Що буває, коли українські політики починають видавати свої книжки

Добігає кінця передвиборча кампанія за посаду Президента України. Претенденти на булаву – політики й підприємці, економісти та юристи, журналісти й артисти, намагаючись здобути перевагу, використовують різні методи й технології. Поміж них також і видавничі, які передбачають агітацію за допомогою книжок. Ми вирішили простежити таку практику, адже багато хто з учасників нинішніх перегонів і справді, варто визнати, не байдужий до літератури.

Петро Порошенко

Для початку виокремимо чинного Президента – Петра Порошенка. На відміну від багатьох зарубіжних колег, Петро Олексійович наразі не надто активний у написанні авторських творів. Хоча до книжок, кажуть, ставиться з повагою. Подейкують, що у приватних розмовах він часто посилається на літературні образи, інколи навіть цитує уривки, зокрема Біблію та Ільфа з Петровим.

Про небайдужість Порошенка до літератури свідчить і його участь (не лише перед виборами) у різноманітних книжкових імпрезах. Так, був він, до прикладу, на харківській презентації книжки відомого економіста Олександра Пасхавера «Ким бути». Це було перше видання серії «Жити по-новому», назва якої суголосна з проголошеним курсом новообраного тоді президента. На невипадковість збігу вказує і передмова до видання самого Порошенка.

Не проти теперішній президент поділитися особистими книжковими уподобаннями й з широкою аудиторією (чим, як своєрідною піар-технологією, користуються різні політики). Наприкінці 2018 року, уже традиційно, він порекомендував читачам видання, які вважає вартими уваги. До рекомендованого «списку президента» тоді потрапили книжки «Антена» Сергія Жадана, «Грязь [*Khaki]» Сергія Сергєєвича (Сайгона), «Наші інші» Олесі Яремчук, «Хочу бути людиною» Любомира Гузара та фотокнига «Донбас і мирні».

«Книжковим» акцентованим позиціюванням стала й участь Петра Порошенка у 20-му ювілейному «Всеукраїнському рейтингові «Книжка року», підсумки якого підбили у лютому 2019-го. Виступ президента на церемонії вручення нагород і вшанування переможців конкурсу фактично став наріжним для розуміння ставлення очільника держави до книговидання. 

Читайте також: Що сказав Порошенко на церемонії нагородження «Книжка року-2018»

Книжкові пропагандистські технології були використані так само і проти Петра Порошенка. Тут варто назвати насамперед книжку Олександра Онищенка «Петро П’ятий. Правдива історія про українського диктатора», який знайшов схованку від можливого кримінального переслідування за інкриміновані правопорушення за кордоном. Попри те, що видання, за словами автора, розрахована на європейського читача й перекладена декількома мовами, її передвиборче спрямування й характер очевидні. До такого висновку спонукає,  на думку оглядачів, і належність Онищенка до політичної сили Юлії Тимошенко – ще одного претендента на президентське крісло в Україні.

Юлія Тимошенко

Варто наголосити, що Юлія Тимошенко також дуже добре обізнана з «книжковими» технологіями боротьби за владу. Упродовж своєї політичної кар’єри, лідерка «Батьківщини» була удостоєна десятків видань в Україні та за кордоном – як хвалебних, так і викривальних. Для прикладу з попередніх років назвемо бодай кілька: «Макуха, або Штрихи до політичного портрета Блоку Юлії Тимошенко» Дмитра Чобота, «Убити Юлю» і «Убити Юлю-2» Юрія Рогози, «Юлія» Олександра Митрофанова, «Антропологія влади. Юлія Тимошенко» Тамари Гузенкової, «Юля, Юлечка» і « Юля, Юлія Володимирівна» Антоніни Ульяхіної, «Аферистка. Справа Юлії Тимошенко» Франка Шумана, «Коса для України» Віталія Паніна та інші.

Не оминули передвиборчі книжкові технології Тимошенко і у переддень актуальних перегонів за президентство. 2018 року побачило світ видання Дмитра Калинчука «Секрети газової бабці», де автор простежує суперечливий шлях героїні у велику політику та її діяльність на високих постах. Розголосу набула також і спроба штабу Тимошенко «залучити» до політичної боротьби в Україні  всесвітньовідомого письменника Пауло Коельйо. У відеофільм про Тимошенко політтехнологи вставили слова літератора про те, що лідерка «Батьківщини» може, мовляв, керувати країною, на що одразу ж надійшло спростування письменника.

У штабі Тимошенко також пробували застосувати книжкову технологію, використану свого часу для передвиборчої пропаганди політичних ідей і сил Сергієм Тігіпком та Наталією Королевською. Цього разу за інформаційний привід взяли «Новий економічний курс», розроблений у «Батьківщині». Довкола 400-сторінкового видання  планували розгорнути, вочевидь, потужну піар-кампанію, де фундаментальна книга мала стати, за задумом, осердям передвиборчої агітації. Та досить-таки швидко від такого наміру відмовились. Не в останню чергу вплинули на це і дошкульна критика «Курсу» фахівцями, і звинувачення його авторів у некоректних запозиченнях, тобто плагіаті.

Сергій Тарута

Схожу тактику передвиборчого просування застосував і Сергій Тарута, який на фініші перегонів висловися за підтримку Юлії Тимошенко. Представлення «Білої книги економічної політики України до 2030 року: національний і регіональний виміри», яка побачила світ за ініціативи і у співавторстві політика, відбулися у багатьох регіонах і містах України, ставши фактично основною «фішкою» передвиборчої агітації та головним меседжем кандидата на посаду президента. Участь у презентаціях видання брали найвідоміші науковці, бізнесмени та політики, що мало додавати значимості події, а відповідно й авторитетності фактично передвиборчій програмі.

Сергій Каплін

«Книжковий шлях» до виборців обрав і Сергій Каплін. У травні 2018 року, під час мітингу біля Українського дому, лідер соціалістів і профспілок презентував об’ємну книжку «План Президента Капліна», де виклав своє бачення конституційного реформування України. Тоді видання було вже другим у доробку політика, а у січні того самого року автор представив на об’єднавчому з’їзді Соціал-демократичної партії України також і «Курс Капліна: європейський соціалізм». Згодом Каплін запропонував виборцям електронні видання своїх творів – «Гарантую соціальний курс» та «Соціальний курс – Конституція України».

Віталій Скоцик

Ідеологічно «засадничі» книжки і на полиці Віталія Скоцика. Першою була «Виклик і відповідь», що побачила світ 2014 року. За два роки по тому, готуючись, певно, до наступних виборів, голова Аграрної партії України презентував у Львові на Форумі видавців і працю «Як жити в епоху змін», розраховану, за словами автора, на найширше коло читачів.

Інна Богословська

З книжки розпочала свою боротьбу за президентську булаву також Інна Богословська, що стало, вочевидь, цілком усвідомленим кроком (свого часу політик запропонувала читачам книжкове видання «План розвитку країни», сумарний наклад якого сягнув мільйона примірників). Біографічний твір «Майбутнє розпочинається сьогодні» був своєрідною промо-акцією в нових умовах і механізмом консолідування необхідних коштів на передвиборчу кампанію.

Для видання книжки оголосили фандрайзингову кампанію, яка водночас була й пропагандистською акцією з гуртування прихильників Богословської. Перші «книжкові» кошти (політик стверджує, що таким чином зібрали майже 100 тисяч гривень) дали змогу виготовити й іншу необхідну видавничу продукцію – листівки тощо. Засобом популяризації кандидатки стала і створена у соціальних мережах група зі знайомою вже назвою «Майбутнє починається сьогодні», на обкладинці котрої було зображення книжки.

Ігор Смешко

Анонсував вихід власної ґрунтовної книжки-дослідження Ігор Смешко. За словами колишнього начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони і голови СБУ, а тепер кандидата у президенти України, у творі він досліджує українську історію, формування національної ідеї, а також окреслює стратегії розвитку України. Вихід книжки політик анонсував напередодні першого туру перегонів. А поки вона не вийшла, штаб кандидата «розкручує» інше видання, присвячене Смешку, – «Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки», що побачило світ українською та російською мовами. Видання, яке розповідає про закулісу різних резонансних подій, зокрема і таємниць боротьби за здобуття влади в Україні у попередні роки, активно популяризують у соціальних мережах та на повторних презентаціях. На «книжковий» образ кандидата на посаду президента працює і його залучення до газети «День».

Олег Ляшко

На диво відстає від колег на книжковому полі лідер Радикальної партії Олег Ляшко, зазвичай публічний і до того ж у минулому журналіст. Чи не єдиним у книжковому «доробку» політика стало видання «Україна в WikiLeakc: політика без грифу», здійснене його фондом раніше, де міститься скандальне листування американських посольств з характеристикою української політики та політиків.

Згаяне Ляшком у книжковій справі вирішили надолужити, певно, його однопартійці. Так, на початку 2019 року нардеп від Радикальної партії Андрій Лозовий повідомив про вихід книжки «Президент з інтернату», яка розповідає про непростий життєвий шлях до визнання Олега Ляшка. Зауважимо, що вистояти у життєвих пертурбаціях Ляшкові допомагала, вочевидь, і книжка. Принаймні він про це неодноразово заявляв. Так, коментуючи бійку з колегою в кулуарах Верховної Ради, головний радикал по-філософськи зауважив: «Господь дав людині можливість словом висловлювати свою позицію, свою думку. Ті, хто б’ються, очевидно, мало книг у дитинстві читали. Потрібно було книжки читати, як я, коли всю бібліотеку інтернатську перечитав. Ви бачили, щоб я коли-небудь бився? Але мене всі бояться! Чому? Тому що у мене гостре слово»… Неодноразово бачили Олега Ляшка і на різноманітних книжкових імпрезах, виставках і форумах.

Олександр Мороз

Є серед претендентів на найвищу посаду в країні й такі, для кого книжки та літературна творчість – не лише засіб пропаганди, а й засобом самовираження. Таким у нашому списку є передусім Олександр Мороз. Перу екс-голови Верховної Ради належить понад десяток ліричних поетичних збірок та книжок публіцистики, які побачили світ у різні роки: «…З відстані», «Обличчям до вогню», «Білий сніг на кам’яній терасі», «Кують зозулі», «Повітряний змій», «Тема для роздумів», «Між вічними полюсами», «Вибір» та інші.

Мороз – лауреат і кількох літературно-мистецьких премій. Лірик використовує книговидання також і з цілком прагматичною метою – як засіб повернення в активну політику та, можливо, владу. Рушієм тут стала майже 600-сторінкова книжка «До булави треба голови», що побачила світ 2016 року у Парламентському видавництві. У виданні автор аналізує різні аспекти життя українців, суспільно-політичні процеси, пропонуючи шляхи розв’язання назрілих проблем. З цією книжкою Олександр Мороз і об’їздив переважно сільські райони різних регіонів, де відбувалися зустрічі з читачами-виборцями.

Ольга Богомолець

Не лише засобом політичної комунікації бачить книгу і Ольга Богомолець. Відома вона не лише як підприємець від медицини, але як і поціновувачка поезії, талановита виконавиця українських народних пісень, збирачка творів мистецтва та меценат. Наприклад, Богомолець підтримала видання збірки поезій Ліни Костенко «Гіацинтове сонце», які стали піснями у виконанні Ольги Богомолець. Видання було ілюстроване творами Івана Марчука і стало подарунком на день народження поетеси.

Має Ольга Богомолець і авторські книжкові проекти. Дебютними для неї стали книжки-оповідання «Історія створення колекції», «Святий Пантелеймон Цілитель», «Святий Архистратиг Михаїл» та інші, що увійшли до серії «Вікна в позапростір» про українських святих. Вони ілюстровані зображеннями ікон із родинного зібрання авторки. Так само вийшли попередніми роками і укладені Богомолець книги-альбоми «Обрядові образи України», «Домашні ікони Центральної України», «Подорожні образи» та інші видання. 2017 року побачила світ її фундаментальна монографія «Українська домашня ікона», яка, на думку фахівців, є важливим внеском в історію українського мистецтвознавства. У намірах Богомолець є й створення книги-альбому, присвяченого медичній службі Майдану Гідності, в якому вона брала активну участь як волонтер.

Більше кандидатів-літераторів та меценатів

Мають власні книжкові твори й інші претенденти на Булаву. Поетичним даром, як і Олександр Мороз, володіє порівняно молодий політик Олександр Данилюк. Він – автор двох збірок: «Преторіанці: після і до Революції», що побачила світ 2009 року і була удостоєна літературної  премії ім. Антонича, та «Напівпровідник. Преторіанці: після і до Революції», яка присвячена подіям на Майдані вже 2013 – 2014 років. Філософсько-світоглядними проблемами переймається Віталій Купрій. Його авторству належить книга «Зло, яке править світом, або Шлях до щастя». Принаймні два перевидання витримала книжка «Як підняти українську економіку» Андрія Новака, де автор аналізує економічні моделі розвитку України. Наполегливий у видавничій сфері креативний Геннадій Балашов. Успішний бізнесмен активно намагається реалізувати себе в журналістиці та літературній діяльності. Досвід підприємництва став основою його «посібників»: «Як стати авантюристом? Роздуми мільйонера» та «Монархія підприємця. Як стати царем?», що побачили світ у співавторстві з Поліною Кудієвською у різні роки. Використовувані ці книжки і у нинішній передвиборчій кампанії.

Не байдужий до книжкової справи й неофіт високої української політики Олександр Шевченко. За сприяння його благочинного фонду було видано майже сотню українських книжок переважно прикарпатських авторів. Серед останніх – збірка «Гумор, як секретна зброя» для військових, «Казки лісу» Віталії Савченко для дітей, поезії «Сьогодні розриваюсь я на двоє» Івана Вівчарука та інших. Так само книжковим меценацтвом займається й іще один учасник перегонів –  Ігор Шевченко, за підтримки якого побачили світ книжки наукової та суспільно-політичної тематики, зокрема «Контроль над розумом» Георгія Почепцова, «Інтелектуальна політика» Сергія Дацюка, «Китайська модель: меритократія та обмеженість демократії» Даніеля Белла та інші. Багато (слід віддати належне) зробив для підтримки видавництва також і мер Львова Андрій Садовий, який дочасно зійшов з дистанції президентських перегонів. Тут варто передусім згадати щорічний Форум видавців у Місті лева, який став одним з найпопулярніших закладів такого формату в країні. Заявляв Андрій Садовий і про підтримку окремих видавничих проектів, зокрема про готовність фінансувати книжкові проекти з історії України.

«Тематично» підтримує книжкову справу й претендент на крісло президента Олександр Вілкул. З повідомлень ЗМІ знаємо, що «регіонал» ініціював створення і сприяв виходові «ювілейних» книг, зокрема «В. В. Щербицький у пам’яті народній» – до 95-річчя одіозного діяча комуністичної партії та радянської України; «Євреї Дніпропетровщини: історія та сучасність» – до 80-річчя Дніпропетровської області;  «Дніпропетровщина пам’ятає… Їхній подвиг безсмертний» – до 70-річчя перемоги над нацистською Німеччиною тощо. Згідно з декларацією Вілкула на пост очільника держави, у його особистій колекції також і 271 рідкісне видання.

Так само задекларував книжкову колекцію ще один претендент на найвищу посаду – Роман Безсмертний. Але він наразі не відзначився у якомусь виданні. Про його книжкові пріоритети відомо зі слів самого Безсмертного: минулого року у Львівському Центрі Шептицького політик презентував список 30 книжок, які, на його думку, має прочитати кожен українець. Серед уподобаних Безсмертним творів – книжки Ліни Костенко «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін», Кена Різі «Над зозулиним гніздом», Аристотеля «Політика»,  Самуеля Гантінгтона «Зіткнення цивілізацій і перебудова світового порядку» та інші видання.

Мають книжкові інтереси й інші кандидати на посаду Президента України. Але про них нам мало відомо, тож у добірку вони не потрапили.

Не лише кандидати

У контексті нашого огляду варто сказати і про книжкові видання, котрі так само можна, на наш погляд, розглядати у світлі українських перегонів. До таких видань належить чергова книга Леоніда Кравчука – «Перший про владу». У виданні, що побачило світ у січні 2019 року з нагоди 85-річчя першого Президента незалежної України, Кравчук дає характеристики українським політикам, серед котрих і учасники актуальних президентських перегонів. Автор не приховує своїх симпатій та антипатій. Він досить-таки компліментарний до «сильної духом» Юлії Тимошенко, яку підтримує здавна, і навпаки – жорсткий в оцінках чинного Президента Петра Порошенка, котрому, на думку Кравчука, бракує політичної культури.

По-іншому постає чинний Президент України у спогадах екс-лідера Франції Франсуа Орланда. У книзі-мемуарах «Уроки влади», що теж побачила світ «до виборів», колишній французький очільник пригадує непоступливість Петра Порошенка в захисті національних інтересів під час переговорів «нормандської четвірки» у Мінську, коли на того чинився шалений тиск, а також лунали погрози з боку Володимира Путіна. До видань, завданням яких стало формування образів українських політиків, віднесемо і гучно презентований на «Книжковому Арсеналі» 2018 року твір відомого тележурналіста Савіка Шустера «Свобода слова проти страху і приниження». Автор, критичний до чинної влади, пов’язує надії на позитивні зміни в Україні насамперед з опозиційними силами, представників яких змальовує у помітно виграшному світлі.

Окрему «передвиборну» книжкову полицю могли б скласти, напевно, і видання українських політиків-утікачів, які перебрались до Росії. Але їхня книжкова творчість та намагання вплинути на політичну ситуацію в Україні за допомогою книжкових публікацій потребують, втім, окремого розгляду.

Читайте також: Хто з кандидатів у президенти не забув про книжки у своїх програмах

Автор: Юрій Бондар

Кандидат політичних наук, доцент. Закінчив докторантуру Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації «Зародження та розвиток видавничої справи в процесі суспільно-політичних трансформацій». Доктор філософії в галузі політології (PhD) Міжнародного відкритого університету.

Автор понад 100 художньо-документальних, довідкових та наукових видань, монографій та статей з проблем інформаційного простору, теорії та практики державної інформаційної політики, Заступник голови Всеукраїнської асоціації політичних наук.