Читання і книжки у Греції: без бібліотек, «курортної літератури» й акценту про міфи

Яке б питання не поставили грецьким видавцям, відповідь майже завжди складатиметься з двох частин – як було «до кризи», і як стало «після». 2009 рік для Греції став межовим, коли ВВП країни перетворився на від’ємний, економічна криза призвела до закриття багатьох компаній, скорочення багатьох державних програм та закриття інституцій. Торкнулося це й книжкової галузі – закрився Національний центр книги (National Book Center), а також понад 2000 книгарень. Чи подолала Греція наслідки кризи, якою є її література та наскільки далекоглядні грецькі видавці – читайте у нашому звіті.

«У вас було понад 2000 книгарень?», – перше, що питаємо в одного з видавців. «Так, бо в нас, наприклад, немає публічних бібліотек». Статистика 2022 року каже, що таки є: на 10 млн – аж 40, а також понад 100 муніципальних. Щоправда, вони не поповнюються, а за весь час перебування у Греції у нас не вийшло зустріти жодної людини, яка за останні кілька років відвідала бібліотеку.

«Мені здається, це не в нашій культурі – позичати книжки», – каже власниця одної з афінських книгарень. «Люди хочуть книжки мати». Видавці вважають, що відсутність бібліотечної мережі – це стримуючий фактор. Поява справжніх бібліотек – «інкубаторів читачів» – залишається одним із найбільших очікувань і вимог асоціацій видавців – до влади. 

Що відбувається на книжковому ринку Греції

Чи зміниться це – невідомо, проте сталося прикметне: The Hellenic Foundation for Culture у 2024 реформували і перейменували на The Hellenic Foundation for Books and Culture (HFBC). Тому зараз видавнича спільнота усе ж сподівається, що книга стане пріоритетним напрямком культурної політики.

За даними Hellenic Foundation for Books and Culture, на грецькому ринку працює 863 активних видавців. За даними BookPoint, 38 із них генерують 45.78% книжкових новинок. За останні роки грецький ринок «стабілізувався» – щороку виходить близько 11 тис. назв. З них третина – перекладні.

2024 рік став рекордним для Греції за кількістю виданих дитячих та підліткових книжок, що склали 2769 назв. Потужно представлена і грецька поезія: третина усіх виданих назв – поетичні.

Одна з книжкових новинок влітку 2025-го – «Вірші з бійниці» Максима Кривцова (Ποιήματα από την πολεμίστρα), білінгвальне видання, що надійшло у продаж книгарні Politeia тільки кілька місяців тому. За словами консультанта, він продав декілька десятків книжок. «Попит є», – констатує він. 

Читайте також: Максим Кривцов: Я мав жахливу мрію – ходити по Києву з автоматом

Відсоток електронних книжок у загальному обсязі книжкової продукції залишається невеликим. У «ковідні» роки обсяг електронних книжок тримався на межі 9 %, а 2022 цей відсоток почав зменшуватися. У 2023 році в електронному форматі вийшло 977 книжок.  

Книжки друкуються в основному у Греції – серед європейських країн дешевший друк тільки в Болгарії.

Скільки коштує книжка і хто платить авторам?

У Hellenic Foundation for Books and Culture відзначають загалом позитивні тенденції на книжковому ринку, називаючи книгу «доступною».

З цим не погоджується Organization for the Collective Management of Literary Works (OSDEL), і зазначає, що книга стає дедалі дорожчою – згідно з їхнім звітом у 2024 році середня вартість книжки склала €17.63, що приблизно дорівнює вартості обіду у середньостатистичному афінському кафе. «Піратство росте. Книги дорогі, – а ми стаємо біднішими», – зазначає Мірелла Батціані, менеджерка OSDEL.

OSDEL є частиною міжнародної організації IFRRO, що захищає права авторів, перекладачів та видавців – організація веде статистику, відстежують порушення закону про авторські права, а також – частково відшкодовують «втрачену вигоду» творцям книжкового контенту. 

Це можливо за рахунок коштів, що надходять від імпортерів пристроїв, що мають функцію копіювання та/або збереження контенту (сканери, копіювальні машини, планшети, телефони, ПК),– вони сплачують від 2 до 4% від собівартості пристроїв усім RRO. 

Автори й перекладачі особливо цінують цю організацію, оскільки гарантовані виплати отримують усі, чиї книжки були видані протягом року. Водночас саме «творці» є найменш захищеними на видавничому ринку Греції – зрештою, як і багато де. Гонорарів не вистачає для покриття навіть скромних щоденних витрат. Проте є й суттєва різниця: так, укладаючи угоду навіть з великим і знаним видавництвом, автори не знають, яким накладом буде видана їхня книжка. Це – «комерційна таємниця» видавця, що не фігурує ані в угодах, ані в особистих домовленостях.

«Якщо не створити візію ринку – перекладачі знайдуть іншу роботу»

Як і інші ринки, обмежені кількістю мовців, Греції бракує перекладачів. Якщо з англійською та французькою справи йдуть якнайкраще – та й зрештою, велика частка населення володіє цими мовами на розмовному рівні, – перекладачів з грецької на, наприклад, гінді зовсім нема. Недостатньо перекладачів і на арабську. Позитивним зрушенням останніх років стало повернення програми GreekLit, якою тепер опікується Hellenic Foundation for Books and Culture. Водночас програм підтримки перекладачів з грецької майже нема. «Якщо вчасно не підтримати початківців і не створити зв’язки, чи бодай візію ринку – вони знайдуть іншу роботу і відійдуть від перекладу літератури», – переконана Нопі Хадзігеоргіу, координаторка Міжнародної книжкової виставки у Салоніках.

Найбільше перекладів грецькою – з англійської: понад 1800 назв у 2023, французької, італійської, іспанської та німецької (причому кількість перекладених з німецької книжок станом на 2023 рік зменшилась). 

Згідно з опитуванням HFBC (2024), тільки 32% видавців, що беруть участь у книжкових виставках, зазначають, що мали досвід продажу прав за кордон. Ймовірно, ці показники могли б бути вищими, якби у 2013 році не закрили попередню програму підтримки перекладів, разом із виконавцем програми – Національним центром книги. 

Саме тут працювала Нопі Хадзігеоргіу, що за десятиріччя вимушеної перерви у роботі Центру стала координаторкою Міжнародної книжкової виставки у Салоніках – де продовжила місію представляти Грецію за кордоном. 

«Ані міністерства, ані інші держустанови нічим не допоможуть з нетворкинігами, маркетингом та стимулюванням продажів», – переконана вона. 

Окрім міжнародної програми, що збирає щороку близько ста міжнародних учасників, третій рік поспіль Салоніки проводять Fellowship Program. У 2025 році з 300 аплікацій відібрали 30 видавців. Ще 20 приїхали як вільні слухачі. Аплікація відкриється уже цієї осені, з дедлайном у грудні.

Міжнародний вихід – і нові стратегії видавців

Літературно-книжкове життя тут багате. Є книжковий ярмарок в Афінах, є Салонікі, є літфестивалі. Проте якщо обирати «найміжнародніший» із них, то вочевидь, для видавців та перекладачів найбільш вдалим буде вибір виставки у Салоніках.

Організатори запровадили формат Guest of Honor, де цьогоріч почесним гостем була Італія, а у 2023 році – США, які зазвичай ніде не виступають у цьому статусі. Приїхали 30 видавців зі стендами, літагенти та інші професіонали галузі. Завдяки участі Сполучених Штатів надзвичайно зросла кількість молодих людей, які прийшли на ярмарок. «Їх тут ніколи раніше не було», – ділиться організаторка фестивалю. Міжнародна видимість також зросла – з’явилися публікації у професійній пресі US та UK. 

Є й зворотний бік медалі: англомовна культура може як привернути нових читачів, так і «забрати частку ринку». Це стосується читачів, що не готові чекати на книжку улюбленого англомовного автора або авторки у перекладі грецькою – вони радше отримають книжку у день релізу, придбавши її на Амазоні чи деінде англійською. 

Одним із тих, хто почав думати про видання англомовної літератури у Греції, став Арґіріс Кастаньйотіс, генеральний менеджер Кастаньйотіс (Καστανιώτης) – видавництва, що пишається своєю 57-річною історією та виданням нобеліатів «ще до того, як вони отримали Нобеля». Він уже веде перемовини з правовласниками щодо отримання англомовних прав для видання у Греції. Арґіріс Кастаньйотіс стежить за тим, як великі видавництва з Німеччини починають перебирати на себе європейські права на англійську мову. Попри ризики перебудови ланцюжка споживання, видавець бачить і нові можливості: «Це – шанс запропонувати грецьких авторів англійською, але не лише для туристів, але через дистрибуційні мережі – для європейців».

Уже зараз англомовна література у Греції досить широко доступна – за запитом «English Bookstores in Athens» на першій сторінці пошуку знайдете з десяток книгарень.

Читайте також: Іншомовні книжки на ринку України. Чи стало їх більше та чому?

Плюралізм думок і об’єднання

Кажуть, «де є два українці – там три організації». У Греції ситуація у дечому схожа. Наприклад, тут існує аж шість асоціацій видавців. Вони усі намагаються взаємодіяти між собою, проте домовитися можуть не завжди. Серед них – тільки одна асоціація є академічною, усі решта – звичайні. Водночас після кризи це не завадило видавцям об’єднуватися довкола кількох проєктів, зокрема книжкових ярмарків. «Мені здається, ми вижили в основному завдяки єдності», – ділиться Нопі Хадзігеоргіу.

Уміння гуртуватися не виключає постійних дискусій, що виникають, на перший погляд, в об’єднаних схожими ідеями спільнотах: здається, грецька культурна спільнота не поділяє жодної думки чи погляду, висловлюючи діаметрально протилежні оцінки та опінії практично щодо всього. Можна зробити припущення, що культура діалогу, вправляння у риториці тягнеться ще з Древньої Греції. «Можливо, це і є наша ментальність», – погоджується Насторас Пулакос, директор видавництва Vakxikon, хоч і більш схильний думати, що ця риса особливо розвинулась після пережитої диктатури 1967-1974 років: «Після цього у нас була повна свобода. Ми до неї дуже прагнули, і зараз просто насолоджуємося результатом».

Інший приклад: важко сказати, чи задоволені греки культурною політикою. «Цей президент підтримує культуру, це – людина книги, – а от попередній взагалі нічого не підтримував!». «Держава літературу взагалі не підтримує – тому що це країна мафії!». «Вести книжковий бізнес – нереально». «Нарешті щось почало рухатися».

Грецька література: в очікуваннях «грецького літа»

Очікування авдиторії часто зводяться до легкої, сонячної літератури, яку незле взяти з собою на один із чарівних грецьких пляжів. І така література є – щоправда, пишуть її не греки, а популярні письменники або блогери, що переїжджають жити до Греції – і звісно, пишуть тут книгу. Як, наприклад, Ребекка Холл, що навесні цього року видала «Girl Gone Greek».

«Я думаю, грецька література набагато більш “темна”, екзистенційна і складніша, ніж її уявляють», – каже Васілікі Дзанакарі, перекладачка Маргарет Етвуд і письменниця. 

«Це дуже людське -– клішувати. Але література – це шлях позбутися цих кліше і запропонувати інший погляд на реальність, відмінний від погляду курортного», – розповідає Нопі Хадзігеоргіу.

Після другої світової війни майже півсторіччя греки рефлексували на тему громадянської війни – тема протистояння комуністів та правих сил була однією з найпопулярніших тем грецької літератури аж до 2010 року, коли центральну увагу зайняли економічні проблеми.

Криза, відчуття безвиході й еміграція – залишили по собі суттєвий слід у житті і літературі. Можливо, саме завдяки цьому за кордоном стали значно більше цікавитися грецькою літературою, – поза межами історії й міфології. Природно, після численних згадок у негативних, але популярних новинних стрічках.  

Наприклад, на посткризовій хвилі та після тривалих досліджень, письменниця і сценариста Калія Пападакі написала «Дендрити», що здобула Літпремію EU – роман про прагнення бути серед своїх, попри особисті й колективні кризи, що розповідає історію про еміграцію та пошук змістовного життя. 

Перекладна література з менш представлених мов на грецькому ринку представлена не дуже широко. Одним з найбільших видавців, що ризикує видавати представників «менш представлених культур» – видавництво Vakxikon, що видає як грецьких, так і авторів з усього світу. Vakxikon має набільший каталог українських книжок у грецьких перекладах. Середній наклад кожної книжки – 500 примірників. Проте і в таких обсягах книжки досить важко просувати.

Два роки тому Vakxikon опублікували серію романів, яку преса охрестила «антикомуністичною трилогією» – «Тіні у тундрі» литовської письменниці Далії Грінкевічуйте (Dalia Grinkevičiūtė), «Моя Бессарабія» молдавського письменника Ніколае Дабіжи, а також «Молоко матері» латвійської авторки Нори Ікстени (українською книжку видало видавництво «Твердиня» у 2019). Згодом цей ряд доповнив роман «Краса історії» естонської письменниці Вііві Луйк. 

Антикомуністичні настрої тут точно непопулярна тема. Комунізм – міцно асоціюється з Росією, і Греція не може відділити своє зачарування ідеями комунізму від ідей російського імперіалізму, тут не прийнято гостро критикувати росію, навіть після її нападу на Україну. Саме тому серія спричинила велику хвилю реакції у пресі. «Я можу публікувати все, що хочу. Бо це – свобода слова», – каже Несторас.  

Не дивно, що в їхньому каталозі знайшлося місце і для перекладу «Довгої подорожі» Оксани Забужко (переклад підтриманий грантом House of Europe), а сам видавець торік приїжджав у Київ – взяти участь у Fellowship-програмі Книжкового Арсеналу.

Читайте також: 10 найкращих українських романів від Оксани Забужко

Загалом у книгарнях Афін – дуже великий вибір літератури. Серед грекліту – історичні романи, видання на соціальні теми, феміністична література, а також – LGBTQ+ книжки. Греція стала однією з останніх країн Європи, що прийняла закон про одностатеві шлюби. Закон підписали торік, причому прийняв його «правий уряд»: «Так, у нас правий уряд, але у ньому панують різні погляди», – ще раз пояснює Насторас Пулакос.

Якими б не були ці погляди – це широке поле для взаємодії. Греція готова слухати, якщо не вдаватися до міфологізації, дотримуватися культури діалогу та знайти «свого» видавця, автора, перекладача, літагента – або вашу авдиторію. 

Найцікавіші голоси грецької літератури шукали: Васілікі Дзанакарі, Вікторія Фещук, Ірина Батуревич

Публікація підготована в межах проєкту «Cultural Journalism Exchange (Greece Edition)», підтриманого Європейським Союзом за програмою House of Europe.