«Їхня боротьба — наша боротьба»: лавреат Премії миру Філіп Сендс напише книжку про Вікторію Амеліну

Французько-британський юрист і письменник Філіп Сендс здобув Премію миру німецьких книгарів, під час промови закликав підтримати українців і анонсував книжку про спеціальний трибунал у справі вбивства Вікторії Амеліної. Про це йдеться на сайті премії та в інтерв’ю виданню Börsenblatt. 

«У 2030 році до трилогії додасться четверта книжка. Я, власне, цього не планував. Вона буде присвячена створенню спеціального трибуналу у справі вбивства української письменниці Вікторії Амеліної. Я знав її.  У 2023 році росіяни випустили ракету по ресторану, де вона саме їла піцу. В основі всіх цих творів лежить пошук шляхів переслідування міжнародних злочинів. І я зрозумів, що корисно розповідати велику історичну, політичну та правову драму крізь призму особистої історії. Це полегшує людям розуміння зв’язків», — розповів письменник. 

В інтерв’ю Сендс також зазначив про спеціальний трибунал щодо злочину агресії росії проти України, ідею якого він запропонував, і про те, що росія внесла його до свого санкційного списку.

«Ішлося про те, щоб заповнити прогалину, адже Міжнародний кримінальний суд не мав юрисдикції щодо злочину агресії. Можливо, трибунал виконує насамперед символічну функцію. Він не може діяти щодо чинного глави держави — такі особи мають імунітет. Але є інші, на кого можна націлитися. Це перший міжнародний кримінальний суд щодо злочину агресії з часів Нюрнберга. Тож це відповідь тим, хто стверджує, що міжнародне право мертве. Воно не мертве», — пояснив він.

Церемонія нагородження відбулася 11 жовтня 2026 року в церкві Святого Павла у Франкфурті-на-Майні, в останній день Франкфуртської книжкової виставки. Серед близько 700 гостей був президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. 

Свою промову Сендс назвав «Альбатрос мовчання». У ній він згадав юристів Герша Лаутерпахта і Рафала Лемкіна, які навчалися у Львові. Саме їм світ завдячує поняттями «злочини проти людяності» та «геноцид».

«Попри жахіття, що настали потім, Герш Лаутерпахт і Рафал Лемкін не забилися в куток поплакати. Вони створювали ідеї та книжки: Лаутерпахт — про злочини проти людяності й окрему людину, Лемкін — про геноцид і групу. У Нюрнберзі їхні ідеї стали міжнародним правом, як я розповів у “Східно-Західній вулиці”. 

Минулого місяця я знову був у Львові, коли міський голова відкривав меморіальну дошку на будівлі, де ці двоє вперше вивчали кримінальне право. Сьогодні саме народ України захищає Нюрнберзькі принципи. Українці потребують нашої підтримки й солідарності, і вони повинні її мати. Їхня боротьба — наша боротьба», — наголосив Сендс.

Він додав: «Саме Львів дав мені письменницький голос, голос, що торкається окремої людини й групи, питань ідентичності, пам’яті й мовчання».

У промові письменник пояснив, що Франкфурт важливий для його родини: тесть Сендса, видавець Андре Шиффрін, щороку приїздив на книжкову виставку, а троє його авторів свого часу отримали Премію миру.

«Премія особлива ще й тому, що тема миру лежить в основі тем, які пронизують мою роботу і про які я говоритиму сьогодні: тягар і небезпеки мовчання, протистояння кривдам, права окремих людей і груп та неодмінність верховенства права», — сказав він.

Сендс розповів, що зростав у родині, де мовчали про минуле, зокрема Голокост. Через жахіття, які спіткали його дідуся, бабусю та маму, вдома не було нічого німецького: ні музики, ні книжок, ні навіть посудомийної машини.

Серед гостей церемонії був друг Сендса Ніклас Франк — син нацистського юриста Ганса Франка. Нюрнберзький трибунал засудив до страти його батька за вбивство чотирьох мільйонів людей, серед яких — вісімдесят членів родини Сендса. За словами письменника, Ніклас Франк відмовився від мовчання і взявся осмислювати злочини батька.

Лавреат пригадав, як уперше отримав запрошення прочитати лекцію у Львові. Там 1904 року народився його дідусь Леон Бухгольц. У 1914 році, коли наступали росіяни, він утік до Відня, а 1938-го його позбавили громадянства й вислали з країни. Перед поїздкою мати передала Сендсові дві торби з документами.

«Мені було п’ятдесят. Я ніколи не бачив свідоцтв про народження, паспортів із тисненою свастикою, наказів про депортацію та інших документів, які заповнили прогалини нашої родинної історії», — згадав письменник.

За його словами, письменники можуть піти туди, куди не доходять юристи й судді. Як приклад він навів свою книжку «38 Londres Street» про епоху Піночета: три десятиліття чилійські суди не розглядали злочини диктатури, тож мовчання порушили письменники.

Сендс також нагадав, що під загрозою й природа. Наступного квітня він видасть книжку «The Fifth Crime» («П’ятий злочин»). У ній письменник пропонує додати до чотирьох міжнародних злочинів (геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів та агресії — ред.) п’ятий — екоцид.

Окрему частину промови Сендс присвятив Ізраїлю та Палестині. Напади ХАМАСу 7 жовтня 2023 року він назвав жахливими. Також він нагадав, що разом з іншими британськими юристами єврейського походження тоді заявив: Ізраїль має право на самооборону, але лише в межах міжнародного права.

«Замовчувати факт злочинів — непристойно. Змушувати мовчати тих, хто прагне викрити ці злочини, — непристойно. Німеччина засуджувала багато жахіть і діяла щодо них — від єзидів до уйгурів, від Сирії до Ірану, від М’янми до Судану та України. Проте щодо Ізраїлю, Гази та Західного берега німецьке мовчання було гучним», — сказав він.

«Мовчання і мовчання про злочини — ось про що я веду справи в судах і пишу. Мої книжки — це форма літературного захисту від мовчання. […] Я знаю: мовчання — не вихід. Ні для родини. Ні для громади. Ні для країни. І саме тут право й література сходяться: вони розповідають історії, відкривають уми, говорять правду владі, протистоять упередженням і подвійним стандартам, розкопують те, що дехто хоче приховати», — заявив письменник.

Лаудацію виголосила австрійська історикиня Мір’ям Цадофф, директорка Мюнхенського документаційного центру історії націонал-соціалізму.

Філіп Сендс народився 1960 року в Лондоні, його мати родом зі Львова. Він здобув ступінь магістра права в Кембриджському університеті, а з 1984 року працює адвокатом. Сендс викладає міжнародне право в Університетському коледжі Лондона та Гарвардській школі права і виступає в Міжнародному суді ООН. Він брав участь у справах проти Аугусто Піночета, щодо архіпелагу Чагос, а нині представляє Гамбію у справі проти М’янми про геноцид рохінджа.

З 2016 року Сендс пише документальну прозу. Його книжки «Східно-Західна вулиця» та «Щурячий лаз» українською видало Видавництво Старого Лева. Серед інших творів — «The Last Colony» (2022) і «38 Londres Street» (2025). Книжки Сендса здобули, зокрема, Премію Бейлі Ґіффорд, British Book Awards і Премію Монтеня, а 2025 року він отримав Премію миру імені Еріха Марії Ремарка.

Премію миру книгарів вручає Німецька асоціація видавців і книгорозповсюджувачів. З 1950 року її отримують інтелектуали, які своїми ідеями сприяють утвердженню миру, гідності та порозуміння. 

Серед попередніх лавреатів — Герман Гессе, Астрід Ліндґрен, Сюзан Зонтаґ, Маргарет Етвуд. В останні роки відзнаку отримали Сергій Жадан (2022), Салман Рушді (2023), Енн Епплбом (2024) і Карл Шльоґель (2025).

Нагадаємо, про те, що Філіп Сендс стане лавреатом Премії миру, стало відомо в червні 2026 року. 

Читайте також: Карл Шльоґель: Вчитися в України. Уроки опору

Фото: weltexpresso.de