* ESC - закрити вікно пошуку
KBU awards
Про війну без окопів: 5 книжок про сьогодення та майбутнє України
24.04.2025
Хоч одна з категорій KBU Awards називається «Війна», книжок про війну як таку в ній немає. Є погляд інтелектуалів, політиків і голів вагомих світових структур про те, що війна змінює, є ревізія української історії через призму війни, робота з міфами. Проте в короткому списку премії в цій категорії немає репортажів чи книжок військових — тобто тієї літератури, яка говорить про війну від першої особи, від очевидців і учасників. Можна зробити висновок, що репортаж потребує окремої категорії.
Оскільки авторка цього огляду не є історикинею чи політологинею, залишаємо аналіз викладеного матеріалу на сторінках книжок шортліста на розгляд експертів. Натомість стиль видань і загальне тематичне спрямування — те, що можна і варто розглянути.
Огляд виходить в межах інформаційної підтримки премії KBU Awards, заснованої інтернет-магазином бізнес-літератури кniga.biz.ua, яка визначає найкращі нон-фікшн книжки українських авторів та авторок.
Чому Україна виграє
Сергій Громенко. Чому Україна виграє. — Vivat, 2023. — 432 с.
Книжка кандидата історичних наук і експерта Українського інституту майбутнього Сергія Громенка містить заспокійливий меседж уже в самому заголовку. У межах видання автор бореться з поширеними в українському суспільстві міфами й наративами. І «бореться» тут написано не для красного слівця. Автор справді накидається на тези про братні народи, братів-словʼян та інші міфи. Стиль його письма – особистий. Громенко позиціонує себе не як історика, а як людину, якій треба щось довести, для якої певні тези не є переконливими. На користь аргументів автора свідчать не лише наукові розвідки, а й здоровий глузд, до якого йому, видно, подобається апелювати. Через емоційну і яскраву лексику стиль Громенка радше блогерський і публіцистичний, ніж експертний.
Крім тез, чому Україна виграє, автор, звичайно, подає свій погляд на те, чому і як Росія програє. Сьогоднішню російсько-українську війну Громенко називає не (як у народі люблять говорити) Третьою світовою, а другою холодною війною. А шлях до подолання Росії автор бачить у її деімперіалізації, демілітаризації, денуклеаризації, децентралізації та ще низці «де-». Також Громенко пророкує громадянську війну в Росії.
Це книжка ідеально підійде, якщо читач вирішить зробити просвітницько-патріотичний акаунт у тікток і щоденно накидати туди контент з боротьбою проти російської пропаганди. Цьому сприяє стиль аргументації автора – короткі факти, швидкі висновки. Те, що треба для людей, звиклих споживати швидку інформацію. Наприклад, говорячи про міф про єдину Русь, Громенко згадує, що справді всі мешканці Русі здавались чимось гомогенним, як-от мешканці Канади, які називаються канадцями, хоча етнічно канадцями (що б це не значило) не є. Русь – це різні племена, різні князівства з власними мовними та культурними особливостями.
Тож експерт Інституту майбутнього стверджує, що майбутнє в нас є. І якщо вам потрібен книжковий промінчик світла й спосіб вибратися з «помиральної ями» – це видання стане у пригоді.
Війна і нові горизонти: лідери думок про сьогодення й майбутнє України і світу
Колектив авторів. Війна і нові горизонти: лідери думок про сьогодення й майбутнє України і світу. — Книголав, 2024. — 304 с.
«Війна і нові горизонти» – збірка текстів 23 інтелектуалів і державних діячів різних країн про війну в Україні, ідейним натхненником створення якої виступив Дмитро Кулеба. Для читачів, які тривалий час перебували в межах української інформаційної бульбашки, це видання продемонструє, як по-різному сприймається наша війна. Те, що з перспективи українців виглядало як повільне або недостатнє реагування світу, постає в іншому світлі, коли ті самі події коментують безпосередньо залучені до них особи. Їхні тексти дозволяють краще зрозуміти, чому західні уряди діяли саме так, а не інакше, які дилеми стояли перед ними, і як змінювалося міжнародне ставлення до війни в динаміці.
Уже в першому ж тексті книжки Жозеп Боррель, високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, пише, що повномасштабне вторгнення зробило можливим те, що донедавна здавалося немислимим. Збройна підтримка України, відкрита розмова про вступ до ЄС та інші колись табуйовані питання раптово вийшли на перший план. Війна зламала звичний хід речей.
Про стрімкі зміни говорять й інші автори. Наприклад, Ботакоз Касимбекова, експертка з питань постсталінізму в Центральній Азії, аналізує, як війна впливає на настрої в регіоні. Вона звертає увагу на зростання підтримки України в Казахстані та трансформацію суспільної думки в цій країні. Письменник Хуан Ґабріель Васкес пояснює відсутність однозначної підтримки України з боку країн Південної Америки глибоко вкоріненим антиамериканізмом, що сформував тут специфічну оптику сприйняття війни в Європі. Тож видання дає змогу побачити російсько-українську війну з незвичних, часом навіть несподіваних, перспектив.
Читайте також: Відновити контроль над життям та творчістю: 5 книжок про саморозвиток
Російсько-українська війна: повернення історії
Сергій Плохій. Російсько-українська війна: повернення історії. — Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. — 400 с.
З книжками Сергія Плохія все просто: бачиш його прізвище на обкладинці – розумієш, що на тебе чекає якісне видання від фахового історика. Беручись до «Російсько-української війни: повернення історії», варто мати на увазі, що вона створена передусім для закордонного читача. Російсько-українська війна сформувала стійкий запит на літературу про неї, і мати свого «агента» на англомовному ринку в особі Плохія – стратегічно важливо. Важить і впізнаваність прізвища самого автора, у перші місяці повномасштабного вторгнення його книжки були в кожному списку «Що почитати, щоб зрозуміти ситуацію в Україні». Частина розділів цього видання є ревізією історії, інша частина – описом ключових моментів російсько-української війни. Письмо Плохія, як і годиться академіку, тут досить сухе. Для багатьох українських читачів виклад подій після повномасштабного вторгнення не відкриває нових горизонтів. Але для нас важливо, що саме Плохій з його незаперечним авторитетом серед західної аудиторії виступає в ролі нашого літописця. Бо експертів новонавернених у справу «українських досліджень» на англомовному ринку не бракує.
Окрім безпосереднього аналізу війни, Плохій підводить читачів книжки до теми російської агресії здалеку. Наприклад, він повертається до теми Чечні, нагадує про специфічні методи Путіна й послідовно демонструє загарбницьку політику Росії в усіх її іпостасях. Саме ці розділи можуть виявитися найбільш цікавими й для українського читача: Плохій не просто переказує факти – він обережно, але наполегливо вибудовує лінію тяглості російського імперіалізму, яку сьогодні здатне впізнати все ширше коло українців. І що важливо – усвідомити.
Російська війна проти України
Володимир Горбулін, Валентин Бадрак. Російська війна проти України. — Брайт Букс, 2024. — 302 с.
Як і книжка «Війна і нові горизонти», «Російська війна проти України» пропонує зовнішній погляд на війну через призму міжнародної політики, санкцій та реакцій країн Європи та світу тощо. Стиль написання сухий і лаконічний, як і личить експертному нон-фікшну.
Чи були санкції проти Росії ефективними? Як зазначено в першому розділі, вони виявилися недосконалими. Попри те, що санкції завдали Росії удару, вона швидко навчилася їх обходити через фірми-посередники, які дозволяли закуповувати необхідні деталі в Європі. Якщо ви досі не знали, звідки Росія імпортує елементи для свого озброєння, обходячи санкції, і скільки це коштує, ця книжка заповнить цю прогалину.
Окрему увагу присвячено ментальному стану людства в умовах війни. Автори стисло окреслюють ментальні процеси всередині Росії, зокрема показують, як пропаганда формує образ «жируючого Заходу» на тлі «стражденної Росії», стимулюючи інстинктивну жорстокість і культивуючи відчуття місії.
Історії та війни
Юрій Гудименко. Історії та війни. — Фоліо, 2023. — 416 с.
Цю книжку можна було б назвати історичним стендапом. З одного боку, вона й справді розповідає про різні історичні моменти, але її акцент не на передачі фактів, а на тому, щоб зробити це дотепно. Якщо вже говорити про Україну, її символи й війну, то виключно в позитивному ключі.
Автор починає з розгляду української державної символіки. Чому на прапорах були хрести й козаки? Які посилання зашифровані у військово-морському прапорі? Далі – порівняння гербів Москви та Києва, розповідь про бій під Крутами, першу письмову згадку Києва (воно, між іншим, на івриті) – і ще багато всього.
Насправді це видання варто було б розглядати радше в добірці художньої літератури – із фокусом на стиль автора й на його вміння розповідати історії. Бо тут не лише короткі есеї, а й невеличкі драми (не в сенсі сумні есеї, а короткі драматургійні тексти). Одну з глав автор починає словами: «Є історії, які треба читати “голосом Задорнова”» (був колись такий комік в Росії, чиї концерти залюбки дивилися по телевізору, зокрема й в Україні). Не певні, що це найвдаліший приклад для взорування, але стендаперські амбіції автора ми вловили. Загалом історичний матеріал нині в тренді, ютуб на історичну тематику заходить на ура, тож чому б не спробувати з історичним стендапом?
Читайте також: Від хаосу до системи: 6 книжок для тих, хто структурує бізнес і життя
This publication is sponsored by the Chytomo’s Patreon community
«Читомо» — це професійне медіа про книжки і книговидання в Україні та світі. Ми залишаємось незалежними лише завдяки коштам наших донаторів. Допоможіть нам розвиватися і ставати ще кращими!
Підтримати проєкт