. Антологія сучасної австрійської прози

Чи можуть десять днів, проведених на оздоровчому курорті, повністю змінити вас назавжди? Героям захопливого роману Ліян Моріарті невдовзі випаде нагода про це дізнатися…

Дев’ятеро людей зустрічаються на оздоровчому курорті, відірваному від світу. Хтось приїхав сюди, щоб позбутися зайвої ваги, хтось би перезавантажитися, а дехто опинився тут із причин, у яких не хоче зізнатися навіть собі. Оточені розкішшю й турботою, занурені в медитації та самоусвідомлення, ці люди розуміють, що для втілення своїх задумів їм, можливо, доведеться докладати певних зусиль. Але жоден із них не міг навіть уявити, наскільки непростими можуть виявитися десять днів перебування в цьому місці.

Франсез Велті, колись успішна авторка любовних романів, прибуває до «Оселі бузжерності», щоб підлікувати хвору спину, розбите серце і особливо дошкульний поріз від паперу. Інші гості одразу викликають у неї жвавий інтерес. Судячи з вигляду більшості з них, на оздоровчому курорті їм робити нічого. Але найбільше її інтригує дивна й водночас харизматична власниця «Оселі безжурності». Чи може ця жінка справді мати відповіді на запитання Франсез — запитання, над якими письменниця раніше навіть не замислювалась? І як краще вчинити Франсез: відкинути геть сумніви й зануритися в дивну атмосферу «Оселі безжурності», чи втікати звідси, доки є можливість?

Мине зовсім небагато часу, і кожен гість «Оселі безжурності» постане перед таким самим вибором.

Роман «Дев’ять незнайомців«Ліян Моріарті поєднує всі особливості творців цієї авторки, за які в них закохується кожен, хто цінує захопливу, розумну, дотепну художню літературу, що змушує сміятися й журитися, і вкотре доводить неабиякий хист письменниці.

Зоя Марконі і Франсез Велті, попросилися вийти з кімнати медитації і досі не повернулися. Мовчання було порушено, і один із гостей, Тоні Хогберн, тепер вимагав повернути йому гроші і погрожував скаргою на «Оселю безжурності» до Відділу захисту прав споживачів, бла — бла — бла, Маші доводилося чути це й раніше, а решта гостей спостерігали за всім чи то зацікавлено, чи то насторожено. Маша бачила, що бідолашний Яо кидав на неї стурбовані погляди. Він був справжній бійцем. Не було підстав перейматися. Вона могла споратися з дитячими примхами одного нещасного недужого чоловіка. Розв’язання несподіваних проблем бадьорило її.