Chytomo Spotlights

Ше.Fest, який не лише про Шевченка: яким був фестиваль у Моринцях

16.09.2023

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Наприкінці серпня у Моринцях увосьме відбувся щорічний дводенний фестиваль імені Тараса Шевченка “Ше.Fest 2023”. Як на локальний фест, проведенню котрого минулоріч перешкодила повномасштабна війна, а нині частина засновників перебуває у лавах Збройних Сил, а решта працює на волонтерських засадах, фестиваль видався насиченим, його відвідали декілька тисяч людей.

Насичена програма та музична складова, що переважує літературну

Фестиваль відбувався на 12 різноманітних локаціях, але літературним подіям була присвячена тільки одна з них — Просвітницька галявина, розташована у скверику позаду ярмарку майстрів. Ця локація — маленька сцена для виступів та місце для слухачів з малими тюками сіна замість стільців. Ці ж тюки виконували й функцію оздоби сцени. Поруч працювали два міністенди лекторок галявини — Лариси Ніцой, де відповідно продавали її книжки, та видавництва «Віхола», оскільки його засновниця Ольга Дубчак презентувала тут свої книжки. А також на іншому стенді можна було придбати книжки, задонативши їхню вартість.

 

Просвітницька галявина обидва дні фестивалю працювала від одинадцятої ранку до п’ятої вечора, за цей час тут відбулося 7 подій, присвячених літературі, книговиданню чи ж самому Шевченку. Решту часу на сцені виступали різноманітні гурти, а деякі — навіть два дні поспіль. Обов’язковою умовою виступу гурту — мати принаймні одну пісню на слова Шевченка.

 

 

Серед подій, більш чи менш пов’язаних з літературною складовою, — виступи Сашка Лірника та Лариси Ніцой. Якщо перший був читанням казок, а другий — розповіддю про важливість української мови у вихованні дітей, то за ними відбулася лекція Михайла Назаренка про період в українській літературі між «Енеїдою» Котляревського та «Кобзарем» Шевченка.

 

Лекція перервалася на повітряну тривогу, під час котрої учасники галявини й лектор спустилися в укриття, де, перш ніж відновити лекцію, заспівали «Червону руту». І це, направду, був один із найдушевніших моментів першого дня фестивалю. Сотні людей у тьмяному підвалі в унісон співають під акомпанемент кількох сирен, котрі чути знадвору — це пробирає.

 

Наступною свої книжки «Бачити українською. Слово в мовній картині світу», «Перемагати українською. Про мову ненависті й любові», «Чути українською. У світі звукі[ў] і букв» презентувала письменниця, головна редакторка видавництва «Віхола» Ольга Дубчак. 

 

«Я на фестивалі уперше і вражена, що на Просвітницькій галявині було так багато людей. Чудова організація фестивалю, спасибі за запрошення організаторам», — ділиться враженнями вона.

 

Іншою літературною подією стала презентація збірки поезій «Незламній/For Invincible» з віршами військових Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Віталія Бирчака. Ще однією подією, присвяченою воєнній темі стала лекція військовослужбовця, викладача української літератури Олександра Ратушняка про значення творчості Шевченка для військових ЗСУ. Окрім того, на Просвітницькій галявині відбувся поетичний батл, фіналістами якого стали двоє військових. Найкращим поетом глядачі визнали військового з позивним «Рубік».

 

 

Інші локації — це Художня галявина, мистецько-художні події якої були розраховані здебільшого на дітей. Була і власне Дитяча галявина, де обидва дні читали вірші Шевченка, а ще вчилися битися на іграшкових шаблях. Ну й співали пісень про пса Патрона, звісно.

 

На Театральній сцені, що розташовувалася у Палаці культури Моринців, відбулися вистави «За дверима» Вольфганга Борхерта від Вінницького академічного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського та «Ціна життя» за п’єсою Карела Чапека «Мати» від Кіровоградського академічного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького.

 

На велелюдній, певно, найгамірнішій серед локацій Фольк-сцені виступали аматорські народні колективи з Черкащини. Сцена гомоніла два дні, тож презентувати свою творчість встигли чи не всі невеликі фолькгурти Черкащини. З відомих імен на цій сцені — Тарас Компаніченко з «Хореї Козацької». Серед музичних виступів у другий день фестивалю чомусь затесалася лекція Наталі Компаніченко про родичів Тараса Шевченка із Моринців, котра, правду кажучи, мала б бути на Просвітницькій галявині.

 

Окремою від фольку була музична сцена, гедлайнерами якої були Kozak System та «Колір ночі».

 

 

Під час фестивалю можна було відвідати Ше-музей у сільському будинку культури, де розповідали історію семи попередніх фестивалів від заснування події у 2014 році. 

 

Трохи віддалік розташовувалося наметове містечко і ятки з їжею. Атмосфера тут нагадувала, може, не так фестиваль у звичному розумінні, а радше святкування котрогось з традиційних свят у селі. Веселий натовп і черги за їжею — душевно, але й доречно, що зона була поодаль від основних локацій.

Фест, що свідомо відходить від Шевченка, але чи заповнює утворену тематичну пустку

Лозунг цьогорічного фестивалю «Шевченко чинить опір». За словами засновниці фестивалю Юлії Капшученко-Шумейко, тему вигадали ще 2021 року, таким фестиваль мав бути у 2022-му, але захід не відбувся через повномасштабне російське вторгнення. Тоді візуальна концепція будувалася довкола Шевченка-Мамая. 

 

«Цього року ми консультувалися з шевченкознавцями стосовно його мілітарності, тому вирішили акцентуватися більше на ідеях боротьби, висловлених Шевченком, ніж безпосередньо на його творчості», — зазначає вона.

 

«Цей фестиваль був зовсім іншим, аніж усі попередні. Ми адаптували формат під вимоги часу, відмовились від великої розважальної частини. Разом із тим – саме цього року Ше.Fest за сенсовим наповненням був надпотужним. Уперше на фестивалі ми говорили не про Шевченка як такого, а зробили акцент на ідеях вільної України, які Тарас заклав у своїй творчості і які нині стають реальністю завдяки нашим військовим», — розповідає комунікаційниця, SMM-менеджерка фестивалю Яна Плотніцька.

 

 

Поштовхом до проведення фестивалю стало прохання голови організаційного комітету фестивалю, нині військовослужбовця Дмитра Колоші. «Друзі, заплануйте щось на серпень, хай навіть локальне й маленьке. Цей фестиваль дуже потрібен зараз», — звернувся він до Юлії Капшученко. 

 

«Ми ніколи не існували поза війною, але цього року Ше.Fest вперше відбувається під час повномасштабного вторгнення. Це нові виклики. Зокрема, це і необхідність в укриттях, які ми обладнали, і те, що ми маємо переривати програму на час повітряної тривоги, і комендантська година. Але це реально. На 200 тисяч донатів, зібрані під час фестивалю, купуємо дрони-камікадзе, а також прилади нічного бачення для військових із Моринської громади», — додає вона.

 

Здалося, фестиваль більше зосередився на собі самому, традиційній музичній частині, ярмаркові тощо, аніж на літературних заходах, присвячених Шевченкові чи ж іншим українським письменникам і письменницям, і тому видався більше локальним святкуванням, аніж великим культурним фестивалем. Водночас фестиваль ніколи не був і не є суто літературним. Потрібно зауважити, що на Ше.Fest’і я була вперше, тож не можу порівняти фестиваль з ним же, але минулих років. Чи то далися в знаки умови повномасштабного вторгнення, чи то незалучення звичних фінансових партнерів, але Ше.Fest відчутно бракувало гучних імен і подій, котрі могли б привабити авдиторію з усієї України.

 

Зрештою, фестиваль відбувався вже ввосьме, тож чи можливо зрештою щоразу зосереджуватися лише і виключно на творчості Тараса Шевченка, хай його ім’я і є титульним? Водночас літературних та культурних подій хотілося значно більше, а незначних ноток шароварщини, що іноді проковзувала на певних локаціях, менше.

 

Цьогорічний Ше.Fest — це фестиваль з обмаллю Шевченка. Але варто віддати фестові належне, навіть якщо про постать письменника говорили замало, як на подію, названу його ім’ям, то й промотування зашкарублого образу Кобзаря, Пророка й Шевченка як узагалі чи не єдиної важливої постаті української літератури тут не було. Можливо, такий фестиваль припав би до душі Михайлю Семенку.

 

Читайте також: ВиделкаFEST: українська культура на березі Дунаю

 

Фото: фейсбук-сторінка фестивалю

 

Ця публікація є частиною проєкту “Chytomo spotlights:Ukrainian culture on and after frontline”. Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de