Візуальне, предметне, перформативне: артвидання до Книжкового Арсеналу

У першій частині добірки нових арткниг розповідаємо про мистецтвознавчі і культурологічні видання.

Цієї весни на українському ринку зʼявилосяся кілька яскравих видань, які досліджують мистецький досвід, культурну тяглість та візуальну культуру — в локальному та глобальному вимірах. 

Одні з них занурюють у трипільську глину й український авангард, інші фокусуються на сучасному дизайні, театральній айдентиці чи практики деколонізації. 

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2025», створеного за підтримки Фундації ЗМІН у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал». 

Олександра Екстер у фокусі двох видань

Олександра Екстер — художниця, чий творчий образ набуває нових вимірів у дослідженнях. Її постать динамічна та багатошарова: вона і художниця українського авангарду, і сценографка, яка втілювала сміливі експерименти, і особистість, присутність якої вплинула на мистецьке середовище Києва та Парижа. Цієї весни на українському ринку з’явилися два видання, які репрезентують її спадщину по-різному — через особистий наратив і сценографічну візію.

Історії українських митців. Олександра Екстер 

Анна Лодигіна. Історії українських митців. Олександра Екстер. – Projector Publishing, 2025. — 308 с., іл.

Це перше видання в серії, яка прагне зробити українських художників більш зрозумілими широкій аудиторії. У книжці Екстер постає не лише як одна з ключових фігур авангарду, а і як жива людина зі складною біографією, емоціями, втратами й пристрастями. Текст написаний не в академічному форматі, а радше як популярна біографія, де життєпис художниці поданий в кількох актах. Утім, наукове підгрунтя тут присутнє. За відсутності особистих щоденників, авторка ґрунтує свою оповідь на дослідженнях архівних листів і спогадів сучасників, де віднаходить тонкі психологічні нюанси, внутрішні суперечності, особисту драму Екстер у розлуці з Києвом. 

Науковою рецензенткою є Оксана Баршинова, заступниця генерального директора Національного художнього музею України (NAMU) з виставкової роботи, а також авторка окремих есеїв у книжці. Ця книжка — це мандрівка крізь середовища, що сформували Екстер: великі міста, сцени й майстерні — а також традиції народного мистецтва, які живили її уяву.

Купити книжку

Олександра Екстер. Сцена — це світ 

Олександра Екстер. Сцена — це світ. – Rodovid, 2024. – 228 с., іл.

Ця книжка, видана як каталог виставки в Українському музеї Нью-Йорка, насправді виходить далеко за межі типового музейного формату. Вона пропонує комплексний погляд на творчу спадщину Олександри Екстер — не лише через живопис чи сценографію, а й через її менш відомі, але надзвичайно цікаві зв’язки з кіномистецтвом і дизайном одягу.

У виданні зібрано низку статей, що висвітлюють її співпрацю з театром і кіно, діалог із народним мистецтвом. Візуальний матеріал різноманітний: поряд із репродукціями картин знайдемо ескізи костюмів, моделі сценічних декорацій, архівні світлини, кадри з фільмів, а також несподіваний візуальний сюжет, пов’язаний із церемонією закриття Олімпійських ігор 2024 року. Книга поєднує дослідницьку глибину з візуальною насиченістю, відкриваючи нові погляди на багатовимірну постать Екстер.

Купити книжку

Баугауз (Світ Мистецтва) 

Френк Вітфорд. Баугауз (Світ Мистецтва). – ArtHuss, 2025. — 216 с., іл.

Естетику сучасного світу неможливо уявити без впливу Баугаузу. У мінімалістичних інтерфейсах, ергономічних меблях, будівлях зі скла й бетону — відлуння ідей, які зародилися понад століття тому в стінах невеликої німецької школи мистецтва і дизайну. Баугауз не просто визначив візуальні стандарти майбутнього: він змінив сам спосіб мислення про речі навколо нас — про їхню функціональність, красу і місце в повсякденному житті.

У цьому контексті нове українське видання книги Френка Вітфорда «Баугауз» виглядає актульним для сучасного читача. Це можливість заглибитися в історію одного з головних мистецьких експериментів ХХ століття та зрозуміти, чому сучасний світ виглядає саме так.

Купити книжку

Читайте також: Новий нон-фікшн, на який радимо звернути увагу на Книжковому Арсеналі

Літопис візуальної культури 

Літопис українського дизайну. №4. – Ist Publishing, 2025.  

Четверте число «Літопису українського дизайну», створеного з ініціативи дизайн-бюро Spiilka, продовжує висвітлювати історію та розвиток українського дизайну в широкому розумінні. Серед ключових тем випуску — постать Анатоля Петрицького, одного з найяскравіших театральних художників ХХ століття. Його сценографічна мова, що поєднувала авангардні форми з глибоким відчуттям ритму вистави, викликала захоплення навіть у Пікассо. 

Особливу увагу видання присвячує айдентиці театрів. Аналіз айдентики Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка показує, як візуальна мова допомагає театру стати впізнаваним у культурному полі. Також у фокусі — айдентика «Українського театру», яка демонструє пошук сучасної візуальної ідентичності на перетині традиції та експерименту.

Окрема частина випуску присвячена шрифтовій спадщині: історії створення першої української складальної гарнітури авторства Василя Хоменка. Саме нею в 1969 році була надрукована знаменита «Енеїда» з ілюстраціями Анатолія Базилевича. На цьому прикладі «Літопис» тонко показує, як шрифт стає не лише інструментом друку, а й виразником національної візуальної ідентичності.

Автори активно звертаються й до сучасності. На сторінках «Літопису» аналізують айдентику цифрової платформи Megogo, мобільного артпростору MOT (Module of Temporality), який мандрує українськими містами, фестивалів Brave і Docudays UA, а також згадують розробку айдентики для Євробачення-2017. 

Видання вирізняється структурною ясністю, сучасною типографікою та глибокою повагою до контенту: кожен розворот працює як візуально вивірена сцена. Дизайн «Літопису» побудовано на чіткій сітці з великою кількістю «повітря», а типографіка тут виступає як частина наративу, зокрема в матеріалах про шрифт і айдентику. 

З 22 травня доступне до замовлення на сайті видавництва

Деколонізація мистецтва. За межами очевидного

Деколонізація мистецтва. За межами очевидного. – Ist Publishing, 2025.

Нині в Україні істотно активізувалися процеси деколонізації — насамперед у сфері культури та мистецтва. Боротьба з глибоко вкоріненими російськими імперськими наративами, які десятиліттями формували сприйняття українського мистецтва за кордоном, набуває більшої динаміки. Українські інституції та мистецькі ініціативи, незалежні куратори активно працюють над поверненням авторства, видимості й чутливості до українського контексту. Виставки, дослідницькі програми, лекції та публікації стали інструментами, що допомагають вивести Україну з тіні колоніального сприйняття.

Саме в цьому широкому культурному русі — повернення голосу, виправлення оптики, фіксація втраченого — книжка «Деколонізація мистецтва. За межами очевидного» набуває особливої ваги: як артефакт часу і як інтелектуальний інструмент для подальших змін.

Це видання стало результатом публічної програми, організованої Українським інститутом під час 59-ї Венеційської бієнале у 2022 році. Книга є спільним проєктом Українського інституту, Фундації культурної дипломатії, видавництва ist publishing та Фундації ЗМІН.​

До видання увійшли вісім ключових промов та чотири аналітичні есеї, у яких відомі культурні діячі, куратори та арт-критики з України та інших країн осмислюють тематику деколонізації в контексті сучасного мистецтва. Вони також розмірковують про те, як великі потрясіння — зокрема повномасштабна війна Росії проти України — змінюють мистецтво і нас. У живій розмові куратори, художники та дослідники порушили питання про роботу світової мистецької системи — хто і як у ній отримує видимість. І головне — чи може мистецтво не просто відтворювати реальність, а змінювати її. 

Якщо ви дослідник, художник, студент відповідних напрямів навчання або культурний професіонал — ви можете отримати безкоштовний примірник видання, заповнивши форму.

Трипілля. Спочатку була глина

Владислав Чабанюк. Трипілля. Спочатку була глина. – Віхола, 2025. — 248 с., іл.

У книжці «Трипілля. Спочатку була глина», що готується до друку у видавництві «Віхола», історик Владислав Чабанюк занурює читача в багатогранний світ однієї з найдавніших цивілізацій. Автор поєднує наукову основу з живою розповіддю, присвячуючи увагу як повсякденню трипільців — ремеслам, побуту, символіці праці, — так і сакральному виміру їхнього світогляду.

Без глини нам важко уявити культуру трипільців, для яких вона і посуд, і архітектура, і культові фігурки; з неї будували й через неї комунікували зі світом. Розділ присвячений кераміці — зокрема її орнаментам, формам, методам обпалення — оповідає про високий рівень естетики та технічної майстерності ще в доісторичні часи.

Окремі частини книжки занурюють у побутову матеріальну культуру Трипілля: транспорт (такий як санчата), моду і текстиль (включно з деталями про ткацтво, взуття та прикраси), будівництво та типологію житла (зокрема «рогаті хати»). Також ідеться про обряди, ритуали й сакральні об’єкти. Автор описує ці елементи як компоненти цілісного світогляду, де естетика, функціональність і віра були нерозривно пов’язані.

Особливо цікавий феномен трипільських мегапоселень — справжніх протоміст, які вражають масштабами й плануванням. Історія їх відкриття та дослідження в Україні є частиною великої оповіді про повернення до самих себе, про археологію як спосіб осмислити не лише минуле, а й сучасну ідентичність.

У цьому ж тематичному полі в жовтні з’явиться ще одне знакове видання — «Світанок усіх речей» Девіда Венґрова та Девіда Ґребера, переклад якого готує до друку видавництво BookChef. Світовий бестселер, що викликав хвилю дискусій, пропонує радикально новий погляд на витоки людських суспільств, зокрема звертає увагу на приклад трипільської культури як одного з варіантів альтернативного розвитку. 

Передзамовити книгу Трипілля. Спочатку була глина (вийде друком 21.05)

Читайте також: Заплутано, динамічно, моторошно – 7 детективів до Книжкового Арсеналу