INDEX

Оголосили нових стипендіаток програми імені Вікторії Амеліної

17.11.2026

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Українська журналістка Ярослава Тимощук і французька журналістка Клара Маршо стали стипендіатками програми імені Вікторії Амеліної на 2027 рік. Упродовж трьох місяців вони працюватимуть над документальними літературними проєктами про російсько-українську війну. Про це повідомили в Інституті документування і взаємодії INDEX.

Стипендіальна програма передбачає проживання у Львові, робоче місце в офісі INDEX та щомісячну стипендію в розмірі 50 тисяч гривень протягом трьох місяців. Учасниці також зможуть відвідувати семінари, воркшопи, культурні й дослідницькі заходи в різних містах України та за бажанням вирушити в документальну поїздку до прифронтових регіонів у співпраці з Українським ПЕН. У межах програми стипендіатки мають підготувати документальні твори й представити результати своєї роботи під час Victoria Day 2027 — щорічної підсумкової події програми у Львові.

 

Тимощук і Маршо перемогли в українській та міжнародній секціях програми відповідно. Із січня до березня 2027 року вони перебуватимуть у Львові — рідному місті Вікторії Амеліної, де працюватимуть над власними літературними проєктами, присвяченими документуванню російського вторгнення в Україну та його наслідків.

 

 

Ярослава Тимощук — українська журналістка-документалістка, редакторка та дослідниця архівів. Вона навчається в магістратурі за спеціальністю «Дослідження пам’яті та публічна історія» у Київській школі економіки.

 

Тимощук працювала в редакціях Суспільного, Texty.org.ua та The Ukrainians, була авторкою журналу «Локальна історія» і заступницею головного редактора медіагрупи «Громадське». Також вона працює наставницею в освітніх програмах, де навчає журналістів писати документальні репортажі. За професійну діяльність журналістка отримала стипендію імені Вацлава Гавела. У 2023 році увійшла до короткого списку міжнародної журналістської премії True Story Award, заснованої швейцарським журналом Reportagen. У 2018 році перемогла в професійному конкурсі Представництва ООН в Україні з репортажем про Старобільськ, опублікованим у The Ukrainians.

 

Тимощук також є авторкою документального фільму-розслідування «Черга на прощання», створеного спільно з розслідувальною командою Національної суспільної телерадіокомпанії України у 2023 році. Стрічка присвячена ідентифікації людей, які зникли безвісти під час війни. Фільм посів друге місце на фестивалі «Серце Європи». У 2022 році журналістку номінували на український конкурс професійної журналістики «Честь професії» за документальний репортаж «Чоловік у чорному мішку» про ексгумацію масових поховань на деокупованій Київщині.

 

За словами Тимощук, стипендія має для неї особисте значення, оскільки вона була знайома з Вікторією Амеліною. Вони познайомилися у 2017 році в Луцьку, де журналістка модерувала презентацію книжки письменниці. Згодом стали подругами, обговорювали роботу над текстами й планували спільний репортаж, який так і не встигли підготувати. Журналістка розповіла:

 

Вікторія вміла бачити інших. Вона завжди тепло відгукувалася про мої тексти, не шкодувала добрих слів, і мені було безмежно цінно чути їх саме від неї: від письменниці, яка вміла уважно слухати і проникливо писати. Її підтримка була щирою і давала відчуття, що твоя праця має значення. Тепер, коли я отримала стипендію імені Вікторії Амеліної, ніби знову відчуваю її підтримку, її віру. Намагатимусь працювати в тому ж дусі: уважно, з любов’ю до людей і з вірою, що правду варто документувати навіть тоді, коли це важко. Так працювала Вікторія, і саме цього вчить її приклад. Для мене дуже важливо, щоб пам’ять про Вікторію тривала: у тих, хто її знав, у її книжках і в справі, якій вона віддала життя.

 

 

Клара Маршо — французька мультимедійна журналістка, яка спеціалізується на Східній Європі. Працює кореспонденткою в Україні для французьких видань Le Figaro, L’Express і Mediapart. Вона закінчила Паризький інститут політичних досліджень Sciences Po, раніше працювала в інформаційному агентстві AFP у Франції, а у 2021 році переїхала до України. Із 2023 року Маршо живе між Парижем і Києвом. Вона пройшла підготовку з OSINT у Bellingcat, займається розслідуваннями російських воєнних злочинів і досліджує життя людей на окупованих територіях України. Також регулярно готує репортажі з передової.

 

У 2020 році журналістка видала фотокнижку The Spring Will Come («Весна прийде») про життя чотирьох іранських жінок. У 2024 році вийшла її книжка Such a Long February («Такий довгий лютий») — особиста розповідь про повсякденне життя в Україні під час війни. Видання увійшло до короткого списку французької журналістської премії Альбера Лондра.

 

За словами Маршо, до початку повномасштабного російського вторгнення вона відвідувала населені пункти Херсонської, Луганської та Донецької областей, які нині перебувають під російською окупацією. У 2022–2023 роках журналістка документувала російські воєнні злочини на деокупованих територіях. Після звільнення Херсона у 2022 році вона вирішила продовжувати досліджувати життя на окупованих територіях незалежно від того, наскільки складним залишатиметься доступ до них.

 

Маршо зазначила:

 

У 2022 та 2023 роках, як і Вікторія, я фіксувала російські військові злочини на територіях, звільнених від російської окупації. Вікторію вбила Росія. Інших українських журналістів та документалістів затримували, утримували в полоні, катували та вбивали. Як іноземна журналістка, я вважаю своїм обов’язком продовжувати розслідувати ці злочини, висвітлювати їх та доносити інформацію до міжнародної аудиторії. Саме тому цей проєкт про життя під окупацією має для мене таке велике значення.

 

Після визволення Херсону у 2022 році я зробила для себе висновок: що б не сталося далі і яким би не був доступ, ми як іноземні кореспонденти повинні продовжувати якнайкраще документувати окуповані регіони України. Я займаюся репортажами та розслідуваннями вже майже три роки, і ця резиденція нарешті дасть мені змогу написати та завершити свій рукопис. Для мене велика честь завершити цей проєкт саме тут і, в певному сенсі, продовжити місію Вікторії.

 

 

Стипендіальну програму імені Вікторії Амеліної започаткували у 2024 році Інститут документування і взаємодії INDEX у партнерстві з Українським ПЕН. Її мета — підтримувати українських та іноземних авторів і авторок художньої документалістики, які досліджують причини, перебіг і наслідки російської війни проти України.

 

Нагадаємо, у першому наборі 2025 року стипендіатками стали українська культурна журналістка Катерина Яковленко та нідерландська письменниця й журналістка Єва Пік. Яковленко працювала над своїм проєктом у Львові з квітня до червня, а Пік — з липня до вересня 2025 року. У 2026 році учасницями програми обрали українську письменницю, поетку й перекладачку Анну Грувер та британську журналістку й письменницю Люсі Фулфорд. Грувер працювала над есеями «Невидимий дім», присвяченими пам’яті Вікторії Амеліної, а Фулфорд — над документуванням досвіду вимушеного переселення під час війни.

 

 

Зображення: INDEX