«Захід має завершити проєкт із деколонізації росії» — що пишуть іноземні ЗМІ про війну в Україні

На жаль, увага світу до України потрохи згасає, хоча жахливих інформаційних приводів не меншає. Зараз це помічають не тільки в українському суспільстві, але й в середовищі письменників. Як це згасання припинити, чому росію обов’язково потрібно деколонізувати і як на формування України впливали колоніальні дискурси росії та Заходу — читайте в новому огляді світової преси.

У журналі The Atlantic  опублікували статтю «Деколонізувати росію» письменниці, авторки книжки «Американська клептократія: як США створили найбільшу в історії схему відмивання грошей у світі» Кессі Мішель.

Вона стверджує, що історія росії — це історія майже безперервної експансії та колонізації, а сама росія — остання європейська імперія, яка чинила опір навіть елементарним зусиллям з деколонізації, таким як надання підлеглому населенню автономії та можливості впливати на обрання лідерів держави. На думку Мішель, вторгнення росії в Україну — доказ того, що рф готова вдатися до війни для завойовування регіонів, які вона вважає своїм законним володінням.

Письменниця аналізує історію стосунків США і рф у контексті можливості деколонізації останньої після розпаду Радянського Союзу. Вона вважає, що розпад СРСР — не просто поразка комунізму, а поразка колоніалізму.

«Захід має завершити проєкт, розпочатий у 1991 році. Він повинен прагнути до повної деколонізації росії», — наголошує Мішель. Також вона вказує на помилку США у ненаданні підтримці націям Карелії, Комі, Сахи, Башкортостану, Чувашії, Калмикії, Удмуртії тощо в їхній боротьбі за суверенітет. 

«росія — не єдина нація-поліглот, яка не змогла подолати спадщину колонізації. Зараз Китай контролює найбільшу систему концентраційних таборів, яку світ бачив після Голокосту, спрямовану на ліквідацію уйгурів як окремої нації. І значна частина США все ще відмовляється розглядати свою власну історію як історію імперського завоювання. Але саме росія — і, точніше, російський імперіалізм — є найгострішою загрозою міжнародній безпеці», — зауважує Мішель.

Вона підсумовує: поки московська імперія не буде повалена, регіон — і світ — не буде в безпеці. Європа залишиться нестабільною, а українці та всі колонізовані народи, змушені воювати за кремль, продовжуватимуть гинути.

«росія розпочала найбільшу війну, яку бачив світ за останні десятиліття, на службі імперії. Щоб уникнути ризику подальших воєн і безглуздого кровопролиття, кремль повинен втратити імперію, яку він досі зберігає. Проєкт російської деколонізації має бути нарешті завершений», — зазначає Кессі Мішель.

Читайте також: Оксанен: Недостатньо скинути путіна, щоб змінити росію. Треба змусити росіян усвідомити всі злочини

Видання Publishers Weekly з посиланням на опитування Читомо пише про те, як повномасштабна війна вплинула на українську видавничу галузь.

У матеріалі переповідають результати дослідження, зосереджуючись на тому, як іноземних видавців підтримують за кордоном, як постраждали працівники галузі та як українські видавці зберігають культуру. 

«Перемогти ворога! Закрити всі шляхи надходження будь-якої літератури з росії. Зупинити діяльність всіх дочок російських видавництв та книготорговців, дотичних до росії», — наводять в матеріалі цитату видавництва «Комубук».

Читайте також: Без паперу, замовлень і зі зруйнованою інфраструктурою: чим живуть українські друкарні зараз

Американський літературний журнал Apofenie опублікував вірші Ірини Старовойт в перекладі Грейс Махоні. 

Читайте також: Стерти захисний шар страху: 15 нових віршів про війну

Мистецтвознавиця Ася Баздираєва на видавничій платформі e-flux аналізує колоніальний погляд на Україну в есеї «Без молока, без любові». 

«У логіці європейської картографії, як і імперської Росії, території сучасної України визначаються як периферія. Це виражається не лише в географічному плані (щодо центрів у Європі та Російській імперії), а й мається на увазі як культурна категорія: українці розглядаються не як суб’єкти та сучасники цивілізаційних процесів, а як ресурс», — пише вона.

На думку Баздираєвої, російська війна проти України — невіддільна частина імперського (і, отже, колоніального) погляду на Україну як на ресурс — простір для транзакцій, обміну матеріалами та відносин видобутку та виснаження. Проблема полягає в тому, що тут діють дві колоніальні держави: одна активно вбиває, інша експлуатує до останнього, а потім залишає людей і землю вмирати. Обидві бачать Україну безсуб’єктною, безголосною територією: для Заходу Україна не зовсім Європа; це Європа нижнього класу, чия функція є предметом обговорення. росія, зі свого боку, може лише порівнювати Україну з собою, заходячи так далеко, що називає її «антиросією», але ніколи не розглядатиме Україну як автономний суб’єкт.

Мистецтвознавиця наголошує, що впродовж своєї історії Україна формувалася подвійним колоніалізмом. «У логіці європейської картографії, як і імперської Росії, території сучасної України визначаються як периферія. Це виражається не лише в географічному плані (щодо центрів у Європі та Російській імперії), а й мається на увазі як культурна категорія: українці розглядаються не як суб’єкти та сучасники цивілізаційних процесів, а як ресурс», — пише вона.

The Guardian опублікувало статтю письменника і журналіста Пітера Померанцева під назвою «Україна має вести переговори з позиції сили. Але увага світу згасає».

Померанцев пише, що росії потрібно перестати бути загрозою: для своїх сусідів, для свого народу, для світу, а зведення загрози до мінімуму називає «єдиним способом зіткнутися з реальністю» для Заходу. 

«путінська росія — не звичайна країна, що прагне раціональних гарантій безпеки. Це хижак, який працює за власною логікою внутрішнього гноблення та зовнішньої агресії», — наголошує він.

Померанцев зауважує, що метою вторгнення росії в Україну було перезавантаження світового порядку, схилення його в бік диктатур, безкарності та права великих держав нищити малі, але натомість вторгнення може викликати бажання зміцнити права, суверенітет і демократію.

«Нам не варто турбуватися про «приниження» путіна та його поплічників на полі бою — приниження в російській політиці та суспільстві приходять зсередини, століття відсутності справи з історією репресій та масових вбивств породили політичну культуру, яка кипить від образи та страх. Єдине, що можна зробити, це заохотити російські еліти та суспільство поглянути на реальність і межі своєї влади», — зазначає письменник.

Читайте також: Снайдер: Світові треба більше думати про український народ і менше про проблеми путіна

Він наголошує не необхідності санкцій. Для Померанцева воєнні злочини росії та нафтове ембарго — взаємопов’язані речі, але наголошує: тільки економічного покарання недостатньо, світ має привертати увагу людей до російських злочинів та робити все, щоб не дозволяти кремлю керувати сприйняттям цієї війни.

Читайте також: Пітер Померанцев закликав відключити Росію від SWIFT

Польський журнал ZNAK опублікував есеї Софії Андрухович, Володимира Рафєєнка, Вікторії Амеліної, Петра Яценка, Тараса Прохаська й Олени Шеремет про їхні досвіди війни.

Усі тексти можна прочитати польською та українською мовами.

«Життя під вогнем, страх за близьких, необхідність тікати з місць попереднього життя не сприяє створенню. Проте написані історії, переживання та емоції мають велику документальну цінність. Вони складають звіт про обложену країну. Сподіваємося, що в мирні часи українські письменники перетворять їх на ще більше літератури», — зазначають в описі до есеїв.

Не можна оминути увагою і свіжу статтю в The New York Times президента США Джозефа Байдена про те, що США робитиме і не робитиме в Україні. 

Він пише, що мета США — бачити демократичну, незалежну, суверенну Україну із засобами для стримування та захисту від подальшої агресії.

«Стояти поруч з Україною в її скрутну годину — це не просто правильно. У наших життєво важливих національних інтересах є забезпечення мирної та стабільної Європи та чітко дати зрозуміти, що сила не є правильною», — наголошує американський президент та додає, що США неухильно дотримуватиметься принципу  «Нічого про Україну без України».

Попередні частини огляду:

• «Голос з України: українська література у матеріалах іноземних медіа» — 27 лютого;

• «Ще більше голосів з України про літературу й культуру в іноземних ЗМІ» — 12 березня;

• «Молоде покоління українців працює з вільним віршем» — міжнародні ЗМІ про літературу під час війни» — 25 березня;

• «Метою світу має стати перемога України» — про війну з рф в міжнародних ЗМІ» — 7 квітня;

• «Пасивна риторика сприяє не миру, а воєнним злочинам» — що писали в іноземних ЗМІ про війну в Україні — 20 квітня;

• «Багато в чому саме російська література сплела маскувальні сітки для танків рф» — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 28 квітня;

• Як українці звикають до пронизливого звуку нової реальності — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 5 травня;

• Українську поезію «змітають із прилавків» — що писали про Україну в іноземних ЗМІ  — 12 травня;

• «Кримські татари говорять між собою мріями про вільну Україну» — що пишуть про нашу країну у світових ЗМІ — 19 травня;

• «Пушкін може мало чого нас зараз навчити, а Шевченко знову актуальний» — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 26 травня.