«Правильно налаштована уважність», або хто такий редактор аудіокнижок

Світовий ринок аудіокниг чимдалі більше впливає на книжкові тенденції й перестає бути «другорядним» форматом. Хто і як створює в Україні аудіокниги, хто такі редактори аудіокниг та де їх шукати? 

За підтримки Британської Ради в Україні Читомо продовжує серію матеріалів про «книжкові» професії.

Вступ: кілька слів про ринок

Ринок аудіокниг у світі росте шаленими темпами. Приміром, лише у Сполучених Штатах Америки вартість ринку аудіокниг за останні пʼять років зросла на $5,3 мільярда, а приріст індустрії в світі за останній рік склав 9%. Лідерами ринку тут залишаються скандинавські країни, а проте цей тренд стає сильнішим й в інших країнах Європи. 

Український ринок не може похвалитись такими цифрами. Якщо зазирнути до статистики, то видається, що існує він усупереч обставинам: за даними дослідження, проведеного в 2023 році на замовлення Українського інституту книги, лише 0.5% українців купують аудіокниги. Ця цифра може видатись фатальною, однак якщо зважати на інші показники — відсоток тих, хто читає щодня (17% у 2023 році проти 8% у 2020) — можна краще зрозуміти ситуацію. 

Український книжковий ринок росте — повільно, але невпинно. Біля витоків історії українських аудіокниг стоїть «Наш Формат», який у 2007 році почав створювати диски з аудіокнигами. У 2019 році «Абук» та Megogo Audio взялися за створення аудіокниг і сьогодні є лідерами ринку в Україні. Через рік стартував амбітний проєкт Lingard. Паралельно з’являються нові гравці, як-от Audiostories — аудіовидавництво з малою командою, але великими ідеєю та мріями, що виникло  в 2021 році.

Володимир Ольшанський, співзасновник та продюсер Audiostories, вважає, що потрібно наповнювати український аудіальний сектор культури різноманітною продукцією, щоб він почав працювати як слід. Коли сформується якісна пропозиція для слухачів, тоді з’явиться попит:

Аудіокнига — це виклик, її створення є дорогим. Але аудіокниги слід робити, бо це інший канал комунікації, а відтак і сприйняття. 

Про те, що попит на аудіокниги зростає свідчать не лише нові гравці, які з’являються на ринку, а й кількість піратських записів книг. Потроху формується і коло споживачів. Так в «Абук» наразі понад 100 тисяч активних користувачів.

«Чи реально, щоб їх стало кілька мільйонів? Думаю, це не така вже й фантастика, оскільки аудіокниги мають багато беззаперечних плюсів, порівняно з іншими форматами», — каже продюсерка та аудіоредакторка «Абук» Євгенія Калайда.

Читайте також: Двигуни літературної спільноти, або хто такий книжковий блогер

Правильно налаштована уважність

Аудіоредактор в українських реаліях — це людина, яка може поєднувати ролі продюсера, редактора, кастинг-менеджера та звукорежисера.

Не в усіх аудіовидавництвах є окрема посада аудіоредактора. До прикладу, в Audiostories Володимир Ольшанський працює як продюсер і звукорежисер, а підготовка книг до запису лягає на плечі класичних редакторів. 

«Специфіка посади редактора аудіокниг у тому, що в який бік від неї не відштовхуйся — однаково прийдеш до якоїсь іншої професії. Або режисера, або сценариста. У роботі з аудіокнигами всі мають бути трохи мультифункціональними», — каже звукорежисер «Абук» Андрій Іздрик.

Однак аудіоредактор — це окрема посада з переліком обов’язків.

Основне завдання цих спеціалістів полягає в тому, щоби зробити текст максимально зручним для начитування: розставити наголоси, уточнити географічні назви та імена персонажів тощо. Те, що читач пробігає поглядом у друкованій версії, може створити проблему під час роботи над аудіокнигою.

«Здавалося би, робота редактора досить нудна, а з іншого — це про постійне збагачення власних знань. Іноді доводиться шукати згадки маленьких міст у новинах, іноді — слухати спеціалістів різних галузей, аби почути правильну вимову терміна. Основне для роботи аудіоредактора — це загальна ерудиція та здатність до детективного пошуку», — розповідає аудіоредакторка «Абук» Ніна Дац.

Аудіоредактор — це постредактор. До того, як потрапити в руки цього спеціаліста, текст проходить редагування й коректуру друкованої версії. Працювати з таким текстом дещо легше, ніж вичитувати його одразу після автора. Здебільшого аудіоредактор не взаємодіє з автором узагалі. Утім, якщо поспілкуватися таки виходить, то це йде на користь аудіоверсії, оскільки є можливість уточнити більше проблемних місць.

В ідеалі, редактор аудіокниг — це людина, яка володіє  навичками літературного редактора, заточена на орфоепію і розуміє, як книга звучить в аудіо. 

«Я не думаю, що це якась специфічна компетенція, це лише правильно налаштована уважність», — додає Андрій Іздрик.

Читайте також: Екранізувати книжку: хто такий менеджер з прав на кіноадаптації?

У чому полягає специфіка роботи?

Сприйняття тексту на слух відбувається зовсім інакше, ніж візуально. Тому аудіоредактор повинен зважати на інші аспекти, ніж звичайний редактор. Найкращі спеціалісти — ті, хто має досвід роботи з мікрофоном: звукорежисери, теле- та радіожурналісти та редактори.

Аудіоредагування — вузька спеціалізація, і професіоналів не вистачає. Навіть якщо людина знає технічні аспекти роботи, її відлякують обсяги й темпи. Завжди потрібно тримати словники під рукою й звірятися. Якщо спеціаліст перебуває на етапі навчання, то кількість навичок, які потрібно довести до автоматизму, величезна. 

«Головне, що потрібно редакторам аудіокнижок – це помірний ступінь мовної параної. Завжди і всюди очікуйте помилок та постійно перевіряйте себе та інших. Це, звісно, окрім грамотності, високого рівня загальної ерудиції», — жартує продюсерка та аудіоредакторка «Абук» Євгенія Калайда.

До речі, не в усіх країнах така посада є.

«В англомовних країнах видавництво готує текст і віддає його на аутсорс у звукозаписну студію. Якщо книга — бестселер, то домовляються з відомим актором, але частіше працює диктор зі студії. Проміжної ланки аудіоредактора немає, є тільки редактор паперової версії. Причина може полягати в тому, що ситуація з наголосами в англійській простіша, ніж в українській — немає такої варіативності», — розповідає Ніна Дац.

Найскладніше працювати з науковою літературою та нон-фікшном. Навіть досвідчений диктор може помилитися у вимові складної дати, оскільки працює швидко й з подачею — саме тому редактори мають максимально розписувати всі моменти, у яких можна припуститися помилки.

Ще одна важлива частина — адаптація до запису елементів, які первинно неможливо озвучити. Наприклад, коли у книжці є таблиці, їх слід прописати текстом так, щоб можна було їх «проговорити». Фото та ілюстрації зазвичай видаляють перед записом, але покликання на них залишають в описі аудіокниги. До того ж, текст може потребувати приміток. Вирішують, як розмістити їх, не вплинувши негативно на сприйняття тексту, щоразу ситуативно. Це завдання аудіоредактора.

Читайте також: Маркетолог, дизайнер, візіонер: хто такий артдиректор у книговиданні

З ким ще співпрацює редактор аудіокниг?

Створення  аудіокниги – командний процес. Відповідно редактор аудіокниг має розуміти його специфіку й співпрацювати з різними професіоналами.

За словами керівниці компанії Катерини Котвіцької, після того, як обрали книгу, команда готує внутрішній пітчинг та обговорює її зміст, важливі елементи її аудіоверсії, бажаний голос диктора і кількість голосів.

Кастинг-менеджера для добору акторів немає. Уся база голосів, яка постійно доповнюється новими, розділена за рекомендаціями щодо жанрів і тем, коротким біо дикторів й основною роботою — кіно, театр, реклама тощо. Інколи запрошують авторів до озвучення або ж упізнавані голоси, релевантні для конкретної книги.

«Паралельно з кастингом голосів редактори виконують свою роботу — опрацьовують і готують тексту до озвучення, зокрема працюють із наголосами та розміткою пауз по тексту.  Під час звукозапису, окрім диктора, у більшості художніх книг працює ще й режисер запису, який допомагає з інтонуванням, настроєм та баченням звучання загалом», — говорить Катерина.

Робота актора і звукорежисера не обмежується лише начиткою та записом. За словами Андрія Іздрика, часто йдеться про «роботу на місці» — коли актор і звукорежисер переставляють місцями слова чи навіть виправляють фактологічні помилки в тексті. Якщо текст перекладний  — найкраще звертатися до оригіналу. Аудіоредактор не обов’язково має бути присутній під час запису, оскільки звукову доріжку після монтажу й так передають йому. Однак прослуховування акторів наживо допомагає зрозуміти “тонкі” місця, на які варто звернути увагу в роботі над наступними книгами. 

«Я звіряю навіть цитати. В одній перекладній книзі я вирішила відредагувати переклад цитати, аби його спростити, — а виявила, що вона взагалі належить іншій людині. І це помилка не наших видавців, а тих, хто працював із оригінальним текстом. Я зробила в цій книзі примітку аудіоредактора. Навіщо? З поваги до слухача. Коли читаєш друковану книгу, завжди можеш погуглити. Коли слухаєш — така можливість є не завжди», — каже Ніна Дац.

Коли робота над записом завершена, починається етап редагування аудіо: чистка запису, додавання звукових ефектів, зведення. Буває, що на доріжці стає чути те, що пропустили на етапі запису: фонові шуми в студії або випадкові неправильні наголоси. У такому випадку редактор вносить правки й віддає аудіо на доопрацювання режисеру й акторам. Отож аудіоредактори прослуховують книгу від початку до кінця всього один раз. Однак відслуховування має мало спільного зі звичайним прослуховуванням: на те, щоби внести всі правки й коментарі, потрібно значно більше часу.

Читайте також: Наввипередки за бестселерами, або хто такий літературний скаут?

Є проблема!

До чого має бути готовий редактор аудіокниг?

В Україні не готують акторів для запису аудіокниг. Відповідно, є невелика кількість акторів, які мають потрібні навички. Зазвичай залучають акторів театру або дубляжу, хоча обидві спеціалізації — це не зовсім те, що потрібно для створення аудіокниг. Володимир Ольшанський поділився, що в планах Audiostories на наступний рік — створення школи нарації імені Лесі Кривицької, української акторки, яка в 1935 році заснувала курс художнього декламування у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка.

Однак до запису аудіокниг залучають не лише акторів, а й авторів. Авторське читання — річ специфічна, бо автори не є професійними декламаторами і можуть мати дефекти мовлення абощо. Найкраще воно спрацьовує із поезією, бо автори й авторки точно знають, як мають звучати їхні вірші.

Натомість Андрій Іздрик вважає, що авторів краще не залучати до запису:

«Немає нічого гіршого, ніж авторська начитка. Є деякі автори, які мають сценічний досвід. Наприклад, Сергій Жадан чи Павло Вишебаба. Але здебільшого коли автор дуже хоче начитати свою книжку, ми, як правило, намагаємось зійтись на тому, щоб автор обмежився передмовою, а далі передав текст професіоналам».

Виклики та майбутнє

Аудіокнига та її редактори стикаються зараз із чималою кількістю труднощів, вирішення яких має бути комплексним та поступовим.

Перш за все, ідеться про ставлення до орфоепії в українській мові загалом. Правильній вимові присвячують недостатньо уваги, починаючи від шкільної освіти. Помилка в побутовій розмові не критична, однак вона стає значно серйознішою, коли з’являється в аудіовиданні. В українській мові багато складних для запам’ятовування моментів і немає одного-єдиного словника, яким можна було би послуговуватися в усіх випадках. 

Інша глобальна проблема — невідомо, як на функціонал аудіоредактора вплине розвиток штучного інтелекту. Уже є застосунки, здатні начитувати прості тексти, однак вони припускаються великої кількості помилок. Наразі ШІ не здатний замінити дикторську начитку, однак, за словами Надії Доц, уже є натяки на те, що відомі актори продаватимуть свої голоси. Це стане великим кроком у напрямку озвучки книг без залучення людей-спеціалістів. Коли з’явиться ШІ, у доступі якого будуть усі потрібні словники, ринок редакторів переживе великий струс. Важко спрогнозувати, кому надаватимуть перевагу користувачі. Євгенія Калайда скептично ставиться до заміни редакторів штучним інтелектом: 

«Чи зможе штучний інтелект колись повністю замінити редакторів українських аудіокнижок? Поки що я такої перспективи не бачу. Насамперед хтось має навчити цей самий штучний інтелект, нашпигувати його всіма тонкощами. Але як це зробити, якщо й самі редактори часом не знають, які сюрпризи принесе їм нова книжка?».

Кілька слів замість висновків

І все ж ринок аудіопродукції в Україні росте: збільшується пропозиція — збільшується попит. І це, зауважте, під час повномасштабної війни. А відтак, збільшення кількості редакторів аудіокниг чи шкіл нарації — питання часу. Так само як і поява інструментів ШІ, які призведуть до змін ролей у цій галузі. Натомість можемо говорити про те, що слід робити тим часом, аби посилювати ринок: купувати й слухати українську аудіокнигу. 

Що тематичного почитати?

На жаль, матеріалів, присвячених темі аудіоредагування, вкрай мало — так само, як і ресурсів, які можуть допомогти зрозуміти специфіку цієї роботи. Ось добірка матеріалів, які варто прочитати:

• Книга Маріо Варґаса Льйоса «Aunt Julia and the Scriptwriter» (Faber and Faber, 2012)
• Книги Тревіса Болдрі «Легенди та лате» та «Книжки та кістяний пил» (Артбукс, 2024)
• Стаття Вікторії Фещук для Читомо «Як аудіокнижки змінили видавничі ринки: підсумки із Франкфуртської виставки»

• Стаття від Penguin Book UK «Job roles in audiobooks»
• Стаття Лілії Галки для Сенсора «Тотальне аудіо! Чи переможе аудіокнижка інші формати і хто відродив цей формат на українському ринку»
• Стаття від Book Riot «Fulfill Your Bookish Dream Job: How to Become an Audiobook Narrator»
• Анонс менторської програми з нарації від Penguin Random House на Publishing Respectives

Читайте також: Ідейники, організатори, аналітики. Або хто такі відкривачі книгарень?