До початку повномасштабного вторгнення про Україну в Греції знали небагато: Шевченко-футболіст, Чорнобиль, гарні дівчата. Часто доводилося пояснювати, що Україна — це не росія, не її частина, і навіть мова в нас не спільна. 24 лютого 2022 року назавжди змінило обговорення України за кордоном, змістивши фокус на війну, її наслідки та способи опору.

Культурний опір і деколонізація для греків — явище доволі нове. У світогляді більшості українці та росіяни досі залишаються «братніми народами», яких нібито розсварили «погані» США. Це у кращому випадку. У гіршому — найбільш тиражовані книги, написані греками про українсько-російську війну, повторюють російські наративи: мовляв, Україна — штучно створена Леніним країна, яка сама спровокувала напад через бажання вступити до НАТО. Показово, що досі видається (і купується) збірка текстів Леніна й Сталіна про класову боротьбу в Україні.

На противагу цим наративам існують і книжки з адекватнішим поглядом, де росія постає імперіалістичною державою, що прагне захоплювати території довкола себе. Проте вони не настільки популярні: у більшості книгарень їх немає на полицях, і їх потрібно замовляти окремо.

Грецію не зарахуєш до переліку найбільших фанатів України, і це попри проукраїнський уряд, що очолює державу. Байдуже, що одним із горнил повстання проти Османської імперії ще на початку ХІХ сторіччя була Одеса – більшість греків досі потребує пояснень, чому Одеса не росія, а ми не один народ.

До цього додала нереалізована мрія про комунізм й роки радянсько-російської пропаганди, що вливалася сюди разом із дітьми компартії, Пушкін-інститутом, Афонськими ченцями й емігрантами-олігархами. Але іншим вагомим важелем є ненависть до Штатів і блоку НАТО. Для пересічних греків наша війна – це протистояння між Заходом, що традиційно уособлював зло, і Росією, з її загадковою душею й сильною (але справедливою) рукою диктатора.

Саме в такій парадигмі, де щоразу доводиться пояснювати суб’єктність України й імперіалістський характер завоювань, випадає вести перемовини про переклад українських книжок. І тут видавців можна поділити на два типи: ті, хто щиро вболіває за нашу свободу, і ті, хто розібрався, як працюють гранти. У останніх у видавничому портфелі поруч з Андрієм Любкою, наприклад, видається російська поетка Марія Стєпанова. До речі, на сайті книжкового магазину «Політія» перекладів одного Маяковського нараховується 33 штуки, тоді як усіх перекладів української літератури – аж 22 назви. 

Ситуація з перекладами українських авторів теж двозначна. З одного боку, переважно завдяки грантам на кшталт програми Translate Ukraine або грантів на переклад від House of Europe щороку виходить кілька книжок українських письменників — наприклад, у 2025 році видали Юрія Андруховича та Оксану Забужко. З іншого боку, про ці видання майже ніхто не знає, адже відсутня навіть мінімальна промоція.

Залишається відкритим питання, чи це особливість Греції, яка загалом мало інвестує в розширення читацької аудиторії та популяризацію читання, чи це радше насторожене ставлення саме до української літератури. Так, наприклад, зустріч з Андрієм Любкою для презентації перекладу з французької його книги «Карбід» відбулася у закритому форматі.

У цьому контексті варто згадати й інший приклад — видання «Віршів з бійниці» Максима Кривцова. Завдяки волонтерській співпраці між грецьким видавництвом «Еналлактікес Екдосіс» і перекладачами під менторством директора Центру елліністичних студій та грецької культури імені Білецького Андрія Савенка вдалося вшанувати пам’ять загиблого поета двомовним виданням його творів. Редактор Нікос Валканос доклав чимало зусиль, щоб у чорно-сірому виданні опинилися тексти від рідних, побратимів і посестер Максима Кривцова, а також додаткові матеріали, що допомагають грецькому читачеві краще зрозуміти історичну тяглість української боротьби за незалежність.

Діана Романко підготувала список полеглих митців за 2022 — вересень 2024 року на основі досліджень PEN Ukraine, додавши короткі історії про деяких з них. Презентація книги відбулася в одній із центральних афінських книгарень, а запис доступний на YouTube-каналі Ianos. Видання отримало увагу проукраїнськи налаштованих греків.

Цей приклад доводить, що за кожною ініціативою мають стояти небайдужі люди, готові вкладати свій час і енергію в промоцію українських книжок за кордоном. Кожне видання потребує індивідуального підходу до поширення серед закордонної аудиторії. Це складна й копітка робота, до якої необхідно організовано долучати людей. Кому і як — відкриті питання, які активісти поки що намагаються вирішувати власними силами.

Грантова підтримка для українського безумовно важлива, і втілилася вона в тому числі в серії дитячих книжок-білінгв, реалізованих проєктом Tales from EUkraine. Партнером проєкту стало Об’єднання української діаспори в Греції – завдяки їхнім зусиллям книжки безкоштовно поширювалися поміж українських суботніх шкіл та волонтерських центрів, з’являлися в осередках і бібліотеках зокрема Афін, Салонік, Геракліону та на Кіпрі. Наступні книжки можна взяти в Інфоцентрі за адресою Ферон, 4 в Афінах:      

• «Війна, що змінила Рондо» Романи Романишин і Андрія Лесіва / Видавництво Старого Лева / Ο πόλεμος που άλλαξε το Ρόντο / Видавництво Aiolos

• «Оле і Уле. Невраховане диво» Інгурен Гутен / Видавництво «Парасоля» / «Ο ΄Oλε και η ΄Ουλε. Ένα αντηπολογιστο θαύμα» / Видавництво Λέμβος

• «Біда навчить» Лесі Українки / НК-Богдан / «Παθαινεις και μαθαινεις» Vakxikon

• «Казочка про мурашиний гриб» Анатолія Григорука / НК-Богдан / «Παραμυθι για το μυρμηγκάκι και το μεγάλο μανιτάρι» Vakxikon

Окрім популяризації української літератури серед грекомовної аудиторії, важливим викликом є також заохочення українців у Греції читати рідною мовою. Так, у багатьох грецьких бібліотеках з’явилися «українські полички» завдяки патронату Олени Зеленської й включеності української громади. Але й тут необхідна постійна активність, щоб проєкти залишалися живими та дієвими: недостатньо просто розмістити двадцять книжок і чекати, що люди почнуть приходити. Кожна така ініціатива потребує регулярного оновлення та уваги.

Зокрема в Афінах зараз працюють чотири бібліотеки для українців:

• в українській суботній школі «Трембіта»;
• в офісі громадської організації «Журавлиний Край»;
• у приміщенні інфоцентру Об’єднаної української діаспори завдяки ініціативі Наталі Довгопол, вже півтора роки функціонує читацький клуб «Вівліотерапія»;
• а також на базі організації «Опора».

Центр «Опора» протягом трьох років був гуманітарним центром, що допомагав новоприбулим українцям продуктами та необхідними речами. Дуже швидко з’явилися й запити на українські книжки — адже в Афінах працюють лише крамниці з російською літературою. З ініціативи Ольги Ричагівської волонтери почали привозити книги з України й пропонувати різножанрову літературу відвідувачам центру. Це дало результат: люди зацікавилися й почали частіше брати книжки. Найпопулярнішими стали дитячі казки та історична проза. Є й приємні несподіванки — твори Макса Кідрука захоплюють і підлітків, і читачів старше 65 років. Невдовзі планується  переїзд бібліотеки Опори у приміщення Українського освітнього хабу за його підтримки.

Кожна з подібних ініціатив тримається на запалі, зусиллях і власних коштах волонтерів та активістів, які створюють для українців у Греції україномовний простір зі спільними цінностями.

Оновлюваний перелік українських книг, перекладених грецькою мовою можна знайти тут. Зокрема вашим грецьким знайомим можна пропонувати наступні видання:

Інтернат, Сергій Жадан

Назва грецькою: Το ορφανοτροφείο
Видавництво: Dioptra
Перекладач/перекладачка на грецьку: Δημήτρης Τριανταφυλλίδης
Рік видання: 2023
ISBN: 978-618-220-153-4

Замовити тут

Із рецензії Читомо: «Паша, вчитель української мови у прифронтовому містечку, загалом-то невдаха і лузер: діти в школі мало не зневажають, дівчина пішла, з батьком і сестрою точиться тиха позиційна війна. А от до війни конкретної він ніяк не ставиться: його це не обходить, це не Пашина історія. Та головне – героя все влаштовує, і змінювати щось нема ані бажання, ані сил. У Паші є племінник, якого  сестра здала в інтернат у сусідньому місті; тепер місто переходить від військових до військових, і малого треба забирати. Далі – хроніка трьох днів, на просторі яких і розверстується роман».

Читайте також нашу рецензію на цей роман від Євгена Стасіневича

Вірші з бійниці, Максим Кривцов

Назва грецькою:Ποιήματα από την πολεμίστρα (двомовне видання)

Видавництво:Enallaktikos Ekdoseis

Перекладач/перекладачка на грецьку: колективне видання, укладач Андрій Савенко 

Рік видання: 2024
ISBN: 978-960-427-258-7

Замовити тут

Із анотації: «Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч. Зіпріться на обвалену стіну. Подихайте сирістю й порохом. Послухайте, як співають птахи на початку весни і працює ворожа техніка на дванадцяту годину. А тоді підійдіть до бійниці — й дивіться. Як курява ковтає будинки. Як рвуться сталеві нитки снарядів. Як стираються вулиці, наче коректором. Як пострибунчик сонця падає додолу. Як вигинається трава після того, як по ній пройшла група піхотинців. Як дідусь тягне велосипед і зникає в тумані. Мусимо побачити дерева і гори, сніги і ріки, любов. І дихати, бо це сьогодні розкіш».

Читайте також наше інтерв’ю з Максимом Кривцовим.

Найдовша подорож, Оксана Забужко

Назва грецькою:Το πιο μεγάλο ταξίδι
Видавництво:Vakhikon (Βακχικόν)
Перекладач/перекладачка на грецьку: Ελένη Κατσιώλη

Рік видання: 2025
ISBN: 978-618-5919-01-6

Замовити тут

Із анотації: «Що лишається письменникові, коли війна висмикує його з робочого кабінету і виносить у повітря, в чужу країну, в наскрізне «ніде» між небом і землею, ставлячи на паузу?.. Пам’ять. Мова. Запас нерозказаних історій. У своєму новому есеї, написаному для західної публіки, Оксана Забужко розглядає витоки сьогоднішньої російсько-української війни у двох часових вимірах — тридцятилітньому і трьохсотлітьому, перемежовуючи їх власними спогадами про те, як необлічима сума людських воль здатна змінити хід історії».

Читайте також уривок із книжки Оксани Забужко на Читомо

Карбід, Андрій Любка

Назва грецькою:Καρμπίντ
Видавництво:World Books
Перекладач/перекладачка на грецьку: Γαβριέλλα Κουρτίδου

Рік видання: 2024
ISBN: 978-618-5774-21-9

Замовити тут

Із рецензії Читомо: «Для Андрія Любки «Карбід» – це продовження прозового письма у романній формі, адже 2012 року вийшла книжка оповідань «КІЛЕР», а минулого року – збірка «Спати з жінками». Для автора «Карбід» став своєрідним викликом до створення нового світу. Для цього він звертається до авантюрно-донкіхотського сюжету, що функціонує в мовленнєвій стилістиці XVIII століття. Ба більше, Любка посилається на Вольтерівського «Кандіда» як на той маячок, що підсвічує і сюжет, і героїв. Варто згадати й «Енеїду» Котляревського, яка свого часу наробила тарараму і окреслила початок нової української літератури. «Карбід був парубок моторний» – ось таку асоціацію зі своїм героєм хотів Любка. І, звісно, мав на це повне право, бо якому ж автору не захочеться створити власний культ?»

Читайте також рецензію на цей роман від Тетяни Калитенко

Московіада, Юрій Андрухович

Назва грецькою:Η Μοσχοβιάδα
Видавництво:World Books
Перекладач/перекладачка на грецьку: Ντάρια Σιντορένκο

Рік видання: 2025
ISBN: 978-618-5774-20-2

Замовити тут

Із анотації: «Дні молодого українського поета Отто фон Ф., студента Літературного інституту в Москві, наповнені безконечними пиятиками з друзями і нестримними сексуальними пригодами. Аж доки однієї суботи звичне «водіння кози» не приводить поета в підземелля московського метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців. Відтепер Отто фон Ф. мусить рятувати не лише власне життя від КДБ, а й власний квиток на поїзд, яким має дістатися рідного Києва».

Читайте також: Юрій Андрухович про неминучість російсько-української війни

Фелікс Австрія, Софія Андрухович

Назва грецькою:Felix Austria
Видавництво:World Books
Перекладач/перекладачка на грецьку: Ανδριάνα Χονδρογιάννη

Рік видання: 2021
ISBN: 978-618-85473-5-3

Замовити тут

Із анотації: «Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти».

Читайте також інтерв’ю з авторкою про цей роман на Читомо

Публікація підготована в межах проєкту «Cultural Journalism Exchange (Greece Edition)», підтриманого Європейським Союзом за програмою House of Europe.