«21 урок для 21 століття»: технологічний прогрес та непотрібність людини

Ювал Ной Харарі. 21 урок для 21 столття / переклад з Олександра Дем’янчука. – Київ: BookChef, 2018. – 416 с.

Ювал Ной Харарі в новій книжці «21 урок для 21 століття» дивиться на сучасні проблеми крізь лінзи майбутнього. Як вберегти світ від ядерної війни, приборкати зміни клімату й адаптуватися до технологічних трансформацій? Які вади мають сучасні політичні системи? Куди прямуватиме людство? Харарі спонукає до дискусії про глобальні виклики, що визначатимуть цивілізаційний розвиток. Його Уроки стають передумовою успішного іспиту із творення майбутнього.

У сьогоднішньому уривку ми дізнаємося про те, як технологічний прогрес впливає не лише на наше повсякденне життя, але й на політичну систему, а також, чому в новій технологічній реальності пересічні люди можуть виявитися непотрібними.

Відчуття дезорієнтації й наближення фатального кінця посилюється прискоренням темпів технологічного вибуху. Ліберальна політична система сформувалася в індустріальну епоху, щоб управляти світом парових двигунів, нафтопереробних заводів і телевізорів. Виявляється, що їй важко мати справу з неперервними революціями в інформаційних і біотехнологіях. І політики, і виборці навряд чи здатні до кінця збагнути значення нових технологій, не кажучи вже про регулювання їхніх вибухових можливостей. З 1990-х років інтернет змінив світ, мабуть, сильніше, ніж будь-який інший чинник, однак інтернет-революцію скеровували інженери, а не політичні партії. Чи голосували ви колись за інтернет?

Демократична система все ще намагається зрозуміти, що так вдарило по ній, і навряд чи здатна протистояти новим ударам, як-от виникнення штучного інтелекту й революція криптовалют. Уже нині комп’ютери зробили фінансову систему такою складною, що мало людей можуть її зрозуміти. З удосконаленням штучного інтелекту ми невдовзі можемо дійти до того, що жодна людина нічого не розумітиме у фінансах. До чого це призведе в політичних процесах? Чи можна уявити уряд, який покірно чекає, поки алгоритм поліпшить його бюджет чи його нову податкову реформу? Водночас криптовалютні мережі між колегами з їхніми біткоїнами можуть повністю перекроїти монетарну систему, тож радикальна податкова реформа стане неминучою.

Приміром, може стати неможливим чи непотрібним оподатковувати долари, бо більшість оборудок не міститиме чіткого обміну в національних валютах чи в будь-яких валютах узагалі. Тоді уряди муситимуть винайти цілком нові податки — можливо, податок на інформацію (яка буде і найважливішим активом економіки, і єдиним товаром, що торгуватиметься в численних оборудках). Чи зможе політична система впоратися з цією кризою до того, як втратить всі гроші?

Ще важливіше те, що революції-близнюки в інформаційних і біотехнологіях можуть реструктурувати не просто економіку і суспільство, а й самі наші тіла і розум. У минулому ми, люди, навчилися управляти світом навколо нас, однак мало що можемо стосовно нашого внутрішнього світу. Ми знали, як побудувати дамбу і зупинити течію річки, однак не знали, як зупинити старіння нашого тіла.

Ми знали, як спроектувати іригаційну систему, однак не мали жодного уявлення, як спроектувати мозок. Якщо в наших вухах дзижчали комахи й заважали нам спати, ми знали, як убити комах; однак коли в наших мізках дзижчить думка й не дає нам заснути, більшість із нас не знає, як цю думку знищити.

Революції в біо- й інформаційних технологіях принесуть нам контроль над світом всередині нас і дадуть змогу проектувати й продукувати наше життя. Ми на вчимося, як проектувати мозок, подовжувати життя і знищувати думки на власний розсуд. Ніхто не знає, які будуть наслідки. Людям завжди ліпше вдавалося винаходити інструменти, ніж мудро ними користуватися. Легше управляти річкою, перегороджуючи її дамбою, ніж передбачати всі складні наслідки цього для ширшої екологічної системи. Подібним чином легше буде змінити напрям потоку наших думок, ніж передбачити, що це зробить з нашою особистою психологією чи з нашою соціальною системою.

У минулому ми здобули силу для маніпулювання світом навколо нас і для зміни вигляду цілої планети, однак, оскільки ми не розуміли всієї складності глобальної екології, ці зміни безповоротно зруйнували всю екосистему, і нині ми стоїмо перед екологічним колапсом. У наступні сто років біо- й інформаційні технології дадуть нам силу маніпулювати світом всередині нас і змінювати наші особистості, однак не розуміючи складності нашого розуму, ми можемо зробити такі зміни, які змінять нашу ментальну систему аж до ймовірної її руйнації.

Революції в біо- й інформаційних технологіях здійснюють інженери, підприємці й учені, які навряд чи
усвідомлюють політичні наслідки своїх рішень і явно не виступають від імені абикого. Чи можуть парламенти й партії взяти справи до своїх рук? Нині на це не схоже.

Технологічний прорив не є навіть пріоритетом у політичному порядку денному. Тож протягом президентських перегонів 2016 року основна ниточка до руйнівних технологій стосувалася зламу електронної пошти Гіларі Клінтон, і попри всі балачки щодо втрати робочих місць жоден кандидат не згадав про потенційний вплив автоматизації. Дональд Трамп попереджав виборців, що мексиканці й китайці займуть їхні робочі місця, тож необхідно звести стіну на мексиканському кордоні. Він жодного разу не застеріг виборців, що це алгоритми заберуть у них робочі місця, і не запропонував збудувати оборонні споруди на кордоні з Каліфорнією.

Читайте також: Трамп, по суті, не знав практично нічого — уривок із бестселера «Вогонь і лють»

Це може стати одним з уроків (хоча й не єдиним) того, чому навіть виборці серцевини ліберального Заходу втрачають віру в ліберальний наратив і в демократичний процес. Звичайні люди можуть не розуміти суті штучного інтелекту й біотехнології, однак можуть відчувати, що майбутнє проходить повз них. У 1938 році умови життя пересічних мешканців СРСР, Німеччині чи США були дуже суворими, однак їм постійно твердили, що вони — найважливіша частина світу і є його майбутнім (за умови, звичайно, що це була «пересічна особа», а не єврей чи африканець). Вони дивилися на пропагандистські плакати, здебільшого із зображенням шахтаря, сталевара й домогосподарку в героїчних позах, і бачили там себе: «Оце на плакаті — я! Я — герой майбутнього!»

У 2018 році пересічна особа все частіше почувається непотрібною. Мільйони чарівних слів збуджено дзижчать навколо в «TED talks», урядових аналітичних центрах і на конференціях з передових технологій, — глобалізація, блокчейн, генетичне програмування, штучний інтелект, машини, що самонавчаються, — і пересічні люди цілком можуть підозрювати, що жодне з цих слів їх не стосується. Ліберальна оповідь була наративом про пересічних людей. Як вона може зберігати свою доречність у світі кіборгів і сплетених у мережі алгоритмів?

У ХХ столітті маси бунтували проти експлуатації й намагалися перетворити свою життєво важливу роль в економіці на політичну владу. Нині маси бояться непотрібності й готові скористатися залишками своєї політичної влади, поки не стало запізно. Брекзит і сходження Трампа можуть щодо цього продемонструвати протилежну траєкторію порівняно з традиційними революціями. Російську, китайську й кубинську революції здійснювали люди, які були важливим ресурсом в економіці, однак їм бракувало політичної влади. У 2016 році Трампа й Брекзит підтримала більшість тих, хто все ще лишався політичною владою, однак вони боялися втратити свою економічну цінність.

Можливо, у ХХІ столітті повстання популістів будуть спрямовані проти не тієї економічної еліти, яка експлуатує людей, а тієї, якій вони вже не потрібні. Ця битва може стати програшною. Значно важче боротися проти непотрібності, ніж проти експлуатації.

Читайте також: Роберт М. Зоннтаґ та світ без друкованих книжок, газет і журналів