Оскар Екстрьом: Серце фестивалю – це люди та зустрічі

Гетеборзький книжковий ярмарок, що відбувся у вересні 2022-ого, став одним із найяскравіших за силою підтримки українських авторів і українського книговидавництва (після Франкфуртського та Варшавського). Фестиваль не лише зібрав авдиторію у майже-до-ковідних масштабах, а й став майданчик для суспільнозначущих тем – зокрема підсилення голосів із Південної Африки та з України, що були фокусними темами. У розмові із програмним директором Оскаром Екстрьомом пригадуємо, як працює книжковий фестиваль для підсилення свободи слова і які подальші перспективи для шведсько-українського культурного діалогу.

Читати інші матеріали спецпроєкту «Шведський акцент»

– Оскарe, розкажіть, як проходив фестиваль? Чи був він успішним після трьох років карантину?

– Книжковий ярмарок у Гетеборзі унікальний. Він проходить з 1985 року, тож йому майже 40 років. Він має велике значення для багатьох людей не лише в літературному світі Швеції, а й для багатьох учителів, бібліотекарів і працівників сфери культури. У 2016-2017 роках у нас виникли деякі суперечки щодо одного з експонентів° ярмарку, чиєї участі багато хто не волів бачити через їхні праві тексти. Це була криза, але ми повернулися у 2018-2019 роках, а потім почався коронавірус. Останні два роки ми проводили ярмарок онлайн, через стрімінговий сервіс Book Fair Play – і так транслювали літературні дискусії.

У 2016-17 роках на виставці було представлене праворадикальне видання Nya Tider, що спричинило до демонстрацій, організованих неонацистського руху Nordic Resistance, організованих навпроти виставкового центру, де відбувався ярмарок.

– Скільки дискусій ви транслювали за цей час?

– У 2020 році було приблизно 140 подій. А минулого року – ще більше, близько 200. Ми робили це з професійними телевізійними командами з кількома високоякісними камерами, світловим та звуковим обладнанням. Завдяки цій послузі ми охопили нову аудиторію по всій Швеції. Так що в цьому сенсі вона була успішною.

Але, звісно, серце фестивалю чи ярмарку – це люди та зустрічі. Тому ми дуже чекали на зустріч з нашими гостями в офлайні.

Зазвичай ми плануємо книжковий ярмарок десь за рік-півтора. Після минулорічної цифрової події ми вирішили повернутися до великого фізичного формату. Але минулої осені було дуже важко щось спрогнозувати. Ми багато радились із шведськими видавництвами, і вирішили, що ми повинні пережити це, ми повинні планувати і сподіватися, що проведення буде можливим.

Взимку ми отримали підтвердження і зрозуміли, що можемо планувати повномасштабний ярмарок, але головне, що нас турбувало, – чи повернеться аудиторія? Чи прийдуть люди? Чи втратив книжковий ярмарок свою привабливість? Можливо, коронавірус вніс свої корективи для аудиторії?

Ми все ще переживали, чи впораємося. Але вже після закриття виставки ми дізналися, що нас відвідало близьео ста тисяч людей, а онлайн трансляцію дивилося (станом на перший тиждень фестивалю) близько 7 тисяч. Тож для нас це була дійсно велика віддача. І всі, хто був там, були дуже раді знову зустрітися і були дуже позитивно налаштовані щодо всього. Тож так, ми вважаємо це успіхом.

– А які головні висновки ви отримали за роки пандемії коронавірусу? Можливо, щодо мовлення чи планування програми? Чи змінилося щось кардинально у вашому підході до фестивалю?

– По-перше, ми дійсно охопили нову аудиторію з усієї Швеції. Я маю на увазі, що люди в північній частині Швеції, наприклад, спостерігали за книжковим ярмарком дистанційно і читали про нього лише в газетах. А нині вони могли дивитися розмови, і ми отримали багато позитивних відгуків від глядачів, що приєдналися вперше. Ми побачили, що приїзд на книжковий ярмарок є проблематичним для багатьох шведів, і ми хочемо продовжити практику онлайн-трансляцій.

Але з іншого боку, ми також зрозуміли, що для того, щоб книжковий ярмарок міг жити й розвиватися, нам потрібен захід у Гетеборзі – щоб проводити наші зустрічі у великому масштабі. Неможливо зробити онлайн-версію події лише на довгострокову перспективу. На книжковому ярмарку люди зустрічаються, купують книги, відкривають для себе нових письменників тощо. Дивитися онлайн – недостатньо.

– Ви згадали про людей із різних регіонів Швеції. Розкажіть більше про літературні фестивалі та книжкові ярмарки в цих регіонах – чи існують нішеві чи інші великі події? Як на них вплинула пандемія?

– Дещо північніше, у містечку Умео, вже 15 років відбувається літературний фестиваль Litfest. Це не книжковий ярмарок як такий, тож його важко порівняти з нашим ярмарком. Він набагато менший, але це все одно дуже гарна подія, і організатори роблять чудову роботу.

Окрім того, у Стокгольмі відбувся новий фестиваль «Book Weekend in Stockholm». Він організований як така собі «парасолька», де різні видавництва відкривають свої офіси та запрошують аудиторію. Вони мають невеликі сцени, розкидані по Стокгольму, і все вся комунікація ведеться через сайт і карту, де люди шукають потрібну подію або видавця. Це відбувається по всьому Стокгольму. Я вважаю, що це гарний новий формат, і Вікенд проводився вже двічі. Це почалося в умовах ковідних обмежень. Кілька сотень людей спостерігають за подією, але таких маленьких подій багато, і разом вони перетворюються на фестиваль.

Звичайно, є багато менших фестивалів по всій Швеції в менших містах. Є місцеві ярмарки, які зосереджені насамперед на книжкових продажах, а є фестивалі, де основна увага приділяється дискусіям і зустрічам з письменниками. Останні 5-10 років ми бачимо, що з’являється все більше і більше менших подій, які проводяться на локальному рівні.

– Чи співпрацюєте ви з ними? Чи ділитеся темами чи подіями?

– Насправді не дуже. Але ми з ними на зв’язку: стежимо за їхньою роботою, відвідуємо їх. Ми дружимо, але спільних заходів не організовуємо. Нам важко сказати «так» усім організаціям та видавцям, які хочуть брати участь у Гетеборзькому книжковому ярмарку. Але я вважаю, що для нашої країни важливо мати і великі фестивалі, і менші – щоб усе не було в одному місці. І що всі ці заходи відбуваються протягом року.

– А літературні фестивалі та книжкові ярмарки в інших країнах – відвідуєте їх? Які з них вразили?

– Франкфуртський книжковий фестиваль є найбільшим у світі. Відпочатку він був дуже важливим партнером Гетеборзького книжкового ярмарку. І ми з ними на зв’язку.

Вони нас надихають, і ми вважаємо, що вони роблять фантастичний ярмарок. Але багато в чому він дуже відрізняється від Гетеборзького книжкового ярмарку. Ми дуже зосереджені на переговорах і семінарах. Широка аудиторія має зустрічі з письменниками та купує книжки. У Франкфурті це більше стосується моделі «бізнес-бізнес» – агенти купують права, а багато експонентів представляють свої каталогиі. Це по-різному, але ми намагаємося їздити туди практично щороку.

Потім у нас є фестиваль у Данії – Луїзіанський літературний фестиваль. Він фантастичний. Вони проводять чудові дискусії, і це просто вражає.

А ще я ніколи не був на Hay Festival в Уельсі, але дуже хочу поїхати. Для нас це проблема, адже саме у цей час ми оголошуємо свою програму. Але я стежу за цим фестивалем кілька років, і вони чудово працюють. Я сподіваюся, що колись відвідаю його.

– Повертаючись до вашого фестивалю, яка роль програмного директора у створенні програми? У вашому випадку йдеться про 4 тисячі подій. І я припускаю, що не всіма ними можна легко керувати. Чи укладаєте ви якісь договори чи угоди щодо якості заходів?

– Гетеборзький ярмарок почався, коли два директори зустрілися на конференції в 1984 році і подумали, що вона надто нудна. Тож вони домовилися зробити щось більш надихаюче для бібліотекарів. Вони запросили письменників провести презентації для бібліотекарів. У перший же рік до них приїхав лауреат Нобелівської премії Ісаак Сінгер – і прийшло приблизно 5 тисяч людей. Тоді це вважалося успіхом. Як бачите, письменники, доповіді та семінари були основою ярмарку від самого початку.

Мій головний обов’язок – створити програму семінарів для ярмарку, і цього року було близько 320 доповідей, лекцій та дискусій про літературу, освіту, політику та багато іншого.

Але основна увага приділяється художній літературі. У нас також є близько 20 або 25 відкритих сцен на виставковому майданчику, і вони спеціально зосереджені на детективах, їжі, освіті та науці. Для кожної сцени ми маємо різні фокусні теми.

Ми беремо участь у створенні програми для деяких із цих сцен на комерційній основі. Для цього існують різні моделі. Але деякі з них повністю організовані та створені іншими учасниками.

Наприклад одна з профспілок вчителів у Швеції відповідає за освітню сцену і програму цієї сцени. Ми ведемо з ними тісний діалог і бачимо, як просувається підготовка. Але в ній ми не залучені, тобто не кажемо, що добре, а що недобре. І ми вважаємо, що книжковому ярмарку справді додає цінності те, до участі і підготовки залучені різні організації, що також допомагають комунікувати з їхньою цільовою аудиторію.

– Над цим фестивалем має працювати величезна команда. Скільки людей залучені у вас?

– У моїй команді, яка працює над семінарами, чотири людини. Окрім того, маємо ще команду з трьох працівників, що працюють із комунікаціями, і кілька людей, що працюють із продажами ярмаркової площі. І, звичайно, у нас є техніки, планувальники виробництва та інші спеціалісти. Загалом над книжковим ярмарком цілий рік працює команда з 13-14 людей.

Моя команда починає працювати над плануванням програми на ранньому етапі. Ми обговорюємо зі шведськими видавцями, кого вони видають наступного року, можливо, є якісь міжнародні гості, яких ми можемо запросити тощо. А десь із січня починаємо працювати на повну. Коли у нас є підтверджені учасники, ми можемо спланувати програму.

– Чи відвідує вас зазвичай міжнародна аудиторія? Не запрошені учасники, а звичайна аудиторія, як-от читачі, покупці книг з інших країн?

– Відвідувачів з не скандинавських країн не так багато, в основному це гості з Норвегії та Фінляндії. У нас також багато фінських та норвезьких письменників, присутніх на ярмарку. Під час трансляції нашої програми під час пандемії ми побачили, що у нас були глядачі з 30 різних країн. Але чи це були це представники цих країн, чи шведи, що живуть за кордоном – ми не знаємо.

– Які твої фірмові заходи?

– Абсолютна більшість — це розмови між письменниками та інтерв’ю з 1-3 письменниками про їхні нові книжки чи про певну тему, яку ми відзначили в їхніх текстах. Наприклад, це можуть бути дві письменниці, які видали нові книжки на спільну тему, скажімо, материнство. Ми організовуємо розмову, що проводиться професійним інтерв’юером. Іншим прикладом теми може бути злочинність у Швеції, що може тематично поєднати два-три кримінальні романи.

У нас також є дебати про політичні питання та інші. У Швеції щойно відбулися політичні вибори. Отже, дискусія на цьогорічному ярмарку була багато про те, що там сталося і як це розуміти. Ми обговорюємо майже все, що відбувається у шведському суспільстві, будь то культурні чи політичні питання. У нас не так багато концертів і театральних вистав, але щороку завжди є щось з виставами чи театром. У нас немає великого розділу для цього.

Цьогоріч ми організували дещо нове – «Нічний книжковий ярмарок», що починався о 19:00 у п’ятницю та тривав до 2:00 за участі діджеїв.

– Це був відкритий захід?

– Це було відкрито для всіх. І ми зробили програму на 5 різних сценах. У нас були бари з їжею та напоями. Ми продумали сценографію та світло, це все було схоже на клуб. Програма була орієнтована на молодшу аудиторію з живими подкастами та інтерв’ю, а також на шведських музикантів і художників. Це було схоже на якийсь клубний фестиваль, але з акцентом на літературу. Було дуже приємно, що прийшло багато людей.

– Повертаючись до програми – як проходив процес вибору теми для цьогорічного книжкового ярмарку? Як ви її обираєте?

– Щороку ми маємо Почесного гостя – це може бути країна або культура. У 2019 році це була Південна Корея. Над цією програмою ми з ними працювали майже рік. Ми хотіли дати уявлення про сучасну літературу, суспільство та культурне життя цієї країни. У 2020 році ми планували, що Південна Африка стане почесним гостем, але довелося відкласти їхню участь на два роки. Тож вони стали Почесним гостем цьогоріч, і ми провели близько 20 або 25 заходів разом, за участі 40 південноафриканських гостей – як письменників, які раніше публікувалися у Швеції, так і молодших авторів, митці усної творчості, які не публікуються, але є частиною сучасної південно африканської літератури.

Звичайно, ми проводили семінари, на яких обговорювали режим апартеїду, а також те, що таке бути письменником у Південній Африці сьогодні.

Ми обговорюємо й ширші теми, як от демократію. А наступного року темою стане «Місто як концепція». Ми вважаємо, що місто можна досліджувати з багатьох різних точок зору. Це, звісно, про містобудування та архітектуру, про зміну клімату, про глобальну урбанізацію, але це також і літературна концепція, у якій місто стало темою багатьох історичних і сучасних романів, де місто є ареною для роману, але іноді – дійовою особою.

Кримінальна тематика в художній літературі в Швеції стає все популярнішою, тому цього року ми також присвятили багато часу цій темі.

Зазвичай ми розробляємо тему на рік-два вперед, але планування може коливатися від двох років до півроку. Так, додаткова тема, яку ми почали розробляти у березні, одразу після вторгнення росії в Україну – «Голоси з України». Ми відчули, що хочемо зробити щось символічне, щоб підтримати Україну, а також запросити українців, які зможуть розказати шведській аудиторії про ситуацію. Потім ми повідомили про це нашій мережі видавців і організацій, і ми отримали велику підтримку — видавці хотіли взяти на себе зобов’язання.

– А українську програму хто координував?

– Ми створили кілька заходів з українським фокусом, але над цим працювало багато інших організацій. Наприклад, у нас є простір під назвою «Глобальна площа», де брали участь громадські організації Швеції, Червоний Хрест, ЮНІСЕФ і багато інших. Вони представили деякі українські заходи.

Ми тісно співпрацювали зі шведським ПЕН, вони видали антологію з українською поезією та текстами. Тож вони були у контакті з деякими українськими письменниками. Разом з ними ми провели відкриття ярмарку, присвячений ситуації в Україні та літературі в Україні. Ключовою спікеркою на відкритті Оксана Забужко, а програма складалася з близько 60 заходів на різних сценах. Ми також співпрацювали з Посольством України в Стокгольмі, що організували стенд на ярмарку.

Читайте також: «Це неправильно, ось так просто»: шведсько-український поетичний діалог про війну

– А як щодо російських письменників? Вони брали участь у заході?

– Так. У нас був присутній один російський письменник, Шишкін. Він був суворим літературним критиком протягом багатьох років, і цьогоріч написав статтю для шведської газети, в якій гостро критикував Путіна та російську війну. Ми вважаємо його важливим голосом Гетеборзького книжкового ярмарку, оскільки він був послідовно критичним. Якби не це, росіян на наших заходах не було б.

– Якою була ситуація з представленням українських авторів у Швеції до ескалації війни?

– Воно було незначне. Наприклад, роман Забужко вийшов років десять тому. Але зараз її перевидали, і ми побачили, що шведські видавці можуть і хочуть видавати більше українських авторів.

– Ми також сподіваємося, що шведські читачі матимуть більше можливостей читати українців і мати більше знань про Східну Європу. Ви згадали, що Шишкін писав для шведських газет, але чи чули ви про те, що Оксана Забужко з’являлася у шведських ЗМІ?

– Звісно! Оксана Забужко була однією з найбільш затребуваних письменниць серед журналістів, і найбільші шведські газети публікували матеріали за її участі напередодні ярмарку. Окрім того, двосторінкове інтерв’ю з нею вийшло в найбільшій газеті Швеції, Dagens Nyheter, за тиждень до ярмарку. Дійшло до того, що її шведський видавець був змушений відмовляти: «Уже зараз у неї близько 20 заходів на фестивалі, і ви не можете вимагати від неї більшої активності в пресі». Вона була справді зайнята на ярмарку та давала багато інтерв’ю журналістам.

– Учасники цього року відзначали, що соціальна складова цього року була справді сильною. Чому це важливо для вас і вашої команди як організаторів?

– Ми вважаємо книжковий ярмарок дуже важливим майданчиком демократії та свободи слова у Швеції. Це не єдиний, але один із найбільших і найважливіших заходів Швеції, де обговорюється багато політичних і літературних питань, що дуже широко висвітлюється в ЗМІ. Це основні питання ярмарку, які, на нашу думку, є важливою частиною нашої ідентичності, і ми завжди працюємо зі свободою самовираження в різних формах.

Читайте також: Вихід малого бізнесу в світ й деколонізація у спецпрограмі Франкфурта

Повернутися до інших матеріалів спецпроєкту «Шведський акцент»

Матеріал створений у співпраці з Посольством Швеції в Україні.