Від Америки до Азії: Україна на літературній мапі світу 2023 року

На початку повномасштабного вторгнення РФ більшість організаторів міжнародних літературних подій висловили безпрецедентну підтримку й інтерес до української культури. Українські автори активно представляли Україну на десятках масштабних подій, публічних виступів, презентаціях книг тощо. Однак все частіше чуємо про інформаційну втому й спад інтересу до України й української культури у світі. Мета цієї статті — з’ясувати, чи дійсно це так, і чи вдалося Україні підтримувати інтерес до української літератури протягом другого року повномасштабної війни.

Ми дослідили програми понад шістдесяти міжнародних літературних подій і розповідаємо про те, наскільки видимою Україна була на міжнародній літературній сцені цього року. А також додаємо інтерактивні мапи, на яких візуалізували представленість України на книжкових ярмарках і фестивалях у різних куточках світу.

Зазначимо, що обрані для дослідження літературні фестивалі й книжкові виставки є далеко не повним переліком усіх наявних, тому не претендуємо на вичерпність.

Книжкові ярмарки

Щороку у світі відбувається понад двадцять міжнародних книжкових ярмарків, які відвідують десятки тисяч читачів. Протягом 2023 року Україна була представлена окремим стендом й культурною програмою на дванадцяти з них. 

Найяскравіше синьо-жовтий майорів на Вільнюському книжковому ярмарку, брендинг якого був виконаний в кольорах українського прапора. У Вільнюсі Україна була почесним гостем і представила програму й національний стенд за участі дванадцяти видавництв.

Україна також потрапила у фокус книжкових ярмарків у Лондоні, Варшаві й Гвадалахарі, які представили розгорнуту українську культурну програму та десятки українських видавництв на національних стендах. Зокрема, на книжковому ярмарку у Варшаві українська програма охопила 58 заходів. Також на цих ярмарках були присутні з візитом або відеозверненням представники української й чинної локальної влади.

На Франкфуртському книжковому ярмарку, який вважають найбільшим і найвпливовішим у світі, формально Україна не була у фокусі, як минулого року, але привернула не меншу увагу. Окрім національного стенда, на якому представили книги 43 видавництва, окремі стенди розмістили також Мистецький Арсенал і Український інститут. 

На Болонському ярмарку дитячої книги, на якому минулого року Україна була представлена порожнім стендом-маніфестом, цього разу представили понад двадцять українських видавництв. Другий рік поспіль організатори надали нашій країні безкоштовний стенд також і на книжковому ярмарку у Гетеборзі. А Лейпцизький книжковий ярмарок, який вперше відкрився цього року для відвідувачів після пандемії COVID-19, представив український стенд за участі семи українських видавництв.

Присутність України на більшості книжкових ярмарків реалізують у співпраці з партнерами й закордонними дипломатичними установами Український інститут книги й Український інститут. Зусиллями діаспорських організацій і посольств України українські стенди представили також на книжкових ярмарках в Буенос-Айресі, Монреалі й Будапешті. На останньому, на жаль, був представлений стенд рф.

Окрім вже згаданих ярмарків, команда Українського інституту книги також планувала представити стенд на книжковому ярмарку в Стамбулі, однак в програмі серед учасників Україна не згадувалася.

Загалом 2023 року Україна була представлена на дванадцяти міжнародних книжкових ярмарках, як і минулого року.

Не вдалося знайти підтвердження участі України у Паризькому книжковому салоні й Лісабонському книжковому ярмарку, на яких були представлені наші національні стенди минулого року.

Зовсім не була присутня Україна після 24 лютого 2022 року на книжкових ярмарках у Колкаті, Абу-Дабі, Пекіні та Шарджі. Це — найбільш відвідувані та наймасштабніші літературні події Азії, які (разом з книжковими ярмарками у Белграді й Будапешті) продовжують співпрацю з російськими державними інституціями. В деяких з цих ярмарків представники українського книжкового ринку стабільно брали участь до великої війни. 

Літературні фестивалі

На відміну від більшості книжкових ярмарків, співпраця з якими реалізується на рівні державних інституцій, участь українських авторів у літературних фестивалях частіше залежить від взаємного інтересу організаторів й учасників. На участь українських письменників впливає значною мірою наявність перекладів іноземними мовами, а також, в деяких випадках, присутність росіян (про це детальніше — згодом).

Україна цього року була представлена щонайменше на дев’ятнадцяти міжнародних літературних фестивалях, що на шість фестивалів більше ніж минулого року. 

Вперше з початку повномасштабного вторгнення РФ голос України пролунав на Літературному фестивалі в Ліллехаммері, літературному фестивалі Prima Vista в Тарту, Джайпурському літературному фестивалі, Sydney Writers Festival, Adelaide Writers' Week, Міжнародному літературному фестивалі в Дубліні. 

Найбільшу увагу до України виявили організатори фестивалів у Великій Британії. Telegraph Hay Festival у співпраці з Lviv BookForum представив кілька подій за участю українців, зокрема, розмову з Олександрою Матвійчук, Сергієм Жаданом і Галиною Крук на тему документування досвідів війни. Літературний фестиваль у Челтнемі, який минулого року представив серію подій — день України у межах «Сезону культури Британія/Україна», цього року продовжив співпрацю з Україною. Вперше Україну представили також на підлітковому літературному фестивалі CampYA в Лондоні. 

На відміну від минулого року, не було учасників з України на Норвезькому літературному фестивалі Bjørnsonfestivalen (виступ на якому Юрія Андруховича в розмові з Міхаїлом Шишкіним минулого року здійняв дискусію в українському культурному середовищі), а також на Літературному фестивалі у Бірмінгемі, попри наявність в програмі останнього заходів на тему війни РФ в Україні.

Голоси України

Понад сто представників з України взяли участь у міжнародних літературних подіях 2023 року. Найчастіше це були Андрій Курков, Олександра Матвійчук, Катерина Бабкіна, Сергій Жадан та Галина Крук.

Фото: Валентин Кузан

Зокрема, Андрій Курков, який цього року увійшов до довгого списку міжнародної Букерівської премії, представляв Україну на одних з наймасштабніших літературних подіях в Європі, Австралії, Північній і Південній Америці.

Щонайменше на п'яти літературних ярмарках і фестивалях виступала лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук зі свідченнями про воєнні злочини росіян, а також Катерина Бабкіна, розповідаючи про досвіди війни. 

Сергій Жадан, який минулого року отримав п’ять престижних літературних премій (Літературну премію від ЄБРР, премію миру німецьких книгарів, польську премію імені Серхіо Віейра де Молла, Бременську премію Ганни Арендт за політичну думку, премію Свободи від фундації Франка Ширрмахера), взяв участь в кількох європейських літературних подіях, а нещодавно був нагороджений Премією Курта Тухольського від Шведського PEN. Окрім професійної літературної діяльності, письменник активно займається волонтерством.

Читайте також: 30 та 1: найзнаковіші нагороди Сергія Жадана

В центрі більшості виступів — війна. Відтак воєнна проза, поезія і щоденники стали найбільш представленим жанром української літератури на міжнародних подіях. 

У рідкісних випадках тема участі українських авторів не стосується війни, як-от дискусія про жіночий погляд в літературі на Джайпурському фестивалі, та навіть в Індії письменниця Євгенія Кузнєцова знайшла спосіб свідчити про досвіди біженства в Україні. Це єдина літературна подія в Азії, на якій вдалося знайти інформацію про участь українців.

Варто зазначити, що в статті не враховано участі українських авторів і авторок у подіях поза програмами досліджуваних 60-ти ярмарків і фестивалів. Численні презентації, лекції, дискусії, промо-тури, участь у форумах вкрай складно охопити. Наприклад, Оксана Забужко 2023 року нещодавно опублікувала мапу своїх робочих поїздок протягом двох років, яка налічує сотні європейських міст. Так Забужко брала участь у 12 артфестивалях, 2 книжкових виставках, 2 політичних турах та низці промотурів із перекладеними книжками й лекціями. Ірина Цілик, крім участі у літераутрних фестивалях і виставках, мала 8 літературних вечорів у різних країнах і лекції в університетах.

Попит на російське після 24 лютого 2022 року

Нерідко на представленість українських голосів на міжнародних фестивалях впливає присутність росіян у програмі заходів. За майже два роки повномасштабної війни українська культурна спільнота майже одноголосно дотримується принципу неучасті в заходах поряд з представниками країни-агресорки. 

Цього року був лише один виступ українського автора разом з росіянами: дискусія українського письменника Андрія Куркова та американських письменниць російського походження Маша Гессен. 

Читайте також: Курков: Там, де говорять про війну з Україною, має бути наш голос

Паралельно з учасниками з України російських авторів запрошували на чотирьох літературних фестивалях: у Берліні, Челтнемі, Тарту й Нью-Йорку. У двох останніх через публічну відмову українців ділити майданчик з представниками країни-агресорки виступ росіян зрештою скасували. Попри те, що минулого року частина українських авторів відмовилася від участі в міжнародному літературному фестивалі у Берліні через запрошення Сергія Лозниці й російську частину програми, цього року фестиваль продовжив представляти паралельно українських і російських авторів. З українського боку в таких випадках виступають ті автори, хто підтримує розмови з так званими «хорошими росіянами» в певних випадках або не висловлювався публічно на цю тему.

Варто зазначити, що програми деяких заходів можуть сягати сотень сторінок, тож їхня перевірка на участь представників країни-агресорки може займати чимало часу для учасників з України. Організатори фестивалів також не завжди попереджають про зміни в програмі та можуть не дотримуватися домовленостей щодо відмови українців від виступів у випадку запрошення росіян.

Співпрацю з російськими державними інституціями культури продовжили організатори наймасштабніших книжкових ярмарків Азії: у Колкаті, Абу-Дабі, Пекіні та Шарджі. Російські національні стенди представили також у Белграді й Будапешті. За винятком останнього, Україна не була представлена на жодному з цих ярмарків.

Більшість же міжнародних літературних майданчиків висловили солідарність з Україною після повномасштабного вторгнення РФ, припинивши будь-яку співпрацю з державою-агресоркою. Але деякі з них на власний розсуд вирішили солідаризуватися з так званими «іншими, хорошими росіянами». Відомо, що російські видавництва були представлені на книжкових ярмарках в Болоньї, Стамбулі, а також на Єрусалимському міжнародному книжковому форумі. 

Книги російських авторів, так само як і книги про Росію, були представлені й мали попит серед відвідувачів на деяких європейських ярмарках. Зокрема, на книжковому ярмарку у Варшаві була популярною біографія путіна. Переклади російських авторів продавали на Паризькому книжковому салоні, книжковому ярмарку в Буенос-Айресі, Лісабонському книжковому ярмарку. Відомо також про купівлю європейськими видавцями прав на книги російських авторів. Це відбувається, зокрема, через активну діяльність російських літературних агентів і промоутерів російської «культури» за кордоном.

Що стосується публічних виступів у фестивальних програмах, то з найбільшим пієтетом до участі так званих «хороших росіян» ставляться в Німеччині. Російські авторки отримали цього року дві літературні премії Німеччини. Відомо також, що через номінацію росіян (один з яких відкрито підтримує війну), у 2024 році нікого не номіновано від України на Премію імені Г. К. Андерсена. На думку письменника і військовослужбовця Артема Чеха, яку він висловив у інтервʼю для «Голосу Америки»: «Нагороди цим росіянам дають ті люди, чиї міста росіяни не бомблять». Інша причина полягає у тому, що росіяни продовжують фінансувати міжнародні заходи й працювати в командах міжнародних організацій і фестивалів.

У своїх публічних виступах на літературних подіях вони переважно обговорюють росію з певною тугою за її минулим і тривожністю щодо її майбутнього, а в обговореннях війни найчастіше згортають відповідальність до ролі путіна і його кіл. Інша тема, якою пронизані публічні виступи росіян, — страждання від перебування в екзилі й тоталітаризму. Наприклад, серед виступів росіян можна зустріти такі теми: «Що спонукало путіна розпочати загарбницьку війну?», «Думаючи про росію: як росія стала такою, якою вона є сьогодні, і що чекає країну і нас попереду», «Escape from tyranny: writing in exile», «Silenced Artists?», «Russians in Exile» тощо.

В деяких випадках теми виступів росіян напряму стосуються України, чи навіть Європи загалом. Відчутна капіталізація досвіду чи звʼязку з Україною і в таких елементах, як синьо-жовта обкладинка, згадки про давнє спілкування з президентом України чи й просто перебування в Україні. 

З точки зору колоніальних студій, недоречність спільної участі поряд з представниками країни-агресорки здається очевидною, тим паче під час загарбницької війни, яку ведуть росіяни. Втім така відкрита публічна позиція нерідко наштовхується на російську пропаганду, звинувачення українських авторів у «жорстокості» або ж «травмованості» — як ми могли спостерігати цього року навколо двох літературних фестивалів: у Нью-Йорку і Тарту. 

А тому не відомо про те, скільки насправді голосів українських авторів не було чутно через присутність росіян на літературних заходах. Як зауважує поетка й радіоведуча Олена Гусейнова, для того, щоб публічно захищати цю позицію й інтереси своєї країни, потрібно мати достатньо ресурсу й підтримки, а також запобігати поширенню фейків і російської пропаганди. 

Читайте також: Грувер й Гусейнова відмовилися брати участь в естонському фестивалі через участь росіянки

Сергій Жадан, який має чітку позицію проти виступів з російськими візаві, в інтерв’ю DW  каже, що намагається уникати міжнародних подій через те, що автор може не з власної волі просто опинитися в компанії якихось російських авторів. Це, на його думку, свідчить про нерозуміння організаторів. Зрештою, так і трапилося на ярмарку «Світ книги Прага», куди організатори не лише включили російського письменника в програму, але й опублікували анонс зі згадкою участі Сергія Жадана й російського автора в одному рядку.

Підсумки 

Перший рік повномасштабного вторгнення позначився ефектом різкого реагування міжнародної спільноти, виявлення солідарності й підтримки України через надання безкоштовних стендів, запрошення України як почесного гостя тощо. Протягом 2023 року Україні вдалося посилили свою присутність на міжнародній літературній сцені. Загалом наша країна була представлена на понад тридцяти міжнародних літературних подіях, з яких 12 книжкових ярмарків і 19 літературних фестивалів. Статус почесного гостя чи країни фокусі, який Україна отримала на чотирьох ярмарках цього року, дав можливість представити ширшу програму заходів за участі українських авторів, а також представників влади.

Варто зазначити, що кількість заходів не свідчить про їхній масштаб. А також те, що  її не зовсім коректно порівнювати з кількістю заходів рік до року, зважаючи на такі фактори, як  відкладений ефект (адже планування і реалізація заходів займає тривалий час і могла розпочатися минулого року), пандемію COVID-19 (через яку, наприклад, не відбувався книжковий ярмарок у Лейпцигу 2022 року), графік проведення заходів, який може бути не щорічним, наповненість української частини програми (наприклад, в Болоньї минулого року Україна була представлена порожнім стендом-маніфестом) тощо. Але врахування цих факторів дозволяє сформувати загальне уявлення про присутність України на літературних заходах в різних куточках світу й слідкувати за динамікою в наступні роки.

Основний виклик для представників української літератури й книжкового ринку — залишитися видимими, втримати увагу й інтерес до України на міжнародних літературних фестивалях і книжкових ярмарках у наступні роки. Станом на зараз складно передбачити, якою буде присутність України на міжнародних літературних подіях наступного року, тим паче зважаючи на недофінансування чи й зовсім відсутнє фінансування програмної діяльності державних культурних інституцій.

Також майже невидимою Україна залишається для книжкового ринку Азії. Підтримка організаторами азійських масштабних ярмарків представників країни-агресорки фактично унеможливлює участь України на державному рівні. Але, як бачимо з досвіду цього року, можлива участь українських авторів в деяких окремих фестивалях, які реалізуються в партнерстві з європейськими інституціями. 

Іншим викликом є участь представників з країни-агресорки на міжнародних фестивалях, яка має тенденцію до посилення порівняно з минулим роком. Це вимагає чітко аргументувати позицію українських авторів і заручатися підтримкою й солідарністю міжнародної культурної спільноти. 

Відмова від участі в заходах паралельно з росіянами дає ефект: кілька подій росіян було скасовано, організатори фестивалів, від участі в яких українці відмовилися минулого року, цього року представили українську частину програми й відбувалися вже без залучення російських учасників. Але вона повинна бути одностайною серед учасників з України. Наприклад, минулого року думки українських авторів розійшлися щодо участі в Берлінському літературному фестивалі й цього року фестиваль продовжив представляти одночасно українських авторів і досить гучну програму росіян, що не може не перекрикувати свідчення українців.

Варто також зазначити, що реактивна публічна відмова від участі з конкретними особами може спричинити атаку російської пропаганди, поширення фейків і представлення росіян в ролі жертви. Натомість спілкування з організаторами напряму, озвучення й пояснення своєї позиції в медіа для закордонних аудиторій, дозволяє контролювати ситуацію і запобігати виникненню фейків.

А тому вкрай важливою є роль осередків українських студій, дипломатичних установ та організацій українців за кордоном в розміщенні українських стендів на книжкових ярмарках, плануванні культурних заходів за участі українців й адвокації позиції нашої країни щодо неприпустимості запрошення до участі в міжнародних заходах представників держави-агресорки.