Які українські книжки відібрані до участі у польській премії ім. Капусцінського

Три українські видання — «Бахмут» Мирослава Лаюка, мальопис «Коротка історія довгої війни» Маріам Найем, Юлії Вус, Івана Кипіди та «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександра Михеда — увійшли до технічного списку польської літературної премії ім. Ришарда Капусцінського за найкращі репортажі. Про це повідомили на фейсбук-сторінці нагороди.

Репортаж Мирослава Лаюка «Bachmut» з фотографія Данила Попова вийшов друком у польському видавництві Ha!art в перекладі Мацея Пьотровського. В Україні книжка виходила друком у видавництві Ukraїner.

«Книжка репортажів та есеїв про побут війни у період найінтенсивніших боїв за Бахмут узимку та в березні 2023 року. Автори проживають дні й ночі з українськими піхотинцями й артилеристами, медиками й капеланами, рятувальниками та дітьми у місті й околицях, де тривають артилерійські обстріли та вуличні бої», — ідеться в анотації.

Автор став лавреатом премії імені Юрія Шевельова 2024 року за цей репортаж.

Книжка Олександр Михед «Kryptonim dla Hioba. Kroniki inwazji» вийшов у польському видавництві Czarne (українське видання — у Вдавництві Старого Лева). Переклад з української —  Єжи Чех.

У 2023 році Олександр Михед отримав за цю книжку премію імені Юрія Шевельова.

«Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — ​болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — ​такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди. Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення», — ідеться в анотації.

Мальопис Маріам Найем з ілюстраціями Юлії Вус й Івана Кипибіди «Krótka historia długiej wojny Ukrainy z Rosją» (видавництво «Видавництво») вийшов у польському видавництві Timof comics у перекладі з української Андрія Савенця.

«За роки повномасштабної війни з’явилося чимало історій, зокрема графічних, де про нашу війну говорять іноземці. Але в цій війні живемо ми. І нам було важливо розповісти про неї самим. Щоб і ми, й іноземці побачили її нашими очима, про те, як ми її відчуваємо. Перед вами — нагадування про те, що з історичної точки зору, війни ніколи не бувають простими історіями, але з особистої точки зору, це просте питання — житиму я чи ні? Історичний контекст російсько-української війни, від Середньовіччя до сучасної України підкреслює тривалу природу конфлікту, його політичне коріння та паралелі в часі. І звісно цей мальопис про наше життя зараз, бо за кожним конфліктом стоять реальні люди з реальними історіями, назавжди зміненими хаосом війни», — ідеться в анотації.

Детальніше про інші переклади мальопису тут.

Усього переможця премії обирають серед 137 книжок, з них 96 написані польською мовою, 41 — у перекладі. Переможців оголосять 30 травня.

Повний перелік книжок, що претендують на премію, можна тут.

Премія ім. Ришарда Капусцінського (Nagroda im. Ryszarda Kapuścińskiego) – міжнародна нагорода, якою відзначають книжки репортажів, що порушують важливі сучасні проблеми, спонукають задуматися та поглибити знання про світ інших культур. Премію заснувала у 2010 році Варшавська міська рада. Співорганізатором стала редакція «Газети Виборчої», а почесною патронесою – дружина Капусцінського Аліція.

Ришард Капусцінський – польський репортер, публіцист, поет та фотограф. Репортажі Капусцінського здобули широке визнання не лише як актуальна журналістика, але й як література. Він став найбільш перекладаним польським автором після Станіслава Лема. Кілька разів Капусцінський був кандидатом на Нобелівську премію.

2020 року до короткого списку премії Капусцінського увійшла книжка українськогописьменника Артема Чеха. Читайте також про короткі списки 2021 року.

Як повідомлялося, у 2025 році українська авторка Тетяна Колесніченко отримала премію Капусцінського для медійників за репортаж про злочини армії рф.

Чільне фото: колаж Читомо/фейсбук-сторінка премії