Ліна Екдаль: Під час війни важко дібрати слова, та важливо намагатися

Шведська поетка і драматургиня Ліна Екдаль знана українським читачам зокрема завдяки багаторічній роботі перекладача Лева Грицюка, а також завдяки її виданням як поезій, так і дитячих книжок в Україні (зокрема її дебютної дитячої книжки «Ку-ку! Ми тут!» у Видавництві Старого Лева). Ліна одна з небагатьох шведських авторок, для яких діалог з українськими колегами та українським контекстом є багаторічним. Тому природно, що її тексти ввійшли до нової шведської антології на підтримку українців – «Антологія для України».

Ліна Екдаль розповіла українській письменниці Юлії Мусаковській про найновіші проєкти й силу письма під час катастроф.

Читати інші матеріали спецпроєкту «Шведський акцент»

Про найновіші проєкти

Весною вийшла моя найновіша книжка «Ти не повний, ти наповнений». У збірці головним чином йдеться про межі наповнення: скільки інформації поміщається в людині, перш ніж усе зникає. Хто опиняється у центрі, хто має владу, і скільки інформації поміщається у ситі. Нас закликають почати все з початку, ще до народження. Хтось стверджує, що цього не достатньо. 

Зараз я працюю над декількома проєктами. Зокрема над співпрацею з поетом Тумасом Тідгольмом. Вже понад рік ми обмінюємося поезіями, тобто раз на два тижні присилаємо один одному вірша. У цих поезіях ми відповідаємо один одному, але не прямо, а в довільній формі. Пізніше вірші буде укладено в збірку. 

Ще я пишу лібрето для хорового твору на основі інтерв’ю. У моєму доробку вже багато таких текстів, але цього разу мова йде про інтерв’ю ув’язнених жінок. Музику пише Матільда Хестрем, а сам твір виконуватимуть хори у в’язницях і не тільки. Проєкт називається «Голоси зсередини», а його прем’єра відбудеться у березні 2023. 

Читати також: «Діти хочуть це знати», – Рус Лаґеркранц про пошук світла в дитячій книжці про геноцид

Я залучена до проєкту поезії на каналізаційних люках. 2019 року мені випала честь написати вірша, текст якого потім вилили у 133 каналізаційних люках і розмістили в різних частинах міста [Гетеборга – пер.]. До цього часу участь у проєкті взяли Ліна Екдаль, Мальте Перссон, Анна Ґрета Віде та Маріам Нараґі. У 2023 році буде вибрано нового поета. Це дуже цікавий проєкт, який перейняли в містах Умео та Уппсалі, а також регіоні Сконе. Ми очікуємо продовження проєкту в інших регіонах Швеції, а може й навіть в інших країнах! 

Крім того, весною я планую вирушити в турне під назвою «Гра сну». Це поетично-музична вистава, яку я виконую разом із музиканткою Анною Ґуставссон. 

Також я працюю над поезією до нової збірки. Окрім поезії я ще пишу драму й саме взялася за нову п’єсу. 

Про проблеми, які цікавлять для дослідження через прозу та поезію

Мені цікаво писати про вплив мови на людину. Про те, як і з якою ціллю ми використовуємо чи не використовуємо мову. На мою думку, дуже важливо, щоб поезія була постійним голосом суспільства, жила серед людей і була присутньою у розмовах. Тож мене цікавить усе, що з цим пов’язано. 

Яким чином ладити з найближчим оточенням, але водночас не випадати зі світового контексту? Мене цікавить гумор, серйозність і межа між ними. Той момент, коли ми зупиняємось, ковтаємо сміх, замислюємось і знаходимо відвагу й бажання робити те, що потрібно. 

Про важливість комунікації з українськими колегами

В Україні я була сім разів. Чесно кажучи, це країна, яку я відвідувала найбільше. Все розпочалося із турне, організованого Шведським Інститутом у 2007 році. Ми тоді подорожували Україною в товаристві поетів Давіда Вікґрена, Сергія Жадана та Галини Крук. Також з нами був перекладач Лев Грицюк, який став моїм близьким другом. Після цього турне я зачастила до України. Спершу з виставою «Хто плаче за Еммою Блумгофф», згодом на Форум видавців у Львові. 

Лев перекладав мої вірші, зокрема збірку вибраної поезії, а також дитячу книгу «Ку-ку! Ми тут!». Після смерті Лева у 2020 році я Україну не відвідувала. Лев завжди був моєю контактною особою, координував нові співпраці, книжки, виставки. 

Я страшенно за ним сумую. Не лише тому, що Лев був моїм другом, а й людиною, яка горіла літературою і була важливою ланкою між Україною і Швецією в літературному плані. 

Я хочу й сподіваюся знову приїхати в Україну.

Про зміни видимості української культури  у Швеції

Від початку війни в Україні українська література у Швеції стала однозначно більш видимою. Наприклад, темою Гетеборзького книжкового ярмарку в вересні цього року була саме Україна. Це добре, але сумно, що поштовхом стала війна.  

Весною відбулося багато літературних читань і вечорів, присвячених Україні. Деякі з них організував ПЕН-клуб за участі шведських та іноземних письменників. Дуже важливим і необхідним було видання антології «Під відкритим небом України», яка, здається, набула великого розголосу.   

«Антологія для України», яка вийшла друком у видавництві Korpen у серпні, теж користується чималою популярністю. Регулярно відбуваються читання і зустрічі, як от, наприклад, у неділю в Стокгольмі, де буде присутній Ілля Камінський. 

Читати також: «Це неправильно, ось так просто»: шведсько-український поетичний діалог про війну

На той момент, коли видавництво Korpen запитало мене про участь в антології, я вже написала дві вірші, які потім увійшли в збірку. Під час таких важких і насичених подій, як війна, важко дібрати слова, але дуже важливо намагатися. 

Я вірю в поезію і мистецтво. Здається, це єдине, у що можна вірити та за що триматися. Весь час намагатися виразитися. Ніколи не переставати. Різними способами, всюди, долати межі.

Зустрічатися. Гуртуватися. Писати. Творити. Нам не можна замовкати. 

Переклад зі шведської на українську: Ганна Мамчур

Повернутися до інших матеріалів спецпроєкту «Шведський акцент»

Матеріал створений у співпраці з Посольством Швеції в Україні.

Авторка фото: Lina Ikse