Перекладач між Сціллою і Харібдою, або як зберегти зміст, не зламавши форму

Як передати зміст і при цьому зберегти форму? Це питання щоразу виникає у перекладачів під час роботи над поетичними, а часом і прозовими текстами. Наблизитися до істини та віднайти секрет вдалого поетичного перекладу спробував Остап Сливинський разом із учасниками онлайн-воркшопу «Формула поетичного перекладу, або як зберегти форму, не втративши змісту» в межах IV Літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM. А пошуки цієї формули відбувалися безпосередньо на матеріалі вірша е.е.каммінґса «Anyone Lived in a Pretty How Town».

За словами Остапа, якщо йдеться про переклад, зокрема поетичний, то існує два так званих табори перекладачів: формалісти та есенціалісти. Формалісти, як не важко здогадатися, насамперед зважають на форму. Для них форма є первинною, і в межах форми, яку вони намагаються відтворити якомога точніше, вони уже дозволяють собі певне перекомбінування змісту, відчуваючи свободу дій. На думку формалістів, свобода перекладача не може ступати за межі форми, заданої автором. Натомість есенціалісти слідують за значенням, а форму трактують як щось другорядне та службове. І чим важче визначити, до якого табору належить перекладач(-ка), чи який підхід домінує в конкретному перекладі, тим краще. Це значить, що перекладачу(-ці) вдалося пропливти поміж Сціллою і Харібдою форми і змісту, оскільки сліди його чи її перекладацького інструменту не помітні. Якщо не видно слідів цих перекладацьких «зшивань», якихось компромісів з формою заради збереження значення чи навпаки, то тією мірою переклад є ближчим до досконалості, якої, як ми знаємо, у світі немає.

Які найбільші складнощі можуть підстерігати перекладачів у їхніх намаганнях перестрибнути через форму і зміст одночасно? Найскладнішими, мабуть, є ситуації, коли мова оригіналу має такі фонетичні, лексичні або граматичні риси, які природно творять якусь форму.

Коли висловлювання, яке не сконструйоване спеціально так, аби творити певну ритмічну структуру, мимоволі цю структуру творить. Наприклад, в англійській мові є дуже багато коротких слів, одно- і двоскладових, і ці слова утворюють так би мовити «ударну» структуру. У випадку української мови це складніше відтворити.

Нам уже потрібно щось вигадувати, щось комбінувати. І дуже часто це відбувається за рахунок точності відтворення значення. У поезії слов’янських мов є традиція багатого і точного римування, і взагалі, за цим традиційно визначають якість форми силабо-тонічного або тонічного вірша: наскільки там багата рима, наскільки там точно структурно все заримовано, наскільки автор не відхиляється від структури римування. І це також дуже сильно впливає на перекладачів. На щастя, ця «інквізиція» рими вже відходить, проте є багато перекладачів, які ще досі на це зважають. Часто деякі перекладачі намагаються римувати навіть там, де рими немає або вона дуже приблизна, дуже спорадична. А про те, щоби пожертвувати точністю римування заради точнішого передання значення, навіть мови немає. 

«Якщо ж говорити про каммінґса, то чим він складний? Насамперед, річ у тім, що каммінґс є аванґардистом, проте специфічним аванґардистом. — пояснює Остап. — Він одночасно перебуває в різних традиціях. У вірші «Anyone Lived in a Pretty How Town», як і в багатьох інших його віршах, відлунює певне ехо символізму. Хоча стосовно того, як він працює з мовою, його цілком можна вважати аванґардистом. Він творить аванґардні рекомбінації значення, розбиває нормативний англійський синтаксис у межах цілком традиційної поетичної форми. У нього є вірші, де він абсолютно відходить від традиційної форми. Він чи не один із перших, хто в англомовній поезії почав настільки відважно руйнувати традиційну форму. Але у цьому вірші він є доволі традиційним в плані форми».

e.e. cummings

.

***

.

anyone lived in a pretty how town

(with up so floating many bells down)

spring summer autumn winter

he sang his didn’t he danced his did.

.

Women and men (both little and small)

cared for anyone not at all

they sowed their isn’t they reaped their same

sun moon stars rain

.

children guessed (but only a few

and down they forgot as up they grew

autumn winter spring summer)

that noone loved him more by more

.

when by now and tree by leaf

she laughed his joy she cried his grief

bird by snow and stir by still

anyone’s any was all to her

.

someones married their everyones

laughed their cryings and did their dance

(sleep wake hope and then) they

said their nevers they slept their dream

.

stars rain sun moon

(and only the snow can begin to explain

how children are apt to forget to remember

with up so floating many bells down)

.

one day anyone died i guess

(and noone stooped to kiss his face)

busy folk buried them side by side

little by little and was by was

.

all by all and deep by deep

and more by more they dream their sleep

noone and anyone earth by april

wish by spirit and if by yes.

.

Women and men (both dong and ding)

summer autumn winter spring

reaped their sowing and went their came

sun moon stars rain

«Anyone Lived in a Pretty How Town» — це акцентний вірш. — зазначає Остап. — Тобто там є певна стала кількість наголосів у рядку, чотири наголошені склади. Щодо рими, то вона тут переважає: перший і другий рядки в строфах зазвичай заримовані, а інші два — ні, проте там часто присутній асонанс. Форму тут треба зберігати, але вона не мусить бути остаточною нашою метою. Вірш побудований на певних парадоксах, суперечностях всередині фрази. Наприклад, ці up – down, що зустрічаються протягом усього тексту. Або ж: he sang his didn’t he danced his did. Ці антоніми, які він вживає в межах однієї фрази, одного рядка, — це вже якась загальна смислова структура вірша».

Варто почати з найбанальнішого питання, яке у випадку вірша каммінґса вже й не здається таким банальним. Про кого тут насамперед ідеться? Ми маємо одразу відповісти на це питання, хоча б для того щоб віднайти потрібні граматичні форми.

Якщо говорити про загальну структуру й сюжет цього тексту, то він дещо нагадує баладу. Це така собі аванґардна балада, в центрі сюжету якої двоє людей, вони безіменні, навіть радше «невловні»: ми їх не бачимо, і живуть вони теж в якомусь безіменному місті. Опорними точками цього вірша є повтори, характерні для балади. Ми маємо принаймні три такі рядки: двічі повторюється with up so floating many bells down, тричі повторюється spring summer autumn winter, і тричі повторюється sun moon stars rain. Це дуже важливі точки. Окрім того, є ще внутрішні перегуки, наприклад, в другій строфі: they sowed their isn’t they reaped their same. Цей рядок повторюється в іншому місці, але в дещо іншій комбінації. каммінґс свідомо творить таку структуру з рефренами. 

«Одним із найскладніших ключових рядків цього вірша є перший рядок, — каже Остап. — Мені взагалі здається, що як ми перекладемо перший рядок, так далі той переклад і просуватиметься. І якщо ми його прочитаємо уважно, то в нас виникне багато запитань». 

anyone lived in a pretty how town

anyone — це займенник, який одразу наче підсуває нам очікування якогось питання. Звичайно ж, знаку питання там немає. Якщо це перекладати поза контекстом, то це було би чи хтось, чи живе хтось у гарненькому… how town.

Варіанти, запропоновані одними з учасників та учасниць: 

• жив собі хтось у гарненькім містечку
• будь-хто в якомусь там місті жив

Є й інші варіанти, але тут варто почати із запитання. Як насамперед потрібно трактувати оце anyone? anyone і noone — як варто перекладати ці слова?

anyone перекладалося як будь-хто, хто-небудь, і в одному варіанті було всі. Варіант зі всі нам не підходить, оскільки руйнує сюжетну структуру, адже одразу в першому рядку ми маємо визначитися, про кого йдеться. anyone lived — це жив хтось або ж хтось жив. Тут ми маємо підмет і присудок, а також маємо щось таке, що можна було би назвати «зрадженим питанням» — ми очікуємо питання, а насправді маємо розповідне речення. noone — це ніхто, причому anyone і noone мають рід. Цей рід проявляється ще в першій строфі: в останньому рядку ми бачимо he sang his didn’t he danced his did. Тобто тут з’являється чоловічий рід. Жіночий рід з’являється в четвертій строфі: she laughed his joy she cried his grief. Стосовно ж pretty how town, how стосується міри того, наскільки місто симпатичне? Чи, можливо, варто сприймати це як how town — місто Як, місто питань? 

«У нас є варіант «будь-хто в якомусь там місті жив» — це нормалізована репліка, — зазначає Остап. — Чому я сказав, що від варіанту перекладу першого рядка, який ви обираєте, залежить те, як у вас далі просуватиметься переклад? Мені здається, тут можливі два підходи — з точки зору внутрішньої форми, тобто синтаксису форми слова, і з точки зору відтворення смислових зв’язків між словами. Тобто можна його нормалізувати — перекладати, пов’язуючи слова традиційною логікою українського синтаксису, або ж відтворювати оці суперечності, зберегти розриви логічних зв’язків, які є в оригіналі, і весь той аванґардний арсенал, який є в каммінґса». 

Наприклад: 

• в однім як містечку жив хтонебудь

Остап: «Мені здається, що мусить бути певна відвага у перекладачів вжити щось таке, що їм самим може здаватися дивним. Якщо вони беруться за переклад такого вірша, то вже не мають права боятися самих себе, своїх рішень. Такий підхід мені більше подобається, бо він є ближчим до відваги каммінґса. Він викручує, він розбиває цю англійську мову як тільки може. І якщо йти за цим підходом, то далі ми можемо набагато вільніше поводитись з іншими рисами, які є в оригіналі. Наприклад, чергова проблема цього вірша, та й інших віршів каммінґса, в тому, що він дуже любить субстантивувати займенники і дієслова. Займенники в нього постають в ролі своєрідних назв осіб, ці ж anyone і noone. У вірші також з’являються someones і everyones, які самі по собі вже є граматичними порушеннями. Це певні збірні абстрактні назви звичайних людей, якогось «загалу», якому байдуже до цих двох загублених імен. А от із субстантивованими дієсловами що робити? Українська мова практично не дає можливості це відтворити».

Це з’являється вже в четвертому рядку першої строфи: he sang his didn’t he danced his did.

didn’t — це взагалі службове дієслово, яке в українській мові просто відсутнє. У тексті з’являються дієслова, які виконують роль якихось предметів, вони ніби «опредмечуються» в цьому тексті. 

Наскільки ця версія відходить від оригіналу? Це певний спосіб спробувати логічно все пов’язати. 

Дивіться також відеозаписи лекцій Остапа Сливинського та Ірини Славінської з воркшопу на тему: «Переклад: творчість + контекст».

Можна й так це трактувати: те, що він не зробив, він співав, а те, що зробив, танцював.

Тобто відтворена ця тонічна, чотириакцентна структура римування.

У наступній строфі — Women and men (both little and small) cared for anyone not at all — є характерний для каммінґса парадокс: cared for anyone not at all. Тобто ствердження й заперечення водночас. І можна простежити, як у різних запропонованих перекладах ця суперечність збережена або знята. Звичайно, нам було би простіше зняти цю суперечність. Ось, наприклад, є варіант байдужі до будь-кого були — тут немає суперечності. Або діла до нього взагалі не було — теж суперечність знята. 

А є збережена суперечність: зважали на кого-небудь взагалі ні. Українською це дуже дивно звучить, проте й в оригіналі цей рядок виглядає нетипово. 

Якщо ми приймаємо, що каммінґс субстантивує дієслова і займенники, то як можна перекласти рядок they sowed their isn’t they reaped their same? 

Якщо сприймати isn’t як назву якогось предмета, то що це може бути? Оце питання, яке ми маємо собі поставити перед перекладом цього рядка. 

Також варто зазначити, що цей рядок повторюється у дещо видозміненому вигляді наприкінці вірша: reaped their sowing and went their came. І ця обставина обмежує нас у варіантах перекладу, оскільки ці рядки мусять бути співзвучними. 

У четвертій строфі є рядок, який просто збиває з пантелику:

when by now and tree by leaf

she laughed his joy she cried his grief

bird by snow and stir by still

anyone’s any was all to her

З’являється ось це by, яке тут може мати багато значень, але можна виокремити принаймні два основні. У рядку when by now and tree by leaf ось ці when by now і tree by leaf читаються як step by step, тобто  листочок за листочком.

Можуть бути варіанти і з за, і з по, важливо, щоби була відтворена ось ця послідовність, наче щось за чимось кудись рухається. Але by з’являється і далі, в сьомій строфі, проте вже в іншому значенні: 

busy folk buried them side by side

little by little and was by was

Чи не найскладнішим рядком у тексті є: 

anyone’s any was all to her

Про що тут йдеться?

У наступній строфі з’являється цей «загал», ці someones і everyones, які laughed their cryings and did their dance, і другий рядок п’ятої строфи дуже перегукується з другим рядком попередньої строфи.

Ось, наприклад, у вірші є рядок: she laughed his joy she cried his grief. Двоє героїв, вони обоє емпатичні: коли йому було радісно, вона сміялася, коли йому було сумно, вона плакала. А в сірого байдужого «загалу» все навпаки, в них немає цієї гармонії: laughed their cryings. Відповідно, тут прослідковується антитеза до попередньої строфи — в цієї пари все гармонійно, натомість у парах тих someones і everyones все дисгармонійно.

Останній рядок строфи: said their nevers they slept their dream. Залежно від того, як ми його зрозуміємо, так ми проінтерпретуємо весь цей фрагмент. they slept their dream — це значить, що вони проспали свою мрію, чи там ідеться про те, що вони снили про свої мрії? Річ у тім, що каммінґс уможливлює обидві інтерпретації.

І, насамкінець, дуже важливим відносно поетики цього вірша є ось це коливання up-down.

Запропоновані варіанти: 

Дзвони від землі, дзвони до неба

Угору дзвони додолу звучать

Ще на початку воркшопу Остап жартома порівняв намагання зберегти форму й зміст тексту з «перебуванням між вічними перекладацькими Сціллою і Харібдою, двома потворами, які всю історію перекладу переслідують перекладачів». Як між ними протиснутися, не пошкодивши ні тексту оригіналу, ні тексту перекладу? Єдиної точної відповіді на це питання немає і не може бути, і робота учасників та учасниць онлайн-воркшопу спільно з Остапом Сливинським над текстом е.е.каммінґса ще раз це яскраво довела. Але, як і у будь-якій справі, постійні прагнення й спроби перекладачів віднайти таку бажану ними істину з кожним кроком наближають їх до перекладацької досконалості. 

«Ще все залежить від того, в якому настрої ми перекладаємо, — додає Остап. — Буває, що сідаємо перекладати в хорошому настрої, в нас виходить зовсім інакший переклад, ніж коли ми розчаровані чи злі — тоді віють якісь фаталістичні вітри, і в нас з’являються «небуття» і «ніщо» (жартує)». 

Читайте також: Чого навчали на перекладацькому фестивалі Translatorium №2