Сергій Куцан. Зюзя

На день народження бабуся зробила Олесі несподіваний подарунок — унікального пацюка, вирощеного в секретній експериментальній лабораторії. І відтоді життя родини пішло шкереберть: безсонні ночі й насичені карколомними пригодами та битим посудом дні. А потім шкереберть пішло життя цілого будинку. А далі, можливо, й усього міста…
Неймовірно смішна повість Сергія Куцана «Зюзя» — переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» з метою простимулювати українських письменників до створення книжок, у героях яких сучасні українські підлітки зможуть упізнати себе.

На торті сидів пацюк і прилизував голову малюсінькими долоньками. Крім тирси, лушпайок і піддиванної пилюки, на нього поналіплювалась ще й посипка з торта. І він намагався від того всього позбутися, сердито чухраючи себе пальчиками. Тирсу й пилюку пацюк зішкрібав на торт, а посипку з горішків наминав, притримуючи лапками. Від цього мордочка його дрібно-дрібно тремтіла. Очки у звірятка радісно блищали, як дві намистинки. Діти дивились, наче зачаровані. Від побаченого маму перетрусило. Макітра випала і розбилась. Вареники роз’їхались по підлозі. – То-о-орт! – видихнула мама і спересердя пожбурила в пацюка вареником».