Прочитати понад 100 книжок на рік. Як це вдається

На початку року Читомо публікувало дослідження про те, чи почали від початку повномасштабного вторгнення люди частіше читати книжки українських авторів, чи вплинула заборона ввезення російських книжок на читацькі звички, чи відкриття нових книгарень — це причина або наслідок зростання кількості читачів? І зрештою, якщо це зростання справді відбулося, то чому більше «ніхто не читає» Сергія Жадана, Оксану Забужко та навіть Ліну Костенко? З матеріалом можна ознайомитися тут.

Нещодавно ми у своєму телеграм-каналі провели невеличке опитування, щоб дізнатися, чи багато читають наші підписники. Виявилось, що чимало з них читають понад 100 книжок за рік, а дехто — і за пів року.

Наші читачі погодились розповісти про себе, про власні книжкові звички та поділилися порадами про те, як їм вдається так багато читати. Головне, кажуть, не змушувати себе, бо читання має приносити задоволення.

Оксана Терех, 123 книжки

Від початку року до сьогодні я прочитала 123 книжки. Працюю заступником директора з навчально-виховної роботи та вчителем історії. А ще я — мама трьох підлітків. Тож час на читання доводиться дуже викроювати.

Без читання просто не уявляю свого життя. Ця звичка сформувалася ще в шкільні роки й переросла у справжнє хобі. Читаю я переважно друковані книги. Люблю тримати видання у руках, відчувати вагу, запах. Жанри в списку прочитаної літератури дуже різні — від біографій до трилерів. Читаю швидко — книжку 300 сторінок можу й за 2-3 години. Іноді книга така цікава, що я просто не можу лягти спати, поки не дочитаю.

Завдяки книгам я проживаю тисячі життів: можу подорожувати світом (або світами, якщо вони вигадані), можу розслідувати злочини, я закохуюсь і розчаровуюсь, переживаю зради та щасливі моменти.

Завдяки книгам я навчилась готувати, намагаючись відтворювати рецепти з деяких історій. Навчилась відчувати своїх дітей і точно розуміти, яке дитинство хочу їм дати.

Тим, хто лише формує звичку читання, то маю кілька порад:

– виділити для цього конкретний час і починати, наприклад, з 10 хвилин на день;

– дослухайтесь до власних вподобань, не орієнтуйтесь лише на рекомендації;

– знайдіть бібліотеку. Книги сьогодні недешеве хобі, а бібліотечні фонди в нас зараз дуже непогані;

– знайдіть однодумців в соцмережах, з ними можна обговорити книги, прочитати або написати відгуки;

– підпишіться на сторінки видавництв — будете в курсі всіх акцій, розіграшів, новинок.

Марина Чумак, 106 книжок

Від початку року прочитала 106 книжок, найбільше друкованих. Всі — понад 350 сторінок. Щодо жанрів, то здебільшого це фентезі, фантастика, детективи та ромкоми.

Оскільки я зараз у декреті, то зазвичай читаю, коли дитина спить. Можу читати по декілька книг одночасно і практично у кожній кімнаті вдома у мене лежить якась книжка, яку я можу швиденько “підчитати”. Через війну та тривожність засинати увечері стало складніше, тому замість телефона я обираю книжки. 

Звичка читати в мене сформувалася з дитинства — тато та бабуся завжди читали. Дуже вплинула зокрема серія дитячих казок у комплекті з касетами для магнітофона від КСД. Дорослою я читала вже менше, але після народження сина зрозуміла, що варто повернути книги у свою буденність.

Читання — це втеча зі світу, у якому в тебе все одноманітно, у світ, де ти можеш бути ким завгодно. Це найкращий варіант відпочинку.

Коли читання «не йде», то, думаю, варто дати собі спокій. Можна зробити перерву на кілька днів. Головне — не боятися відкласти книгу, яка змушує пробиратися по сторінках. Необов’язково сісти та читати по декілька годин у день. Не обов’язково читати високомовну літературу, бо «що подумають люди, коли побачать що я читаю». Читайте в задоволення, знайдіть свій жанр.

Леся Чернявська, 94 книжки

Прочитала 94 книжки від початку року. Читати любила з дитинства, але відстежувати кількість прочитаного почала десь у 2018 році.

У 2020 багато читала через коронавірус, довелось працювати з дому і з’явилось більше вільного часу. За той рік я вперше прочитала понад 100 книжок. На початку повномасштабного вторгнення не брала в руки жодного видання — не до читання було в той період. Але вже у 2023 надолужила згаяне прочитавши 168 книг за рік. 

Після повномасштабного вторгнення повністю відмовилась від книг з батальними сценами, трилерів, детективів, драм. Зараз вони у мене викликають більше тривоги, ніж приносять радості. Сподіваюсь, колись знову повернусь до цих жанрів.

Відключення світла також вплинуло на кількість часу з книгою. Придбала електронну книгу з підсвіткою екрана, щоб мати можливість читати в темряві. Почала лімітувати час та читання новин з телефону. Кожен раз коли рука тягнеться за мобільним — натомість беру електронку. В дорозі або за хатніми справами слухаю аудіокниги. Відтак одночасно можу читати/слухати декілька книжок: ромком в папері, фентезі з електронки та фантастику в аудіоформаті. Але бувають і курйози. Наприклад, перший том «Експансії» Джеймса Корі у мене куплений в усіх трьох форматах — не могла відірватись від книги.

У домашній бібліотеці маю близько 3000 друкованих книг, часто прочитані відправляю в бібліотеки Ізюму, Харківський воєнний госпіталь або обласну дитячу лікарню.

Анастасія Осіпова, 85 книжок

На початок серпня — 85 прочитаних книжок, більшість — паперові. Виділяю три жанри, які завжди будуть вдалою ідеєю: фентезі, трилери та нонфікшн (історичний, біографії, подорожі). Веду тематичний блог в Інстаграмі chitayka.

Я навчилась читати в 5 років і з того часу книги постійно мене супроводжують. В нас вдома велика бібліотека і коли я була мала, мені подобалось перекладати книги, розглядати їх, читати уривки. Так і повелось.

Читаю щовечора, але це може бути 30 хвилин, а може й 3-4 години. Майже не дивлюсь фільмів чи серіалів, а заміняю це книгами. Для мене читання — це значна частина життя, не за часом, а за сприйняттям. Це і хобі, і відпочинок, і робота.

Щодо авторів, то люблю Джоан Ролінґ, Сару Дженет Маас, Агату Крісті, Тесс Ґеррітсен, Джо Аберкромбі, Сару Дессен, Коллін Гувера, Ніла Шустермана. А з українських авторів подобаються Айя Нея, Валерія В. Растет, Наталія Матолінець, Анастасія Нікуліна, Дмитро Палій, Максим Беспалов.

Найдовший період без книг був зразу після народження дитини — близько року я звикала до цього нового етапу, тож було не до книг.

З початком повномасштабки я на 4 місяці забула про книги, а потім пішов зворотний ефект і я читала буквально не переводячи подиху. Пам’ятаю в серпні 2022 прочитала 22 книги, загалом близько 6000 сторінок, тоді мій ескапізм був у розпалі.

Якщо зараз немає сил/настрою/бажання, то облиште, дайте собі час. Але якщо читати щодня хоча б по 10 сторінок, то в кінці місяця це вже 300, тобто одна середня книга. 

Наталія Наумова, 97 книжок

З початку 2024 року прочитала 97 книжок. Аудіокниги, на жаль, не сприймаю. Читаю друковані та в електронному форматі.

Люблю читати художні репортажі, сімейні саги, сучасну прозу, книги наших військових і про нашу війну. Серед улюблених авторів Міленко Єрґович, Славенка Дракуліч, Вітольд Шабловський, Войцех Тохман, Кейт Аткінсон, Селесте Інґ, Фредерік Бакман, Анджей Сапковський, Павло Дерев’янко, Марія Матіос, Тамара Горіха-Зерня, Олександр Михед.

Моя любов до читання почалася 5-му класі з роману Жюля Верна «П’ятнадцятирічний капітан», який ми проходили за шкільною програмою. Відтоді з книжками я нерозлучна.

До 2022 го року, читала менше. Це пов’язано не тільки з повномасштабним вторгненням, але і з роботою та зі змінами в особистому житті. У 2022-му році народилася донька, і я пішла у декретну відпустку, тож у мене з’явилось більше часу на читання. Я повернулася до читання електронних книжок, це також повпливало на кількість прочитаного, бо тепер маю змогу читати скрізь, наприклад, у транспорті або в чергах.

Читання це хобі, а також в сучасних умовах засіб «втримати свою кукуху”. Так я відпочиваю, пізнаю щось нове.

Не треба себе примушувати читати чи картати за нечитання. Найдовший період «нечитання» був у мене на початку повномасштабного вторгнення — тоді десь місяць навіть в руки книг не брала. Бувають моменти, коли занадто втомлена фізично або морально, тоді кілька днів можу не читати. Це нормально. Наприклад, мені вийти з цього стану допомагають детективи і трилери Тесс Геррітсен або Саймона Бекетта. Головне правило читання в задоволення — знайти історію, яка вас зацікавить. І якщо цей «пазл» склався, якщо історія захопила, то знайдеться і час на читання. 

Володимир Задубець, близько 40 книжок

Від початку року прочитав 30-40 художніх книжок та 50 наукових статей.

Книжки для мене є «ліками» від сьогоденних стресів, тому їх так багато. А ще я потроху пишу власні твори. Це теж своєрідна терапія і спосіб самовираження. 

Звичка слідкувати за кількостями написаних символів переросла у звичку міряти приблизні кількості прочитаних. За минулий рік в мене 25 мільйонів символів у художці (близько 80 книг) та зо 5 наукових книг.

Для мене читання — це про втечу від страшної реальності війни. Тому власне і читаю «запоєм» — коли все навколо втрачає сенс, окрім сюжету книжки. 

Коли ж виходжу з «запою», то намагаюсь наукові ідеї огорнути у прочитаних персонажів, працюю над власними творами, щоб втілити мрію стати письменником. Працюю над книжкою у науково-популярному стилі про антипостапокаліптику.

Зараз читаю багато слабенької белетристики — китайські та японські вебновели та літРПГ, вони розвантажують мозок. А ще у списку моїх вподобань футурологія від Ісака Артура, Станіслава Лема та Роберта Майкла Годьє.

Юлія Бурханова, 91 книжка

Прочитала 91 книжку від початку року. Веду свій канал у Телеграмі «Книжккова Мегерочка», де ділюся враженнями та відгуками.

Читати чи ні — це справа власного вибору. Я читаю вечорами, після роботи й, за можливості, в транспорті. Завжди по декілька книжок одночасно, але у різних жанрах.

Був період, початок повномасштабного вторгнення, коли я не читала нічого, крім новин. Але з часом почала повертатися до читання, брала книжку у сховище. Думаю, завдяки книжкам, моя свідомість почала відновлюватися. Зараз я читаю більше ніж колись. 2-3 години перед сном для читання — це святе. Я вже давно кажу про те, що не вірю в «нечитаючих» людей. Просто треба знайти свою книжку і тоді не зупинишся.

Читання для мене — це можливість розібратися з власними думками. Це про час для себе, про перезавантаження і відновлення емоційної енергетики, адже я працюю з дітьми й це дуже потрібно. На мій погляд,  молоді люди все більше читають, а я працюю з молоддю, тож це ще й про можливість бути з ними на одній хвилі.

Мене зачаровує світ видавництв, книжкових форумів і фестів, письменників і, звичайно, книжок. Завдяки цьому я відчуваю і власне зростання, збагачення мови. 

Коли ти пів ночі не можеш відірватися від захопливого трилеру, нонфікшну, або детективу, то навіть не виспавшись, відчуваєш себе наповненим. Я читала завжди. У моїй родині з дитинства була традиція — читання дітям вголос перед сном. Дідусь мав величезну бібліотеку, тож я читала завжди та вела читацький щоденник. Зараз його аналогом є мій канал у Телеграмі.

Оксана Пронько, 183 книжки

Я веду Читацький щоденник Росави у Телеграмі. За цей рік прочитала 183 книжки. Але 70% — література специфічна. Останнім часом хочеться чогось комфортного, і я відкрила для себе варіації за «Гордістю й упередженням» на Kindle Unlimited. Це перекази (фанфіки за гроші, якщо чесно) класичного роману Джейн Остін в дуже різних жанрах: від драми й комедії до фентезі, детективів й авантюр з перестрілками. Читається легко, бо герої знайомі й улюблені, зазвичай книжки невеликого обсягу на 150-300 сторінок і захопливо написані. Інша частина читання — переважно жанрове: детективи, фентезі, але знаходиться час і для класики й науково-популярного чи історичного нонфікшну.

Люблю й аудіокнижки, хоч так було не завжди. Починала цей шлях з аудіодрам.  Дуже подобається проєкт «Наші детективи” від «Суспільне Культура», наприклад. Чудово зіграні гарні сценарії на годину. А щодо власне книг, то цієї весни щодня виходила на прогулянки після роботи й слухала по розділу «Ритму війни» Брендона Сандерсона. 57 з половиною годин прослухано. Аудіокнижки загалом виручають, якщо треба робити якусь механічну роботу. Зазвичай спершу знаходжу читця, який мені подобається голосом і манерою озвучування, а потім обираю книжку серед його робіт.

Стимулює читати те, що я довго відкладала або ніколи б сама не взяла до рук, місцевий читацький клуб в Чернігові при бібліотеці. Так, наприклад, прочитала «Доктора Серафікуса» Домонтовича. Стільки разів в словник я не заглядала з часів читання Юрія Косача! Цікавий автор, хоча Йогансена поки для мене не переплюнув, треба читати в нього щось інше.

Кидайте читати нецікаві книжки (якщо на сотій сторінці ви досі здивовані, як це потрапило в друк, далі краще не стане) і не ведіться на маркетинг. Якщо ви бачите, що про якийсь хіт буктоку багато говорять, але анотація вас взагалі не надихає, воно вам не треба. Знайте свої смаки.

Загалом мій лайфхак полягає в самоорганізації. Якщо втомлені, не мучте себе читанням, поспіть. Утім, якщо є вільна хвилинка в черзі, на обіді чи в громадському транспорті, хапайте з собою книжку. Намагайтеся не читати з увімкненим інтернетом — сповіщення порушують концентрацію. Навіть сповіщення з чужого телефону можуть викликати ломку перевірити соцмережі. І якщо ви читаєте не з телефону, то краще його кудись відкладіть.

А загалом читання — це про індивідуальний підхід, який відповідає нашим запитам, цілям і пошукам. Поняття «багато читати» також різне для різних людей і навіть в різні періоди життя. Буває, що 50 книжок на рік — це дуже багато, а іншого року 100 книжок — вже малувато, а ще іншого можна було б і 60 прочитати, а не якісь 42.

Читайта також: З якого віку краще починати читати: що кажуть науковці й психологи