Референс чи плагіат: де межа в етичних стандартах галузі?

Художниця створює ілюстрації до виданої за кордоном книжки. Це її дипломна робота, яку вона, до слова, показує авторці текстів цієї книжки. Український видавець бачить ілюстрації і вирішує показати їх українському читачеві. Але, оскільки ліцензія на український переклад уже продана, знаходить альтернативу – написати інший текст до наявних ілюстрацій і трохи видозмінити самі малюнки. Так народжується інша книжка – з іншими авторами, іншою назвою, без посилання на оригінальне видання. Здавалося б, жодних претензій ні до художниці, ні до авторки, ні до видавництва. Але самі читачі помітили дивовижну схожість між двома книжками, виданими в Україні. Судіть самі. 

Мова йде про видання «Найкоштовніша коштовність» (Маміно, 2016) та «У пошуках щастя» (Дж. Дж. Агенція ГМБХ Україна, 2012). Розвороти обох книжок опублікувала у Facebookгрупі «Читаємо книги разом з дітьми» Вікторія Хомин.

Авторкою текстів до «Найкоштовнішої коштовності» є Ірина Карліна, авторка ілюстрацій – Олена Ястремська. Тексти до «У пошуках щастя» написала австрійська авторка Ульріке Мочіуніґ, переклад з німецької здійснив Iгор Андрущенко, авторка ілюстрацій – Ніна Дуллек.

Вікторія Хомин насамперед відзначила сюжетну схожість двох історій: «В обох книжках лисеня після розмови з мамою-лисицею рушає на пошуки: а одному випадку – щастя для мами, в іншому – друзів. Я розумію, що у дитячих книжках часто бувають все ті самі персонажі-тварини, але тут добірка специфічна: лисеня зустрічає зайця, сову, сороку та хлопчика, якому батьки не дозволяють з ним гратися. В нас з трирічним сином зараз як раз період читання «У пошуках щастя», тому коли я читала йому «Коштовність», він дивився на мене з підозрою: гм, чому ті самі події і ті самі персонажі…».

Проте найбільше її здивували збіги в ілюстраціях.

«Розворот з сорокою чомусь в обох випадках містить ялинові гілки та виделку, на іншому розвороті лисеня взагалі мчить у тій самій позі. Так неприємно стало. Можливо, про це десь йшлося, а я просто пропустила інформацію, що «Коштовність» – книжка за мотивами «У пошуках щастя»?.. Може, я помиляюся?», – написала вона.

У коментарях одна із користувачок групи – Оксана Хіта – пояснила, що ілюстрації до «Найкоштовнішої коштовності» – це дипломна робота художниці до книжки «У пошуках щастя», а текст, очевидно, був написаний до ілюстрацій.

Це Читомо підтвердили і у видавництві «Маміно». За їхніми словами, книжка почалася саме з ілюстрацій.

«Ми побачили на виставці дипломну роботу молодої художниці Альони Ястремської, і теплі зворушливі малюнки припали нам до душі. Альона справді первісно ілюструвала книжку «У пошуках щастя». Звісно, вона бачила ілюстрації оригінального видання, але в жодному разі не мала наміру їх копіювати чи зумисно запозичувати ідеї – художниця малювала у власному стилі, надавала персонажам характери на свій смак та будувала композицію кожного розгорту під інший формат видання. Альона навіть знайшла мейл Ульріке Мочіуніґ і показала свої роботи авторці. Ульріке Мочіуніґ відповіла, що їй дуже приємно, та зауважила, що ілюстрації в української художниці вийшли чудово. До слова, авторка не побачила в ілюстраціях Альони ніякого плагіату», – пояснює видавець.

Відтак «Маміно» вирішило поділитися ілюстраціями з українськими читачами, проте, оскільки ліцензія на українське видання «У пошуках щастя» вже належала іншому видавництву, було ухвалено рішення написати до ілюстрацій Ястремської нову оригінальну історію: з тими самими персонажами, але з іншою ключовою ідеєю та відмінним сюжетом.

«За це взялася письменниця-початківиця Ірина Карліна. Для нас було важливо, що Ірина не була знайома з книжкою «У пошуках щастя» і вигадувала сюжет з нуля. Під новий текст Альона домалювала ще кілька ілюстрацій, змінила деякі деталі в первісних зображеннях. Таким чином з дипломної роботи художниці постала нова книжка», – розповіло видавництво.

«Зі свого боку ми не вважаємо, що порушили чиїсь авторські права, адже все робилося прозоро і з єдиною метою: дати українськими читачам до вибору ще одну якісну книжку з добрим сюжетом та красивими ілюстраціями», – зазначили у «Маміно».

А от що говорить про це юрист, експерт з авторського права Олександр Лютий: «На жаль, така ситуація – не рідкість. Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції тощо. В цьому випадку твори однозначно різні, про унікальність персонажів теж не йдеться, тому можна говорити лише про морально-етичний аспект справи».

Така-от історія колаборації видавництва, яке на той час лише починало свою роботу, та художниці-початківиці. Чи виправданим був такий спосіб донесення мистецтва до споживача можемо хіба посперечатися. Але, здається, банальна згадка у виданні про книжку-першоджерело надала б цьому кейсу зовсім іншого забарвлення, чи не так?

Нагадаємо: 2019 року обкладинка україномовного перекладу «Автобіографії Еліс Б. Токлас» Гертруди Стайн, який побачив світ у видавництві «O.K. Publishing», виявилася плагіатом. Факт плагіату виявив автор оригінальної ілюстрації, іспанський ілюстратор Пабло Пасадас.

Фото: Вікторія Хомин