російсько-українська війна

Снайдер про новий термін «рашизм»: Українська ідентичність пов’язана зі здатністю жити між двома мовами

25.04.2022

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Американський історик Тімоті Снайдер розмірковує про нове слово, яке використовують українці, — «ruscism» (рашизм). Про це він пише у колонці The War in Ukraine Has Unleashed a New Word на The New York Times.

Історик пише, що для пояснення звірства росіян в Україні, влада та цивільні особи вживають слово «рашизм». Так, коли міська влада Маріуполя намагалися пояснити масштаби вбивств вчинених російськими військовими «час від часу емоції проскочили: мимохідь члени ради називали російських злочинців терміном осуду, який знає кожен українець, хоча його ще немає в словниках і (поки що) не можна сказати англійською: “рашизм”»

 

Вживають це слово й для висловлення жаху та осуду. Снайдер зазначає, що це слово траплялося йому, коли він читав «про Ірпінь, Бучу, Тростянець, про тіла, розтрощені танками, про розстріляних на вулиці велосипедистів, про осквернені трупи, то знову і знову в коментарях, у ЗМІ, навіть в офіційних заявах української держави. Оскільки росія відновлює спробу знищити українську державу своїм великоднім наступом на Донбасі, українці продовжуватимуть вживати це нове слово».

 

Історик пояснює, що «рашизм» має значення «fascism», але замість літери «r» вживається «f» і це має значення «russian fascism». Щодо транслітерації, то найкращий спосіб на думку Снайдера передати значення слова англійською мовою може бути «ruscism», хоча мова не йде про русизми. Але тут відразу прослідковується відношення до росії («rus»), до політики («ism») і до крайніх правих («ascism»).

«Мені довелося писати «рашизм» як «ruscism» англійською, тому що нам потрібно «rus» з «u», щоб побачити посилання на росію. Однак, втрачаючи оригінальну українську «а», ми послаблюємо багатошаровий зв’язок — адже «а» в «рашизмі», як зручно, дозволяє українському слову асоціювати росію та фашизм так». 

 

Щоб пояснити англомовному світу відмінність Снайдер вдається і до більшого аналізу слова: «Але зачекайте: як «ra» (написано «ра» кирилицею) може запропонувати росію українською? Ви можете здогадатися, що «росія» в українській мові також має «а» в першому складі, але це не так. Пишеться через «о»: росія. Ви можете пам’ятати, що українці також знають російську, і здогадатися, що, можливо, слово «росія» російською мовою пишеться з «а». Це не так: у російській мові також слово має «о» як перший голосний. Але здогадка ставить нас на правильний шлях. Ми ось-ось побачимо, що українці можуть грати з російською так, як не можуть росіяни — що українське слово може містити в собі посилання на росію, яке самі росіяни ніколи б не вловили».

 

Снайдер пише, що українці за останнє десятиліття помітили нахил росії до фашизму: культи лідера і мертвих, корпоративну державу, міфічне минуле, цензуру, теорії змови, централізовану пропаганду, а тепер і війну, руйнування: «Навіть коли ми справедливо обговорюємо, наскільки цей термін застосовний до західних діячів і партій, ми схильні не помічати центральний приклад відродження фашизму, яким є режим путіна в російській федерації».

 

Зазначає історик і про двомовність української нації, про те, чому слово «рашизм» цікаве у цьому контексті: «це слово, створене зсередини, з кількох мов, як комплекс каламбурів і посилань, які показують, що двомовне суспільство обмірковує своє скрутне становище і спілкується з самим собою. Його поява демонструє, як люди, які перемикають код, можуть збагатити мову, роблячи жахливу війну більш зрозумілою для себе. Путінський етнічний імперіалізм наполягає на тому, що українці повинні бути росіянами, тому що вони розмовляють російською. Роблять — і говорять українською. Але українська ідентичність так само пов’язана зі здатністю жити між мовами, ніж з використанням будь-якої з них».

 

Нагадаємо, що раніше історик заявив, що Німеччина спонсорує російський фашизм, а також  писав про історію пакту Ріббентропа-Молотова в Другій світовій війні та роль німецько-радянських домовленостей у поділі світу.

 

Також Тімоті Снайдер додав до авдіоверсії своєї книжки «Про тиранію. Двадцять уроків XX століття» 20 нових уроків про Україну та російсько-українську війну.