У Києві об’єднують бібліотеки в одну електронну систему, але є питання

У Києві запустили пілотний проєкт «Єдина електронна бібліотека», який має об’єднати публічні бібліотеки міста в одне інформаційне середовище. Про це повідомила Київська міська державна адміністрація. 

Читомо попросило пояснити це рішення у президентки Української бібліотечної асоціації Оксани Бруй. 

Що передбачає проєкт?

Ідею проєкту представив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський. За його словами, мета «Єдиної електронної бібліотеки» — об’єднати бібліотеки Києва в одну систему, щоб спростити роботу бібліотекарям і зробити послуги зручнішими для читачів: у перспективі містяни зможуть мати один читацький квиток на всі бібліотеки міста, бачити наявні книжки онлайн і бронювати потрібні видання.

Наразі до системи підключені три дитячі книгозбірні: 

• Центральна бібліотека імені Т. Г. Шевченка для дітей міста Києва;
• бібліотека № 2 для дітей Деснянського району;
• бібліотека № 119 для дітей Деснянського району. 

Читацький квиток, оформлений в одній із них, уже діє в усіх трьох. Підключення інших дитячих бібліотек столиці триває. 

Наступним етапом стане інтеграція системи з Київ Цифровий та Порталом послуг Києва. 

«У перспективі користувачі зможуть мати особистий читацький кабінет, переглядати єдиний електронний каталог підключених бібліотек, шукати книжки та бронювати видання для себе і своїх дітей. Відповідний функціонал наразі перебуває в розробці», — поінформувала про наступні кроки директорка департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Вікторія Іцкович.

Чому створюють свою систему?

Причину, чому місто вирішило створювати власну систему, пояснив директор департаменту культури КМДА Сергій Анжияк: дотепер бібліотеки користувалися інформаційними продуктами, які фактично не оновлювалися з 2014 року, і значна частина цього ПЗ мала російське походження. 

«Тому для нас було принципово важливо створити власну муніципальну систему, яка відповідатиме сучасним потребам київських бібліотек і користувачів», — зазначив він, додавши, що наразі пілотний проєкт тестують на базі дитячих бібліотек.

Анжияк додав, що тестування на дитячих бібліотеках дасть змогу перевірити всі процеси на практиці, допрацювати функціонал і надалі поширити систему на всю мережу публічних бібліотек Києва.

«Для бібліотекарів це насамперед спрощення щоденної роботи, автоматизація процесів і можливість працювати з єдиною базою даних. Водночас ми бачимо цю систему і як додатковий сервіс для читачів та інших користувачів бібліотек. Такий підхід до цифровізації бібліотечної мережі давно застосовують в інших країнах, і ми також створюємо власне сучасне рішення для Києва», — пояснив директор департаменту культури.

Серед переваг системи в КМДА називають і можливість вести консолідовану статистику: бібліотеки зможуть відстежувати динаміку видачі книжок, популярність окремих видань та активність користувачів у межах усієї мережі. 

Утім, президентка Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй зауважила, що у жодному з офіційних повідомлень КМДА не назвала конкретне програмне рішення, на основі якого будують систему. 

«Ми спілкувалися кілька разів з розробниками, і я знаю, з чим вони працюють. І це хороша система open source нового покоління, яку вони допрацьовують», — говорить Бруй.

За її словами, у Києві впроваджують так звану «платформу бібліотечних сервісів» — рішення, від початку побудоване на нових бібліотечних стандартах, зокрема IFLA LRM і BibFrame, та на пов’язаних даних, а не адаптоване до них згодом. У перспективі, каже Бруй, система має потенціал автоматизувати роботу і з зовнішніми електронними ресурсами — коли видавці зможуть постачати бібліотекам електронні книжки. 

Експертка також прокоментувала назву проєкту: на її думку, термін «електронна бібліотека» зазвичай означає повнотекстову базу даних із доступом до електронних версій документів, тоді як у Києві по суті впроваджують єдину платформу бібліотечних сервісів. 

Бібліотечні системи у Запоріжжі і Львові

Бруй каже, що впровадження на рівні міст — логічно з огляду на розмір країни, і що це «великий плюс і зручність насамперед для користувачів». Вона навела два приклади подібних проєктів в інших обласних центрах. 

Щодо запорізької розробки «Є-книга» вона зазначила: «Як на мене, це той шлях, яким не треба йти з бібліотечними системами. Не варто винаходити черговий власний “велосипед”». 

Про львівську систему Koha Бруй сказала: «Це хороший варіант, бо Koha підтримує поточні міжнародні стандарти, розроблено із врахуванням стандартних бібліотечних процесів, і досить не складно допрацювати те, чого потребує місцевий контекст, і в майбутньому не дуже складно буде перейти на нову ІТ-систему». Водночас бібліотекознавиця зауважила, що ця система орієнтована лише на роботу з паперовими документами. 

Виклики переходу

На основі єдиного читацького квитка можна реалізувати й додаткові сервіси: доставку книжки в найближчу бібліотеку з іншої, повернення видання в будь-якій бібліотеці незалежно від того, де його брали, або через спеціальні бокси для повернення, розміщені по місту, без прив’язки до конкретної бібліотеки й цілодобово. Подібне вже працює за кордоном, але це питання не лише ІТ-рішення, а й інфраструктурних нововведень. 

Бруй зазначила, що головна складність під час переходу на нову систему — коректне перенесення накопичених даних із попередніх систем. «Коли ж йдеться про перехід багатьох бібліотек, які до цього працювали в різних АБІС, на одну, то завдання із перенесення даних без втрати ускладнюється в рази», — пояснила вона, додавши: «Сподіваюсь, що в Києві її подолають. І сподіваюсь, що рішення, щоб в новій системі почати з нуля, і по новій заводити всі книжки, не буде». 

Окремим викликом Бруй назвала організацію роботи з базою читачів і захист персональних даних, зокрема, питання, чи буде вона єдиною для всіх бібліотек, чи сегментованою, і чи зможе читач обмежити доступ до своїх даних лише однією бібліотекою. «Тут добре треба вивчити і пропрацювати юридичні моменти», — зазначила вона, додавши, що спільна робота бібліотекарів із різних закладів в одній системі потребує чіткого розмежування прав доступу. 

Що треба зробити на національному рівні

За словами Бруй, подібні міські ініціативи не скасовують потреби в загальнонаціональних рішеннях. На її думку, держава має забезпечити:

• створення Національної системи централізованої каталогізації, коли бібліографічний запис створюється один раз, а решта бібліотек забирають його собі;
• переведення національних і державних бібліотек на єдину платформу бібліотечних сервісів, оскільки більшість із них досі працює на старому російському ПЗ;
• формування зведеного каталогу провідних бібліотек через розгортання Discovery Systems;
• реалізацію Програми інформатизації бібліотек через спрямування коштів на місця, зокрема розгортання платформ бібліотечних сервісів на рівні обласних бібліотек, і не лише публічних.

При цьому Бруй наголосила, що не варто об’єднувати всі бібліотеки в одну систему з огляду на масштаб країни. Натомість зведений каталог провідних бібліотек має представити репертуар і дати змогу, зокрема дослідникам, замовляти видання за міжбібліотечним абонементом просто на порталі — наприклад, зі Львова чи Одеси до Києва чи Харкова. 

Зведені каталоги варто мати не лише на національному, а й на рівні областей і міст. Зведений каталог Києва, на її думку, має включати не лише публічні бібліотеки, а й національні, державні та університетські. 

Бруй зазначила: «У жодному випадку, не варто розробляти власне ПЗ з нуля. Це не буде ні швидко, ні дешево. […] Для мене розроблення ПЗ з нуля за державні гроші – це їхнє нецільове використання». 

Нагадаємо, що про відставання бібліотечних ІТ-систем в Україні та позицію Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй вже писала для Читомо раніше. Також вона розповідала про перехід публічних бібліотек Львова та Івано-Франківська на систему Koha в межах створення Системи централізованої каталогізації. 

Читайте також: Національна електронна бібліотека: як це працює і навіщо Україні

Чільне фото: ілюстративне / pexels