Пішов із життя письменник Сергій Батурин

Після тривалої хвороби на 67-му році життя помер письменник, перекладач і архівіст Сергій Батурин. Про це повідомила родина на його фейсбук-сторінці. 

Прощання відбудеться в суботу, 10 жовтня, о 13:00 у залі для прощань адміністративного корпусу Байкового кладовища.

Сергій Батурин тривалий час працював у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. За словами колег, там він займався «справою свого життя – літературою та збереженням нашої спадщини»: приймав і опрацьовував фонди українських письменників. У дописі архіву-музею також написали:

«Назавжди в нашій памʼяті Сергій Володимирович залишиться неймовірно доброю, щирою, талановитою, чуйною і уважною людиною, знаним літератором та справжнім професіоналом архівної справи!»

Письменниця, співачка і бібліотекарка Валентина Захабура розповіла, що Сергій Батурин був для неї не лише письменником, а й другом і вчителем. Ще підліткою вона прочитала його «Охоронця», і книжка її вразила, а наживо вони познайомилися лише через 7–10 років.

«Уважний, з теплим гумором, майстер деталей в усьому — від домашнього хліба, авторських настоянок та якихось унікальних ласощів, якими пригощав друзів, і до вивірених фактів і ретельно дібраних слів у кожному творі», — написала вона.

За її словами, Батурин писав і глибоку поезію, проте читачі знали його передусім як прозаїка. Він працював у різних жанрах, від фентезі й детективів до філософських та авантюрних романів.

«Ти так прагнув написати свій роман про українських балерин часів Другої світової, збирав інформацію, зачитував уривки на зустрічах, тішився, коли хвороба відступалася бодай на крок і давала тобі можливість творити», — зазначила Захабура.

Поет, перекладач і засновник фестивалю «Віршень» Сергій Пантюк згадав їхні розмови: «Ти, друже, більше не зателефонуєш і не скажеш своїм глибоким голосом: “Сірожка, привіт! Як ти? Я вже кизилівку зробив до “Віршня”. Та й щось давно ми кави не пили…”».

Підтримати родину письменника можна за номером картки дружини: 5168 7521 6764 6606.

Сергій Батурин (справжнє прізвище — Онищенко) народився 4 квітня 1960 року в Києві. У 1981 році закінчив філологічний факультет Київського державного педагогічного інституту (нині — Український державний університет імені Михайла Драгоманова). Працював учителем, служив у війську. 

Він написав понад 20 романів і повістей, серед них «Охоронець», «Меч королів», «Бурштинові очі», «Польовий командир», «Вакансія для диктатора», «Кава по-польськи», «Шизґара» і «Clavus Domini», а також фентезі-трилогії «Легенда» і «Ми прийшли з неба. Леґенда». 

Останній роман письменника, «Спис римського сотника», вийшов 2023 року у видавництві «Фабула». Батурин — автор публіцистичної хроніки «Українські невільники Третього рейху». Він здійснив перший в Україні повний переклад українською роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр», який 2008 року вийшов у видавництві «Саміт-книга».

Сергій Батурин був членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, у 2007–2012 роках працював відповідальним секретарем Київської організації НСПУ. За дебютний історичний роман «Охоронець» він 2001 року став лавреатом «Коронації слова». 2009 року переміг у конкурсі літературного часопису «Дніпро» й отримав відзнаку міжнародного академічного рейтингу «Золота Фортуна». 

2010 року Батурин став переможцем фестивалю «Просто так» у номінації «Проза» і здобув почесну відзнаку НСПУ. У 2014 році переміг у конкурсі «Найкраща книга України» в номінації «Проза» і став лавреатом літературної премії імені Володимира Короленка. 2016-го роман «Шизґара» посів третє місце в номінації «Романи» «Коронації слова», а 2021 року письменник отримав Міжнародну літературну премію імені Олеся Ульяненка.

Нагадаємо, у жовтні 2025 року Сергій Батурин повідомив, що потребує допомоги для лікування онкологічного захворювання за кордоном. 

У 2024 році письменник став лавреатом премії «Своя полиця» в номінації «Вибір читачів».

Фото: Валентина Захабура/фб, Сергій Пантюк/фб, архів-музей/фб