Стали відомі фіналісти премії імені Конрада-2026

Артур Дронь, Мирослав Лаюк і Валерій Пузік стали фіналістами Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2026 року. Про це повідомили на сайті Польського інституту в Києві. 

• Письменник, ветеран російсько-української війни Артур Дронь.

В аплікаційній формі його книжку «Гемінґвей нічого не знає» назвали «одним із найпотужніших, найпронизливіших і художньо зрілих літературних голосів сучасної України».

• Письменник і воєнний документаліст Мирослав Лаюк.

У поданні на премію наголосили, що його документальна книжка «Бахмут» «демонструє майстерне поєднання художнього репортажу, щоденникових записів та есеїстики».

• Письменник, художник, режисер-документаліст і військовослужбовець Валерій Пузік.

«Війна у творчості Валерія Пузіка не є декорацією або формальним маркером. Це середовище, у якому він досліджує людину: її страх, самотність, гумор, любов, втрати, дружбу, здатність залишатися собою та змінюватися», — ідеться в аплікаційній формі.

Лавреата оголосять 14 листопада 2026 року о 16:00 на урочистій церемонії. Її транслюватимуть на фейсбук-сторінці Польського інституту в Києві.

Переможець отримає 5000 євро від Польського інституту в Києві, а також піврічну стипендію Gaude Polonia від партнера премії — польського Національного центру культури.

Цього року організатори отримали 25 заявок від видавництв, культурних організацій, літературного порталу, бібліотеки, музею та університетів із дев’яти міст України.

Фіналістів обирало польсько-українське журі, яке очолив директор Польського інституту в Києві Ярослав Ґодун. До складу журі також увійшли польська публіцистка Богуміла Бердиховська, письменник і лавреат премії Конрада 2024 року Андрій Любка, літературознавець і перекладач української літератури Марцін Ґачковський, а також дослідниця й експертка з питань культури Поліна Городиська.

Премію Конрада-Коженьовського заснував Польський інститут у Києві 2007 року, її вручають раз на два роки. Цьогоріч премію вручатимуть удесяте. Відзнаку присуджують українським письменникам і письменницям віком до 40 років за послідовність творчого шляху, інноваційність форми та універсальність послання. 

Раніше її лавреатами ставали Андрій Любка (2024), Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калитко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (2011), Сергій Жадан (2009) і Тарас Прохасько (2007). 

Фіналістами премії імені Конрада 2024 року також були Олександр Михед і Ярина Чорногуз. У 2021 році до фіналу премії, крім Амеліної, увійшли Катерина Бабкіна і Павло Коробчук.

Артур Дронь — письменник, ветеран російсько-української війни. Він автор поетичних книжок «Гуртожиток №6» (2020) і «Тут були ми» (2023), а також книжки короткої прози «Гемінґвей нічого не знає». Ця книжка отримала відзнаку «Вибір Читомо» та увійшла до списку найкращих українських книжок 2025 року за версією Українського ПЕН у категорії «есеїстика».

Дронь також лавреат премії імені Юрія Шевельова-2025, а 2026 року його книжка претендує на премію Львова — міста літератури ЮНЕСКО. 

Мирослав Лаюк — письменник, воєнний документаліст, викладач Києво-Могилянської академії. Він автор романів і поетичних книжок «Баборня», «Залізна вода», «Осоте!», «Метрофобія», а також книжок репортажів та есеїв «Бахмут» і «Списки». 

За «Бахмут» Лаюк отримав премію імені Юрія Шевельова 2024 року, а 2026 року ця книжка увійшла до короткого списку польської премії імені Ришарда Капусцінського. «Списки» перемогли в номінації «Есеїстика» премії «Книга року BBC-2025». 

Валерій Пузік — письменник, художник, режисер-документаліст, військовослужбовець. За освітою він художник-дизайнер. Його дебютна книжка «Моноліт» вийшла 2018 року. Він також автор книжок «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «З любов’ю — тато!», «Метелик і танк», «Мисливці за щастям» і «Ким ми були». 

За книжку «З любов’ю — тато!» Пузік здобув премію імені Богдана Хмельницького. Також він отримав відзнаку імені Галини Могильницької в номінації «Громадянська позиція, честь та гідність» і став лавреатом конкурсу малої прози імені Івана Чендея за оповідання «Шульц». 

Нагадаємо, у жовтні 2026 року Артур Дронь став автором Радіодиктанту національної єдності. 27 жовтня українці писали диктант і бурхливо відреагували на текст у соцмережах.

У вересні 2026 року Мирослав Лаюк увійшов до п’ятірки фіналістів премії Петерсона, а в Лондоні поставили п’єсу Валерія Пузіка «Привиди у гілках».

Читайте також: Міжнародний престиж і фінансова підтримка: як премія імені Конрада стимулює літпроцес