Росіяни включили Лесю Українку в дослідження про російськомовних квір-людей. Потім вибачилися

У російському виданні «Русскоязычные квиры в Берлине в XVIII-XXI веках» (Російськомовні квіри у Берліні у XVIII-XXI століттях) 2023 року додали статтю про Лесю Українку. Про це повідомила незалежна білоруська журналістка Настя Захаревич на своїй фейсбук-сторінці.

У книжці про російськомовних квірів йдеться про Лесю Українку. Її листування з Ольгою Кобилянською автори називають «важливою пам’яткою лесбійської чуттєвості».

«Ось ти борешся все життя за свою — українську — мову, а потім модні берлінські люди все одно назвуть тебе російськомовним. Особливо коли твою націю знову намагаються знищити, стверджуючи, що твоя мова несправжня», — прокоментувала світлини журналістка.

Автори цієї книжки:

• історикиня і журналістка Тата Гутмахєр;
• засновник першого музею квір-історії росії Пьотр Воскрєсєнскій-Стєканов;
• співзасновник Quarteera Ваня Кільбєр.

Редагувала книжку Ксєнія Александрова, проілюструвала Галя Панчєнко. 

Книжка вийшла в організації Quarteera. Це об’єднання російськомовних ЛГБТК+ мігрантів/ок, зареєстроване в Берліні у квітні 2011 року. Асоціація називає себе «російськомовною групою геїв, лесбіянок, бісексуалів, трансгендерів і їхніх друзів у Німеччині». Мета організації — протидія множинній дискримінації російськомовних квір-людей з міграційним досвідом.

Організація стверджує, що допомагає ЛГБТК+ людям з України, які іммігрували в Німеччину, а також створює спільні зустрічі з українцями, росіянами, білорусами, вірменами, німцями, молдованами й поляками. 

У 2023 році організація також влаштовувала подію, ведучими на якій були автори книжки про «російськомовних квірів».

«Столиця Німеччини протягом трьох століть суттєво вплинула на історію “гендерного дисидентства”. У XVIII-XIX століттях під її впливом в росії вводилися гомофобні закони. Деякі з їх авторів навіть самі були квірами. В кінці XIX століття Берлін був джерелом натхнення для російської квір-культури. Після революції це місто стало місцем виходу багатьох непокірних “інакокохаючих”. А в кінці XX століття Берлін знову надихав воскреслу російську квір-культуру», — йшлося в анонсі події.

Під час цієї лекції ведучі порушували цю тему «на прикладі приватних доль».

Після скандалу організація Quarteera на фейсбук-сторінці оприлюднила лист з вибаченням «за недостатню обережність».

«Нам шкода, що одна з наших брошур поранила почуття людей. Ми недостатньо уважно підійшли до деяких формулювань і нам бракувало чутливості. У результаті ми вчинили недостатньо обережно. Ми визнаємо цю помилку і беремо за неї відповідальність. У книжці, присвяченій зв’язкам різних квір-людей з Берліном, було опубліковано главу про Лесю Українку, велику українську діячку. Попри те, що в тексті статті неодноразово згадується, що Леся Українка — українська письменниця, учасниця національно-визвольного руху і символ боротьби за незалежність України, на обкладинці книжки використовувалося словосполучення “російськомовні квіри”», — йдеться у дописі організації.

Читайте також: Леся Українка – інтелектуалка, модерністка, осердя канону

З погордою до смерті: біографія Лесі Українки крізь оптику спротиву й любові

Чільне фото: Fix_you_pics