Субтитрування можна розпочати з «Єдиних новин» – експерти про англійську у кінотеатрах

Нещодавно президент Володимир Зеленський запропонував Верховній Раді офіційно закріпити статус англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування в Україні. Законопроєкт №9432 серед іншого передбачає, що демонстрування англомовних фільмів у кінотеатрах має здійснюватися без дубльованого озвучення, але з українськими субтитрами, і така практика запроваджуватиметься поступово – з 2025-го до 2027 року. Чи означає це, що індустрія кінодубляжу в Україні приречена і ми вже не зможемо дивитися кіно українською? Щоб розібратися, ми звернулися до експертів. 

Режисер дубляжу, редактор, український перекладач

Про законопроєкт. Він нічого не означає, це просто бульк у калюжу, його призначення – відвернути увагу від чогось значного, наприклад, яких-небудь таємних переговорів. Законопроєкт суперечить Законові про кінематографію, закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», він уже викликав негативний резонанс серед активної частини суспільства і буде відкликаний або забутий.

Режисер і актор дубляжу

Всіляко вітаю впровадження англійської мови як обов’язкової в українському суспільстві. Проте подібний наказ ставить під удар величезну творчу сферу – кінотеатральне дублювання українською мовою.

В багатьох європейських неангломовних країнах, наприклад, у Німеччині, Польщі, Угорщині та багатьох інших, дублювання є невід’ємною частиною кінокультури. Усі фільми, що йдуть в прокаті, обов’язково демонструються місцевою мовою. Звісно, сеанси мовою оригіналу теж існують, проте одне не заміняє інше.

В Україні дубляж вже давно став окремим культурним явищем. Його скасування, хоч і поступове, неминуче призведе до значного зменшення популярності української мови, оскільки саме дубляж свого часу сприяв її значній популяризації.

І це не кажучи про відчутне зменшення глядачів у кінотеатрах, бо відсоток людей, котрі розуміють англійську мову на достатньому рівні, на жаль, невеликий, а швидко читати субтитри важко, наприклад, дітям і представникам старшого покоління. Мало того, читання субтитрів відволікає глядача від головного, а саме, розвитку дії кінострічки. Відтак, вся галузь виробництва дубльованого кінопродукту зазнає шкоди. Ба більше, подібне рішення гарантовано підштовхне потенційного глядача до перегляду кінофільмів на піратських сайтах російською мовою, оскільки стрічки, які глядач захотів би переглянути, не будуть перекладені українською. Іншими словами, наша кінотеатральна культура ризикує опинитись на рівні середини 2000-х років, коли український дубляж торував свій шлях крізь засилля російської мови. 

Також я не можу не сказати про величезну кількість акторів, режисерів, звукорежисерів, перекладачів та представників інших професій, які працюють виключно у сфері дубляжу – всі вони ризикують втратити роботу. Про сертифіковані дубляжні студії, які витрачають свої ресурси для підготовки кінотеатральних релізів українською. Про визнання українським глядачем і іноземними колегами того факту, що український кінотеатральний дубляж є одним з найякісніших і найпрофесійниших у світі. Численні подяки від таких студій, як Walt Disney, Warner Brothers та інших є тому підтвердженням. 

Кіноперекладач, працює зі студіями LeDoyen і Postmodern, а віднедавна – перекладач книжок

По-перше, цей закон здається щонайменше недолугим, певною мірою доюридичним і ганебним для законотворця (простіше кажучи – трохи «по-дєбільному написано») і позбавленим логіки. Якщо уявити, що його буде ухвалено і задіяно, то це означатиме кінець індустрії українського дубляжу, а згодом – кінопрокату (знову ж, якщо простіше – то спершу закриються дубляжні студії, потім – стійки з попкорном, а ще згодом у кожному великому місті залишиться по одному кінотеатру формату «Жовтня»). В «Одного разу в Голлівуді» (романі) [Квентіна Тарантіно – ред.] Рік Долтон каже: «Я в кіно не читати ходжу». Те саме стосується і нашого глядацького загалу, особливо зважаючи на те, що у репертуарі українських прокатників переважає розважальний жанр – комедії, екшн тощо. Тобто, кіно для перегляду під колу і попкорн. 

В Україні вже виросла ціла генерація людей, які не уявляють повноцінного перегляду фільму без якісної локалізації.

Наразі українська локалізація є предметом експорту (навіть до повномасштабного вторгнення польські мережі крутили фільмокопії з українським дубляжем, нині ж їхня кількість збільшилась), адже є попит, тому відмова від неї – то якийсь зовсім нелогічний крок. 

Я, звісно, поважаю контраргументи (хтось вважає це корисним для вивчення англійської, хтось хоче чути оригінальні голоси, комусь просто не подобається український дубляж), але щоб задовольнити цю глядацьку категорію, цілком вистачить одного сеансу (мовою оригіналу з субтитрами) на тиждень. До того ж це дещо дискримінаційно щодо людей з вадами зору (у нас, до речі, роблять фільмокопії саме для них, на жаль, не пригадую, як це зветься), не кажучи про дитяче кіно і мультфільми (тут варто зауважити, що навіть у країнах, де рівень володіння англійською значно вищий за наш, такі стрічки завжди дублюються).

Історик

Не було часу вчора це дослідити, але Пилип Іллєнко називає сакральну цифру: «Станом на 2019 р. у середньому кожен українець відвідував кінотеатр менше, ніж один раз на два роки. «Питання до фахівців, розрахуйте скільки зайнять в кінотеатрах знадобиться пересічному українцю для опанування англійської мови». А ще треба згадати, що до великої війни по всій країні був 191 кінотеатр (з них майже третина – у Києві). Ну, і в Україні 461 місто – тобто у 90% міст кінотеатрів нема в принципі. А тепер буде ще менше – кінотеатр «Перемога» у Бахмуті не скоро запрацює. Можете самі порахувати ККД покращення англійської мови саме через відсутність україномовного дубляжу, починаючи з 2027 року. Це до чого? Англійську треба вчити, але не обманювати себе та інших. Це точно не через кінотеатри відбудеться. Натомість субтитрування телевізійного кіноконтенту це був би шлях відразу до десятків мільйонів споживачів, але про це чомусь, дискусії нема.

Актор дубляжу, перекладач, режисер озвучення

Не секрет, що впродовж останніх років український дубляж та озвучення були чи не найефективнішими популяризаторами української мови для населення України, яке в побуті спілкується різними мовами. Саме тому в поданому президентом законопроєкті №9432 я вбачаю послідовне підривання статусу та зневагу до української мови. До слова, закон про заборону руснявих книжок чекав рік, і був підписаний ним лише тиждень тому.

Фільми в оригіналі з субтитрами завжди можна переглянути в кінотеатрах Жовтень, Планета Кіно, KINO42 тощо. З нашою культурою споживання піратського руснявого контенту, про вивчення мов у кінотеатрах можна просто забути.

Люди мають чути гарну літературну\сленгову\діалектичну українську мову, аби щоразу відкривати її різноманітність в щоденному використанні. Читання українською втілює цю ідею лише почасти. Коли ж ти чуєш як протагоніст з минулого\теперішнього\майбутнього\позачасового реагує на твої персональні виклики життя українською – це вкарбовується безпосередньо у твою душу, у твій власний біокод, і зрештою іншомовні відтворення тобою своїх почуттів у житті здаватимуться тобі дещо недолугими.

І тепер, коли українська мова на піку вивчання іноземцями у всьому світі, а закордонні гіганти ґеймдеву нарешті звернули на нас увагу, і вперше (!!!) почали офіційно локалізовувати свої продукти українською вже на стадії підготовки до релізу (взяти хоча б Cyberpunk 2077, Baldur’s Gate 3, Frostpunk 2 тощо), ми так смачно плюнемо собі в борщ?

Альф із субтитрами?! «голосно регоче».

Акторка театру і кіно

Я, як і мої колеги, одностайно проти цієї ініціативи! Впровадження англійської аж ніяк не дорівнює утисканню галузей, які сприяють розвитку української. Я вважаю, український дубляж, що починався з озвучення на каналі ICTV на початку 90-их, перетворився на витвір мистецтва. Оскільки окрім самого дублювання, актори виконують надскладні вокальні партії й світові хіти. І це звучить українською! Ну і в першу чергу думаймо про нашого глядача. Тут можна говорити дуже довго, наскільки важливо, щоб ЗВУЧАЛО, а не було написано.

Актор дубляжу, телебачення, диктор.

1. Вивчати англійську мову, звичайно, необхідно і корисно. Але ж вивчати УКРАЇНСЬКУ мову не менш необхідно і, вже точно, дуууже корисно.

2. Доступ до англійської мови, як на мене, нічим не обмежений. Її (англійську) можна отримати за найменшим бажанням. Просто увімкнувши будь-який теле- чи кінопродукт. Хочете з субтитрами – будь ласка. Все вже є. Не кажу вже про кількість курсів різного штибу. А звідки українцям та носіям інших мов брати приклади правильної УКРАЇНСЬКОЇ мови? В школі навчають, скажете? Я вчився в школі. Я пам’ятаю «шкільну» українську. Чи не телебачення, радіо, кіно — найлегший спосіб поширення мови? Чи не відіграв свого часу позитивну роль перехід на озвучування та дублювання іноземної продукціїї українською на певних телеканалах? Велика частина українців згадали, що в них є МОВА! Я пам’ятаю цю хвилю захвату серед молоді.

3. Вже скоро 30 років існує в Україні озвучування і дублювання. Створені самі професії акторів дублювання, перекладачів, редакторів, звукорежисерів, адміністраторів – всіх, хто бере участь у створенні дубльованого контенту. Без перебільшення, український дубляж досяг значного рівня в своєму розвитку за цей час, чого не скажеш про деякі інші галузі виробництва в нашій країні. Просто постає питання: ЧОМУ англійська мова має прищеплюватись в Україні за рахунок УКРАЇНСЬКОЇ мови? ДЛЯ ЧОГО нищити те, що працює і приносить користь? Чи нам ще не достатньо прикладів наслідків такого нищення? В усіх сферах. Демократія – це вибір. Українська мова – хороший приклад демократії: є варіанти наголосів в одному слові, варіанти правильної побудови словосполучень, закінчень в словах. Чому б не брати приклад з МОВИ? Вона існує знааачно довше, ніж люди, що нині працюють над законами. Чому б не дати українцям ВИБІР? Чому б спершу не спитати в українців, а що вони думають про зміни, які пропонуються проєктом закону?

Раз вже так необхідно поширити і, перепрошую, змусити вивчити людей іноземну мову, то нехай хоч залишаться варіанти. Стосовно кінотеатрів. Чому б не робити сеансів з субтитрами і дублюванням? Що в цьому поганого? З телевізійною продукцією складніше, але і тут можна знайти варіанти. Головне – мати бажання. Згодні? І на фінал. На мою думку, рівень знання української мови, як би це дико не звучало, в Україні – не такий високий, щоб постійно експериментувати з мовним питанням. Дайте можливість нашій мові нарешті твердо стати на ноги. Її б зберегти. Вона ж об’єднує, визначає народ, несе генетичний код. Зрештою, мова – питання національної безпеки. Я ж нічого не плутаю?

Читайте також: Кінотеорія в Україні: Per aspera ad astra