Озираючись назад: чим ми зачитувалися 10 років тому

Від цьогорічних новинок, які запланували видавці, розбігаються очі. Ми навіть не змогли помістити усі надані нам назви в один матеріал, тому довелося робити три. 10 років тому ж картина була не настільки барвистою. Якісні новинки пропонували лише кілька великих видавництв, а спектр жанрів, тем та авторів був доволі вузьким. Водночас читацький голод був настільки сильним, що деякі книжки потім перевидавали по декілька разів – навіть ті, що отримували вітчизняні антивідзнаки. Тож тепер з ностальгією згадуємо про найгучніші видання 2011-го.

Юрій Андрухович. Лексикон інтимних міст (Meridian Czernowitz)

Так, хоч «Лексикону інтимних міст» Юрія Андруховича, який вперше побачив світ 2011 року у видавництві Meridian Czernowitz, журі премії «ЛітАкцент 2011 року» й вручило антипремію «Золота булька», видання згодом перевидавали ще двічі: 2012 року у видавництві «Рута» (Meridian Czernowitz) та 2016-го у видавництві «Книги-XXI» (Meridian Czernowitz).

Також 2012-го «Наш Формат» видав аудіокнигу із голосом Андруховича. А у 2016-му у видавництві Suhrkamp Verlag вийшов німецькомовний переклад книжки, здійснений Сабіною Штьор.

«Лексикон» – це збірка зі 111 оповідань про 111 міст світу. За словами Андруховича, це книжка-пазл, де назви міст є назвами розділів, які складають багаторівневий художній твір. Андрій Любка назвав текст «романом із географією».

Андрухович любить символізми, тому презентація книжки відбулася 11 листопада 2011 року об 11:00 годині. Видання коштувало 111 грн.

Оксана Забужко. Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992–2002 (Факт)

Великого ажіотажу очікували навколо збірника листувань Оксани Забужко та Юрія Шевельова, що вийшов у видавництві «Факт» – «Оксана Забужко. Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992–2002». Проте навіть від критиків книжка отримала мінімум відгуків.

Про це згадувала Роксоляна Свято в рецензії для «ЛітАкценту»: «Почну з того, що за всіма критеріями це видання могло би стати подією в українському гуманітарному просторі. Принаймні такою ж, як колись став щоденник Юрія Луцького («Роки сподівань і втрат»), двотомовик спогадів Григорія Костюка («Зустрічі і прощання») чи, нарешті, мемуари самого Юрія Шереха-Шевельова «Я – мене – мені… (і довкруги)».

Та чи з’явилося воно трохи «невчасно» (в мить, коли українське суспільство, як ніколи, перейнялося актуальним літературним процесом), чи розголосу довкола книжки замало (навіть у тих вузьких колах, які і є її потенційною аудиторією), та досі про «Вибране листування на тлі доби» Юрія Шевельова та Оксани Забужко говорять мало і якось доволі мляво, а в інтернеті з’явилася лише одна рецензія на книжку».

Проте це не завадали видавництву «Комора» у 2013 році все ж здійснити перевидання збірника.

Книжка відображає історію багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців 20-го століття, критика й культуролога, доктора філософії, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрія Шевельова-Шереха та письменниці Оксани Забужко. Листування супроводжується детальними коментарями Забужко та підбіркою творів обох авторів, які обговорюються в листах.

Тарас Антипович. Хронос (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

Не можемо не згадати й футурологічний роман Тараса Антиповича (вид-во: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА), який потрапив у фінал «Книги року BBC-2011».

Згідно з анотацією, це роман з винятково ефектним сюжетом і прискіпливо-болісним поглядом на світ найновіших технологій та одвічних людських спокус. Події роману беруть початок 2040 року, коли новий науковий винахід кардинально змінює долі людей. За образом космополітичного суспільства у новій книзі цього надзвичайно обдарованого молодого письменника проступає віртуозна проекція на сучасну Україну.

Літературна оглядачка Ірина Славінська проте вважає, що цінність роману все ж навіть не в описі апокаліптичного світу, а в переосмисленні реалій сьогодення.

«Всі епізоди та персонажі роману про майбутнє мають свою первинну матрицю в нинішньому світі. Тарас Антипович змінює їх до непізнаваності, залишає тільки головне. І навіть не це в романі найкраще. В романі «Хронос» немає того, за що я особисто не люблю сучасні «серйозні» романи. «Хронос» приємно читати – він не дидактичний, не самозакоханий, без відтінку месіанства і не автобіографічний. Тобто роман точно сподобається всім, хто любить цікаві та гарно розказані історії», – писала вона.

Артем Чапай. Подорож із Мамайотою в пошуках України (Нора-Друк)

До короткого списку тієї ж «Книги року BBC» включили й «Подорож із Мамайотою в пошуках України» (Нора-Друк) Артема Чапая. Це подорожні нотатки автора, які він робив протягом двох місяців, мандруючи Україною на мотоциклі – від Коломиї до Луганська і назад.

Людям, які зустрічалися дорогою, він ставив два запитання: «Про що ви мрієте?» та «Що для вас значить Україна?». Після подій останніх років цікаво було б тепер перечитати відповіді жителів як Криму, Донбасу, так і Галичини, Буковини, Поділля, Сіверщини, Слобожанщини та інших регіонів України.

Ірена Карпа. Піца «Гімалаї» (КСД)

Про інші мандри – Гімалаями – також книжка Ірени Карпи «Піца «Гімалаї»». Видання потрапило до довгого списку «Книги року BBC».

Це історія про дівчину з дивним ім’ям Редька, що безперестанно мріє про мандри. Старша сестра скидає героїню з небес на землю: краще б на роботу влаштувалася – он хоч піцу доставляти. Тільки от у Редьки, вочевидь, у крові дзен-туризм. Одна коробка з італійським наїдком стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і тепер вже інстинкт самозбереження жене її від київської піцерії через Ляйпціґ аж до Індії. Піцу замовляли? А нове життя?

Ірена Карпа написала її, перебуваючи в Гімалаях, де рятувалася від післяпологової депресії, і охарактеризувала її зміст як «діалог християнства з буддизмом».

Письменниця попереджала, що, оскільки географія книжки сакральна і далеко не систематизована, сівши на автобус із героями в українському Калуші, можна вийти десь посеред Непалу.

Наталка Сняданко. Гербарій коханців (КСД)

Ще одна популярна книжка 2011-го – «Гербарій коханців» Наталки Сняданко. За словами автора передмови Юрія Іздрика, роман такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівнювати.

«Це не колекція любовних історій, а дійсно гербарій певних людських типів з дивними стосунками між ними. Секс тут, звісно трапляється, і в доволі відвертих проекціях, але він також дещо дивний: таким нам міг би видатися інтим інопланетян», – писав він.

Водночас письменниця та критикиня Ольга Купріян порівняла книжку Сняданко з «гербаріями» Мілорада Павича.

«Адже кожен із персонажів авторки – цілком самостійний, і подеколи в читача виникає досить-таки наївне здивування: а, власне, яким чином усі вони між собою пов’язані? І, може, як і у випадку з «Хозарським словником» Павича, доведеться повсякчас гортати сторінки то туди, то сюди, аби нарешті збагнути, яким чином перетинаються сюжетні лінії», – припускала вона.

Журі премії «Книга року BBC» внесло книжку до довгого списку 2011 року.

Олександр Ірванець. Сатирикон – ХХІ (Фоліо)

До 50-річного ювілею Олександра Ірванця та 30-річчя його діяльності, видавництво «Фоліо» видало у 2011-му «Сатирикон-ХХІ». До книжки увійшли основні як прпозові, так і поетичні твори письменника. Крім раніше опублікованих, тут такоєж була поема «Білорусь» та оповідання «Play the game».

Книжка теж, до речі, потрапила у довгий список «Книги року BBC».

На підтримку видання було організовано всеукраїнський тур 10 містами України.

Олександр Бойченко. Аби книжка (Книги-ХХІ)

І хоч Олександр Бойченко зізнавався, що зробив «Аби книжку», «аби було», серед читачів вона мала попит. У 2012 році видавництво «Книги-ХХІ» зробило друге та доповнене сімома текстами видання.

Крім них, у книжку увійшли тексти, які автор писав раніше для газет та журналів «Молодий Буковинець», «Post-Поступ», «УЖ» та «Країна».

Ірина Славінська. 33 герої укрліт (Фоліо)

Ще одна книжка, що постала з публікацій у ЗМІ – «33 герої укрліт» Ірини Славінської. До неї увійшли 33 інтерв’ю-абетки з українськими письменниками, які з січня 2010-го по лютий 2011-го з’являлися на сайті «Українська правда. Життя». Також у книжці були й неопубліковані інтерв’ю.

Серед героїв Славінської, зокрема, Іван Андрусяк, Юрій Андрухович (ексклюзивне інтерв’ю), Юрій Винничук, Лариса Денисенко, Любко Дереш, Анатолій Днiстровий, Іван Драч, Сергій Жадан, Юрко Iздрик, Олександр Iрванець, Андрій Курков, Таня Малярчук, Юрко Позаяк, Тарас Прохасько, Олесь Ульяненко та ін.

Володимир Рутківський. Сині води (Темпора)

Також мусили включити в цю добірку переможця «Книги року BBC-2011» – підлітковий історичний роман Володимира Рутківського «Сині Води», скорочена версія якого виходила ще у 2004-му. Проте аж 2011-го у видавництві «Темпора» у 2-х книгах побачила світ повна версія роману.

Це роман про волинського князя Дмитра Боброка, який опиняється в епіцентрі подій, що зрештою призводять до битви на Синіх Водах – однієї з найбільших битв в історії давньої України. Вистояти у небезпечній боротьбі йому допомагають троє відчайдушних друзів.

Згадаймо також, що ми читали у 2010-му.