злочини росіян

Записи загиблої мешканки Маріуполя прозвучать на Венеційському кінофестивалі

26.08.2026

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Щоденник Катерини Савенко з Маріуполя озвучать в інсталяції з ефектом занурення «Спомини» — її представить на 83-му Венеційському кінофестивалі українська мисткиня Софія Булгакова. Про це повідомили організатори проєкту. 

Фестиваль відбудеться на острові Лідо з 2 до 12 вересня 2026 року. 

 

Для інсталяції записи Катерини озвучила акторка Дарія Творонович. Роботу представлять у ювілейній 10-й програмі Venice Immersive серед 68 імерсивних (таких, що занурюють глядача в досвід — ред.) робіт з 26 країн — поряд із новими проєктами за участі Марго Роббі, Енді Серкіса, Марка Руффало, Омара Сі та Ізабель Юппер. 

 

Софія Булгакова пояснила, що в основі проєкту нелінійна розповідь про її власний досвід життя за кордоном та повернень в Україну, зібрані свідчення й розмови з людьми в країні, а також знайдені записи з соцмереж та новин. Тепер до цієї розповіді додали й записи Катерини Савенко.

 

«Спомини [Spomyny]» — це аудіозаписи особистих і колективних свідчень про повномасштабне вторгнення, втілені в інсталяції з десятків метрів труб, знайдених 2018 року на верфі в Амстердамі, де тоді працювало багато чоловіків з української громади. Робота продовжує попередній твір Булгакової Sonic Sprawl, виконаний із того самого матеріалу. 

 

«Для музею “Голоси Мирних” важливо зберігати свідчення і давати їм можливість бути почутими далеко за межами України. Інтеграція щоденника в “Спомини” продовжує голос Катерини в міжнародному просторі. Її особисте свідчення стає частиною пам’яті про пережите українцями під час війни», — прокоментувала голова наглядової ради фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.

 

 

42-річна Катерина Савенко народилася й жила в Маріуполі, працювала на металургійному комбінаті імені Ілліча, багато малювала й мріяла присвятити життя мистецтву. Місто в щоденнику вона називала «коханим квітучим містом»

 

Жінка почала вести записи 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного вторгнення, спочатку російською мовою, якою говорила у побуті, а згодом перейшла на українську. 

 

У 34 записах у двох звичайних блокнотах вона фіксувала життя родини, сусідів і міста під час облоги: повітряні тривоги, пошуки їжі й води, страх за рідних, новини про загиблих, а також моменти повсякденного життя та людяність серед надзвичайних умов. На зв’язку із сестрою Катерина була до 5 березня 2022 року. 

 

29 березня 2022 року внаслідок обстрілу загинув чоловік Катерини Віталій, а сама жінка отримала важкі поранення. Уцілілою рукою вона написала доньці повідомлення із проханням зберегти щоденник і розповісти світові правду про Маріуполь. 

 

2 квітня внаслідок обстрілів лікарні, куди потрапила Катерина, сталася пожежа — жінці вдалося вибратися з охопленої вогнем будівлі, однак 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері в підвалі свого будинку. 

 

 

Родина зберегла записи Катерини й передала їх музею «Голоси Мирних» фонду Ріната Ахметова. У 2024 році щоденник уперше оприлюднили онлайн на сайті музею, а 6 липня 2026 року він вийшов окремою книжкою українською мовою у видавництві «Агенція IPIO» за ініціативи й підтримки фонду Ріната Ахметова, музею «Голоси Мирних» та групи Метінвест. 

 

«Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу», — розповіла донька Катерини Надія Савенко. 

 

«Щоденник Катерини Савенко є особливим для нашого архіву: він був написаний під час облоги, у реальному часі, без знання фіналу», — зазначила голова наглядової ради фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко. 

 

За її словами, видання книги дозволяє цьому свідченню вийти за межі архіву й стати частиною суспільної пам’яті про Маріуполь не лише в Україні, а й у світі. Фонд працює над виданням щоденника за кордоном — мета полягає в тому, щоб він став світовим свідченням про війну, подібно до щоденника Анни Франк про Другу світову. 

 

 

Нагадаємо, у 2026 році Олексій Ануля став лавреатом премії імені Михайла Коцюбинського за документальний щоденник «Jingle bellZ» про пережите в російському полоні. У 2023 році на Книжковому Арсеналі презентували воєнний щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

 

Читайте також: Вісім із половиною років пам’яті: щоденники російсько-української війни від 2014 до сьогодні

 

Фото: надані Читомо організаторами