У аеропорту Берліна шукали «вибухівку» у валізі Світлани Алексієвич

У берлінському аеропорту обшукали і затримали письменницю Світлану Алексієвич. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Фонду Ольги Токарчук.

Світлана Алексієвич планувала 14 липня виліт з Берліна у Вроцлав, на подію, яку організовував польський Фонд Ольги Токарчук. Перед посадкою в аеропорту Берліна особисті речі Світлани Алексієвич обшукали і затримали, пояснивши, що у її багажі ймовірно виявили вибухівку. Письменницю відпустили, не знайшовши вибухівки, після чого вона не встигла на рейс.

Організатори події «Протест/Пратест Алекієвіч і Токарчук» відправили в ніч на 15 липня у Берлін автомобіль, який привіз білоруську письменницю у Вроцлав. В дорозі вона дала коротке інтерв’ю представниці Фонду Ольги Токарчук та Вроцлавського Будинку літератури, перекладачці Жанні Карпієнко. У ньому Світлана Алексієвич описала цей випадок «у стилі Лукашенка».

«Працівник аеропорту звернув увагу на мою валізу. Він самотужки різко відкрив її, потім відкинув. Мене справді зацікавило, чому він відреагував у такий спосіб. Сказали мені, що мушу чекати. Я вирішила, що це дуже дивна ситуація. Не знала що відбувається. Чекаю і чекаю… Через деякий час до мене підійшла якась жінка, також працівниця аеропорту, стала поруч зі мною. Питаю: «Що сталось?» Вона відповіла, що чекаємо на поліцію. Це мене здивувало: «Навіщо поліцію?» Стоїмо далі, досить довго до нас йшов поліціянт, точніше поліціянтка, молода німкеня, на яку ми чекали майже пів години. Була виваженою. Я гадала, що вона хоче знову оглянути мої речі, але не дозволила до них навіть наближатись. На що знову питаю: «Що відбувається?» Поліціянтка, вказавши на мою валізу, каже, що там вибухівка! Кажу, що ви, мабуть, збожеволіли. Потім прийшов ще один чоловік з якимось обладнанням і знову перевіряє. Поліціянтка наказує одному з перевіряльників усі речі з валізи покласти у контейнер. Він це виконав, і поліціянтка оглядаючи поміж іншим побачила журналістське посвідчення, яке я мала з собою. Хвилину розмовляє…і показує, що тут все в порядку. Потім взяли мою другу валізку, де були мої пігулки, книжки, записник, − перевірили це все і вибухівки не виявили, сказали, що можу йти. Не вибачились, не прокоментували. До зльоту літака залишалось 5 хвилин, − я не мала можливості встигнути», − розповіла Алексієвич.

Письменниця додала, що у аеропорту вночі було майже безлюдно, вона намагалась отримати інформацію чи можливо вилетіти іншим рейсом, але нікого не знайшла. Вона зателефонувала до своєї літературної агентки і подруги, з якою вони шукали основний багаж, що мали транспортувати у багажному відділенні літака.

«Зрештою, нам вдалось знайти пункт видачі, до нас підійшла жінка, яка виявилась росіянкою з Челябінська, і впізнала мене. Пообіцяла, що напише скаргу на цю ситуацію. Незважаючи на причини мого затримання у історії з вибухівкою могло йтися про зарядний пристрій у валізці… А з іншої сторони – у наші дні кожен з собою возить зарядний пристрій. Все ж, я знайшла багаж. І лише та жінка, яка видавала, вибачилась, більше ніхто», – деталізувала Світлана Алексієвич.