Померла британсько-українська письменниця Марина Левицька

У віці 79 років померла британська письменниця українського походження Марина Левицька, авторка роману «Коротка історія тракторів по-українськи». Про це повідомило The Guardian.

Її агент Білл Гамільтон підтвердив, що Левицька померла від дегенеративного захворювання мозку, й назвав авторку людиною з «унікальним комічним чуттям» і «активним почуттям соціальної справедливості».

«Марина вибухнула на літературній сцені своїм незабутнім і бестселерним першим романом, який поєднав гумор із чутливістю до соціальних тем. Її книги назавжди залишаться свідченням її людяності», — зазначив Гамільтон.

Колишня редакторка письменниці Джульєт Аннан пригадала Левицьку як «кумедну, теплу, ексцентричну і політичну в найкращому сенсі цього слова».

Марина Левицька народилася 1946 року в німецькому таборі для біженців у родині українців, вивезених на примусові роботи. Вона виросла у Великій Британії, викладала медіадослідження в Університеті Шеффілда, літературну кар’єру розпочала після п’ятдесяти.

Її дебютна книжка A Short History of Tractors in Ukrainian («Коротка історія тракторів по-українськи») вийшла 2005 року. Роман переклали 35 мовами, він здобув премію Bollinger Everyman Wodehouse за комічну прозу, увійшов до довгого списку Букера і короткого списку премії Orange. Огляд від Читомо читайте тут.

Наступні книжки — Two Caravans («Два фургони»), We Are All Made of Glue («Ми всі зроблені з клею»), Various Pets Alive and Dead («Різні домашні тварини: живі й мертві») і The Good, the Bad and the Little Bit Stupid («Хороший, поганий і трохи дурний»).

В Україні романи Левицької виходили у перекладах Олекси Негребецького й Світлани Пиркало у видавництвах «Темпора» та «Факт».

Письменниця Оксана Забужко у своєму некролозі наголосила, що саме завдяки «Короткій історії тракторів по-українськи» багато західних читачів уперше почули про Україну після Помаранчевої революції: «не стало Марини Левицької – славнозвісної “авторки одної книжки” (попри те, що вона написала їх таки ж не одну), “письменниці пізнього успіху”, яка 2005 р., на 60-му році життя, буквально увірвалася в списки світових бестселерів, внесена вогненним вихором нашої Помаранчевої революції: її “Коротка історія тракторів по-українському”, добротна маскультівська повістинка на сюжет “сентиментальний дідуньо й нахабна імміґрантка”, виявилась, щасливим збігом, ЄДИНОЮ (так!) натоді книжкою на світовому ринкові, звідки посполитий англомовний читач міг бодай щось довідатись про ту несподівану й невідому Україну, яка півроку не сходила з усіх топ-новин, – в щілини трагікомічної дідусевої лав-сторі було зграбно вкладено старий діаспорний дайджест на тему “Україна-не-Росія” (Голодомор, русифікація і т.д.), і хоч сам заголовок натоді ще звучав для британського вуха комічно (приблизно як “історія космонавтики по-малаяламському”, ахахаха!), однак свою культурполітичну (і культосвітню, авжеж!) функцію “Історія тракторів…”, треба віддати їй належне, сповнила».

Як повідомлялося, нещодавно пішов із життя видавець, колишній виконавчий директор УВА Ігор Степурін. У жовтні 2025 року у віці 91 рік відійшов у засвіти український та американський письменник та перекладач, один із засновників Нью-Йоркської групи українських аванґардних письменників Юрій Тарнавський.

Чільне фото: Murdo Macleod/The Guardian