Помер письменник-шістдесятник Йосип Струцюк

На 93-му році життя помер письменник-шістдесятник, поет і драматург, почесний громадянин Луцька Йосип Струцюк. Про це повідомили на сайті Луцької міської ради.

Йосип Струцюк помер 8 листопада 2026 року. Він залишив понад 60 поетичних, прозових і драматичних книжок, публіцистику та фільми. Також письменник збирав і впорядковував народні пісні Холмщини й Підляшшя.

З письменником попрощалися 9 листопада 2026 року в Луцьку, у храмі Святителя Феодосія Архієпископа Чернігівського Чудотворця. Поховали його на кладовищі при храмі. У церемонії взяв участь секретар Луцької міської ради Андрій Разумовський, повідомили в міськраді.

«Він був надзвичайно делікатним у своїх висловлюваннях. Навіть у своїй гостроті вмів сказати виважено, глибоко про найважливіші речі і ніколи не поступався своїми принципами. Він для мене як крислатий дуб, з великою кроною його творчих надбань. Стільки, скільки зробив для Луцька, Волині, України, нашої культури Йосип Георгійович, таких постатей на Волині небагато. Він був постаттю, яка творила не тільки літературу, а й торкалася своїм талантом кінематографії, збирала пісні Холмщини», — згадує поетеса, заслужена вчителька України й громадська діячка Ніна Горик.

За її словами, Йосип Струцюк разом з однодумцями започаткував свято переселенців із Холмщини на Волині «Ти не згасла, зоре ясна» й уклав однойменний етнографічний пісенний збірник. Його п’єси ставив Волинський обласний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка. Серед його найвідоміших пісень — «Нас весна не там зустріла». Писав римовані вірші й верлібри.

«“Я долю сам собі нарік: доки живу і дишу доки — лишусь співцем міленьких рік і вселюдських страждань глибоких” — це було його кредо по життю, творчості. Йосип Струцюк багато допоміг нам у дитячій студії “Боривітер”, Центрі національно-патріотичного виховання, брав участь у зустрічах, допомагав із фільмами, багато писав для дітей. Він написав сотні пісень і казав про них так: “Якщо хоч про одну пісню скажуть, що автор не Струцюк, а це — народна пісня, то я досяг своєї мети, це вже успіх”», — розповіла керівниця дитячої студії «Боривітер» Марія Лукашевич.

Вірш Йосипа Струцюка зі збірки «Сторожові вежі» (Надстир’я, 1993):

Я знаю, скаже критик мій:
«Такий він в біса традиційний»:
А я по-іншому не міг —
я був, можливо, трішки цинік.
Я б теж верлібром звеселяв,
крутив метафори сердиті.
Коли ж загрузла в сон земля —
чей, мусив хтось її будити.
Мій вік — не вік високих кантів,
а відчайдушних тропарів…
Не мислим світ без музикантів,
і згине він без дзвонарів…

Йосип Струцюк народився 17 липня 1934 року в селі Стрільці на Холмщині, що нині належить Польщі. У 1944 році його разом із батьками депортували до села Новослобідка Запорізької області, а у 1946 році родина переїхала на Волинь, до села Глинище. 

Після школи він працював у тракторній бригаді, а у 1958 році закінчив історико-філологічний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Учителював, працював науковим співробітником музею-садиби Лесі Українки в Колодяжному та Волинського краєзнавчого музею, журналістом у місцевих газетах, старшим редактором Волинського обласного будинку народної творчості. Керував народною кіностудією «Джерела» та обласною молодіжною літературною студією «Лесин кадуб», очолював Волинське крайове товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, був заступником голови товариства «Холмщина». 

Вірші друкував від 1956 року, першу збірку «Освідчення» видав 1965 року. Серед його книжок — «Засвідчення», «Досвідчення», «Терпкі сторінки», «Сторожові вежі», «Потойбіч тиші». Написав сценарії приблизно до десяти фільмів, зокрема «В обійсті чорного самітника», «Світло витязя» і «Ти незгасна, зоре ясна». Писав пісні разом із композиторами Анатолієм Кос-Анатольським, Олександром Білашем і Анатолієм Пашкевичем. 

У 2009 році він став заслуженим діячем мистецтв України, а у 2011 році — почесним громадянином Луцька. Йосип Струцюк був першим лавреатом літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського, а також лавреатом премії імені Григорія Сковороди та премії «Благовіст».

Нагадаємо, у листопаді 2026 року помер поет Іван Семененко, представник Лаврської школи поезії. А в жовтні 2026 року пішов із життя письменник, перекладач і архівіст Сергій Батурин. 

Фото: Йосип Струцюк / фб