам в Йонаві. «Ми готові забезпечити можливість для мешканців України безпечно, спокійно та змістовно проводити свій час і залучати їх до діяльності, яку ми організовуємо», — зазначають там.

Також полиця з українськими книжками в публічній бібліотеці ім. Марцеліюса Мартінайтіса у Расейняй з’явилася цієї весни, коли українці почали оселятися вмісті. Спонсорами стали фонди Blue/Yellow та Олега Шураєва. У книгозбірні є як релігійні видання, так і підліткова, дитяча й художня література.

Зідре Вет’єн, начальниця відділу зв’язків з громадськістю Національної бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса каже, що встановлення книжкових полиць для дорослих і дітей стало одним зі способів моральної підтримки українців під час війни: «Коли все почалося, ми думали, що ми можемо зробити, щоб допомогти українцям почуватися бажаними в нашій бібліотеці. Книжки, які дозволяють відволіктися від повсякденності та допомагають підтримувати зв’язок із рідною країною, були одним із наших пріоритетів. Працівники бібліотеки проявили ініціативу та швидко облаштували такі стелажі». 

Вет’єн додає, що наприкінці лютого в бібліотеці очистили полицю біля головного входу для книжок українською. Спочатку відібрали 37. Пізніше склали список видань для придбання, читали огляди книг в інтернет-магазинах, дивилися, що популярне в Україні та Литві, обирали книжки різних українських видавництв. Зрештою купили 46 видань на полицю. Згодом фонд “Blue/Yellow” передав 38 книжок, а фонд “One K”, ініційований Олегом Шураєвим, — ще 27. Загалом на полиці 160 книжок українською мовою, а на корінець кожного видання наклеєна  жовто-блакитна наклейка.

У 2022 році в читальній залі відділу дитячої та юнацької літератури підготували викладку дитячих книжок українською мовою, яка постійно поповнювалася. Вона позначена українськими прапорцями та написами українською мовою. Фонд дитячої та юнацької літератури поповнився подарованими україномовними книжками. Зараз українською мовою є 353 видання: 287 примірників художньої та 66 примірників галузевої літератури. Більшість книжок видано з 2017 по 2022 рік.

«Перед початком [широкомасштабної] війни попиту на книжки українською мовою практично не було — спорадична дитяча аудиторія. Нині попит зріс в кілька разів», — зазначає Зідре Вет’єн і додає, що дорослі переважно беруть в бібліотеці художню літературу, психологію та книжки з вивчення литовської мови. За цей період діти та молодь вже позичили 816 книжок українською мовою. Найбільш популярна художня література. Примітно, що українці читають не лише українською, а й російською, польською, англійською та литовською мовами.

Щоб мати кошти на створення книжкових полиць, бібліотека Мартінаса Мажвідаса скоротила закупівлі англомовних книжок, а російськомовні повністю виключила. За власні кошти закупила понад 80 книжок, решту передали благодійні фонди, Український центр у Литві на чолі з Альгірдасом Кумжою, мерія Чернігова та окремі читачі.

Вет’єн наголошує: «Важливо показати українцям, що ми їх підтримуємо. Я рада, що ініціатива з книжками українською широко поширена в Литві й реалізується в більшості бібліотек».

Найбільша проблема наразі, з якою зіштовхнулася бібліотека, — постачання книжок з України до Литви. Замовлення в українських інтернет-книгарнях через важкі умови, викликані війною, до бібліотеки не дійшло. А ще у відкритій колекції не вистачає місця для українських книжок, тож книгозбірня не може зберігати всі видання, які має одночасно.

«Біженці з України часто були приємно здивовані тим, що у нас є полиці з українськими книжками для них. Така увага до їхніх потреб є підтримкою в цій критичній ситуації. Ми хочемо, щоб українці почувалися гостинно та могли задовольняти свої емоційні, соціальні та культурні потреби. Доступ до книжок рідною мовою в чужій країні допомагає зберегти культурну ідентичність і спілкування зі співвітчизниками», — переконана Зідре Вет’єн.

Румунія: Література рідною мовою — це міст до культури, антидот до втрати ідентичності

У Румунії діє ініціатива Do Little Reading – Cluj Books Hub. Її засновники — Лукаш та Марія Ліхтенберги. За їхніми словами, спершу проєкт не стосувався України й мав на меті популяризувати читання між дітьми та разом з ними. Ініціатива почалася з читання дітям засновників Do Little Reading у різних місцях і продовжилася читанням іншим дітям й популяризацією читання серед молоді.

«Коли в Україні почалася нова фаза війни, ми всі були шоковані. Перші біженці прибули через день до Клуж-Напоки, міста в Трансільванії. Деякі з них зупинилися біля нашого дому, й ми вирішили провести трохи часу з двома українськими дівчатками в парку, давши таким чином вільний час батькам, щоб налаштуватися і подумати, що робити далі. Дівчата гралися з нашими дітьми, і ми подумали, чого б нам не бракувало на їхньому місці. Дівчата вільно розмовляли англійською, і ми запропонували їм кілька книжок. Вони були дуже щасливі. Я думаю, що це був момент, коли народилася ідея», — розповідає Лукаш.

За національністю він поляк, а дружина Марія — румунка. Подружжя живе в Румунії, однак ідею з книжковими полицями запозичило з польських реалій, де ще лютого 2022 року був великий попит на українську книжку. Протягом останніх років поляки створювали бібліотеки та пункти з книжками для українських дітей завдяки зростанню української діаспори та сімей, які проживають там. «Після 24 лютого вони знали, як організувати це в більшому масштабі, я дізнався всю інформацію, і ми вирішили спробувати реалізувати це в Румунії в мікромасштабі», — каже Ліхтенберг. На відміну від Польщі, до 24 лютого 2022 року в Румунії не було попиту на українську книжку або він був дуже локальним,  що ще більше ускладнило ситуацію для подружжя Ліхтенбергів:

З самого початку нас оточували добрі люди, які дуже допомагали. Ми почали зі збору фондів і пошуку макетів українських книжок для друку в Румунії. Перші гроші ми отримали від друзів, хороших людей і деяких громадських організацій, які повірили в цю ідею. Після того, як ми надрукували перші книжки, почали надсилати їх у пункти з українськими дітьми та поширювати між книгарнями. Скрізь, де були виставлені видання, стояла банка для пожертвувань. Пізніше до нашого проєкту приєдналося більше людей, створивши точки з книжками та баночками для пожертв у ресторанах, кав’ярнях тощо.

Ліхтенберги розповідають, що почали замовляти книжки в українських видавництвах. Завдяки зібраним коштам вони мали змогу замовляти книжки в кількох видавництвах. Однак потреби зростали, а подружжя не мало достатньо фінансових можливостей для їх задоволення. Тоді  Do Little Reading отримала допомогу від художників, які пропонують свої роботи для аукціону, щоб зібрати кошти. Допомогли і громадські організації, які заплатили за деякі книжки.

Do Little Reading зв’язалася з більшістю українських видавництв. Ліхтенбенргів зворушило, що більшість видавництв, маючи потребу продавати книжки та заробляти гроші, паралельно підтримуючи ЗСУ, зрозуміли потреби українських дітей. Багато з них пропонували безкоштовні книжки для біженців у Румунії.

З більшим попитом і більшою пропозицією ініціатива зіткнулася з іншим викликом – логістикою: між Україною та Румунією не працювала кур’єрська чи звичайна логістична компанія. Зрештою Do Little Reading отримала велику допомогу від громадських організацій з Румунії, які транспортують гуманітарну допомогу в Україну, а також від волонтерів, які збирають книжки в Україні в деяких точках, куди Ліхтенберги можуть прислати машину за ними. 

«Мушу визнати, що всі хотіли допомогти, в Україні та в Румунії, і це спрацювало. Ми писали скрізь, щоб отримати допомогу з книжками, і першою офіційною установою, яка відповіла і допомогла в дуже короткий термін, було Держкомтелерадіо. Вони швидко все організували і ми отримали велику кількість книжок як для дітей, так і для дорослих», — розповідає Лукаш.

За його словами, кумедна частина історії полягає в тому, що всі ці події більше нагадували перевезення чогось незаконного, оскільки більшість транспортних засобів прибували вночі з водіями вантажівок, із зустрічами на околиці міста або розвантаженням книжок о 4 годині ранку. Подружжя також використовувало Польщу, щоб возити видання переважно зі Львова. Оскільки Ліхтенберги з міста, розташованого неподалік від українського кордону, вони можуть проводити відпустку там і привезти видання до Румунії.

Книжки купували і в польських книгарнях, бо вони вже тоді могли пропонувати видання українською мовою.

«Зрештою, протягом 2022 року ми надрукували майже 1000 брошур та книжок. Ми привезли до Румунії майже 3000 книжок. В офісі створили Mini Library Ukraine, яку відвідували багато українців і постійно брали книжки. Пункти Mini Library Ukraine працюють у багатьох містах Румунії. Ми створили книжкові полиці в багатьох книгарнях по всій країні. Ми відправили книжки в центри, які опікуються біженцями, та до Посольства України в Молдові. Ми надсилали книжки й конкретним людям, а ще взяли участь у 2 великих міжнародних фестивалях із сотнями стендів українських книжок», — зазначає подружжя.

На початку 2023 року Ліхтенберги передали всю свою діяльність та запаси Українському дому в Клуж-Напока. Це центр активності, допомоги, освіти, культури України, організований громадськими організаціями, що керував проєктом за активного залучення українців. За словами організаторів Do Little Reading, долучити Український дім було дуже природньо й надзвичайно корисно, оскільки все, що вони робили до того моменту, організовано двома особами, без участі громадської організації чи будь-якої юридичної особи.

На запитання про найпопулярніші книжки Лукаш відповідає, що вони з дружиною  привезли до Румунії те, що могли привезти: «Ми не фахівці з української мови, тому відбір часто був випадковим. Той факт, що ми можемо запропонувати будь-що їхньою рідною мовою, українці сприйняли дуже добре. Ми довго вибирали книжки з добірки видавництв і з тими невеликими знаннями української, але досвід батьків дуже допоміг в цьому: ми обирали книжки як для наших дітей. У якийсь момент трохи засмутилися, що у нас не було Гаррі Поттера, який просили так багато дітей, але ми були щасливі, коли отримали такі чудові книжки, як “Груффало”, і багато дітей були дуже задоволені Джуді Муді».

Досі всі українські книжки, які потрапляли до Румунії, надходили через проєкт Do Little Reading або разом з окремими українцями. Подружжя Ліхтенбергів переконане: є велика потреба створювати місця з українською літературою, поки тут будуть жити українці. Це має бути зроблено в більшому, більш централізованому масштабі із залученням влади та організацій як місцевих, так і українських, а також із залученням українського народу, який проживає в Румунії.

«Що ми дізналися на цьому шляху, це те, що, мабуть, проблеми з логістикою найбільше заважали більшості інших організацій діяти та щось робити. Багато хто вірив у наш проєкт, але їм бракувало гнучкості, щоб прийняти такі логістичні умови, які вимагали здебільшого незвичних платежів і транспорту. У цьому відношенні наша головна перевага полягала в тому, що ми діяли як фізичні особи, не маючи нічого обґрунтовувати, пояснювати чи схвалювати, не маючи оформлювати жодні документи», — зазначає Лукаш Ліхтенберг.

Він каже: «Я вважаю, що ми зробили правильну річ у потрібний момент, і тепер це має продовжуватися завдяки ініціативі сильніших, більш досвідчених організацій, як з румунського, так і з українського боку».

На запитання про те, чому люди за кордоном повинні мати доступ до книжок рідною мовою, пан Ліхтенберг наголошує: «Я теж іммігрант в Румунії. У мене є діти. Я знаю, що ти мусиш бути еластичним та пристосовуватися до нових умов, щоб вижити. Але рідномовна література — це міст до культури, а без культури ми безрідні, люди без ідентичності. Ніхто ніколи не повинен забувати, хто він і звідки. Для дітей дуже важливі рідні книжки, які дають їм відчуття безпеки. Наші власні діти не уявляють життя без читання перед сном».

Латвія, Фінляндія, Угорщина, Польща: хочемо поділитися співчуттям, дізнатися через книжки про українські традиції та розуміння життя

Майже така ж кількість дружніх до України бібліотек, як у Литві, є і в Латвії.

Перша з них у столиці — Довідкова бібліотека бахаї «Перлини єдності», що переважно надає релігійну літературу для дорослих.

«Наша громада надала підтримку українським біженцям, і ми зрозуміли, що в українській громаді є цікавість до літератури. Дотепер бібліотека мала книжки в основному латвійською, англійською та російською», — зазначають у бібліотеці.

У центральній бібліотеці Риги книжки українською з’явилися за ініціативи директорки Дзідри Шмідт. У книгозбірні є найрізноманітніша література: художня, науково-популярна, дитяча література, для підлітків, словники та енциклопедії.

Центральна бібліотека міста Валка пропонує книжки переважно для дітей. «Цього року наше місто стало місцем проживання для близько двох сотень жителів України, більшість з яких діти, яким потрібні книжки для навчання чи просто як  спосіб втечі від жаху, який вони побачили. Тож наша бібліотекарка дитячого відділу вирішила виділити місце для книжок для українських дітей, які мають можливість читати рідною мовою. Також вона започаткувала читання українських авторів для місцевих жителів-латишів, щоб поділитися співчуттям, дізнатися через книжки про українські традиції та розуміння життя», — зазначають там.

Серед доступних українцям видань — дитяча література, література для молоді, візуальні книжки. 

У головній бібліотеці Латвії Прейлі теж є переважно дитяча література від українських інституцій та установ, але не лише:

Після початку повномасштабної війни з’явилися багато ініціатив щодо підтримки українських біженців. Навесні Національна бібліотека Латвії проводила опитування про кількість українців, які живуть у нашому місті, і скільки з них зареєструвалися в нашій бібліотеці. Після цього бібліотека почала надсилати нам книжки.

Лудзенська районна бібліотека отримує українські видання від видавництва “Liels un mazs” за власною ініціативою. Тут можна знайти й дитячу літературу, і художню для дорослих.

Національна бібліотека Латвії у Ризі розповідає: «Ми почали думати про підтримку України та українських біженців відразу після вторгнення російського вторгнення в Україну 24 лютого. Інформацію про послуги, яку можуть запропонувати біженцям, швидко зібрали, книжки в Україну та про Україну були відібрані з колекції бібліотеки. Ми створили кілька тематичних відділів (з історії України, літературних відносин між Латвією та Україною, а у Довідковому інформаційному центрі було створено велику колекцію). Вона доповнюється книжками, отриманими на початку жовтня, як завдяки ініціативі у межах проєкту “Українська книжкова поличка”, яким опікується перша леді України. У бібліотеці також є власний дитячий літературний центр, де доступні книжки та підлітків».

Ця бібліотека пропонує літературу на будь-який смак: це і художня, наукова, науково-популярна, навчальна, дитяча література, література для молоді, довідкова література,  а також словники та енциклопедії.

Міська бібліотека Єлгави збирає книжки різними мовами. «Книжки іншими мовами, ніж латвійська та російська, часто дарують. Оскільки триває російсько-українська війна, наша бібліотека приділяє більше уваги колекції книжок українською, більшість із них походять з Латвійської національної бібліотеки або ж їх жертвують», — зазначають там.

В Єлгаві українці можуть знайти освітню та літературу для дітей.

Книжками рідною мовою у Суомі українців забезпечує «Товариство українців у Фінляндії» (Ukrainalainen Yhdistys Suomessa) завдяки проєкту «Український центр» (Ukrainalainen keskus) у Гельсінкі.

Українськими книжками там опікуються Надія Максимюк, Наталія Терамае, Вікторія Конончук та усі волонтери, дотичні до ініціативи. Як зазначають ініціаторки, бібліотека була започаткована у відповідь на потужний запит місцевої діаспори на українські книжки, який тільки зростає щодня останні дев’ять місяців війни.

У Гельсінкі та інших містах Фінляндії можна знайти художню, навчальну, дитячу літературу, довідкову літературу українською мовою та навіть CD-диски від українських видавництв. 

У Польщі українською літературою забезпечена Нижньосілезька публічна бібліотека імені Тадеуша Мікульського у Вроцлаві.

«Ми почали купувати українські книжки перед війною, щоб відповідати очікуванням наших українських читачів, які прийшли до нас через економічну еміграцію. Після спалаху повномасштабної війни кількість читачів значно зросла, і було очевидно, що ми повинні спробувати отримати більше книжок українською мовою», — розповідають у бібліотеці Вроцлава.

Зараз там збирають літературу для дітей, дорослих та старших людей: це художня і науково-популярна література, дитяча література, література для молоді, словники й енциклопедії.

В Угорщині діє проєкт «ЧитаЄмо українською» від Української асоціації «Єдність», що в Будапешті.

«Ми створили проєкт для обміну книжками між собою, між друзями, але з часом інші люди приєдналися до нас, адже в українських книжках є великий дефіцит. Пізніше створили “бібліотеку на колесах”, тобто ми влаштовуємо і приносимо книги один одному. Як тільки багато біженців почали відвідувати “Українську школу в суботу”, ми вирішили організувати книжкову полицю. Марта Баранцікова та справжня школа Будапешта люб’язно запропонували місце для неї всередині своєї школи. Ця аматорська бібліотека зростає щодня!» — розповідають в асоціації. Там пропонують книжки для дітей і підлітків.

Окрім того, у Будапешті діють Перша українська бібліотека ім. Маркіяна Шашкевича в Угорщині та установа “Ukrainian Space”. «Ми проводимо навчальну програму для дитячих садків для українських дітей, які зараз проживають у Будапешті. Наші співробітники принесли з собою кілька українських книжок з України, інші були отримані від місцевих благодійних організацій. Ми видаємо ці книжки нашим дітям та їх батькам, щоб прочитати вдома», — розповідають організатори.

Словаччина: Людям важливо не втрачати зв’язок з домом, книжка — спосіб це зробити

У Словаччині діють міська бібліотека Братислави та культурний центр Malý Berlín в Трнаві, що надають літературу українською мовою. 

Анна Сєдих, культурна менеджерка, кураторка української та літературної програми в культурному центрі Malý Berlín у Трнаві та Goethe-Institut у Братиславі, розповідає:

 «Ми одразу відреагували на повномаштабне вторгнення, організовували збори, волонтерили, займалися координацією, запустили проєкт Український клуб, який ще тоді мав на меті познайомити людей, що знайшли в Трнаві тимчасовий прихисток, з містом, локальною громадою та культурним простором. Ми побачили, що люди шукають книжки та зацікавлені в подібних проєктах книжкових полиць».

За словами Сєдих, у центрі спершу закупили книжки в словацьких дистриб’юторів Slovart, однак їхали ті дуже довго, десь 4 місяці, тож за цей час Malý Berlín встиг зібрати книжки з допомогою інших проєктів. Зокрема, з допомогою проєкту підтримки Посольства України в Словаччині та проєкту безкоштовного поширення українських книжок від словацького видавництва та серії книгарень Artforum. 

«Ми долучалися до проєкту “Книжки з дому” від київської книгарні “Сенс”, інших волонтерських проєктів. Згодом нам вдалося отримати безкоштовне поставлення книжок від Посольства України в Словаччині. Ці книжки посольство отримало в межах книжкової програми “Українська книжкова поличка”, організованою Оленою Зеленською. Окремо дякуємо співзасновниці видавництва “Видавництво” Лілії Омельяненко, що значно доповнила наш фонд якісними графічними романами», — каже Анна. 

За її словами, після повномаштабного вторгення попит на українські видання значно виріс, однак бібліотеки Братислави дуже швидко відреагували та досі поповнюють фонди. Найбільший попит мають детективи, романтичні історії, а ще — нон-фікшн: Оксана Забужко, Пітер Померанцев, Олександр Михед, Олеся Яремчук, Тімоті Снайдер. Часто запитують саме українських авторів та авторок. «У нас майже ніколи немає Жадана на поличці — його одразу хтось позичає, щойно він з’являється в доступі. Читачі та читачки також обожнюють “Улюблені вірші” та збірку казок від А-ба-ба-га-ла-ма-ги», — додає Сєдих.

Книжкову полицю фінансують з грантових коштів центру та користуються можливостями безкоштовних ініціатив. Є в Malý Berlín й українська програма: на щорічному літературному фестивалі Ypsalon 2022 року відбувалися розмови з Юрієм Андруховичем, Олесею Яремчук та Лілією Омельяненко. 

Побачити українську книжкову полицю можна й в Міській бібліотеці в Братиславі та Goethe-Institut Bratislava. Найбільше книжок там отримали від Посольства України в Словаччині та видавництва й серії книгарень Artforum. «Міська бібліотека зараз мріє про повне зібрання Гаррі Поттера, бо з різних ініціатив отримала тільки декілька частин. Ця історія досі залишається надзвичайно популярною серед молодих українців та українок.  У Goethe-Institut Bratislava ми поповняємо фонд не лише українськими книжками, але й перекладами німецькою, англійською та словацькою українських авторів та авторок. Ми також запустили український книжковий клуб, де щомісяця разом з письменником та публіцистом Міхалом Гворецьким та запрошеними гостями обговорюємо одну книжку українського автора чи авторки, що була перекладена словацькою мовою», — розповідає Анна.

Культурна менеджерка наголошує: попит є скрізь, однак книжок українською бракує, особливо в містах, що знаходяться далі від столиці. Книжкових полиць майже немає в Попраді, східних і центральних частинах Словаччини.

«Книжки рідною мовою утримують зв’язок з мовою та домом, часто дають можливість дослідити краще себе. Для багатьох за кордоном постає питання ідентичності, з’являється потреба глибшого дослідження самих себе, своєї країни, історії. Це і є відповіддю на запитання, чому у нас такий популярний нон-фікшн, чому люди постійно шукають Забужко, Жадана, Михеда. Ці книжки розповідають нам про нас і мають можливість зцілювати.  Також були історії, коли до мене приходили люди з проханням підібрати книжку, щоб удосконалити українську мову. Людям важливо не втрачати цей зв’язок з домом», — підсумовує Анна Сєдих.

Звісно, перераховані країни й установи — далеко не вичерпний список місць, де українці можуть знайти видання рідною мовою. Книжкові полички досить поширені в Німеччині (там навіть є книжкові наставники, а про  «літературну підтримку» українців Читомо розповідала директорка Німецької бібліотечної асоціації Барбара Шляйхаген), Чехії й Польщі. 

Втім, навіть на цьому перелік книжкових ініціатив не закінчується: поза межами України діє щонайменше 388 простори, де розміщені українські книжки, з 22 країн світу. У межах проєкту Ukrainian Bookshelves Worldwide Читомо та Litcentr опитали ці простори для дослідження їхньої діяльності. Більш того, на основі отриманих даних створили інтерактивну мапу з книжковими ініціативами та їхніми адресами. Ознайомитися із текстом дослідження, а також з мапою книжкових осередків можна за посиланням.

Якщо ви хочете, щоб ваша ініціатива була на мапі, напишіть лист із темою «Додайте нашу книжкову полицю на мапу» на [email protected]. Порадник для створення української книжкової полиці можна знайти за посиланням, повний текст дослідження про книжкові полиці англійською мовою — тут.